Він був патріотом тоді, коли за це не нагороди за жертовність і любов до України давали, а сажали в тюрми, він називав москву ворогом задовго до "путін - хуйло", він писав прекрасні вірші тоді коли навколо були лиш сирі стіни катівень, більшість з ти хто зараз одягає вишиванку і гучно розриває груди кричучи "Героям слава!", має бабусю чи дідуся який підтримував і любив режим що його катував, він став гарним батьком навіть тоді коли не був поруч. Він як і тепер тисячі хлопців та дівчат, платив життям за нездалість українців обрати собі поводиря, нажаль досі українці не навчились обирати, ми пристосуванці - спочатку обираємо в стилі "молдавського сапера" (закривши вуха і тупцяючи ногою перед собою), а потім частина терпляче пристосовується а інші одразу ж після виборів виходить на мітинги і протести. Не набридло? Скільки ще має бути Стусів, Шевченків, Лупиносів? Скільки ще має бути мертвих патріотів? Скільки ще дітей має незнати батька? Скільки бляха тонн крові вам потрібно, щоб ви прийшли до тями? Дякую українському народові за те, що незнаю всім відомого батька. Дякую українському народові що дають мені можливість активного відпочинку з адреналіном на теренах України! Назвіть мене як хочете, адже сьогодні ваше гасло "Слава Україні!" та й в Мерседесі прапорець жовто-блакитний майорить.
Микола Лупиніс
Немає коментарів:
Дописати коментар