вівторок, 28 березня 2017 р.

У Черкасах визначено кращого знавця історії в Україні

                        Протягом п᾿яти днів Черкащина приймала учасників ІV етапу ХХІІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії.
28 березня на базі Черкаської санаторної школи-інтернату відбулися урочистості з нагоди підведення підсумків та нагородження переможців олімпіади.
Яскравим мистецьким вітанням учасники художньої самодіяльності навчального закладу подарували чудовий настрій всім присутнім.
Від обласної влади учасників урочистості привітав радник голови облдержадміністрації Андрій Кравець, який зазначив, що Черкащина є тим місцем, духовним осердям України, де зародився незламний дух боротьби українського народу. Водночас він наголосив, що сьогоднішня інтелектуальна, талановита молодь, яка виховується на прикладах славних предків є творцем майбутньої України.
Спільне рішення оргкомітету й журі фінального етапу ХХІІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії оголосила секретар журі Тетяна Гребенчук.
Дипломи лауреатів та переможців учасникам вручили ректор КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» Наталія Чепурна, експерт-консультант ХXІI Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії проректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, професор, доктор політичних наук Олександр Бойко, вчитель Кам’янець-Подільського навчально-виховного комплексу № 16 Хмельницької області, кандидат історичних наук Дмитро Ващук, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Євген Коновалов. Нагороди фіналістам за номінаціями вручила методист Інституту модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України Людмила Черкаська.
                                         
Так, за результатами проведення олімпіади 4 учні загальноосвітніх закладів Черкащини здобули перемогу на олімпіаді, це:
Попов Максим Максимович, учень 10 класу Черкаської спеціалізованої шкли І-ІІІ ступенів №28 ім. Т.Г. Шевченка Черкаської міської ради - диплом І ступеня.
Смілянець В’ячеслав Володимирович, учень 8 класу Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 імені МП. Бажана Уманської міської ради Черкаської області - диплом ІІ ступеня.
Мельник Ольга Валеріївна, учениця 11 класу Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Уманської міської ради - диплом ІІІ ступеня.
Велько Катерина Олександрівна, учениця 8 класу Першої міської гімназії Черкаської міської ради ̶ диплом ІІІ ступеня.
Щоразу, підсумовуючи результати фінального етапу олімпіади, журі визначає абсолютного переможця, який отримав у ході змагань найвищий бал. Тож цьогоріч ним став учень 9 класу Миколаївської загальноосвітньої школи № 3 Матвій Терещук, робота якого оцінена в 183 бали.
Традиційно на Черкащині кращому з кращих вручається кубок голови облдержадміністрації, який учню з Миколаєва передав Андрій Кравець.
У наступному році Чернігівська область прийматиме учасників ХХІІІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. Тож у рамках урочистості начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Валерій Данилевський передав символ змагань представникам команди з Чернігівщини.
Принагідно Валерій Вікторович зазначив, що освітяни Черкащини доклали максимум зусиль для того, аби учасники олімпіади почували себе комфортно та мали змістовну програму проведення вільного від конкурсних змагань часу.
Нагадаємо, що для знавців історії було організовано екскурсійні поїздки та походи визначними місцями Черкащини; до послуг учасників олімпіади були басейн та спортивна зала Черкаської санаторної школи-інтернату.
- Ви побували в унікальних місцях Черкащини, де творилася історія української державності,
та звідки сьогодні черпають наснагу та непереможний дух холодноярців нинішні захисники України, - зазначив Валерій Данилевський. Тож вітаємо учасників та переможців ХХІІ Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії та бажаємо нових здобутків!

Свобода і Азов блокують низку банків в Черкасах

Активісти Свободи та Азову (Національний корпус) блокують роботу низки черкаських відділень російських банків.  Під обструкції потрапив не тільки “Сбербанк Росії”, а й “ВТБ”.
Дмитро Кухарчук закликає через мегафон черкасців забирати всі кошти з цих установ, адже вони все одно незабаром будуть закриті.

Сиротюк – Феофіловій: а хіба не честь показати людям свої скромні статки?

