Мій Великодній повстанський ліс.
Клуня на Голубах, що бачила останніх повстанців ще у 1955 році.
Хрест на місці останнього бою у 1948 році провідника ОУН Шумщини - Василя Польового - "Вія" та його побратимів.
Десятки криївок, які прогнулися перед часом, але не прогнулися перед Сталіним.
Баї - хутір повністю виселений совєтами, що на його місці залишився одинокий хрест.
І справжні повстанські листівки, пожовклі з часом і актуальні як ніколи.
А ще неймовірна природа мого волинського лісу, що сховав у собі штаб УПА в Антонівцях, місце найбільшого бою УПА з совєтськими окупантами на Гурбах, місця боїв моїх предків волиняк, зарослі рутою, дідами крадене добро.
Дякую мій голубоокий волинський ліс за силу, за віру, за твій нескорений шлях...
Немає коментарів:
Дописати коментар