вівторок, 17 жовтня 2017 р.

“Фашисти рвуться до влади”: в Росії влаштували істерику через марш УПА в Києві

                      
У Росії бурхливо відреагували на ходу на честь 75-річчя Української повстанської армії в Києві.
Перший заступник голови комітету Ради Федерації з оборони та безпеки Франц Клінцевич на своїй сторінці в Facebook порівняв Київ з нацистським Берліном.
“Важко повірити, що таке можливе в XXI столітті, після всіх немислимих жертв, яких зазнало людство! Справжній шабаш націоналістів! Київ сьогодні – це Берлін початку 30-х років минулого століття”, – написав він.
“Нові фашисти рвуться до влади в самому центрі континенту. Європа знову мовчить. Невже історія нічому не вчить?” – заявив Клінцевіч.

субота, 14 жовтня 2017 р.

РФ оголосила у міжнародний розшук свободівця Володимира Назаренка

РФ оголосила у міжнародний розшук свободівця Володимира Назаренка
11 жовтня 2017 року Слідчий комітет Російської Федерації, який раніше заочно звинуватив заступника голови ВГО "Сокіл", молодшого лейтенанта, бійця 25-го батальйону ЗСУ "Київська Русь", депутата Київради від ВО "Свобода" Володимира Назаренка у нападі на Посольство РФ у Києві, оголосив його в міжнародний розшук та заочно арештував свободівця.
Як наголошує російське слідство, 14 червня 2014 року, діючи в групі з іншими особами, Назаренко вчинив грубу наругу над символікою РФ. За це його звинуватили в скоєнні злочину, передбаченого ст. 329 КК РФ ("наруга над Державним прапором Російської Федерації").
Сам Володимир Назаренко пояснює увагу до його особи Слідчого комітету РФ своєю боротьбою з російським бізнесом в Україні ‒ як у рамках міськради, так і на столичних вулицях: "Загалом, гадаю, Росія знайде причини для заочного ув'язнення всіх 46 мільйонів українців, а не лише кількох осіб. Дивлячись на те, як наша Генпрокуратура допитує Олега Куцина, мені лишається хіба чекати, коли українська служба Інтерполу виконає рішення РФ та спробує мене затримати. Запевняю, що дії українського націоналіста в цих обставинах будуть адекватними і логічними".
Коментуючи рішення російської влади, керівник Київської міської організації ВО "Свобода" Петро Кузик наголосив: "Застерігаємо правоохоронні органи України ‒ в разі затримання героя війни Володимира Назаренка, який захищав Україну від держави-агресора Росії, ви станете на один бік з окупантом і отримаєте шалений опір суспільства. В Україні четвертий рік точиться війна, і дії свободівця й инших патріотів біля Посольства РФ 2014 року є абсолютно природними й адекватними. Коли йде війна, функціювання в Україні посольства держави-агресора є неприйнятним!".
Довідка: Слідчий комітет РФ також звинувачує командира "Легіону Свободи" Олега Куцина в тому, що він спільно з командиром 93-ї бригади ЗСУ здійснював артобстріли об'єктів цивільної інфраструктури на тимчасово окупованих територіях. Загалом СК РФ "розслідує" більше сотні кримінальних справ щодо московсько-української війни. 76 із них об'єднано у спільне провадження у справі "про застосування заборонених засобів і методів ведення війни на Донбасі".
Як не дивно, але Генпрокуратура України взялася розслідувати цю справу, викликає на допити Олега Куцина та навіть вимагала видачі особистих даних бійців "Карпатської Січі", які перебували під його керівництвом.
Цей самий СК РФ у березні 2014 року порушив кримінальну справу проти Олега Тягнибока, звинувативши лідера "Свободи" у тому, що він нібито воював у Чечні під керівництвом Шаміля Басаєва.
Прес-служба Київської міської організації ВО "Свобода"

