неділю, 29 січня 2012 р.

Вітаємо Митрополита Іоанна!

23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха УПЦ (КП)  Філарета єпископ Черкаський і Чигиринський, керуючий Черкаською єпархією Владика Іоанн ( в миру   Олег Васильович Яременко) возведений в сан митрополита.
   Наші щирі вітання!

Пам"ятаймо про Крути.


Сьогодні, 29 січня черкащани відзначили 94 річницю подвигу Героїв Крут. Тоді на захист УНР, за іронією долі, стали лише близько 300 чоловік iз Помічного Студентського куреня. Юні бійці зайняли оборону обабіч залізниці поблизу станції Крути між Бахмачем і Ніжином й 5 годин стримували загони петроградських, московських червоногвардійців і матросів Балтійського флоту (близько 6 тисяч чоловік). Майже всі захисники новоствореної УНР прийняли геройську смерть, а 27 студентів і гімназистів було захоплено в полон і страчено.
  Об 11-00 біля сотні представників національно-патріотичних сил Черкас, політичних партій ВО "Свобода", ВО "Батьківщина", УНП, НРУ, УНА-УНСО, "Фронт змін", "Наша Україна" та громадських організацій "Воля ХХІ", Всеукраїнського об"єднання ветеранів, ВУТ "Просвіта", Соборного козацтва Черкащини, інших організацій, що входять до об"єднаної опозиції Черкащини, зібралися біля пам"ятника Т.Г.Шевченкові, де поклали квіти до його  підніжжя та провели мітинг.
                                                    
                                                                           


На мітингу виступили керівники місцевих партійних та громадських організацій. Виступаючими було відзначено історичну роль подвигу юнаків, уроки подій тих часів, та аналогію загроз українській державності початку ХХ століття й нашого сьогодення. Було також акцентовано, що саме сьогодні є нагальна потреба говорити про це, саме сьогодні треба давати гідну й принципову відповідь представникам нинішньої антиукраїнської влади.  Так, наприклад, відомий українофоб, заступник Голови фракції Партії регіонів в Верховній Раді України Вадим Колесніченко назвав трагедію Крут - "не тим міфом, на якому можна будувати майбутнє країни".  Ми ж переконані, що саме на такому прикладі необхідно виховувати патріотизм у сучасної молодої спільноти України. Саме урок Крут показує, до чого призводить роз"єднаність  суспільства.  А призводить вона не біль і не менш, як  до втрати державності. Пам"ятаймо, що не менш небезпечною для України й її майбутнього є "мояхатазкрайщина". Геть від аполітичності! 
  
Після мітингу громада вирушила до Святотроїцького собору УПЦ КП, де митрополит Черкаський і Чигиринський владика Іоан відслужив поминальний молебен по загиблих героях. У своїй проповіді він наголосив, що ті, хто загинув за свою країну, – блаженні перед Богом.
      О 16-00 у приміщенні Черкаського обласного краєзнавчого музею молодіжною організацією "Патріотичні ініціативи" було ініційовано громадські збори з вшанування Героїв Крут та продемонстровано кінофільм "Боги призначили інакше" режисера Тетяни Осики.













 В музеї:
 

     




http://www.youtube.com/watch?v=PVFoNr65rhE










   

середу, 25 січня 2012 р.

Це - обличчя справжнього націоналізму, обличчя нації, а не міських навіжених, громадських активістів і професійних патріотів. Коли націоналізм перекинеться з гуманітарних факультетів на спальні райони, з блогів в пивниці і з ток-шоу на базари - тоді і поговоримо про революцію.
                                                                     (Мороко Влад)

В Черкаси приїхали ветерани вивчати досвід опозиції

24-25 січня в Черкасах відбувається засідання розширеної ради Всеукраїнського об"єднання ветеранів.


Черкаська об`єднана опозиція надихнула Всеукраїнське об'єднання ветеранів провести чергове засідання своєї розширеної ради саме у Черкасах. Голова об'єднання  Володимир Гуменюк пояснив, що хоче використати черкаський досвід та поширити його в інших регіонах.