Після того, як учора Президент підписав закон про зміни в е-декларуванні, згідно з якими представники громадських об’єднань зобов’язані подавати звітність про свої доходи, активісти “антикорупційного фронту” влаштували справжню істерику. Мовляв, закон дискримінаційний і направлений на переслідування “борців”. Ситуація виглядала ще більш абсурдною, якщо згадати, що ще нещодавно ті ж активісти переконували депутатів всіх рівнів і держчиновників, які за пролобійованим ними законом мали звітувати про свої доходи, що це така дрібниця – заповнити декларацію, і що хіба це не гордість – показати в декларації скромне чесне життя? Зате декларація буде певним антикорупційним запобіжником!
Але, в очевидь, показати приклад сільським обранцям їм не дуже хочеться.
Своє “фе” з приводу нового закону висловила і черкаська громадська діячка, голова ГО “Молода Черкащина” Вікторія Феофілова, яка ще нещодавно завзято боролася за впровадження на Черкащині е-декларування та “ПроЗорро”.
“Ну шо, тепер змучені декларуванням депутатики радісно потерають ручки і можуть уже запрошувать зашугану громадськість на платні семінари “як заповнити декларацію і не здуріти”. Браво, канєшно, Янек з його “іноземними агентами” від 16 січня – мала дитина порівняно із нинішньою хунтою. Якщо не можна закон завалити – треба довести його до абсурду! Наступний крок – змусити декларуватися волонтерам. А шо, їм же стільки грошей перераховують на картки, стіки носків і булочок віддають необліковано в руки, нєпарядак!” – обурилася активістка на своїй сторінці у “Фейсбук”.
Вичерпну відповідь Феофіловій надав народний депутат VII скликання, черкаський “свободівець” і доброволець Юрій Сиротюк.
“Більш ніж стотисячна армія депутатів сільських і селищних рад чемно заповнюють е-декларації. І це при тому що більша частина з них живуть у маленьких селах, багато з них старшого віку. Значна частина банально не мають доступу до Інтернету.
Але вони заповнюють е-декларації. Не влаштовують цирків, хоча їхній вплив поширюється максимум на межі їхніх громад.
Очевидно, багато з них не зможуть вчасно заповнити і розмістити е-декларації. І це стане підставою, приміром для місцевого прокурора, шантажувати цих людей кримінальними справами, а при потребі позбавляти мандатів.
Але вони, повторюю, декларації чемно заповнюють.

А от люди, для яких заповнити декларацію справа п’яти хвилин, і які мають набагато потужніший вплив на суспільну свідомість, зчинили незрозумілу істерію. Насправді всі вони і так дають детальний фінансовий звіт своїм грантодавцям. Очевидно, що нині цю тему корупціонери використали для боротьби зі своїми опонентами.
Але нас ця проблема цікавить з іншого боку. На наше тверде переконання процедура люстрації (а фінансова перевірка є її частиною) повинна стосуватися усіх осіб, які мають істотний вплив на суспільну думку. У багатьох країнах Східної Європи є люстрація і громадських діячів, і представників медіа, і навіть духовенства. Розумію, що в Україні це може стати інструментом тиску, але стратегічно це неминуча для країни, що перебувала в глибокій окупації.
А те, що фіктивна боротьба з корупцією стала для багатьох антикорупціонерів, непоганим способом заробітку, це і так всім наочно видно. Як і те, що так звані ФОПи стали “пральнями” для легалізації коштів.
Більше того, усі громадські діячі-антикорупціонери, на кожних виборах стають політиками – учасниками партійних списків, і тоді спливають незрозумілі квартири і гроші, гроші, гроші…
Краще пройти цю процедуру очищення нині, ніж потім зичити гроші в Сірка, пояснюючи, за які кошти (якого коханця, коханки) куплено квартиру і скільки ще треба позичити коштів, щоб цей пентхауз вмеблювати і вчасно сплачувати за нього квартплату і компослуги.
Але потужні лобістські групи впливу завжди зможуть підняти хвилю істерії щодо своїх партнерів, а от сільських депутатів, яких 2 квітня підвішують на гачок кримінальної відповідальності, захистити нікому”, – написав Сиротюк на своїй сторінці у “Фейсбук”.
І тут нагадується, що та ж сама Феофілова свого часу раптом виринула звідкись і очолила в області Рух “Чесно”, хоч до його широкої популяризації і підв’язки під гранти ним тут займались інші люди, а тоді після Революції Гідності несподівано стала начолі “Люстраційного комітету”. І зовсім недавно її прізвище у групі таких самих “товаришів” сплило у політичному проекті Михаїла Саакашвілі. Тільки проект той стрімко здувся, тож до публічної “презентації” команди на Черкащині не дійшло. І у багатьох місцевих журналістів періодично виникало цілком закономірне питання: а з якого це дива? Згодом, коли в Черкасах розпочалась запекла війна за впровадження “ПроЗорро”, у лавах антикорупціонерів з’явилось чимало не знайомих широкому загалу обличч. Тож їхні декларації справді могли б дати відповіді на чимало запитань. Бо таки ж дійсно честь показати людям свої скромні статки, особливо громадським активістам, і депутатам, і журналістам. Ми – готові.
Тетяна Воронцова

