Події на Холмщині у 1942 р. не вплинули на Волинський злочин

Трагічні події на Холмщині у 1942 році, за архівними даними польських істориків, не вплинули на розв’язування антипольської операції УПА на Волині у 1943 році. Про це сказав голова Відділу історичних досліджень Інститут національної пам’яті доктор Мірослав Шумило, який підбив підсумки нещодавньої зустрічі з українськими істориками в Черкасах.

Темою V засідання Польсько-Українського форуму істориків, що відбулося під патронатом Інститутів національної пам’яті Польщі та України була, серед іншого, тема подій на Холмщині у 1942-1944 рр. у контексті Волинської трагедії. Йдеться про репресії, до яких на Холмщині, а також на сході Люблинщини, вдалися поляки щодо українців ще до кульмінації трагічних подій влітку 1943 року.

«Українські історики стверджують, що вбивства, скоєні польським підпіллям проти українців на Холмщині у 1942 році стали причиною антипольської операції УПА на Волині 1943 року. На їхню думку, число українських жертв на Холмщині склало кількасот осіб. Це призвело до того, що українські втікачі з того терену принесли на Волинь звістку про нібито польські злочини. Однак у польських доповідях ми засвідчили, що це не підтверджено фактами», — сказав доктор Мирослав Шумило.

Наводячи аргументи одного з учасників зустрічі — доктора Ігоря Галагіди, який є науковим працівником Інституту національної пам’яті у Ґданську (учений підготував базу українських втрат у дистрикті Люблин) — Шумило поінформував, що у 1942 році на тих теренах було вбито 388 українців, з яких 319 загинули від рук німців.

«Тільки у випадку двох українських жертв доведено, що вони загинули від рук польського підпілля. Ще двоє — це, ймовірно, жертви комуністичного партизанського руху. У випадку 65 жертв вбивці невідомі. Багато з цих осіб загинули під час операцій польського підпілля, але решта стали жертвами підрозділів радянського партизанського руху або звичайних грабіжницьких банд», – заявив Шумило.

Також, за його словами, інформація про масову втечу українців з Люблинщини на Волинь не підтверджена архівними джерелами. «У зв’язку з цим можемо стверджувати, що події на Холмщині у 1942 році не вплинули на розв’язування антипольської операції УПА на Волині у 1943 році. Перші випадки масових вбивств українців польським підпіллям зафіксовано у травні 1943 року. В цілому, на терені дистрикту Люблин щонайменше 85 осіб загинули тоді від рук партизанів АК. Вони вбивали, в основному, українських війтів, солтисів, поліцію та інших осіб, звинувачених у колабораціонізмі з окупантом», — додав голова Відділу історичних досліджень Інститут національної пам’яті Польщі.

Польський історик зазначив, що ескалація антиукраїнських дій з польської сторони почалася тільки восени 1943 року, коли, як сказав він, «на схід Люблиншини прибуло щонайменше 20 тисяч польських утікачів з-за Бугу, і які розповіли жахливі історії про звірства волинських українців». «Водночас українські націоналісти почали також антипольську операцію на Холмщині», — додав він.

«Треба визнати, що згодом підрозділи АК та Батальйони хлопські під час своїх акцій помсти теж вели жорстокі бої на знищення. Це мало призвести до очікуваного стримуючого результату», — наголосив Шумило. У цьому контексті він нагадав, що у березні 1944 року польські підрозділи вчинили злочин проти цивільного населення у Сагрині та інших українських селах у Грубешівському повіті. «Це була найбільша антиукраїнська операція польського підпілля. Тоді загинула понад тисяча українців. Число жертв польсько-українського конфлікту на Холмщині до 1944 року склало понад 2 тисячі жертв з українського боку та до 2 тисяч з польського боку», — сказав історик.

Директор Відділу історичних досліджень ІНП Польщі звернув також увагу, що під час форуму у Черкасах польські історики висловили стурбованість у зв’язку зі змістом написів на таблицях, встановлених у відкритому 15 березня на Верецькому перевалі меморіалі, що увіковічує пам’ять про стрільців Карпатської Січі.

«Інформація про вбивство взятих у полон 600 українських стрільців польськими солдатами Корпусу охорони кордону не підтверджена ані архівними документами, ані науковими публікаціями. У зв’язку з цим українські історики погодилися прояснити та обговорити обставини подій на Підкарпатській Русі у березні 1939 року під час однієї із зустрічей нашого Форуму восени 2018 року», — поінформував Шумило.

Наступний Польсько-Український форум істориків пройде у Польщі в березні 2018 року. Темою зустрічі буде проблематика щодо поляків та українців у Східній Галичині у 1943-1945 роках. У зв’язку із різницею в оцінках українських та польських істориків подій березня 1939 року учасники Форуму вирішили, що в рамках осіннього засідання 2018 року буде обговорюватись питання Карпатської України/Закарпатської Русі і українсько-польських стосунків у 1939 р.

Завданням Польсько-українського форуму істориків, до складу якого входять по шість польських та українських істориків, є продовження, попри важке минуле обох країн, історичного діалогу. З’їзди Форуму відбуваються двічі на рік.

В Інституті нацпам’яті Польщі наголосили, що одним із завдань цих зустрічей є проведення спільних досліджень польсько-української історії 1939-1947 рр. «Під час засідань історики мають можливість послухати доповіді та провести дискусії на тему минулого польського та українського народів, а також з’ясувати факти на підставі доступних історичних джерел і наукових досліджень», — відзначили в ІНП Польщі.