Черкаський нардеп вважає, що корупція закладена у наших ДНК


Про еволюцію і корупцію розповів на “Фейсбуці” народний депутат, уродженець Черкащини Віталій Чепинога.
“З фізіологічного боку за останні тридцять тисяч років людина зовсім не змінилася. Вона досі живе по понятіям та законам епохи “збирачів та мисливців”… ДНК людини не помітила ані восьмого айфону, ані фейсбуку ані “Тесли”… На підсвідомому рівні вона досі там – в печерах і в лісах верхнього палеоліту. Серед саблезубих тигрів і конкурентів з агресивних сусідніх племен. Саме цим біологи пояснюють інтуїтивну любов людини до жирної калорійної їди… – “Нада дожрать все до крихти, пока на відібрали!”, – наказує нам ДНК, вказуючи всіма своїми нуклеотидами на кусок піцци “Чотири сира”… Бо коли ти наступного разу мамонта вполюєш?”
Об’яснять власній ДНК, що мамонтів давно нема, – ніякого толку. Воно йобнуте, тупе й консервативне…
Так само можна пояснить і корупцію. Кругом враги і злі божества. Ніхто не бажає тобі добра! Все, що погано лежить – в нору, в печеру, в дупло… На зіму, на будуще, на запас! Так велить ДНК…” – жартівливо вважає нардеп.

Перестало битися серце великої Українки

                              Світлина від Богдана Червака.
У Філадельфії на 95 році пішла із життя Наталія Пазуняк – визначна діячка ОУН, літературознавець, професор Пенсільванського університету, державний секретар останнього Уряду УНР на вигнанні.

Перестало битися серце великої Українки.
У житті мало зустрічав людей, у яких так органічно поєднувалася краса, інтелектуалізм, сміливість і готовність жертвувати усім для блага нації і держави.
Від імені ОУН висловлю співчуття родині і друзям.
                                                                               Богдан Червак

Звернення Президента до Українського народу з нагоди 75-ї річниці створення Української повстанської армії

https://youtu.be/KUcHpYv3kpMШановні співвітчизники!
Сьогодні, 14 жовтня, у День захисника України та свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо 75-ту річницю створення Української повстанської армії. Армії, що від перших днів її створення і до завершення боротьби проти поневолювачів рідних земель була справді народною, оскільки повністю формувалась і підтримувалась місцевим населенням.
Роки сталінського терору, жахи колективізації та Голодомору- геноциду, а згодом і навала нацистів зміцнили українців у переконанні щодо необхідності збройної боротьби за незалежність.
Воїни УПА поставили собі за мету «боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу».
Кращі сини й доньки українського народу мужньо чинили опір двом потужним тоталітарним режимам, кожен з яких прагнув поглинути нас, поневолити або винищити українців. Вони залишалися відданими українській справі та не припиняли боротьби, навіть усвідомлюючи її приреченість на той час. І зрештою вони перемогли.
Учасники національно-визвольного руху визнані нашою державою, а їх подвиги завжди залишатимуться прикладом для прийдешніх поколінь. Пам’ять про звитяги воїнів Української повстанської армії надихає сучасних захисників України, які протистоять російській агресії, додає їм сили і мужності.
І ми віримо в їхню перемогу.
Слава Україні!
Слава її героям!
                                                                               П.ПОРОШЕНКО

П’ять книг, які допоможуть зрозуміти історію

Володимир В’ятрович. (Не)історичні миті. Нариси про минулі сто років. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2017
  
"Уламками дзеркала історії" називає автор збірки свої незвичні оповідання. "Адже навіть після завершення вдалого, на мою думку, дослідження залишалося почуття недоговореності, розуміння, що, обмежений жорстокими рамками історіографії, не зумів передати важливих моментів життя тих, про кого писав, - зізнається він. - Врешті спокуса зануритися в минуле, не обмежуючи себе професійним інструментарієм, подивитися на світ очима тих, про кого пишеш, і висловити пережите ними власними словами, виявилася надто великою, аби не піддатися їй". Тож у цих оповіданнях "художнє" бачення історії, її переосмислення в інших жанрових координатах, які надають точності тим чи іншим вікопомним трагічним моментам. Самогубство Хвильового, смерть Сталіна, зустріч Махна і Петлюри в еміграції, допити Стуса в камері.



