вівторок, 23 січня 2018 р.

Найденное легендарное золото Полуботка скрывало в себе невероятную тайну

Легендарное «золото Полуботка», вокруг которого за столетия возникла масса легенд, наконец, найдено.
Об этом корреспонденту влиятельной польской газеты Курьер Поранный (Kurier Poranny), близкой к правительственным кругам, сообщил на условиях полной анонимности (а то мало как оно может повернуться) источник в Банке Англии.
По его словам, » …ещё в 2014 году. во время проведения строительных работ под котлован для будущей мечети в престижном лондонском районе Вест-Энд (West End), было вскрыто подземелье на месте бывшего банковского хранилища. Оно было заброшено ещё со времён Большой Пожара (Great Fire of London), вместе с находящими там ценностями, которые с тех пор считались утраченными. Однако, как оказалось, хранившиеся там 4 бочонка с золотыми монетами, оставленными гетманом Павло Полуботоком, сохранились, и даже не обгорели. Естественно, их содержимое также не пострадало»
Великий Лондонский Пожар. Картина малоизвестного итальянского художника эпохи Возрождения
После вскрытия хранилища в нём были обнаружены несколько десятков 40-галлонных (около 180 литров) бочонков из мадагаскарского дуба, которые использовались с 16-го по 19-й века для хранения драгметаллов.
В четырёх из них, как следует из обнаруженной там же приходно-расходной книги, находится более 400 тыс. отчеканенных Бердичевским монетным двором золотых дукатов. Кроме дукатов, там (в бочонках) находились и цехины, а также небольшое количество крюгеррандов.
Каждый из бочонков вмещает ровно 101 тыс. этих одноунциевых монет, так что общий вес достигает более 12.56 тонн, или порядка $1 млрд. по текущим биржевым ценам, и это если принимать во внимание только стоимость самого металла.
Однако при экспертизе монет выявился неожиданный факт — золотым был только поверхностный слой, а основная масса (более 90%) — из родия.
Этот кубик родия стоит более чем в сто раз(!!!) дороже аналогичного по размерам золотого
Собственно, сама необходимость экспертизы и была вызвана тем, что один из рабочих, участвовавших в погрузочных работах, обратил внимание на слишком большой диаметр монет, не соответствующий штампу Au 917 (золото 917-й пробы). Плотность родия всего 12.41 г/куб.см, что существенно меньше плотности золота, 19.3 г/куб.см., что и привело к необходимости увеличить диаметр монет почти на 15%, для сохранения веса.
Так как родий в несколько (5-6) раз дороже золота, то и ценность клада возрастает соответствующим образом.
Спектральный и радиоуглеродный анализ показал, что родий был добыт в ныне истощённой медной шахте неподалёку от вершины Говерлы (одна из гор в Карпатах, высшая — 2061 м над уровнем моря — точка Украины)
Столь высокая ценность родия объяснятся тем, что он является идеальным материалом для создания покрытий, практически полностью(на 99.5-99.8%) отражающих любое электромагнитное излучение, как радиоволны, так и свет в диапазонах от инфракрасного до ультрафиолета.
Другими словами, танк, баллистическая ракета (боеголовка), подводная лодка или самолёт с таким покрытием становятся совершенно неуязвимыми для как уже существующих, так и перспективных образцов лазерного оружия.
Какие преимущества получает сторона, обладающая боевой техникой с такими свойствами, пояснять нет необходимости. Всего обнаруженного металла хватит, используя метод экструзионно-ионного напыления, на создание не менее 5-5.5 млн. кв. м отражающей поверхности, что позволит сделать неуязвимыми почти половину танкового парка Украины, или более двух третей авиации.
Прототип индивидуального лазеростойкого защитного снаряжения на основе тонкоплёночного родиевого покрытия
Дополнительно источник пояснил, что решение о выходе Великобритании из Евросоюза (Brexit), подтверждённое и зафиксированное референдумом 2016 года, было принято именно тогда, когда стала понятна запредельная стоимость обнаруженного.
В противном случае, в соответствии с п.4-6 гл. 12 Европейской Хартии вольностей, каждая из стран ЕС могла бы претендовать на долю, определяемую как отношение численности её населения к общей численности населения ЕС.
Следовательно, собственно Великобритания могла бы рассчитывать всего лишь на порядка 12%, а Украина — и того меньше, около 7-8% обнаруженного.
Теперь же ситуация в корне изменилась — оба участника консорциума получают по 50%. Существует вероятность того, что украинская сторона предпочтёт продать свою долю Великобритании.
Сумма продажи не разглашается.

