Страсна середа 2017 року випадає на 12 квітня. У цей день згадують євангельську подію, коли Ісуса запросив до себе чоловік на ім’я Симон, якого Спаситель незадовго до того вилікував від прокази. Разом з Христом прийшли і Його учні.
У домі Симона до нього підійшла жінка з посудиною, повною мира — дорогоцінного запашного масла. Розбивши посудину, вона почала помазувати Спасителя миром. Жінка плакала, омивала ноги Христа сльозами і витирала своїм волоссям. За звичаями того часу, помазання пахощами було честю, якої удостоювалися тільки найбільш знатні люди, почесні гості. Ще помазувати пахощами було заведено покійних, це була данина їх пам’яті.
Пахощі коштували дуже дорого, і учні визнали таку витрату нерозумною: цю посудину можна було б продати і роздати гроші бідним. Однак Христос велів їм замовкнути і не бентежити жінку: вона, сама того не знаючи, приготувала його до поховання.
Немає однозначної думки щод отого, хто була ця жінка. В Євангелії від Івана написано, що це була праведна Марія, сестра Лазаря, якого воскресив Христос, в Євангелії від Луки — що це була блудниця, яка розкаялася у своїх гріхах. У євангелістів Марка і Матвія про особу цієї жінки не сказано нічого.
Цього ж дня Юда Іскаріот, будучи людиною жадібною і розважливою, зрозумів, що бути поруч з Христом йому невигідно. Він знав, що старійшини та первосвященики Храму хочуть убити Спасителя, і сам пішов до них. Він запропонував видати їм Вчителя, коли той буде сам, і попросив за це грошей. Йому запропонували 30 срібняків. Це була не дуже велика сума: стільки за законом Мойсея становив штраф за ненавмисно вбитого раба.
Народні традиції
Велика середа – останній день для робіт по господарству. Зазвичай прибирання починають саме в середу, продовжуючи його в четвер.
У цей день у давнину під дах будинку клали хліб, сіль і мило. Вважалося, що насичуючись особливою енергетикою, хліб і сіль служать оберегом для дому та сім’ї на весь майбутній рік, а цим милом милася вся сім’я в Чистий четвер.
У цей день, як і в два перших дні Страсного тижня, необхідно дотримуватися суворого посту. Тільки рослинна і сира їжа без масла. Не можна також цього дня влаштовувати весілля, святкувати дні народження та інші мирські свята.
Увечері починали причиняти тісто для пасок, дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, кіцку (писало), природні барвники. Хлопці ж прибирали подвір’я, складали дрова, звільняли двір від всякого мотлоху тощо.
12 квітня – День Іоанна Лествичника
Говорили, що саме на День Іоанна Лествичника починав скаженіти Домовик – він не впізнавав мешканців свого будинку і бешкетував. Щоб 12 квітня дух не завдав людям ніякої шкоди, його задобрювали різними способами. Також вважалося, що краще не виходити у двір без особливої необхідності, щоб не попастися домовому на очі. Розповідали, що це час, коли домовик змінює свій шкірний покрив на новий або одружується на відьмі. Цим і пояснюється його неспокійна поведінка. Тому, в день 12 квітня слов’яни намагалися загнати в хлів всю худобу, замкнути його там, відправитися додому і навіть не виглядати у вікна, не кажучи вже про те, щоб вийти на вулицю. У православній церкві 12 квітня відзначали день Святого Іоанна і на честь цього випікали спеціальні обрядові печива, які називалися драбинками. Кожне таке печиво віддавали члену сім’ї – вважалося, що якщо з’їси його, то будеш здоровим весь рік. Вважалося, що в майбутньому житті людина, котра з’їла «драбинку», зможе зійти на небо і потрапити в Рай.
Спостерігали 12 квітня за кіньми і коровами, відзначаючи, що саме 12 квітня вони знаходяться в сонному стані, шумно дихають, постійно облизуються і п’ють багато води. До речі. Якщо кінь п’є багато – буде дощ, а якщо до води практично не торкається, то погода найближчим часом буде ясною.
Говорили, що домовик 12 квітня куражиться до перших півнів, тому, не виходили нікуди без особливої необхідності й очікували світанку. В інші ж дні його не боялися і, навпаки, вважали його членом родини, оскільки домовик завжди допомагав добрим людям, а от, ледарів не любив. Домовик, згідно з повір’ями, завжди попереджав людей про неприємності стуком, шумом, гавкотом собак. Коні 12 квітня швидко стомлювалися, якщо попереду була біда. Говорили, що перед чумою чи війною домовики йшли за межі сіл і голосно там вили. Вірили в те, що домовик захищає інтереси сім’ї. Спостерігає за городом, хлівом, курми, свинями, коровами, кіньми та іншими тваринами. Він співчуває сімейному горю і, навпаки, радіє з господарями в щасливі моменти. Вірили, що зітхання домовика 12 квітня віщують смерть господаря.
Народні прикмети на 12 квітня
Кульбаби цвітуть – літо буде коротким
Птахи 12 квітня споруджують гнізда на південній стороні дерев або будинків – чекай прохолодного літа
Багато дощів у квітні – прикмета того, що влітку можна буде зібрати багато грибів
Бджоли почали вилітати з вуликів – весна настала, і погода в цей час буде теплою
Листя на березі з’явилися раніше, ніж на вільхи – влітку майже не буде дощів
Бики й корови задирають голови вгору, сплять вдень і майже не п’ють – прикмета до того, що скоро буде дощ
Гуси летять високо – буде багато дощів навесні і влітку
Птахи 12 квітня споруджують гнізда на південній стороні дерев або будинків – чекай прохолодного літа
Багато дощів у квітні – прикмета того, що влітку можна буде зібрати багато грибів
Бджоли почали вилітати з вуликів – весна настала, і погода в цей час буде теплою
Листя на березі з’явилися раніше, ніж на вільхи – влітку майже не буде дощів
Бики й корови задирають голови вгору, сплять вдень і майже не п’ють – прикмета до того, що скоро буде дощ
Гуси летять високо – буде багато дощів навесні і влітку
Немає коментарів:
Дописати коментар