У сучасній гібридній війні інформаційна зброя використовується активніше, ніж зброя традиційна, адже приносить не менш відчутні результати малою кров’ю. Це підтверджують і кібератаки Кремля, і спроби Росії вплинути на суспільну думку під час виборів у США, Франції та інших країнах, і використання проблеми мігрантів у Європі тощо.
На початку російської військової агресії проти України всі інформаційні операції Кремля були направлені на популяризацію «русского мира» і заперечення можливості існування України як держави. Але ці спроби на практиці зазнали краху. Навпаки, українська нація консолідувалась і продовжує динамічно відмежовуватися від Москви. Зокрема, за останніми даними Центру Разумкова, 92% громадян вважають себе етнічними українцями, а українську мову вважають рідною 68% українців.
Кремль змінив тактику
Кремль був вимушений змінити тактику і підходи до впливу на розум українців. Москва почала інформаційно розхитувати ситуацію зсередини України, використовуючи українських лідерів громадської думки, журналістів і політиків. В російському бот-центрі Ольгіно теж перебудувались – на зміну відвертим проросійським «ботам» прийшли псевдоукраїнські, які нав’язують громадянам «ефект приєднання до більшості».
Замість категоричної тези «України ніколи не існувало» Кремль став просувати меседжі «Слава Україні, Порошенко – зрадник» та «Україна існує, але вона нікому не потрібна – Європа і Америка кинули Україну». Замість малювання радикальних образів «хунти» Кремль почав застосовувати риторику, що «українців мільйонами вбивають на Донбасі – треба зупинити війну», мовляв заради кого захисники повинні помирати на цій війні, коли олігархи на кістках Небесної сотні прийшли до влади.
Одним словом, відбувся перехід від агресивної «топорної» комунікації, яка повністю втратила свою ефективність серед українців, до підступної комунікації з акцентами на придушенні оптимізму і всього переможного, а також на загостренні песимізму з метою панування панічних настроїв серед українців.
Приклад «безвізу»
Дуже яскраво це простежувалось на прикладі «безвізу». Весь час проти України йшла довгострокова інформаційна кампанія «Україні не дадуть «безвіз» – ви там нікому не потрібні».
Але коли стало відомо, що Україна все ж таки отримає його, інформаційні війська ворога швидко перевзулись і зробили різку зміну вектору комунікацій, використовуючи нові тези: «тепер українці покинуть Україну», «безвіз» тільки на папері, а для перетинання кордону потрібна ще купа документів, ще більша, ніж для отримання візи», «отримали «безвіз», але ми все одно не зможемо їздити через зубожіння і низькі зарплати» тощо.
Кейс із санкціями проти російських соцмереж
Інший свіжий приклад – санкції проти російських соцмереж та інших компаній. Ворог блискавично розгорнув інформаційну кампанію буквально через декілька годин після оголошення новини. Головний комунікаційний фокус був на спробі підмінити об’єктивно зумовлені санкції необґрунтованим і незаконним блокуванням соцмереж і взагалі зачищенням інтернету. Для цього використовувались тези на кшталт «домайданились і побудували диктатуру», «все направлено проти звичайних українців», «Захід засудив цензуру в Україні», «ми повторюємо шлях Росії та Північної Кореї» тощо.
Окремо слід підкреслити факт наявності українських діджитал-агенцій, які надають послуги із інформаційного супроводу конкретних політиків і політичних сил із використанням «ботів». Подібні методи роботи в медіа-сфері часто створюють гучні протиріччя на інформаційному рівні щодо будь-яких питань на порядку денному, навіть здавалось би таких однозначно зрозумілих, як наприклад була заборона участі представниці Росії у «Євробаченні». І це з радістю використовує Кремль, включаючись у подібні чвари, для розхитування ситуації.
Підсумовуючи, на сьогоднішній день головними цілями Москви на інформаційному полі битви з Україною є дискредитація «ідей Майдану» (європейський вибір, демократія, свобода слова тощо), дискредитація війни на Донбасі як визвольної війни проти російських окупантів, а також залякування українців безперспективністю.
Протистояти подібним наративам у соцмережах та інших каналах комунікацій можна лише за допомогою проактивної державної інформаційної політики, яку й досі не змогли сформувати і реалізувати відповідні органи. Разом із недостатнім розвитком критичного мислення, це робить українців вразливими перед дезінформацією і маніпуляціями, які щодня застосовуються ворогом у завуальованій формі.
Олексій Мінаков
Немає коментарів:
Дописати коментар