Україна і пост-правда російського «Сталінграда»

                               
Ентоні Бівор вдало поєднує професійну історичну методологію та неабиякий літературний талант. Тому його книги є світовими бестселерами. Він пише здебільшого про Другу світову війну, зокрема розвінчуючи радянські міфи. Тож його не полюбляють в Росії, особливо книгу «Падіння Берліна», де описані звірства Червоної Армії.
Книги Бівора мають знати в Україні.
Знати без посередництва Росії, яка вдається до фальсифікації їх.
Історик Андрій Усач помітив, що українські поліцаї, які брали участь в розстрілі євреїв в оригінальному виданні книги Бівора «Сталінград», вже в російському перекладі 2015 року стали «українськими націоналістами». Тому, очевидно, варто видати його книги в Україні і українською, аби не завозити їхній російський переклад, спотворений кремлівською пропагандою.
Я не знаю, скільки ще таких фальсифікацій заклали у російський текст, тож читачам можу порадити читати автора в оригіналі. І також висловлю сподівання, що українські видавці оцінять перспективи видання Бівора, а він сам надасть згоду на переклад і видання українською.
Цей випадок із фальсифікацією змісту, який виконує свою роль в гібридній війні проти України, має стати уроком не лише для нашого суспільства, а й для вільного світу. Агресор використовує будь-які інструменти для дискредитації України. Навіть дозволяє собі тихцем, як злодій, вкладати власну пропаганду в вуста високоповажних людей. Окупація вільних територій, окупація вільної думки. Це – Росія. Це – ворог свободи.
Володимир В’ятрович 

понеділок, 22 січня 2018 р.

