Пісні у виконанні Олега Скрипки вперше в своєму житті довелось почути ще в середині 80-их вже минулого ХХ-го століття. На "українському" (савєцькому ж звичайно) телебаченні, раз в тиждень здійснювався показ молодіжної програми "Гарт". Манера виконання пісень, неприродні (себто невживані) але показово перекручені і гіперболізовані діалектизми видавали в Скрипці україноненависника. Певно в той час він таким і був, і я не соромлюсь зізнатись, що мріяв фізично знищити його за першої ж нагоди.
На щастя, невгамовний в своєму плинові час ставить свої умови. Процес відродження нації впевненою і переможною ходою йде до кожного українця, і жодна лиха сила його вже не в спромозі зупинити.
14-го березня, з нагоди Дня Добровольця, Вже давно і не українофоб Олег Скрипка, разом з Ансамблем пісні та танцю Збройних Сил України, у присутності студентів та викладачів Києво-Могилянській Академії виконав Гімн Організації Українських Націоналістів, й запропонував зробити його гімном української армії.
Ідея була б вартою уваги, якби існувала УКРАЇНСЬКА АРМІЯ. Нинішню постсавєцьку зграю недолугого і несвідомого люду навіть армією назвати тяжко. Тож не їм, донині святкуючим 9-те травня й 23-тє лютого паразитувати на славних сторінках української минувшини.
Непогане оранжування гімну приховує примітивне, і геть не художнє виконання. Але дух все одно захоплює. От що значить сила слова й генетично закладений гук крові.
Мине час, й нашарування з недолугого й паразитуючого на українській національній ідеї елементу впаде і згине. Лишаться усвідомлення необхідності,непідробна щирість й нелицемірна любов до ближнього. З тим і переможемо.
Слава Україні!
Олесь Вахній
Немає коментарів:
Дописати коментар