Комуністична влада так налякалась "необандеровців", що забороняли продавати харчі пластунам, а у криницю неподалік одного з перших таборів всипали стільки хлорки, що вода стала непридатною до споживання...
Незважаючи на гласність і перестройку від 1988 року, органи КГБ пильно стежили за процесами відновлення та діяльністі "Пласту" – організації української молоді, а також за усіма причетними до цього процесу активистами.
Ще від кінця Другої світової війни, коли радянська влада з новими силами активно почала "будувати світле майбутнє" на теренах новоствореної УРСР, відповідними органами "Пласт" трактувався як "фашистская" "националистическая" "бандеровская" "организированная по образу нацистской Гитлерюгенд" [з кримінальної справи Володимира Бірчака, архів СБУ в Закарпатській обл.] організація.
Звичайно, як інакше можна було охарактеризувати "зрадників народу". Для більшості арештованих у той час подібні епітети були рівноцінними найвищій мірі покарання, а дещо пізніше – від 15 до 25 років суворого режиму.
Наприкінці 1980-их ідеологічний наступ на молодь посилюється. Історія продовжується тим, що ЦК Комуністичної партії України 4 січня 1989 року, розглянувши звернення засновників УХДФ (Український християнсько-демократичний фронт), визнав, що християнська демократія є явищем ідейно шкідливим для радянської влади. УХДФ запропонували "самоліквідуватися", попередивши при цьому, що в разі непослуху ЦК КПУ має достатньо засобів для ліквідації цього "збіговиська".
Однак, незважаючи на всі погрози, у Львові 13 січня відбулося Установче віче УХДФ. Основною програмною метою Фронту проголошувалася боротьба за створення незалежної України поза межами СРСР "на базі консолідації всіх християнсько-демократичних, національно-патріотичних сил" шляхом їх колективного чи індивідуального членства в новій організації.
З моменту появи УХДФ при ньому почало діяти молодіжне товариство "Пласт". На вічі всім делегатам доручили ініціювати створення пластових осередків на місцях. Цю роботу координувала група членів Центрального проводу УХДФ: Тарас Карпин, Микола Торкало, Степан Єдинорог, Іван Штурмак. Головою обрано Романа Чекальського.
 |
У Львові 14 січня 1989 р. у помешканні сім’ї Чекальсьних відбулася перша нарада Ініціативної групи з відновлення "Пласту", на якій розподілили обов’язки: Роман Чекальський – голова і катехит. Тарас Карпин – заступник голови та секретар, Степан Єдинорог – керманич виховної праці та скарбник.
Ще однією причиною активізації та посилення уваги державних органів радянської влади до Пласту стали численні публікації про активну роботу щодо відновлення організації у закордонних засобах масової інформації, як то радіостанції "Голос Америки" та "Свобода" у США чи "Німецька хвиля" у ФРН.
Про це можна довідатися з витягу таємного документа ЦК КПУ "Про уніатську ("українську католицьку") церкву в західних областях України" від 21 червня 1989 року, поданого за підписами членів ЦК КПУ Юрія Єльченка і Леоніда Кравчука:
"Чергове збіговисько уніатів і націоналістично настроєних елементів у травні 1989 року у м. Львові закінчилося закликом до молоді записуватися до спортивно-військової молодіжної організації "Пласт", що вже існувала в довоєнній Галичині і по суті готувала кадри для ОУН-УПА".
 |
| Пластуни й пластунки з Тисмениці, кінець 1920-х |
Через кілька днів (26 червня 1989 р.) цей таємний документ ЦК КПУ за підписом першого секретаря ЦК Володимира Щербицького, але перекладений на російську мову, надіслали до Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова у Москву.
Отож, ця справа набула вже загальносоюзного значення з поміткою "цілком таємно". "Пласт", на думку комуністичних лідерів, становив пряму загрозу інтересам безпеки Радянського Союзу.
За провідниками організації цілодобово стежили працівники КГБ, а за пластунами – офіцери МВС, переодягнуті у цивільне.
