Хоч би дулю,хоч півдулі

                                        
Нарешті і до мене докотилася брудна хвиля "розборок" супер-пупер блогерів олешок,бідонових і решти шмонових.

Я так зрозумів із їхніх перепалок і взаємних звинувачень,що існує велика розгалуджена мережа уззкоязичних "блогерів" із сотнями фальшивих акаунтів,які ніхріна цікавого чи корисного не пишуть, зате дужже смердючі і заздрісні.

Ну і деякі отримують за своє "блогерство" копієчку.

Прямо "Троянди й виноград. Красиве і корисне" !

Як виявляється красиво і корисно бути блогером!

Інтересно хто оплачує їхню тяжку працю? Добре якщо все-таки Україна.)))

А тут раптом почався срач всередині їхньої "тусовки" - хто главніший і хто "блогеріший". Спусковим гачком виступила "рейтингова" для них зустріч із Порошенком.

Із розряду "хоч би дулю,хоч півдулі,аби лиш під самий ніс" і кого "гаспадін назначіл любімай женой")))

Тобто боротьба за "внутрівідовой" рейтинг - хто крутіший і чия піпіська довша.)))

Понтів і амбіцій багато, а самі вони нікому не цікаві, а більшість і не відомі нікому,крім себе красівих.

От і штормить фейсбук навколо них.

А висновок такий- читайте українських дописувачів,поширюйте їх і підтримуйте.

"В своїй хаті своя правда і сила і воля!"
                                                             Сашко Лірник