Радянсько-фінська війна

Нападом Радянського Союзу на Фінляндію 30 листопада 1939року почалась Радянсько-фінська війна, котра отримала назву "зимової". Цього дня радянська авіація почала бомбардування Хельсинкі, а Червона Армія - наступ на фронті від Балтійського до Баренцевого моря силами чотирьох армій.

Користуючись тим, що західні держави вели війну проти Німеччини, від якої Радянський Союз був захищений пактом про ненапад від 23 серпня (за яким Фінляндія належала до сфери інтересів СРСР), радянське керівництво прийшло до висновку, що настав зручний момент для розширення радянської території за рахунок стратегічно важливих районів.

Після того як 28 листопада фінський уряд відхилив ультимативні радянські пропозиції про зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ханко, СРСР розірвав дипломатичні стосунки з Фінляндією, і 30 листопада чотири армії чисельністю 540 тисяч чоловік, підтримувані 2485 танками, напали на сусідню державу на фронті від Балтійського до Баренцевого моря і здійснили бомбардування Хельсинкі.

Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу. Безпосереднім приводом для виключення стали масові протести міжнародної громадськості щодо систематичних радянських бомбардувань цивільних об'єктів, в тому числі із застосуванням запалювальних бомб, заперечуючи які міністр закордонних справ В'ячеслав Молотов стверджував, що радянські літаки скидали хліб для голодаючого населення фінських міст.

Маючи недостатню інформацію про захисний потенціал Фінляндії, на першому етапі радянські війська зазнали невдач і до кінця грудня не змогли прорвати оборону фінів, частина радянських військ попала в полон і після важких боїв їм довелось відступити.

Протягом січня на фронті панувало певне затишшя. Радянське командування створило спеціальні бойові загони лижників, розробило методику подолання мінних полів, для штурму лінії Манергейма створило Північно-Західний фронт під командуванням командарма Семена Тимошенка; кількість особового складу була доведена до 760 тисяч чоловік.

1 лютого 1940 року радянські війська перейшли в наступ на всій ширині Карельського перешийка. Після десятиденної артпідготовки і триденних боїв було прорвано першу лінію оборони Манергейма, до 21 лютого - третю лінію оборони; 13 березня було захоплено місто Виборг.

Усвідомлюючи, що після прориву лінії Манергейма і із-за недостатньої допомоги з боку союзників Фінляндія не в стані продовжувати війну, ще 7 березня в Москву прибула делегація для проведення мирних переговорів, і 12 березня був підписаний мирний договір, за яким Фінляндія погодилась на втрату 11% своєї території - до СРСР відійшов Карельський перешийок, частина півостровів Рибацький і Середній на Півночі, частина Лапландії, а база Ханко була взята Радянським Союзом в оренду на 30 років. Близько 450 тисяч фінів довелось переселяти у глибинні райони Фінляндії.

В результаті бойових дій Фінляндія втратила близько 20 тисяч чоловік вбитими, 4 тисячі пропалими без вісти, 43,5 тисячі пораненими, а Рядянський Союз - 150, 17 і 325 тисяч відповідно.