Серію пейзажів села Бучак Канівського району днями презентували у Черкаському художньому музеї. Ця виставка художників Генрі Ягодкіна, Ганни Носенко та Теятни Ягодкіної – “В глиняному горщику сонця…” – примандрувала із Канева, де була презентована у липні цього року і присвячена світлій пам’яті поета Володимира Затуливітра.
Творча родина у складі членів Київської спілки художників України – Заслуженого художника України Ягодкіна Генрі Миколайовича (секція живопису), Носенко Ганни Андріївни (секція графіки), Ягодкіної Тетяни Генріївни (секція живопису) за ініціативи Благодійного фонду письменника Володимира Затуливітра у минулому році провели пленер в селі Бучак – останньому прижиттєвому помешканні видатного поета.
Музичний настрій заходу створили заслужена артистка України Наталка Мамалига та актор Черкаського муздрамтеатру Юрко Прокопчук
Цим вони намагались привернути увагу до унікального канівського села, що стало незвичним зосередженням пам’яток археології, історії та культури, і яке опинилось під загрозою через плани збудувати тут Канівську ГАЕС.
Ці надзвичайно своєрідні пейзажі Середнього Подніпров’я, що з 1956 р надихали не одне покоління кінорежисерів, художників і письменників, стали об’єктом художнього дослідження кожного з митців, основою індивідуального стилістичного прочитання образу цього дивовижного куточка України.
В Бучаку, як в безцінній краплині української краси, поєднались всі животворні стихії буття – безкраї простори Дніпра, рельєф, який геолог Ю. Г. Чугунський називав неповторним геологічним творінням планети, глибинні пласти давньої історії, які представляють практично всі археологічні культури, відомі на Середньому Подніпров’ї і не мають аналогів за хронологічною повнотою, кристально чисте повітря та криниці, що відповідають найвищим сучасним вимогам самозбереження людини… Глибокі живописні байраки дивовижної форми, вкриті прозорими грабовими лісами з куртинами дубів захоплюють з першого погляду первозданністю, спокоєм, таємничістю. Саме тут народжувались прощальні звуки поезій поета-патріота Володимира Затуливітра, який зустрів смерть у цьому незайманому мальовничому куточку.
Генрі Ягодкін
“Бучак має якусь таємничу красу, величну і просту водночас, але надзвичайно глибоку, символічну. І все це ми відчули серцем, все те, що серцем відчував і Володимир Затуливітер. Тому ці картини стали нібито поезією Затуливітра, покладеною на полотно”, – презентував зібрання картин Генрі Ягодкін.
Ганна Носенко
“Незвичайність і непересічність Бучака свого часу зрозумів український кінорежисер Олександр Довженко, тож це мальовниче село часто було майданчиком для різних кіноісторій. Я б сказала – символічний Бучак, село-герой, бо воно, попри всі намагання стерти з історії, вилучити з карт, навіть знищити тією ГАЕС, все одно перемагає і живе. Бучак втілює справжню українську сутність: прагнення до волі, нескореність і незнищенність”, – зазначила дружина Генрі Янодкіна Ганна Носенко.
Олександр Шабатін
“Коли читаєш біографію Володимира Затуливітра, то не розумієш, чому відомий і визнаний поет, успішний видавець покинув комфортне життя у столиці і поїхав у глухе село на Канівщині. А коли бачиш ці картини, то розумієш: він повернувся до глибоких народних джерел, утік від лицемірства і жорстокості радянської системи, щоб набратися живої народної енергії”, – додав один із співорганізаторів виставки, директор Департаменту культури та зв’язків з громадськістю Черкаської ОДА Олександр Шабатін.
Леонід Даценко
“Ми робимо разом потужну українську справу, – підсумував голова Благодійного фонду Володимира Затуливітра, народний депутат VII скликання Леонід Даценко. – Народну справу по відстоюванню Бучака, по відстоюванню Шевченка, по відстоюванню України. Тому що попередня українська влада намагалась згорнути все українське донецьким бульдозером, а нинішня виполює тихою сапою. І це переростає у велетенську ГАЕС, яку хочуть вліпити саме тут, щоб нищити і пам’ять про Затуливітра, і Шевченка, і козацькі пам’ятки. Тому ми маємо стояти на сторожі України у кожному маленькому і великому селі, у містах, бо її у нас хочуть потайки вкрасти”.
До списку робіт, що формують виставку входять 31 пейзаж, виконаний в Бучаку, 2 портрети, один з них – портрет-реконструкція Володимира Затуливітра, 2 символічні натюрморти та інтер’єр, що відтворюють затишок осель, різноманіття рослинності Бучака – типового представника середнього Подніпров’я. Є і ескіз проекту пам’ятного знака на місці, де стояла хата Володимира Затуливітра, і художники сподіваються, що колись цей проект вдасться втілити в Бучаку.
Виставку можна буде побачити протягом місяця, а потім вона помандрує у Суми, адже із Сумщини родом Затуливітер.
Немає коментарів:
Дописати коментар