Вовки у московських шкурах

Можемо констатувати, що після Архієрейського собору РПЦ(МП), що проходив у московському храмі Хреста Спасителя з 29 листопада по 3 грудня 2017 року, “сергіянсько”-сталінська РПЦ перейшла у наступ.

По-перше, було суттєво обмежено автономію її філіалу в Україні – УПЦ (МП): Московська церква України – не так сталося, як гадалося.

По-друге, скориставшись двозначними заявами Патріарха Київського, Кирил відразу перейшов у наступ. У відповідь на “письменное обращение бывшего митрополита Киевского и всея Украины Филарета к Святейшему Патриарху Московскому и всея Руси Кириллу и епископату Русской Православной Церкви от 16 ноября 2017 года”, була відразу створена “Комиссия для ведения переговоров с отделившимися от церковного общения”, читай – УПЦ (КП).

Не відкладаючи справу у довгу скриню, один із семи членів цієї Комісії, керуючий справами УПЦ (МП) митрополит Бориспільський і Броварський Антоній разом із громадянином Новинським, що перебуває під слідством в Україні, поспішили до Константинополя. 17 грудня 2017 року вони були прийняті Патріархом Константинополя у його резиденції на Фанарі. Там, посилаючись на відомий лист Патріарха Філарета до Архієрейського собору РПЦ (МП), вони заходилися інтенсивно переконувати Вселенського патріарха у тому, що “церковний розкол треба виліковувати, а не узаконювати”…

Пікантності цій ситуації надає те, що минулого року громадянин Новинський публічно принизив Варфоломія Першого. На сторінках газети “Вести” він стверджував, що “за попыткой проведения Всеправославного Собора, и за попыткой организации форсированными темпами в Украине “Поместной Церкви” стоят одни и те же силы – и находятся они вне Украины, вне Константинополя и вне православного мира”. Натяк на Ватикан та його структури був доволі прозорим і брутальним.

Нагадаємо, що тоді, на Всеправославному Соборі 2016 року йшлося про “… невизнання канонічного статусу УПЦ (МП) в якості “невід’ємної частини” Московського Патріархату, оскільки в Томосі (указі) про автокефалію Православної Церкви в Польщі, виданому в 1924 році, Вселенський Патріархат заявив, що не відмовлявся від своєї юрисдикції над Київською митрополією. Стосовно ж Московської Патріархії Собор дотримується Томосу 1589 року, за яким Україна не входить до складу Московського Патріархату”: Чинники творення Помісної Церкви в Україні.

Буквально за декілька днів Київ зустрів членів комісії РПЦ (МП) звітно-виборчим засіданням Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України. Там 21.12.2017 року Головою Ради у справах душпастирської опіки при МО було обрано єпископа Української Греко-Католицької Церкви – владику Михайла. Треба розуміти – зроблено це було не лише з огляду на те, що представників саме цієї конфесії сьогодні найбільше серед фронтових капеланів.

Того ж таки дня, на території Києво-Печерської лаври, відбулося засідання Священного Синоду УПЦ (МП). Синод розглянув результати візиту делегації РПЦ (МП) до Константинополя і підкреслив , що УПЦ (МП) готовий до переговорів із УПЦ (КП) з питань “восстановления единства канонической Церкви на Украине” та… хоче збільшити кількість священнослужителів для підтримки бійців у зоні АТО: Капелани ЗСУ – конфлікт інтересів.

Синод подякував патріарху Варфоломію за “конструктивне спілкування, а також за підтримку Української Православної Церкви”, і підтвердив готовність УПЦ (МП) до подолання “церковного розколу” в Україні “на канонічних засадах”.

І все це не дивлячись на протести з боку вищих ієрархів УПЦ (КП). Архиєпіскоп Євстратій (Зоря): “Коротко зазначу: єдиний діалог, який патріарх і УПЦ-КП хочуть і готові вести з РПЦ, – діалог про визнання Москвою автокефалії Української церкви”.
Втім, обнадіює той факт, що Священий Синод “…відзначив необхідність подальших контактів” УПЦ з Константинопольським Патріархатом для укріплення міжправославної єдності…”
                                              Олександр Коваленко