«Загадка» гунів: історична правда українців незручна для всіх


Одним із найзагадковіших періодів української історії є епоха, коли на неозорих просторах України проживав гордий народ, який європейські історики дружно назвали гунами. Цей період є доступним для об’єктивного дослідження, але він став одним із найбільш сфальсифікованих і міфологізованих в світовій історії.
Якби ці події відбувалися на просторах Московії чи Німеччини, то, без сумніву, усе було б зрозумілим. А гунський період став би об’єктом гордості московитів, чи німців. Однак, центром і генератором неймовірних за своєю величчю та драматичністю подій V ст. стала саме Україна, а головною діючою особою — український народ.
Об’єктивний історичний аналіз і сумлінне дослідження першоджерел призвели б до переосмислення багатьох історичних процесів, а також перекреслили б багато міфів. Довелося б визнати, що у V ст. українці створили могутню імперію скіфів, яка поставила на коліна Римську імперію. А це назавжди поховало би міф про слабкість українців та їхню споконвічну бездержавність.
Ця правда незручна для німців, котрі завжди вважали слов’ян неповноцінними. А в часи Великої Скіфії німці навіть ще власної держави не мали. Ця ж правда незручна і для московитів. Адже спростовується ціла низка міфів, які Московія сама собі вигадала. Наприклад, про вищість і першість «великоросів» серед слов’янського світу, про неможливість існування будь-якої державності на території України у період до Київської Русі, про залежність «малоросів» від Росії у силу їхньої неспроможності створити власну державу тощо.
Що ж можемо дізнатися про походження, рід занять і спосіб життя гунів, якщо гортатимемо сторінки офіційної версії їхньої історії? Ще у ІІІ тис. до Р. Х. у степах на північ від Китаю проживали племена хунну (у китайських першоджерелах — сюнну), головним заняттям яких було кочове скотарство. Десь на межі ІІ та І тис. у сюнну завершується процес формування родового ладу і виникає своя держава.
За кілька століть степовики розпочинають запеклу боротьбу з Китаєм, яка тривала тисячу років. Для захисту від аґресивної кочової імперії Сюнну китайці за наказом імператора Цінь Шихуанді навіть почали споруджувати Великий китайський мур.
У середині ІІ ст. сюнну були розгромлені. Велика кочова імперія розпалася, але 30 тис. найнепокірніших кочовиків подалися на Захід. А через 200 років із якогось дива вигулькнули у Європі. Значна частина Європи була підкорена гунами (так їх тепер стали називати). Центр імперії гунів історики розмістили на території Угорщини. Після такого історичного подарунку мадярам десятки археологічних експедицій вирушили у різні кінці країни у пошуках слідів міфічних гунів. У музеях терміново почали вибудовувати вражаючі експозиції, наповнені картинами з уявними сценами життя кочовиків і восковими фігурами низькорослого, з кривими ногами та розкосими очима Аттили. Також історики постаралися, щоб в усіх, хто вивчатиме чи просто цікавитиметься історією, зовнішній вигляд прийшлих степовиків викликав відразу та змушував гидливо кривитися.
Що ж в офіційній версії походження гунів є правдою, а що брехнею? Кочова імперія Сюнну (Хунну) не є вигадкою. Перша згадка про народ сюнну датується ще 2356 роком до Р. Х. Зазнавши поразки від китайських імператорів із династії Хань, частина сюнну вирушає на Захід.
Отож, усе, що стверджують прихильники азійського походження гунів, правда? Так, але лише до того моменту, коли кочовики хунну-сюнну під тиском Китайської імперії вирушають на Захід. До Європи степовики, як виявилося, не дійшли. Сліди їхньої присутності археологи знайшли лише на території Казахстану.
Якщо вірити прихильникам азійського походження гунів, то азіати-монголоїди кілька століть перебували в Європі. Вони тероризували народи, громили Римську імперію. За підрахунками вчених загальна кількість орди мала б сягати більш, ніж півмільйона людей. І при цьому кочовики не залишили після себе жодної серйозної пам’ятки матеріальної культури?
В Європі не знайдемо жодного топоніма, жодного міста чи географічного об’єкту, чиї назви були б тюрксько-азійського походження. А ще покажіть нам бодай одну європейську мову, яку хунну збагатили б своїми словами. Невже європейці після 300 років спілкування з кочовиками не запозичили бодай сотні їхніх слів?
Ніде у творах тогочасних істориків не згадується про навалу азіатів-хунну. Ніде в українських піснях, поемах, думах чи легендах ми не зустрінемо бодай натяку на присутність на наших землях азіатів хунну чи сюнну. Так само не зустрінемо їх і в європейських епосах і хроніках.