Кульмінацією у протистоянні між органами та відроджуваним "Пластом" стало відкриття Другого молодіжного табору пластового типу.
 |
| Перші виховники відродженого "Пласту" |
Табір розпочався 24 липня на хуторі Паланки Городоцького району на Львівщині. Упродовж тижня до табору прибули учасники з Нового Роздолу – 4, Дрогобича – 6, Кам’янки Бузької – 2, Жовкви – 2, Львова – 13, Івано-Франківська – 10, Долини – 5, Калуша – 3; селищ Воля Висоцька – 2, Скварява – 3. Усього – 50 осіб, з яких повністю табір відбули лише 32.
Комендантом табору був Роман Чекальський разом з 11 членами проводу.
Табір відвідали також і гості з Канади. Це – пластуни юнаки Петро і Микола Кармелюки і пл. сен. Андрій Вітер, на той час – член парламенту Канади.
Державні органи радянської влади всіляко протидіяли нормальній роботі табору: в місцевому магазині заборонили продавати харчі пластунам, у криницю всипали стільки хлорки, що вода стала непридатною до споживання, траву довкола наметів залили смердючою гноївкою, і велика кількість комах зробила нестерпним життя усіх таборовиків.
У відповідь на таку протидію місцеве насенення власними силами забезпечувало табір усіма продуктами харчування.
У Львові в помешканні Марії Скоп почала діяти служба пластового постачання: пластуни туди сповіщали про всі потреби, а звідти їм передавали все необхідне.
4 серпня близько 10 год. 30 хв. на табір, у якому на той час перебувало 11 юнаків віком 10-17 років (решта відбула до Львова, щоб приготуватися до Служби Божої і закриття табору) був вчинений розбійний напад. Його здійснили підрозділи міліції і держбезпеки, працівники райкому і обкому комсомолу, представники облвно – всього до 200 осіб.
Вони побили п’ятнадцятирічного Богдана Тарнавського, в якого відібрали фотоапарат з плівкою про напад, а також десятирічного Михайла Грабовинського травмували при спробі записати номерні знаки автотранспорту, на котрому приїхали нападники.
Також поламали дипломат Романа Чекальського, де зберігалася фотохроніка і документація табору. Знищили національний синьо-жовтий прапор.
Сімох юнаків схопили і під посиленою охороною відвезли у Городок. Тут упродовж кількох годин слідчі допитували неповнолітніх дітей, порушуючи норми радянського законодавства і Конституцій УРСР та СРСР, не кажучи вже про міжнародні правові акти, такі як Декларація прав дитини від 1959 р. та Декларація прав лодини від 1948 р.
 |
| Богдан Гасюк |
Про ці самі події згадує й пластун-сеніор Богдан Гасюк з пластового куреня "Вовкулаки":
"Влітку біля хутора Паланки (Городоцький р-н Львівської обл.) відбулась спроба провести табір для дітей. Закінчилась ця спроба операцією міліцейського спецпідрозділу … з розгону "терористів" (очевидно, що табір розігнав комсомольський оперативний загін, про що мені розповідали колишні комсомольські керівники. – прим. пл. сен. Левко Захарчишин, V).
В неділю, коли в таборі залишилось декілька дітей, озброєні до зубів міліціонери пішли на штурм табору. Ця спецоперація елітного міліцейського підрозділу, створеного для боротьби з організованою злочинністю, закінчилась побиттям та арештом дітей.
В місцевій львівській (на той час виключно партійній) пресі з’являється ряд публікацій, що розкривають "злочинну роль буржуазного націоналізму". Варто додати, що пізніше близько 10 пластунів з табору в Паланках стали учасниками Вишколу Провідників. З пам’яті: Оля Посполита, Богдан Тарнавський, Роман Тлустяк, Андрій Скоп, Мирон Гуменецький, Юрко Міндюк та ін.
Саме цей табір та розголос навколо його розгону стали тим дзвоном, який розбудив зацікавлення "Пластом" в різних національно-патріотичних середовищах того періоду".
Уже наступного дня 5 серпня на розгляд до Львівського обласного суду подали заяву, щоправда заява залишилась без відповіді.
У Львові пластуни та їхні батьки спільно з обуреною українською громадськістю влаштували пікетування будинків міськкому і обкому КПУ, прокуратури і міліції під гаслами: "Комсомол воює проти Пласту", "Ганьба нелюдам з КГБ", "Державних злочинців КПУ-КПРС під суд".