Найбільше автора збірки цікавлять визвольні змагання 1920-40-х років, УПА, повстанці, видатні події політичного та культурного життя того часу. Іноді факти справді вражають: "Навіть після полонення останнього головного командира УПА Василя Кука - "Лемеша" - 1954 року розрізнені повстанські боївки продовжували боротьбу. Останній, зафіксований на сьогодні, бій УПА відбувся під селом Рукомиш біля Бучача на Тернопільщині 1967 року. Але й після цього окремі повстанці за підтримки місцевих мешканців роками переховувалися від радянської влади. Наприклад, Ілля Оберишин вийшов із підпілля щойно в грудні 1991 року, коли дізнався про результати Всеукраїнського референдуму на підтримку Акта про незалежність".
   
Василь Кричевський. Хрестоматія: 1891-1943 рр. – Х.: Видавець Савчук О.О., 2017
   
Автора цього раритетного видання сучасники називали одним із стовпів українського мистецтва. Справді, значимість того що за життя зробив Василь Кричевський (1872–1952) виказує в ньому мистця ренесансного рівню. Архітектура, дизайн, малярство, графіка, декоративно-вжиткове мистецтво, сценографія, кінематограф – ось далеко не всі царини мистецтва, в яких реалізувався його універсальний талант.



Перший том двотомної збірки присвячений періоду творчості видатного українського художника-архітектора з 1891 по 1943 рр. і містить текстові праці Кричевського, вибрані розвідки про нього, автобіографічну спадщину, інформацію про персональні виставки митця 1940–1941 рр., архівні біографічні матеріали тощо. Особливу увагу приділено творчому доробку Кричевського: живопису, графіці, декоративно-ужитковому мистецтву, кіносценографії, архітектурі. Загалом книга є спробою повернення з небуття "золотого" імені українського мистецтва, і авторка передмови недаремно дивується, чому його сучасники  – Михайло Бойчук і Георгій Нарбут – давно вже вважаються видатними постатями, натомість ім’я Василя Кричевського, творця національного стилю в архітектурі – українського модерну, досі не може повернути собі культовий статус.
  
Евгений Чириков. 1917. Умные разговоры. – К.: Каяла, 2017
  
Творчість призабутого автора, а свого часу – відомого письменника і публіциста початку ХХ століття – цього разу вшанована збіркою публіцистичних текстів і листування з рідними, яке передувало еміграції, в якій він і помер у 1932 році. Сатира в стилі Салтикова-Щедріна межує у цій збірці зі стилем памфлетів Розанова, а загалом усе це нагадує про "заборонену" донедавна спадщину культових класиків на зразок Буніна і Горького. Зокрема на сторінках своїх Окаянних днів Бунтін гнівно таврував більшовиків та їхніх вождів: "Ленин, Троцкий, Дзержинский… Кто подлее, кровожаднее, гаже?". Цю саму ноту розгубленості інтелігента, який зітнувся з нашестям варварів, переймає автор Розумних розмов, повторюючи вічні "прокляті питання": "Как же это вышло, что именно они, эти чужие для народных масс лица, очутились в роли "вожаков" народных масс! Они - эти пришлые "варяги заморские"!
  


Що ж до Горького, чиї Несвоєчасні думки так само слід враховувати при знайомстві з цими текстами, то їх автор підкреслював якраз дволикість Горького, свідченням якого вважав його заклик до порятунку національної культури від "більшовицького варварства", і водночас виправдання ним "революційного" терору. І таких розвінчань, спростувань і глибокого аналізу подій періоду 1917-20-х років у збірці чимало, адже багатьох своїх героїв автор знав особисто, простеживши їх шлях від злету до падіння. "Я знал М. Горького еще зеленым безусым юнцом, - згадує він. - Помню его в ту пору, когда он только что вышел из булочников и продавцов кваса и попал под покровительство провинциальных интеллигент­ских кружков (в Казани, потом в Нижнем Новгороде)".
  
Остап Українець. Малхут. – Х.: Фабула, 2017
  
Автор цього незвичного роману, виконаного в жанрі альтернативної історії, несамохіть підтримує традиції "івано-франківського феномену", відомого в літератур своїм метафізичним краєзнавством. Цього разу перед нами історія адвоката і контрабандиста, а також "найкращого бургомістра Станіславова", написана с особливою прискіпливістю до деталей побуту, культури, звичаїв. Саме цим врівноважується будь-яка "альтернативна" містика і містифікація автора, хоча саме сьогодні в центрі Івано-Франківська встановлено пам’ятник згаданому "кращому" губернатору.