105 років тому народився “український смолоскип” Олекса Гірник


Сьогодні відзначають 105-ту річницю від дня народження українського дисидента та борця за Незалежність нашої держави – Олекси Гірника. Зважаючи на це, журналісти«Kanos» вирішили нагадати віхи життєвого шляху цього мужнього українця, який поклав власне життя для боротьби за незалежність України.
Так, народився майбутній Герой України і політв’язень, який згодом стане відомим усьому світові своїм актом самоспалення поблизу могили Шевченка на знак протесту проти русифікації, 28 березня в родині бойків-верховинців.
Його батько і дід були відомі завдяки просвітницькій роботі в регіоні. Олекса спочатку вчився в польській школі, а пізніше в українській гімназії у Станіславі, яку закінчив 1933 р. Він вирізнявся активним, сміливим характером. Також хлопець належав до «Пласту», «Просвіти», молодої організації ОУН, працював у «Соколі». Після гімназії батьки хотіли, аби син продовжив навчання в семінарії, але він пішов працювати в організацію «Сокіл», де очолював загін пластунів.
За висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України 25 березня 1937 року Гірник був засуджений до п’яти років в’язниці. Покарання відбував у концтаборі в Березі Картузькій, у таборах Львова, Кракова, Тарнова. У 1939 році під час німецького вторгнення до Польщі втік із в’язниці. 17 вересня 1939 року у Станіславові на вокзалі Олекса побачив, як енкаведисти з собаками заганяють поляків до товарних вагони на висилку. Кинувся на їх захист і був заарештований. 11 листопада 1939 року його засудили на вісім років концтаборів і п’ять років позбавлення прав. Покарання відбував у Норильську та Магадані.
1948 року Олекса Гірник повернувся до Калуша Станіславської (нині Івано-Франківської) області. Одружився з Кароліною Іванівною Петраш, яка теж була у засланні. У 1950 році в них народився син Маркіян, а в 1954 році — Євген.
Ввечері, напередодні здійснення відчайдушного вчинку, Гірник приїхав до Канева, де розкидав по схилах Тарасової гори орієнтовно 1000 власноруч написаних листівок.  Близько 3-ої години ночі Олекса Гірник облився бензином та підпалив себе.
Одразу ж після того у помешканні Гірників був проведений обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув в автомобільній аварії. Спочатку родині не хотіли віддавати тіло Олекси, але пізніше дозволили поховати на батьківщині, заборонивши відкривати труну. Однак, попри це, вночі родичі відкрили труну та відслужили таємну панахиду греко-католицьким священиком, братом дружини.
Указом Президента України Віктора Ющенка від 18 січня 2007 року за проявлені громадянську мужність і самопожертву в ім’я незалежної України Гірнику Олексі Миколайовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Водночас, у період з 2010 по 2013 на вшанування пам’яті в Каневі не прибув жоден державний представник. Так само не відзначали на державному рівні і 100-річчя з дня народження Олекси Гірника в 2012 році.