Тоді ж УХДФ і УГС надіслали Ноти протесту до Генерального прокурора СРСР, вимагаючи з’ясувати і оприлюднити всі факти цього злочину, а його виконавців – притягнути до карної відповідальності.
Інформацію про цей злочин отримали всі країни-учасниці Гельсинської угоди; відповідні телеграми отримали Голова Верховної Ради СРСР Михайло Горбачов у Москві, голова КДБ СРСР Володимир Крючков, голова КДБ УРСР, перший секретар Львівськго обкому КПУ Ярослав Погребняк під назвою: "Увага! Неосталінізм!".
Під зверненням стояли підписи Михайла Бойчишина, Ореста Влоха, Михайла Гориня, Володимира Гриніва, Романа Лубківського, Ірини Калинець, Григорія Мороза, Юрія Павліва, Володимира Патика, Любомира Сеника, Дмитра Футорського, Ігоря Юхновського.
Офіційна радянська преса 12 серпня подала повідомлення "з приводу несанкціонованого молодіжного табору". А газета "Радянська Україна" 2 вересня подала статтю "Ще не вмер Степан Бандера, або Недитячі ігри доморощених пластунів" Михайла Дорошенка.
Автор стверджував, що буцім-то у таборі щоденно пластуни виконували гімн, в якому були слова: "Ще не вмер Степан Бандера, ще живі герої, вже недовго москалям спати у спокої!".
 |
| Роман Шухевич (у центрі) з друзями з "Пласту" |
Ця вигадка повна перекручень: табір носив ім’я генерала-хорунжого Романа Шухевича – Головного Командира УПА і Гетьманського Пластуна Скоба. Його учасники щоденно виконували Гімн "Ще не вмерла Україна", виховання велося на засадах християнської моралі і патріотичного світогляду, а не на політично-партійній ідеології котроїсь з трьох ОУН.
На захист репресованого "Пласту" стали громадсько-політичні об’єднання – колективні члени Львівської крайової організації "Народного Руху України за перебудову", Історико-просвітницька організація "Меморіал" ім. Василя Стуса, Товарисвто української мови ім. Тараса Шевченка, Просвітницьке товариство "Лева", Марійська дружина "Милосердя", Студентське братство Львова, львівські обласні організації Фонду культури, Спілки письменників та Спілки художників УРСР.
Радянська влада в регіоні брехливо оголосила про так званий саморозпуск "Пласту".
 |
| Учасники одного з перших таборів, с. Рожаночка Львівської обл., липень 1990 р. |
Але вже у жовтні 1989 р. у Львові сформовано ініціативну групу для відновлення організації на чолі з авторитетним науковцем, академіком Ігорем Юхновським.
До складу групи увійшли: Киськів Олесь (заступник голови), Захарчишин Левко (Товариство Лева), Космина Михайло (Управління народної освіти), Бартиш Леся (Управління народної освіти) Бородчук Іванна (Мала академія наук), Караванський Олег (Західний науковий центр) Яворський Михайло (Західний науковий центр), Деркач Ігор (в майбутньому один з лідерів СНУМу), Зима Юрій (Товариство української мови ім. Т. Шевченка), Гринів Ігор (міський комітет комсомолу).
До Установчних Зборів Пласту в Брюховичах залишається півроку…
 |
* * *
Мовою документів
Доповідна записка Управління КГБ УРСР по Львівській області першому секретареві Львівського обкому КПУ Я. П. Погребняку про деякі тенденції розвитку політичної і оперативної ситуації в області
3 серпня 1989 р.
[…] Получены и проверяются с УКГБ Ивано-Франковской области данные о существовании молодёжной организации "Пласт" численностью до 150 человек. В ее задачу входят: воспитание членов в националистическом и религиозном духе, подготовка к борьбе за создание "самостоятельной" Украины. […]
Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)
ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 333–343.
 |
| Свято Весни у Бірках, неподалік Львова, 1991 р. |
Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львівській області першому секретареві Львівського обкому КПУ Я. П. Погребняку про молодіжне формування "УХДФ" – "Пласт".
7 серпня 1989 р.
В январе с. г. по инициативе жителей Ивано-Франковской области, ранее судимых за антисоветскую деятельность Сичко Василия Петровича, 1956 года рождения, и его отца – бывшего бандоуновца Сичко Петра Васильевича, 1926 года рождения, создан "Украинский христианско-демократический фронт" ("УХДФ"), ставящий своей конечной целью – образование независимой Украины вне Союза ССР.
