Кадр з фільму Документи епохи / Довженко-Центр
30 березня в рамках фестивалю документального кіно DocudaysUA Довженко-Центр представить сенсаційну кінознахідку – монтажний фільм Документи епохи (1928), що об’єднав в одному творі унікальні кадри Києва, Одеси початку XX століття та кінохроніку історії України від Першої світової війни до кінця 1920-х років.
Стрічку в останній рік свого перебування в Києві створив опальний український режисер Леонід Могилевський, більше відомий як Леонід Моґі, представник французького авангардного кіно 1930-х та натхненник Квентіна Тарантіно.
До цього часу вважалося, що фільми Моґі радянського періоду втрачені. Однак один із них, створений на базі Всеукраїнскього фото кіноуправління (ВУФКУ), після 80 років забуття було віднайдено в Центральному державному кінофотофоноархіві ім. Г.С.Пшеничного.
Леонід Могилевський (Моґі) (1899-1976) – режисер, кінематографіст та письменник, один із піонерів української кінохроніки. Разом із Довженком ініціював створення першої кінотеки українських фільмів. У 1927 році відділ кінохроніки, очолюваний Могилевським, починає випуск Кінотижня, а потім і Кіножурналу ВУФКУ – знаменитих підбірок свіжої кінохроніки, «своєчасної та злободенної».
Наприкінці 1920-х років емігрував до Франції, а під час Другої світової війни - до США, після знову повернувся до Європи – знімав у Франції й Італії. Після виїзду з СРСР зняв близько 20 картин. Фільми Леоніда Моґі Париж уночі (1943) та Аравійська операція (1944) Квентін Тарантіно згадує серед стрічок, які надихали його на створення Безславних виродків (2009).
Документи епохи – найбільш відомий монтажний фільм ВУФКУ, створений на основі 40 000 метрів хроніки 1917-1922 рр. В основу фільму Леонід Могилевський поклав буцімто ідеологічно застарілий архівний матеріал, що зберігся в архівах кіностудій, або був викуплений у інших кіноорганізацій та приватних осіб.
Кадр з фільму Документи епохи / Довженко-Центр
«У цій назві – весь драматизм української боротьби за незалежність 1917-1921 років: калейдоскопічна зміна влад, кожна з яких проголошувала ледь не новий світовий порядок, девальвація революції, її перетворення на ознаку війни, з хаотичним рухом народних мас, лавами різношерстих військ, і Київ, що став центром цієї борні та чи не вперше зафіксовані на плівці - щасливі очі обивателів, що зустрічають повернення військ Центральної Ради на Софійській площі», - говорить генеральний директор Довженко-Центру Іван Козленко.
Попри те, що хроніка в фільмі пропущена крізь сито ідеології того часу, Документи епохилишаються безпрецедентним та надзвичайно цінним візуальним свідченням української історії ХХ ст.
Кадр з фільму Документи епохи / Довженко-Центр
Найцікавіше в фільмі – показ рідкісних кадрів за участі діячів української революції. Вокзалом Києва незадовго до свого вбивства крокує командувач німецьких військ Герман фон Ейхгорн, гетьман Павло Скоропадський накриває щедрий стіл для своїх союзників, Володимир Винниченко та Симон Петлюра мерзнуть на січневому морозі біля Софіївського Собору, загони Міхаїла Муравйова проходять Києвом, Християн Раковський вітає солдат Червоної армії в Харкові, з трибуни виступає нарком освіти та патрон українізації 1920-х Микола Скрипник та багато інших кінодокументів.
Кадр з фільму Документи епохи / Довженко-Центр
ФІльм буде показаний у супроводі музики гурту Сон сови, в якому музиканти зроблять спробу на противагу титрам і змісту 1929 року розставити нові акценти.
Прем’єра музичного кіноперформансу відбудеться 30 березня о 19:00 на 6-му поверсі Довженко-Центру.
Немає коментарів:
Дописати коментар