Москва оголосила нову хвилю «гонінь» на УПЦ МП: під прицілом Мінкульт України

Промоніторила церковні портали. Судячи з усього, починається нова хвиля істерики на тему «гоніння на УПЦ МП».
Українська Православна Церква Московського патріархату на початку року подала в суд на Міністерство культури України. Скажімо прямо, УПЦ МП подала в суд на державу Україна, бо міністерство є урядовою структурою цієї держави. Вперше за роки свого існування керівництво УПЦ МП не лише координує свої дії з Москвою, не лише їздить скаржитися до Європи, але й подає позов на власну державу. Ця справа була б нікому не цікавою, надто вже низький авторитет УПЦ МП, але її московські куратори надали їй максимального звучання та інформсупроводу.
Ази знань по інформатаках говорять, що кілька публікацій негативного змісту з різницею в два-три дні – це є перші ознаки спланованої акції. Ну посудіть самі.
Російський чи то шпигун, чи то агент впливу, за яким я спостерігаю з 2014-го року (стовідсотково - одне з двох), нещодавно звільнений з урядового відомства (три роки працював на благо не відомо якої вітчизни – нормально?), якому (за нашими джерелами) довго платила митрополія УПЦ МП (цікаво: росіяни йому гроші передавали з Москви, чи він продавав церкву УПЦ МП, отримуючи гроші з наших з вами пожертвувань) – після звільнення терміново перекваліфікувався в експерти. Він почав давати інтерв'ю. Дає переважно на маловідомих ресурах, помічених у розміщенні сірої, чорної та іншого роду джинси. Каже в інтерв'ю, мовляв, Мінкультури знищує УПЦ (МП). Ім'я «експерта» не називаю, щоб не підвищувати йому рейтинг і не виводити з нішевих "ігспєртов" у рейтинг серйозних опонентів. Ви оцініть ситуацію! Колишній чиновник працює проти уряду, проти країни, проти єдності церкви. І йому – нічого. Ні від кого. Які «гоніння», я просто захоплююся нашою великодушністю!
Йдемо далі. На цьому не зупинилося. Далі активізувався офіційний ресурс Російської православної церкви. Офіційне медіа Моспатріархії заявило, що Міністерство культури України координує «антицерковну діяльність одного з українських телеканалів». Із глибокою поінформованістю щодо нашого законодавства ресурс Моспатріархії відстоює права своєї «української дочки». Тобто – саме Міністерство культури є головним об'єктом нападок та винуватцем проблем. 
Тепер про суть нападок та вектор «гонінь» дуже спрощено. Зрозумівши, що у основній масі священики не можуть бути провайдерами московської пропаганди (дехто не хоче, дехто розуміє, що цього не сприймуть ані громадяни, ані  ветерани, ані правоохоронці), зрозумівши, що перехід парафій зупиняти все важче («канонічність» – хороша приманка, але підростає молодь, яка не боїться «немосковської безблагодатності», й українські священики бачать, як падає каса), Москва вирішила піти юридичним шляхом закріпачення парафій та «мертвої прив'язки” церковних будівель до столичного церковного начальства. 
Є така штука - статут парафій. Фактично – установчий документ парафії, де йдеться, у тому числі, про право вірян приймати рішення, про храмові приміщення, про свободу вірян та самого священика. Митрополія УПЦ МП вимагає реєструвати нові статути (установчі старі на нові документи) абсолютно підпорядковуючи собі парафії, позбавляючи мінімальної свободи саму громаду. Одним словом, якщо держава почне реєструвати такі статути, як хоче керівництво УПЦ МП, – це означає АБСОЛЮТНУ ПОВНУ передачу права власності усіх парафій управлінням єпархій УПЦ МП, яка де факто зараз керується Москвою. Статут, на якому вони наполягають, – майже точна копія статуту РПЦ. Парафія не може заявити ніяких прав на майно. Збори громади відбуваються за участі всіх членів парафії і вважаються дійсними тільки за стопроцентної участі. Якщо хтось хворий, то захід не відбувається, вважається не дійсним. На рішення парафії повинна бути повна згода кожного члена. Парафія визначає виключне право за управліннями єпархій розпоряджатися культовими будівлями.  
Зараз ситуація виглядає поставленою на паузі. Дату наступного засідання суду ще не озвучено. Не виключені корупційні ризики для рішення, адже в Україні до недавнього часу церковним питанням опікувався Вадим Новінський. А він не жаліє грошей на лобіювання «московізації української церкви». Як написав про нього один із ресурсів сепаратистських анклавів – «Вадім Ісповідник».
Взагалі, спостерігаючи за ситуацією нинішнього року. А підсумки 2016-го року ми писали тут, можна з сумом констатувати наступне. 
Конфлікт, який роз'ятрює Москва між державою Україна та церквою – розвивається. Судовий позов церкви проти міністерства (вважай, проти власної країни) – це таки новація. Авторитет церкви падає, хоча здавалося, що нижче вже нема куди. Українські медіа продовжують друкувати цикли матеріалів, присвячені деструктивній та антиукраїнській діяльності Кирила Фролова, який позиціонує себе лобістом православної ідеї та політтехнологом, а ще комунікатором РПЦ та УПЦ МП. А колоцерковні ресурси УПЦ МП, в свою чергу, шукають найменший привід для публічної зневаги щодо УПЦ КП. Більше того, об'єднавчі ініціативи прем'єр-міністра В.Гройсмана та поїздка до Вселенського патріарха викликали ядучі коменти цих ресурсів.  Потужна, красива, освічена, перспективна церква все глибше занурюється у кризу. 
Лана Самохвалова

