Після Центральної, двох Привокзальних та Театральної вона стала першою з фонтаном, та й загалом – першою осмислено сформованою для відпочинку. У 1979 – 1995 роках це Площа “Дружба народів”. Розповів черкаськ цікавинку краєзнавець Борис Юхно.
На початку березня 1978 року було затверджено проект облаштування нової площі Черкас перед майбутнім Палацом культури хіміків. Всього над проектом комплексу працювало понад 80 (!) місцевих та київських архітекторів, конструкторів, інженерів. У тому числі й наші “мушкетери” Леонід Кондратський, Сергій Фурсенко і Микола Собчук. Трійця розробляла концепцію внутрішніх інтер’єрів і опорядження приміщень. До речі, до втілення ними задуманого долучилося ще близько 30 художників, тож усього тих, хто “наповнював заклад мистецьким змістом”, налічувалось понад 100 осіб.
Планово чи ні, але подію підігнали до 14-го числа: дня, коли 1965 року на Хімкомбінаті виробили перший черкаський аміак. Мине ще небагато часу, і ухвалою обкому від 14 серпня 1979-го “на честь 325-річчя воз’єднання України з Росією” увесь комплекс назвуть “Дружбою народів”. Восени 1995-го з відкриттям пам’ятника Богданові площу перейменували, а домінанта так і продовжує “символізувати”. Виходить, як той казав, якось “по-дебільному”, але передісторії вже ніхто не пам’ятає, то й нормально. Бо з ким тільки Богдан не дружив! І з поляками дружив, і з турками, і з московитами…
За проектом площа окреслювалася з трьома головними складовими: фонтаном, панно і Дошкою пошани. Остання була доволі оригінальною – площину змонтували у напівдугах, утворених серпами-молотами. Її презентували у лютому 1978-го. Слідом, 22 березня 1979-го, показали ескіз панно Володимира Селіверстова і Віктора Білика “Союз праці і мистецтва”. А ще за кілька місяців, 1 червня, містяни дізналися, що велика яма біля будівництва стане “дивовижним фонтаном кольорової світломузики”. Упродовж кількох років таким він і залишався, та вже під середину 1980-х почав здавати: то музика не грала, то лампочки не блимали, або й просто – на довгі місяці водограй зневоднювався.
Втім – то пізніше, а у нас же – “сьогодні давно”. Так от, по затвердженню проекту, коли вже стало тепло, на об’єкті “Площа” загуркотіла техніка. Усього упродовж 1978-го вимагалося укласти 11 тисяч квадратних метрів бетонних плит – типових, великих і морочливих, бо між ними постійно проростала трава, і пару разів під час літньої практики наш клас кидали на її вискубування – і ще 8 тисяч квадратів заасфальтувати. Також підготувати розв’язку підземних комунікацій, периметр під фонтан, зробити підпірні стінки для квітів та таке інше.
Стара площа, щоправда, – на той час вже давно без Дошки, зате з Богданом, – проіснувала до березня 2012 року. А рівно через 6 місяців, 8 вересня, її повністю реконструйовану відкрили вдруге. Цього разу – з приурочинами до “50-річчя закладення першого каменя у спорудження Хімкомбінату”. Кошторис – 40 мільйонів гривень. Топ-персони реконструкції – Дмитро Фірташ та Валентина Жуковська. Результат – “мінус” панно, “плюс” нова зала, комунікації, техніка, світлодинамічний фонтан, стильні ліхтарі і лавочки, дитячий майданчик…
Немає коментарів:
Дописати коментар