Але звернімося до свідчень стародавніх істориків. 124 року поет Діонісій Перієгет у своєму творі «Землеопис» згадує якихось уннів, котрі жили на просторах між Каспійським і Чорним морями. Грецький географ, математик та астроном ІІ ст. Клавдій Птолемей у своїй «Географії» писав: «Між бастарнами і роксоланами живуть хойни». Бастарни в ті часи жили в Карпатах, а роксолани займали лівобережжя Дніпра. Отже, хойни (гуни) мешкали на етнічних українських землях.
Марціан Гераклійський (ІІІ ст.) повідомляв, що навколо Дніпра, за аланами, живуть хоани. Знову ж таки, на етнічних українських територіях. Історик IV ст. Амміан Марцеллін писав: «Плем’я гунів, про яке мало відомо з давніх пам’яток, живе за Меотійським болотом». Меотидою називали Азовське море. Приблизно на цих же територіях оселяє гунів й історик IV ст. Філосторгій. Про гунів, як про корінних жителів Скіфії-України писали також історики VI ст. Йордан і Прокопій Кесарійський.
То ідеологи азійського походження гунів мають рацію? Дикі кочові орди справді у IV ст. заполонили простори Європи? Але ж перші згадки про гунів на території України, залишені нам Клавдієм Птолемеєм, відносяться до ІІ ст. У цей час справжні хунну-сюнну ще вели війни з Китаєм і навіть не думали кочувати на Захід. І з’являться в Європі лише через 200 років! Отже, коли Клавдій Птолемей у ІІ ст. писав про хойнів, які проживають між бастарнами та роксоланами, то мав на увазі не азіатів-хунну, а зовсім інший народ! І стародавні автори, описуючи гунів, навіть не згадують про їхнє азійське коріння.
Читаючи давніх істориків, можна скласти уявлення про зовнішній вигляд гунів. Ось що про них писав Прокопій Кесарійський (VI ст.): «Вони світлошкірі й не бридкі на вигляд. І спосіб життя у них не схожий на скотський». В іншому місці цей же автор пише наступне: «Вони дуже високого зросту й величезної сили». Покажіть нам білошкірих, високих і фізично міцних азіатів!
Прокопій Кесарійський також засвідчив, що у VI ст. у Візантії була мода голити бороду, носити довгі вуса й оселедець. Візантійці називали це «гунською модою». «Вони не кочівники, здавна живуть осіло на плодючій землі. Ними управляє один цар, і мають вони засновані на законі державний устрій, живучи один із одним та із сусідами чесно та справедливо, нітрохи не гірше за римлян чи персів», — писав він. Чи нагадують ці описи диких степовиків-азіатів?
А в Х ст. Візантійський імператор і видатний історик того часу Костянтин Багрянородний писав про українців: «Цей народ називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами». Дещо пізніше, в XI ст., північнонімецький хроніст Адам Бременський стверджуватиме, що в Подніпров’ї споконвіку проживали гуни, а Україну він називає Гунігард. Столицею цієї держави було місто Хівен, тобто Київ!
У ХІІ ст. ще один німецький хроніст, Гельмольд, у своїй праці «Хроніка слов’ян» також називав Україну Гунігардом. Не забуваймо, що мова йде про період, коли наймогутнішою державою Європи була Русь-Україна. А європейці продовжують називати українців гунами? Це при тому, що гуни начебто зникли ще півтисячі років тому?
Ще один учений ХІІ ст., Євстафій писав: «Унни або тунни — каспійський народ із племені скіфів». Його сучасник Саксон Граматик також вважає українців-русичів і гунів одним народом. І навіть у ХVІІ ст. шведський учений Олай Варелій писав, що шведи з давніх-давен називають Русь Гунігардом.
Жодного загарбання європейського континенту дикими азійськими кочовиками у IV ст. не було. Племена хунну в Європі ніколи не блукали, не розбишакували і жодного стосунку до української й європейської історії не мають!
А в Європі справді проживав великий народ, який стародавні історики називали гунами. Але вони не мали тюркського коріння і були високими, міцними та світлошкірими європейцями. А те, що їхня назва «гуни» подібна до «хунну», жодним чином не ріднить їх із азіатами.
Європейські гуни багато тисячоліть проживали на своїй території, від діда-прадіда займалися хліборобством, не проживали в юртах і ніколи не були кочовиками. Це був висококультурний і цивілізований європейський народ. Це була наша українська держава! Саме звідси гуни розпочали експансію проти сусідніх народів, створивши за якийсь час велетенську імперію з центром у Києві! Імперія гунів стала найбільшою державою за всю історію української нації. І вона має стати об’єктом нашої особливої гордості!