"Плануємо, що збереться близько 80 делегатів з різних регіонів України. Готуватимемо звернення в усі державні органи, зокрема і до Верховної Ради, щоб не допустити набуття чинності закону про продаж землі. Адже купити землю в Україні зможуть не фермери чи здоровий український бізнес, а та категорія "олігархів-латифундистів", яка "награбувала в народу, а тепер хоче остаточо зробити народ бомбами і рабами, - заявив Володимир Гуменюк.
-  А ще плануємо обговорити підготовку до виборів і підготуємо звернення до лідерів всіх опозиційних партій, що вони брали участь єдиним списком"



понеділок, 23 січня 2012 р.

День Злуки в Черкасах

                                          
                                              
                                        
                   Фото: Наталка Писарева, Тетяна Воронцова.                        

суботу, 21 січня 2012 р.

Моя міліція очі владі береже!


22 січня Україна відзначає День Соборності. Проукраїнськи, патріотично налаштоване суспільство в цей день збирається на центральних майданах міст, містечок та сіл відтворити символічний ланцюг Злуки. Опозиційна рада Черкащини також запрошує своїх земляків долучитися до цього свята.

  А от влада вже роками відзначає свята дивним чином: за 2-3 дні раніш святкової дати, причому в робочий час в адміністративному порядку зганяє підлеглий люд чи до драмтеатру, чи в філармонію і в совдепівському режимі  "вшановує подію". Слава Богу, що черкаська ще "вшановує". Бо ж оно "нєудопопомінаємий" харківський Добкін взагалі не вважає День Злуки святом. Так і каже, мовляв, краще буду святкувати Дєнь Пабєди...
    Та вернімось до наших баранів :))) Голова ОДА (чомусь їх звуть губернаторами...) як завжди, заздалегідь від"їхав з Черкас на чергове лікування, у відрядження чи у відпустку, як він це любить робити перед українськими святами та пам"ятними датами. Залишені для керівництва заступники зібрали  свою масовку у п"ятницю з 14-30 на Театральному майдані. Почали розставляти курсантів пожежної академії, якою керує один з риг-і-анальних обласних керівників з риг-і-анальними прапорами біля пам"ятника Т.Шевченкові, а тут, як на зло опозиція виставила намет, з якого роздає листівки-запрошення, свіже число газети об"єднаної опозиції "Дзвін" та інші інформаційні матеріали.

А о 15-00 повинно прийти вище обласне керівництво покладати квіти до  люто "любимого" ними Кобзаря. Направили вони стражів порядку, аби ті "посунули" опозиційний намет. Та опозиціонери відмовились кудись посуватись. Показали зареєстровану у міськраді  заявку на проведення своїх заходів, де вказаний і Театральний майдан.  І прийшлось міліцію використати, як брандмауер: щоб "вогонь протесту" не перекинувся у покірні маси прапоротримачів. Від вищого командування поступив наказ - затулити намет, особливо символіку ГО "Воля" щоб не видно було...


Словом, міліція свою функцію виконала.  

Фото: Наталка Писарева

четвер, 19 січня 2012 р.


Зовсім одуріли: Менти в масках лякали автоматами трактористів


Автор Тетяна Воронцова.
Матеріал взято з сайту    http://www.dzvin.org/
Цього року, окрім звичайних новорічних застільних історій, в Червоній Слободі не сходила з вуст ще одна інтригуюча тема -- про озброєний наліт на сільське комунальне підприємство „Агроекологія”. 

Ця абсолютно мирна контора з двома десятками працівників займається вивезенням сміття в селі, обслуговуванням водогону, прибиранням території, ритуальними й іншими побутовими послугами. Як будь-яке КП, „Агроекологія” давно звикла до фінансових перевірок, адже тільки КРУ вивчає комунальну бухгалтерію раз на два роки. Одначе те, що трапилося наприкінці 2011 року більше скидається на захоплення терористами заручників, ніж на перевірку господарської діяльності.