С момента создания при УХДФ начала функционировать молодёжная националистическая организация "Пласт", руководителем которой был избран житель гор. Львова Карпин Тарас Остапович, 1966 года рождения, студент лесотехнического института.
Основной задачей "Пласта", по замыслам лидеров "УХДФ", является: формирование у подрастающего поколения националистического мировозрения на основе изучения истории ОУН–УПА, канонов греко-католического вероисповедования.
Для "Пласта" характерно использование националистической символики (желто-синие и красно-чёрные флаги, тризубы), в организацию принимается молодёжь в возрасте до 28 лет.
В весенний период обучение молодёжи проходило по адресу ул. Летунова, 1/179, на квартире ответственного секретаря и казначея "УХДФ" Чекальской Лидии Степановны, 1945 года рождения, временно не работающей.
В июле с. г. "УХДФ" в районе х. Паланки Городокского района открыл первый военно-спортивный лагерь "Пласта" – "Курень имени Р. Шухевича".
Организаторами лагеря среди собравшихся там (в разное время присутствовало до 40 человек) в основном несовершеннолетних подростков в возрасте от 9 до 17 лет целенаправленно насаждалась враждебная идеология, воспитывался националистический экстремизм. С этой целью читались лекции о якобы "легендарном прошлом ОУН-УПА", строящиеся на воспоминаниях бывших бандоуновцев, тенденциозно трактовалась политика партии и правительства на современном этапе, приглашёнными униатскими авторитетами проводились богослужения по греко-католическому обряду.
Структура подчинённости в лагере была разработана по образу и подобию бандподполья ОУН. Пластунам присваивались клички, руководители делились на "роевых" и "кущевых".
Активно велась военная подготовка молодежи. Члены лагеря во главе с "роевым" – Скороняком Иваном Михайловичем, 1963 года рождения принимали участие в несанкционированных сборищах в г. Комарно, с. Мшана Городокского района.
С учётом поступившего коллективного заявления от жителей близлежащих сёл об экстремистских националистических настроениях пластунов, представителями местных партийных, советских и комсомольских органов, совместно с наробразом, санэпидемстанцией, пожарной охраной, с участием правоохранительных органов 4 августа с. г. произведён осмотр лагеря (дома и трёх палаток), на момент которого в нём присутствовало 8 человек (один из них совершеннолетний).
Осмотром было установлено наличие около десяти единиц холодного оружия (ножей, отдельные из них длинной до 40 см), с которыми пластуны несли сторожевую службу вокруг лагеря в ночное время, ксерокопии, размноженную на компьютере литературу довоенных и современных зарубежных изданий "Пласта", принадлежащих руководителю лагеря Чекальскому Ярославу Игоревичу, 1965 года рождения, рабочему ПО "Кинескоп".
Пластуны, в ходе проводимого мероприятия, вели себя вызывающе, допускали националистические, антирусские высказывания. В завязавшейся дискуссии с комсомольским активом они называли Союз ССР – "империей зла", провозглашая идеи бандеровцев, заявляли о своей приверженности ОУН, о намерениях бороться за свободную от русских Украину, её "соборность".
Попытки разъяснить ошибочность и идейную опасность таких взглядов, встречали озлобленность, фанатичную уверенность в своей правоте.
Принятыми мерами лагерь был свёрнут, а с пластунами представителями Городокского райисполкома по делам несовершеннолетних совместно с преподавателями проведены разъяснительные, воспитательно-профилактические беседы, после чего подростки были направлены по местам жительства и переданы родителям.
Получив информацию о действиях властей в отношении лагеря "Пласта", известные нам Горынь М., Кандыба И., Калинец Ир., Приходько Г. стали подстрекать свои связи к пикетированию здания прокуратуры области и УКГБ с требованием привлечь к ответственности лиц, совершивших указанное.
Сичко В. передал за кордон для обнародования через средства массовой информации и привлечения внимания к "Пласту" широкой мировой общественности тексты телеграмм в адрес Генерального прокурора СССР, прокурора Львовской области. Просил свои зарубежные связи организовать через скаутские организации за границей пикетирования посольств СССР. Им же было дано указание пластунам собрать единомышленников к 9.00 5.08.89 г. возле предполагаемого места установления памятника Т. Шевченко для решения вопроса проведения антиобщественной акции.