Чому "Свобода" не підтримала так званий "закон про деокупацію Донбасу"?

                      
Бо під бравадою про "визнання Росії агресором", під гарною вивіскою закону про деокупацію українцям із барабанним боєм показової антиросійської риторики підсовують фактично визнання вимог агресора. На четвертому році священної війни з Москвою влада так і не назвала війну війною. Це вже навіть не АТО. Це – "заходи для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях".


Бо цей закон закріплює фактичну капітуляцію в кримському питанні. Закон передбачає застосування різних правових підходів до окупованих Москвою територій – Криму, Донеччини і Луганщини, що є неприйнятним.

Бо замість окупанта платити за утримання окупованих територій будуть українці. Так обов'язок щодо соціального та пенсійного забезпечення осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях, ст. 6 цього закону покладає на Україну, а не на агресора Росію. Але це лише квіточки – ягідки йдуть далі. У документі взагалі відсутні???!!! дати початку окупації Донбасу, а дата початку окупації Криму згадується лише в преамбулі, а отже не передбачає жодних правових наслідків. Відповідно, насправді з правової точкою зору Росія не визначається цим законом окупантом, адже без чітко окресленого початку дати окупації не можливо пред'явити будь-які претензії до Росії. Також як наслідок відповідальність за моральну та матеріальну шкоду, завдану державі Україна, яка законопроектом покладається на Російську Федерацію, стає декларативною й неможливою до виконання.

Бо це чергова спроба ґвалтування Конституції. Закон порушує визначений Конституцією порядок використання Збройних сил України. Фактично руйнується система стримувань і противаг у побудові державного механізму. Нівелюється парламентський контроль за діяльністю Президента України в сфері оборони, що може призвести до узурпації влади та інших зловживань з боку Президента. Зокрема, закон дозволяє Президенту використовувати ЗСУ без дозволу парламенту навіть у Києві, якщо він оголосить, що це начебто відбувається для стримування російської "гібридної" агресії.

Бо нашим військовим фактично забороняють навіть не воювати – захищатися. Ба більше, цей закон фактично криміналізує!!! їхні дії. Так до українських військовослужбовців буде застосована презумпція винуватості. Ви тільки вдумайтеся, кожен з них при здійсненні кожного пострілу буде зобов'язаний доводити, що була безпосередня загроза його життю, що небезпеку не можна було усунути іншими засобами, що не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Це не просто злочин. Це санкція на вбивство наших Героїв, за яку проголосували ці служки олігархів.

Бо цим законом влада бариг фактично легалізовує торгівлю на крові. Так, умови торгівлі з тимчасово окупованими територіями можуть встановлюватися Кабінетом Міністрів без жодних!!! законодавчих обмежень.

Народні депутати від Всеукраїнського об'єднання "Свобода" запропонували принципові поправки до зазначеного законопроекту, щоби усунути всі вищезазначені проблеми. Проте жодну з них парламент не підтримав, тому що мета закону – піарною тріскотнею прикрити колаборацію влади з ворогом.
             
   Олег Тягнибок

"ВБИВЦІ ТАНКІВ" ПРИБУДУТЬ ДО УКРАЇНИ. ЩО СЛІД ЗНАТИ ПРО ПОТУЖНІ КОМПЛЕКСИ JAVELIN

/
Поява Javelin на озброєнні ЗСУ стане потужним фактором стримування в зоні конфлікту на Донбасі.

17 січня офіційно стало відомо, що українська армія безкоштовно

Порошенко підтвердив, що Україна отримає від США протитанкові комплекси Javelin
отримає від США протитанкові комплекси Javelin, а також інше оборонне озброєння на суму 350 млн доларів.

ТСН.ua з'ясував, чому Javelin вважається однією з найпотужніших ПТРК, на яких умовах Україна їх отримає і як це може вплинути на ситуацію на Донбасі.

Тривалі переговори

Розмови про військову допомогу США для України почали вестися ще з перших місяців війни на Донбасі. Вже незабаром після трагічних подій під Іловайськом влітку 2014 року питання про постачання зброї постало гостро. З озброєння одним з перших почали згадувати американський переносний протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) Javelin.

Вже до кінця вересня 2014 року президент Петро Порошенко після свого першого візиту до США заявив, що постачання протитанкових ракет Україні з порядку денного знято.