Зранку 28 грудня на підприємство нагрянули автоматники в масках. Махнувши перед ошелешеним директором якимсь документом, нібито рішенням Черкаського апеляційного суду і представившись працівниками УБЕЗу, вони поставили обличчям до стіни всіх трактористів, шоферів, бухгалтерів, які були на роботі, ретельно обшукали їх і замкнули в окремому приміщенні. Їх там тримали мало не до вечора, і навіть в туалет виводили під озброєним конвоєм.

В цей час в бухгалтерії частина правоохоронців пакувала документи. Спочатку вони записували назви документів в протокол, а потім втомились, згромадили всі папки і системні блоки комп’єютерів в мішки і відбули в невідомому напрямку, не залишивши ошелешеним комунальникам навіть копії того документа, на підставі якого вони все це вчудили.

Цікаво, що Червонослобідську сільську раду, яка є засновником підприємства „Агроекологія”, до сьогодні так ніхто й не повідомив, що, власне, намагалась знайти міліція.

„Це комунальне підприємство не фасує наркотики і не складує зброю, тому потреби лякати комунальників автоматами не було жодної, одначе комусь, напевне, було дуже принциповим продемонструвати силу”, - обурюється сільський голова Червоної Слободи Микола Котко.

Він підозрює, що весь цей „цирк на дроті” був розіграний саме для нього, бо має в районі славу „непокірного” сільського голови. Котко не приховує своєї опозиційної партійності і публічно наполягає, що „служить громаді, а не районній владі”. А це в нинішніх політичних умовах справжній виклик районному і обласному керівництву.

середу, 18 січня 2012 р.

Презентація нових книг Романа Коваля

“Тиха війна Рената Польового”
Нова книга Романа Коваля
     Її презентація відбудеться у середу 27 СІЧНЯ 2012 Р. о 18.00 в Українському центрі народної культури “Музей Івана Гончара” (Київ, вул. Лаврська, 19) відбудеться презентація книжки “Тиха війна Рената Польового”.
До слова запрошені Петро Гончар, Левко Лук’яненко, Василь Триліс, Тетяна Марченко-Пошивайло, Олександр Фисун, Ніна Денисова, Микола Малишко, Станіслав Бондаренко, Вадим Мицик, Віктор Радіонов, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Степан Ґанжа. Заплановано виступи кобзаря Тараса Силенка, бандуристки Тетяни Лободи та народного хору “Гомін”.
     Про героя книги: Ренат Польовий – колимський в’язень, видатний інженер-винахідник, меценат, краєзнавець, учасник хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, член Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автор книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.
Ренат Польовий знав багатьох визначних особистостей, спогади про яких залишив нам у спадок, зокрема про членів ОУН Степана Сярого та Марію Омелян, кобзарів Семена Власка, Олександра Корнієвського, Михайла Башловку, Олексія Чуприну, Георгія Ткаченка, Євгена Адамцевича, Миколу Будника, Віктора Лісовола, Ігоря Рачка, братів Василя та Миколу Литвинів, а також про Івана Гончара, Феодосія Сахна, Сергія Набоку, Леоніду Світличну, Леопольда Ященка та інших.
Водночас і про Рената Польового написали свої спогади письменники Леонід Череватенко, Роман Коваль, Данило Кулиняк, Наталя Околітенко та Ольга Страшенко, кобзарі Ігор Рачок, Тарас Силенко та Валерій Левандовський, скульптор Микола Малишко, художниця Ніна Денисова, визначні діячі культури Василь Триліс, Леопольд Ященко, Петро Гончар, Тетяна Марченко, Вадим Мицик, Олександр Фисун, Богдан Жеплинський, Володимир Данилейко, Герой України Левко Лук’яненко, консул України в Німеччині Євген Сярий, режисер Сергій Марченко, журналісти Віктор Радіонов та Станіслав Бондаренко, учасники хору “Гомін”. Опубліковано також спомини дружини Віри, дочки Люби, сестер Нелі та Людмили, брата Василя.
У книжці вміщено “Колимські оповідання” та “Новели неволі” Рената Польового, його півстолітні дослідження історії Кубані та спогади про УКК, УГС, ДСУ, хор “Гомін”. Книга альбомного формату, в ній 1040 сторінок, вона багато ілюстрована (близько 700 фотографій та картин). Обкладинка тверда, повнокольорова, форзаци повнокольорові.
Вестимуть вечір Тетяна Марченко-Пошивайло і Роман Коваль.
Вхід вільний.