5 августа с. г. собравшаяся толпа в количестве 400 человек с 12 желто-синими флагами и 7 транспорантами ("Позор КПСС", "Позор комсомолу – верным псам КГБ", "Долой государственных террористов", "КГБ-МВД – война против детей", "КГБ-МВД – к суду" и т. п.) намеревалась пойти к зданию областной прокуратуры и вручить требование "центрального совета" "УХДФ", носящее злобный, клеветнический характер.
После 4-часовой дискуссии выступил Сичко В., который объявил собравшимся о вручении т. н. требования прокуратуре, о якобы имеющем место "осаде г. Львова войсками специального назначения", во избежание конфронтации призвал пластунов организованно вернуться в лагерь, восстановить прежний распорядок дня, а также принять меры к охране. Заявил, что направленные в инстанции и за рубеж требования в ближайшее время должны возыметь свои действия.
6 августа с. г. в Сколевском районе на горе Макивка, в ходе несанкционированного митинга, посвященного памяти жертвам сталинских репрессий, Сичко В. призывал молодёжь объединяться в молодёжные организации типа "Пласт", проходить "вишкіл", быть готовой к борьбе и отдать свою жизнь за "свободу" Украины.
Учитывая намерения "УХДФ" расширить сеть лагерей "Пласта" и тем самым создать формирования, носящие общественно-опасный характер, считаем целесообразным:
– облисполкому войти с ходатайством в инстанции о необходимости принятия правового акта, запрещавшего форму воспитания подрастающего поколения на традициях ОУН–УПА;
– партийным, комсомольским комитетам усилить интернациональное воспитание молодёжи, при этом обратить особое внимание совершеннолетних подростков, на которых ориентируются лидеры "УХДФ". При ОК ЛКСМУ создать специализированную контрпропагандистскую группу для проведения разъяснительной и индивидуально-воспитательной работы с участниками молодёжных неформальных структур негативной направленности, подготовки для средств массовой информации материалов, разоблачающих истинные цели и замыслы лидеров таких структур.
Начальник УКГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)
Начальник УВД Львовского облисполкома (В.И. Попов)
 |
| Конференція до 100-ліття "Пласту", Львів, Український Католицький університет, 23 серпня 2012 р. |
СПРАВКА
О деятельности молодежной националистической организации "Пласт" за границей
"Пласт" является украинской буржуазно-националистической воспитательной организацией молодежи типа скаутов. Образован в г. Львове в 1911–1912 г.г. В настоящее время находится под идейным и организационным влиянием бандеровцев.
Члены и воспитанники "Пласта" принимали активное участие в вооруженной борьбе против Советской власти на Украине во время гражданской войны в составе УСС (украинских сечевых стрельцов), КСС (киевских сечевых стрельцов) и многих подпольных контрреволюционных организаций. В период Великой Отечественной войны были военнослужащими дивизии СС "Галичина".
В 1951 году в г. Нью-Йорке состоялся первый краевой съезд "Пласта", который восстановил деятельность этой организации в эмиграции. Организации "Пласта" существуют в США, Канаде, Южной Америке, Западной Европе, Австралии.
Националистические круги украинской эмиграции считают "Пласт" важным средством воспитания украинской молодежи в духе преданности идеям национализма, подготовки резерва реакционных организаций для антисоветской борьбы.
Как и множество других националистических формирований, "Пласт" рекламируется как организация, которая не подчиняется какой-либо партии, а дает молодежи "всеукраинскую основу" и задачей которой является "поддерживать национально-этническую идентичность украинской общности за пределами Украины и постоянно будоражить ее".
"Пласт" широко использует спорт (особенно его военизированные виды) как один из лучших способов заинтересованности и удержания молодежи в организации.
По данным националистической прессы, "Пласт" в составе своем имеет 7 тысяч членов. Центральным руководящим органом является — Конфедерация украинских пластовых организаций.
ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 109–116.
 |
| Пластуни 1991-го |
Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львівській області першому секретареві Львівського обкому КПУ Я.П. Погребняку про мітинги і молебні у м. Львові та області
7 серпня 1989 р.