Сам автор, попри захоплення тією романтичною імперською епохою, свідомий будь-якої культовості, фетишизму та демагогії щодо величі минулого. "Якщо ваші батьки чи діди розповідали вам щось про той час, ковтаючи солону сльозу, - пише він у післямові, - знайте, що вони вірили в цей міф до самої смерті. Дивує мене тільки те, що стільки людей вірять у цей міф навіть сьогодні, коли самої Австрії вже немає".

Володимир Рафєєнко. Довгі часи. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2017
  
Вставні новели автора цього химерного роману допомагають зрозуміти реальність фантасмагоричних буднів у воєнному Донецьку наших днів. Спочатку до міста повертається головний герой, щоб працювати над мистецьким проектом, потім розпочинається феєричне дійство військового свавілля та довколишнього абсурду. З неба спускаються жуки-головорізи, які кришать на капусту урочистий мітинг, а потім і чергу аборигенів, що зібралася для отримання гуманітарної допомоги.



Фантастика у даному випадку конкурує з антиутопією, яка вже не здається такою незвичною, оскільки зливається з довколишньою реальністю. А вона така, що попри воєнний час, руйнування і занепад, хтось залишається в покинутому усіма місті. Залишається, ще й пише свої тексти, які зокрема в романі зібрані наприкінці, будучи написані головним героєм цієї фантасмагоричної історії. Її автор сьогодні переходить на українську, чудово пригадуючи абрикосовий цвіт і запах полину в степах України, яка завжди для нього звалася Донбасом.

Парламент Британії має розглянути визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом – британські депутати

                 Фрагмент виставки «Голодомор 1932-33-х рр. – геноцид Українського народу»
Британський парламент повинен знову порушити питання про визнання Голодомору геноцидом, кажуть британські депутати. На обговоренні нової книги про трагічні події в Україні у 1932-1933 роках років від двох депутатів у Лондоні пролунали думки, що питання треба знову винести на слухання Палати громад.Енн Еплбаум
Енн Еплбаум
, авторка нової книги під назвою «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною» як активна журналістка і продуктивний історик має значний вплив у політичних колах як у Європі, де вона працює, так і в Сполучених Штатах, де народилася. Вона твердо заявляє, що, на її думку, Голодомор – це акт геноциду.«Якщо користуватися будь-яким нормальним визначенням, що таке геноцид, так як його визначив Рафаель Лемкін, правник, який створив цей термін, то жодних питань стосовно того, що український голод був геноцидом, немає», – каже вона.Тоді виникає питання щодо, зокрема, Великої Британії. На обговоренні 9 жовтня його порушила депутат Полін Латам: «Я досі, справді, не можу зрозуміти, чому ми дотепер не визнали це геноцидом. Мені важко зрозуміти, чому Міністерство закордонних справ цього не робить, подаючи різноманітні виправдання».
Полін Латам розповіла, що дізналася про Голодомор від своїх виборців з української громади в окрузі англійського міста Дербі і сказала, що, на її думку, про сталінські злочини в Україні повинні знати усі, хто вивчає історію.
У відповідь колега Латам, також депутат від Консервативної партії, Джон Віттінгдейл заявив, що він вважає, що на часі знову винесення питання Голодомору на парламентські дебати: «Якщо Полін подаватиме заяву на ще одні дебати, я з задоволенням її підтримаю, щоб натиснути на уряд з метою визнання Голодомору геноцидом».
Підтримка Віттінгдейла може бути важливою, зважаючи на його авторитет і ключові позиції в урядовій партії. Він проте уник прогнозів, коли саме питання Голодомору можна було б порушити на політичному рівні в Британії, а на прохання пояснити причини стриманості Лондона у визнанні геноциду в Україні обмежився словами, що «це усе – просто політика».
Політика, як ми знаємо, справа мінлива і чинником можливих змін стане і робота таких істориків, як Енн Еплбаум. Представниця видавництва Penguin/Randomhouse, в якому вийшла нова книга про Голодомор у Великій Британії та США, сказала Радіо Свобода, що вона дуже задоволена тим, як зараз розходяться перші наклади.