    2 лютого о 17.00 у м. Стрий Львівської області у будинку “Просвіти” (вул. Народна, буд. 8) відбудеться презентація книг дослідника Визвольної боротьби українського народу за свою незалежність Романа Коваля.
Коротко про книги:
“Михайло Гаврилко: І стеком, і шаблею” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 472 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий). У дослідженні йдеться про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. У цій книзі вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг.
“Отаман Зелений” (Київ – Кам’янець-Подільський: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Медобори”, 2011, 2-ге, розширене, видання; 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка). У книзі йдеться про отамана Дніпровської повстанської дивізії Зеленого (Данила Терпила), його драматичні стосунки із Симоном Петлюрою, боротьбу проти Красної армії та денікінців у 1919 – 1921 роках. Події відбуваються в Києві та на території сучасних Київської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької та Львівської областей, а також у Росії.
“Тиха війна Рената Польового” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 1040 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний). У дослідженні йдеться про Рената Польового – нащадка запорозького козака, багатолітнього колимського в’язня, видатного інженера-винахідника, мецената, краєзнавця, учасника хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, члена Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автора книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.
Презентація цих же книг відбудеться 3 лютого о 17.00. у м. Миколаїв Львівської області у Міському будинку культури (пл. Незалежності).
Вхід вільний.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
Koval_r@ukr.net


вівторок, 17 січня 2012 р.

Об'єднана опозиція Черкащини. Січень 2012.

   17 січня відбулось перше в цьому році засідання Ради опозиційних сил Черкащини. На початку засідання було відзначено, що робота ради особливо й не припинялась: наприкінці минулого тижня було віддруковано свіже число газети об"єднаної опозиції "Дзвін"; у понеділок вже відбулась перша цьогорічна прес-конференція для ЗМІ, куди було запрошено представників чорнобильців, які вимагають від влади виконання своїх законних вимог; сьогодні зранку представники опозиційної ради взяли участь у мітингу проти закриття міської дитячої поліклініки №2. На сьогоднішнє засідання були запрошені представники ініціативної групи ошуканих кредитними спілками вкладників. Вони проінформували присутніх про свої проблеми, вимоги, кроки,  вже  зроблені  на шляху досягнення ними очікуваного  результату. Представники опозиції у зверненні до запрошених гостей підкреслили, що їхня відособлена від українського загалу  боротьба - так само, як і боротьба окремо афганців, окремо медпрацівників, окремо освітян, тощо -  не має перспектив на позитивний результат. Тільки консолідовані, спільні дії зможуть задовольнити право усіх українців на гідне життя. А якщо ця влада не в змозі реалізувати такі потреби (до речі, саме це все і декларували сьогоднішні владці, йдучи до влади), то нехай негайно йде геть.
   Одним з питань, винесених на розгляд ради, були підготовчі кроки до узгодження  кандидатів на наступні вибори до Верховної ради України. Хоча, це питання розглядалось в основному тезово, але, як сказав один з членів опозиційної ради Микола Булатецький: "Те, що ми тут не на підвищених тонах, "не матюкаючись один на одного" розглядаємо таке важливе питання - це вже позитивний крок".
   Також було сплановано роботу на найближчий період. Зокрема,  на  21 січня - в день самоспалення на Чернечій горі  в знак протесту проти русифікації України Олекси Гірника - заплановано поїздку до Канева та окреслено план  проведення заходів на День Злуки 22 січня. Крім цього, представник Всеукраїнського об"єднання ветеранів у опозиційній раді Петро Кривдик,  проінформував, що 24-25 січня в Черкасах відбудуться загальноукраїнські збори цієї організації. І з цього приводу було прийняте рішення на найближчій прес-конференції надати слово керівництву ВОВ та представникам опозиційної ради взяти участь у зборах, де привітати українських ветеранів-патріотів та проінформувати їх про дії опозиції на Черкащині.