Політ літака без російських деталей та озброєння української армії: в "Укрборонпромі" підбили підсумки 2017 року
 Політ літака без російських деталей та озброєння української армії: в "Укрборонпромі" підбили підсумки 2017 року

"Високоточна протитанкова ракета виробництва Франції та США коштує в 14 разів дорожче, ніж аналогічна ракета, яка розроблена КБ "Луч", але при цьому за основними характеристиками вона їм не поступається. Вчитися, щоб користуватися американською ракетою, треба 2,5 року, користуватися нашою зброєю ми вміємо", – заявив Порошенко.

Через півроку у ЗМІ знову почали обговорювати можливі поставки Javelin Україні. Влітку 2015 року Петро Порошенко підтвердив важливість цього озброєння: "Нам потрібні тільки 1240 ракетних комплексів Javelin, і це цілком справедливо". Ця цифра пов'язано з кількістю ядерних боєголовок, які добровільно Україна віддала 1994 року в обмін на гарантії Будапештського меморандуму

Вічна Слава Тобі!

Світлина від Назара Приходька.
Дорогий мій Друже! Сьогодні спливає 4 роки як тебе немає на цій землі. Пам'ятаю той день Соборності на крові, коли як грім серед ясного неба пролунало "Локі загинув"...
Найгарячіші голови рвалися в бій, аби помститися за тебе забравши десятки, а хтось тоді кричав про сотні "бєркутів", бо ти був більше ніж просто "Локі", УНСОвець, Друг та Побратим.
Ти був Людиною! Щирою, чесною, доброю, справжньою - кращою за багатьох з нас. Завжди червонів, коли ми підколювали тебе за незнання Української мови... Переходив на Білоруську і тролив нас 
На Майдані ти взяв на себе місію догляду за порядком, виявленню "тітушок" та "тіхарєй", чергував ночами в найлютіші морози, і 19.01.2014, коли я з Грушевського повернувся до нашого намету аби набрати родину, ти сказав мені: "Ну, раз ти тут - тоді я туди"... Ми обійнялися і ти побіг. Це був останній раз коли я бачив тебе живим...
А вже коли тебе відспівували у Михайлівському, я поклав тобі на груди шеврон "УНСО", аби ти там на небі завжди про нас пам'ятав і тримав над нами небо...
Спочивай з миром, дорогий Друже! Вічна Слава Тобі!

Сучасна Україна так і залишилася на роздоріжжі: з одного боку...


100 років Української революції і УНР зобов’язує виконати обіцянку, яка давалася 25 років тому.

Нагадаю, у 1992 році останній президент УНР на вигнанні і Голова ОУН Микола Плав’юк передав повноваження Державного Центру УНР новообраному президенту України Леоніду Кравчуку.
При цьому М. Плав’юк зробив заяву: «Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народної Республіки».
Сподівався, що Президент України, або Верховна Рада ухвалять нормативно-правовий акт, який засвідчить, що незалежна Україна – правонаступниця УНР.
Однак змінювалися президенти і парламенти, відбувалися Майдани і революції, але рішення не ухвалювалися.
Жодна влада навіть не намагалася зробити акцент на своїй спадкоємності з державою, яку очолював Михайло Грушевський і за яку билися Петлюра і Коновалець.
Сучасна Україна так і залишилася на роздоріжжі: з одного боку, вона не визнала УНР, а з другого – характер її влади, ментальність тих, хто називає себе її елітою, глибоко закорінені в УРСР.
Так довго тривати не може! Неможливо утвердити могутню і процвітаючу країну, при цьому спираючись на традиції такого квазіутворення як УРСР.
Настав час зробити те, на що очікувала делегація УНР, коли складала із себе повноваження керівників екзильної держави: схвалити закон щодо правонаступництва з УНР.
Грушевський, Петлюра, Коновалець, Мельник, тисячі безіменних героїв очікують на це рішення.
Богдан Червак,
Голова ОУН