16 травня Верховна Рада України проголосувала за закон про заборону георгіївської стрічки, а 12 червня офіційний сайт Президента П. Порошенка повідомив про те, що цей закон був ним підписаний. Яким чином це було сприйнято громадською думкою?
Як свідчать результати загальнонаціонального опитування, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова (воно проводилося з 9 по 13 червня 2017 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей, опитано 2018 респондентів віком від 18 років, теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%), повністю або переважно підтримують таку заборону відносна більшість (40%) респондентів, не підтримують – 26%, 10% не змогли визначитися зі своєю позицією, 19% заявили, що їм це взагалі байдуже, а 5% − що нічого про це не знають.
Різниця у сприйнятті громадянами факту заборони георгіївської стрічки певною мірою пов’язано із різницею у сприйнятті “ідеологічної наповненості” цієї політичної символіки. У різний час георгіївська стрічка використовувалася в оформленні орденів та прапорів військових частин Російської імперії, нагород білогвардійського руху під час громадянської війни, російськими підрозділами, що воювали у складі німецького Вермахту під час Другої світової війни.
У цей же період кольори георгіївської стрічки були інкорпоровані до символіки, використовуваної радянською армію поряд із реставрацією інших символів, властивих армії Російської імперії (наприклад, запровадженням погонів). “Нове життя” помаранчево-чорній стрічці у сучасній Росії надала акція “Георгіївська стрічка”, ініційована російським державним інформаційним агентством “РИА новости”, яка полягала у масовій безкоштовній їх роздачі і фінансувалася коштом підприємств і російського бюджету.
Ідея акції виникла навесні 2005 року, тобто через кілька місяців після “Помаранчевої революції” в Україні, прихильники якої позначали себе помаранчевими стрічками. Це наводить на думку, що сама ідея використання георгіївської стрічки явно навіяна подіями Помаранчевої революції і зумовлена пошуками “символічної відповіді” на українські події з боку російської влади. Тобто в цьому сенсі ідея акції “Георгіївська стрічка”, з одного боку, є “ідеологічним плагіатом” по відношенню до помаранчевої стрічки, по-друге, саме її виникнення символізує наміри протистояти суспільним змінам у різних країнах, які стали називати “кольоровими революціями”, серед яких найбільшу небезпеку нинішнє керівництво Росії вбачає у спробах таких змін в Україні. Власне, саме таким трактуванням георгіївської стрічки і зумовлена її заборона в Україні, яка не поширюється на її використання і демонстрацію, якщо вона є елементом радянських державних нагород періоду Другої світової війни. Це не означає, що всі в Україні однозначно саме так сприймають георгіївську стрічку.
Судячи з того, що серед тих, хто негативно ставиться до російського президента В. Путіна, 19% одночасно ставляться негативно і до заборони георгіївської стрічки, майже для кожного п’ятого супротивника політики Путіна в Україні георгіївська стрічка не є символом сепаратизму і російської агресії, а, швидше за все, є символом, пов’язаним із перемогою у Другій світовій війні. Серед тих небагатьох респондентів, які ставляться до В.Путіна позитивно, негативно ставляться до заборони георгіївської стрічки 75%.
Отже, можна сказати, що більшість прихильників Путіна в Україні негативно ставляться до заборони георгіївської стрічки, але не всі ті, хто негативно ставиться до заборони георгіївської стрічки, є прихильниками Путіна. Тоді як, судячи з усього, задум “пропутінських” політтехнологів полягав у тому, щоб представити всіх супротивників заборони георгіївської стрічки як “прихильників російського світу”.
Михайло Міщенко
Михайло Міщенко
Немає коментарів:
Дописати коментар