понеділок, 16 січня 2012 р.

Блаженніший Святослав (Шевчук) в Черкасах: "Будьте справжніми!"

   Минулого року в Черкасах стартував спільний проект черкаської мерії та парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви - фестиваль "Різдвяна коляда".  За словами головного організатора - настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Черкасах о. Юліана Шеремети, ідея фестивалю запозичена зі Львова, де подібний захід проводять вже 15 років. В Черкасах такий фестиваль відбувається вдруге.
  Цьогоріч на фестиваль приїхав Предстоятель УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук).
        Нагадаю, що менше місяця тому, а саме 18-го грудня  у рамках V Суспільних Днів УГКЦ Черкаси відвідував  Блаженніший Любомир (Гузар). (http://nazarbo.blogspot.com/2011/12/blog-post_19.html) 
  Візит Блаженнішого Святослава розпочався з Божественної Літургії в парафії Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ, яка тимчасово знаходиться у приміщенні місцевої  вечірньої школи №23. Пізніш Глава УГКЦ відвідав місце, на якому заплановано будівництво греко-католицького храму.

Звідти - до музично-драматичного театру на прес-конференцію для працівників місцевих ЗМІ, а після прес-конференції розпочався сам
фестиваль "Різдвяна коляда". Тобто, візит був зі
щільним графіком, але Блаженніший - людина молода і втоми ні на його обличчі, ні в його рухах, виступах, поведінці на спостерігалось.

   На початку прес-конференції Блаженніший Святослав засвідчив свою повагу до черкащан.


Відзначив, що Коляда - це наш, український спосіб разом святкувати Різдво. Слова колядки - найкраща проповідь. Варто вслухатись та вдуматись у тексти колядок... Особливо відзначив Блаженніший,  що головне завдання цього фестивалю - повернення коляди до рідної сторони. Адже започатковувалась вона, як і вертепи, не у Львові, а на київських кручах,
на Подніпров"ї - в Києво-Могилянській академії ще у середині ХVІІ століття. На запитання про перспективи будівництва греко-католицького храму в Черкасах   Предстоятель УГКЦ відповів, що зараз Церква тільки просить про виділення земельної ділянки під будівництво. А потреба в такому будівництві є, адже зараз в Черкасах вже є понад 150 прихожан, а реально - набагато більше.
   Було поставлене питання про можливість зміни церковного календаря, на що Блаженніший відповів: "Якщо міняти, то ліпше міняти разом". Звичайно, що розрізнено займатися цим питанням значить вносити дисонансні нотки в життя Церкви. До речі, очільник УГКЦ сказав, що коли працював в Аргентині, то там частина вірян жила за Юліанським календарем, а частина - за Григоріанським. 
   Однозначно відповів Святослав на запитання про Церкву і її місце в сучасній українській політиці: "Не бути використаними жодною партією!" Як приклад рівновіддаленості УГКЦ від політичних партій, є довгобуд у Києві - досі не добудований головний Храм УГКЦ - Патріарший собор Воскресіння Христового. І навів біблійну історію на Суді Пилата. Трактується вона таким чином: Пилат - представник окупаційної адміністрації, Варавва - бунтар, що повстав проти цієї окупації, а Ісус - поза політикою.
  На останок Владика сказав: "Моє побажання як до черкаських священників, так і до усіх людей - Будьте справжніми! ...Наша Церква має за мету долучитися до побудови в Україні громадянського суспільства. І з кривдою в душі такої мети не досягнеш".
                                                      *   *   *                                                                    
   У залі Черкаського музично-драматичного театру, де відбувалось дійство фестивалю "Різдвяна коляда", яблуку впасти не було куди. Директор театру розпорядився принести й розставити в проходах  усі стільці, що були в наявності. Але усім місць все одно не вистачило. Тоді на дворі виставили екран і розпочали транслювати виступи прямо з театральної сцени. А дивитись було що: тільки зі Львова прибув автобус з сорока учасниками - хор, театр вертепу, колядники...







