Серію пейзажів села Бучак Канівського району днями презентували у Черкаському художньому музеї. Ця виставка художників Генрі Ягодкіна, Ганни Носенко та Теятни Ягодкіної – “В глиняному горщику сонця…” – примандрувала із Канева, де була презентована у липні цього року і присвячена світлій пам’яті поета Володимира Затуливітра.
Творча родина у складі членів Київської спілки художників України – Заслуженого художника України Ягодкіна Генрі Миколайовича (секція живопису), Носенко Ганни Андріївни (секція графіки), Ягодкіної Тетяни Генріївни (секція живопису) за ініціативи Благодійного фонду письменника Володимира Затуливітра у минулому році провели пленер в селі Бучак – останньому прижиттєвому помешканні видатного поета.
Цим вони намагались привернути увагу до унікального канівського села, що стало незвичним зосередженням пам’яток археології, історії та культури, і яке опинилось під загрозою через плани збудувати тут Канівську ГАЕС.
Ці надзвичайно своєрідні пейзажі Середнього Подніпров’я, що з 1956 р надихали не одне покоління кінорежисерів, художників і письменників, стали об’єктом художнього дослідження кожного з митців, основою індивідуального стилістичного прочитання образу цього дивовижного куточка України.
В Бучаку, як в безцінній краплині української краси, поєднались всі животворні стихії буття – безкраї простори Дніпра, рельєф, який геолог Ю. Г. Чугунський називав неповторним геологічним творінням планети, глибинні пласти давньої історії, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров’ї і не мають аналогів за хронологічною повнотою, кристально чисте повітря та криниці, що відповідають найвищим сучасним вимогам самозбереження людини… Глибокі живописні байраки дивовижної форми, вкриті прозорими грабовими лісами з куртинами дубів захоплюють з першого погляду первозданністю, спокоєм, таємничістю. Саме тут народжувались прощальні звуки поезій поета-патріота Володимира Затуливітра, який зустрів смерть у цьому незайманому мальовничому куточку.
“Бучак має якусь таємничу красу, величну і просту водночас, але надзвичайно глибоку, символічну. І все це ми відчули серцем, все те, що серцем відчував і Володимир Затуливітер. Тому ці картини стали нібито поезією Затуливітра, покладеною на полотно”, – презентував зібрання картин Генрі Ягодкін.
“Незвичайність і непересічність Бучака свого часу зрозумів український кінорежисер Олександр Довженко, тож це мальовниче село часто було майданчиком для різних кіноісторій. Я б сказала – символічний Бучак, село-герой, бо воно, попри всі намагання стерти з історії, вилучити з карт, навіть знищити тією ГАЕС, все одно перемагає і живе. Бучак втілює справжню українську сутність: прагнення до волі, нескореність і незнищенність”, – зазначила дружина Генрі Янодкіна Ганна Носенко.
“Коли читаєш біографію Володимира Затуливітра, то не розумієш, чому відомий і визнаний поет, успішний видавець покинув комфортне життя у столиці і поїхав у глухе село на Канівщині. А коли бачиш ці картини, то розумієш: він повернувся до глибоких народних джерел, утік від лицемірства і жорстокості радянської системи, щоб набратися живої народної енергії”, – додав один із співорганізаторів виставки, директор Департаменту культури та зв’язків з громадськістю Черкаської ОДА Олександр Шабатін.
“Ми робимо разом потужну українську справу, – підсумував голова Благодійного фонду Володимира Затуливітра, народний депутат VII скликання Леонід Даценко. – Народну справу по відстоюванню Бучака, по відстоюванню Шевченка, по відстоюванню України. Тому що попередня українська влада намагалась згорнути все українське донецьким бульдозером, а нинішня виполює тихою сапою. І це переростає у велетенську ГАЕС, яку хочуть вліпити саме тут, щоб нищити і пам’ять про Затуливітра, і Шевченка, і козацькі пам’ятки. Тому ми маємо стояти на сторожі України у кожному маленькому і великому селі, у містах, бо її у нас хочуть потайки вкрасти”.
До списку робіт, що формують виставку входять 31 пейзаж, виконаний в Бучаку, 2 портрети, один з них – портрет-реконструкція Володимира Затуливітра, 2 символічні натюрморти та інтер’єр, що відтворюють затишок осель, різноманіття рослинності Бучака – типового представника середнього Подніпров’я. Є і ескіз проекту пам’ятного знака на місці, де стояла хата Володимира Затуливітра, і художники сподіваються, що колись цей проект вдасться втілити в Бучаку.
Виставку можна буде побачити протягом місяця, а потім вона помандрує у Суми, адже із Сумщини родом Затуливітер.
Немає коментарів:
Дописати коментар