понеділок, 27 березня 2017 р.

"Це дуже страшно": Житель Херсонської області розповів про проросійських настроях в рідному місті

Фото: Житель Геническа рассказал о настроениях в городе
У місті залишилося небагато патріотично налаштованих людей Житель м Генічеськ Херсонської області Віктор Драчук, розповів про те, що в місті залишилося мало патріотів, і все більше місцевих дивиться "в сторону Росії". Про це повідомляє видання "Крим. Реалії". Віктор Драчук - місцевий підприємець, син якого добровільно пішов служити в АТО. З початком збройного конфлікту на сході України він взяв кредит і купив бронежилет і всю необхідну амуніцію. Драчук, як ніхто інший знає про настрої серед населення. Він розповів про те, як війна вплинула на жителів Генічеського району Херсонської області, що межує з тимчасово окупованої території Кримського півострова. "Хотілося б, щоб Генічеськ був більш патріотично налаштованим. Як можна жити в Україні і дивитися в бік Росії, яка не принесе нічого хорошого? Знаючи наслідки в Придністров'ї, Абхазії, Грузії", - зазначив Драчук. Генічанін вважає, що війну вдасться закінчити тільки тоді, коли вона стане особистою справою кожного. "Для мене треба, щоб війна закінчилася ще вчора, і закінчилася швидше. Щоб не було більше тривожних повідомлень з фронту. Щоб ми не хвилювалися з дружиною про те, що син на фронті. Коли почуємо, що хтось загинув, ми відразу в інтернеті дивимося, хто загинув і де загинув ... Це дуже страшно ", - зізнається Віктор. "Звичайно, війна закінчиться, але непоправної слід, вона залишить і в державі, і в мою дитину. І все ще довго будуть заліковувати душевні рани ...", - додає він.

Розвідка повідомила про серйозні втрати бойовиків

За минулу добу загинули п'ятеро бойовиків та восьмеро травмувались внаслідок ДТП
У Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України повідомили про обстановку на тимчасово окупованих територіх Донбасу.
За останню добу бойовики понесли втрати. У складі 9 окремого штурмового мотострілецького полку морської піхоти (Новоазовськ) п'ятеро загинули. Троє отримали поранення у 1 окремій мотострілецькій бригаді (Кальміуське), 11 окремому мотострілецькому полку (Донецьк) та 9 окремому штурмовому мотострілецькому полку морської піхоти (Новоазовськ).
"Крім того, 8 військовослужбовців було травмовано внаслідок масштабної ДТП", - додали у розвідці.
Також відомо, що 25 березня під час ротації підрозділів 51 парашутно-десантного полку 106 повітряно-десантної дивізії (Тула) на півночі Криму російські військовослужбовці влаштували “прощавальний вечір”, який перетворився на масштабну пиятику за участю командирів.
Як повідомляв портал "Знай.ua", а минулу добу восьмеро українських бійців отримали поранення у боях із проросійськими бойовиками.
Автор матеріалу: 
Антон Дорошенко