Сон-трава

 Віра Носенко Я хочу впасти в шовкову траву, Вгорнутися у пахощі діброви, До вуст твоїх торкнутись наяву, Що заховалися у сон-траву казкову. Позичив ласку в барвах весняних, Що в милуванні сон-травою зветься. Із вуст твоїх медових і п’янких Нектар солодкий любодійно п’ється. Заплутав коси й мислі в голові Весняний вітер з привороттям в слові. Лежу замріяна в казковій сон-траві І слухаю з пелюсток гімн любові. Вишневі вуста Твої вуста так пахнуть цвітом, Мов вишні в нашому саду. Летить душа моя над світом, Коли до тебе, друже, йду. Іду садочком я вишневим, Що гіллям тягнеться до рук, У сяйві щастя променевім Я до любові, не розлук. Тече у серце насолода, У душу – ніжне милування : Від чародійниці-природи Пульсує водограй кохання. Вуста… вуста, мов спілі вишні, Такі привабливі й смачні… Вгортає вечір в шати пишні І в чари ночі запашні… Вишнева ніч із зорепадом На небосхилі обнялися. Пахнуло медом понад садом : Вуста вишневії… злилися…