[…] В Сколевском районе на горе "Макивка" на несанкционированный митинг в память жертв репрессий 40-50 гг. собралось около 7 тысяч человек из различных населенных пунктов Львовской и Ивано-Франковской областей, прибывших с 50 желто-голубыми флагами.
Митинг проходил с 11 до 17 часов. Выступило 8 человек, среди которых националистические экстремисты Д. Сичко (Ивано-Франковск) и И. Макар (Львов).
Сичко призвал молодежь вступать в организацию "Пласт", готовиться к борьбе за Украину, обрушился с клеветническими нападками на внутреннюю политику СССР, обвинив правительственные инстанции в нарушении прав человека на Украине.
Макар оправдывал историческое создание УНР, а ее ликвидацию именовал как оккупационный акт со стороны России. Он призвал брать власть в свои руки. […]
Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)
ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 101–103.
Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львівській області до Львівського обкому КПУ про плани і наміри лідерів УХС щодо організації у м. Львові антигромадських акцій 17 вересня 1989 р.
7 вересня 1989 р.
Добытые Управлением КГБ материалы свидетельствуют о том, что лидеры УХС через неформальные структуры, на которые они имеют влияние, планируют 17 сентября с. г., в день 50-летия воссоединения западноукраинских земель с Советской Украиной, в знак протеста, как они называют, "оккупации Украины", провести во Львове и области ряд антиобщественных акций.
Так, член координационного совета УХС В. Яворский призвал участников "Союза независимой украинской молодежи" (СНУМа) накануне юбилейной даты организовать агитационные походы молодежи по селам и райцентрам с призывом отметить годовщину воссоединения как траурный день в жизни украинцев западных областей, для чего заранее заготовить черные ленты, кокарды, банты.
17 сентября силами членов УХС, СНУМа и "Пласта" планируется организовать во Львове массовое театрализованное шествие. По задуманному сценарию во главе колонны будут идти два члена УХС, загримированные под Сталина и Гитлера, за ними девушка в национальном костюме, изображающая Украину, которую они в определенном месте маршрута шествия должны раздеть до нижнего белья и надеть на голову терновый венок, символизирующий "разграбление Украины".
В настоящее время националисты изыскивают возможности для взятия на прокат в театрах и домах культуры необходимых костюмов. […]
Начальник Управления КГБ УССР по Львовской области (С.И. Малик)
ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 207–208.
Інформаційне повідомлення Управління КГБ УРСР по Львівській області до Львівського обкому КПУ про створення лідерами УХС молодіжної націоналістичної організації СНУМ
22 вересня 1989 р.
[…] 19 августа с. г. на горе Маковка Сколевского района, у могилы воинов УСС, ими организовано сборище молодежи, в ходе которого объявлено о создании т. н. союза независимой украинской молодежи (СНУМ).
В основу разработанных ими проектов программы и устава СНУМа взяты декларативные положения УХС, которые предусматривают национальное и религиозное возрождение Украины, восстановление "символики украинского народа", образование вольнонаемной украинской армии, экономического и политического суверенитета республики, возвращение утраченной государственности.
Конечной целью союза является содействие образованию независимого демократического украинского государства. Членами СНУМ не могут быть комсомольцы и партийные.
На первом этапе деятельности СНУМ основной задачей ее членов является обработка связей из числа студенческой и рабочей молодежи по склонению их к коллективному выходу из состава ВЛКСМ и пополнение за счет них своих рядов.
В функции членов союза входит также осуществление охранных мероприятий в период проведения участниками неформальных объединений митингов, шествий, пикетов, которые они проводят совместно с молодежным формированием (учащаяся молодежь 14 лет) "Пласт". […]
Начальник Управления КГБ (С.И. Малик)
ГДА СБУ, ф. 71, оп. 16, спр. 833, арк. 243–246.
Джерела:
- Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80-х рр. ХХ ст. Документи і матеріали. До 20-ї річниці незалежності України / Національна академія наук України, Інститут історії України НАН України; Галузевий державний архів Служби безпеки України. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. – 626 с.
- Володимир Бірчак. Справа № 16.
- Іван Гоменюк, Володимир Стецько. Історія Пласту – УСО. – Стрий, 2000.
Немає коментарів:
Дописати коментар