 

  Гадаю, черкащанам надовго запам"ятається свято, щиро подароване його організаторами.

    Фото: Олександр Костирко.

середу, 11 січня 2012 р.

Будуємо маразматичну Черкащину?

Червоненко: Влада Черкащини пудрить мізки людям

28 грудня 2011 року всім сільським радам Черкаської області, і, скоріше за все, всієї України розіслали дуже дивний документ – розпорядження державної адміністрації посилено готуватися до святкування 70-ї річниці …підпільної організації «Молода гвардія». У нормальної людини, яка бере до рук цей папірець, одразу виникає єдине логічне запитання –який стосунок міфічна видумка радянської пропаганди має до Черкаської області? Адже, якщо підпільна комсомольська антифашистська організація й існувала, то в місті Краснодон Луганської області. То чому ж усі органи влади Черкащини, як і всієї України, мають кинути всі справи, посилено перечитувати витвір пропагандиста Олександра Фадєєва «Молода гвардія» і пудрити цим всім мізки людям на «ввірених територіях»? Совок повертається…
    За помпезне святкуванням чергово радянського свята ми маємо сказати велике «дякую» рідній парламентській більшості. Зграйка маразматиків пішла на забаганку комуністів, яким захотілося напередодні парламентських виборів 27 жовтня 2012 року попіаритись на ностальгії «гомосовєтікусів» за радянським минулим разом з його міфами (а святкування ювілею «Молодої гвардії якраз припало на 28 вересня 2012-го, акурат в розпал виборчої кампанії»). Тож і проголосувала коаліція 1 листопада 2011 року за відповідну постанову. Проте, як говорить народна мудрість: «Змусь дурня Богу молитися, він і лоба розіб’є».

Насправді, в постанові Верховної Ради про відзначення 70-ї річниці «Молодої гвардії» жодного слова не сказано про те, що вся країна мусить тільки те і робити, що готуватися до «великої дати». Так, якщо на Донбасі так люблять цей міф, то вперед, і в рішенні парламенту так і сказано, що основний полігон святкування – Луганська область. Ну, ще в обласних центрах треба тематичні заходи провести і все. Але ж навіть комуністи не додумались записати в постанову ВР, що КОЖНЕ село України має провести заходів до річниці «Молодої гвардії», яке ледь вміщаються на двох друкованих аркушах. На одних тільки розпорядженнях, розісланих в кожне село, бюджет витратив шалену суму коштів. Ці ж заходи ще треба провести!

З іншого боку, треба знати психологію і звички наших чиновників. Слава Богу, чиновницька лінь і хитрість дозволить їм без проблем проігнорувати геніальну ініціативу центру, пославши в район і область такий же абсурдний звіт про виконані заходи, як і відповідне розпорядження звідти. Але раптом якомусь занадто старанному сатрапу в області чи районі прийде в голову перевірити виконання, і тоді бідним селянам доведеться чіпляти меморіальні таблички подвигу молодогвардійців, організовувати тематичні виставки літератури й інші безглузді речі. Можливо, було б доречно ще й публічні дискусії влаштувати на тему, чи існувала насправді «Молода гвардія» й чи була це настільки героїчна організація?


У цей час Віктор Янукович збирає комітет економічних реформ та все дивується, чому реформи в країні не йдуть? А куди ж їм іти, якщо вся влада тільки тим і занята, що охороняє сотні білборлів Президента у всій країні та думає, як правильно організувати 70-ту річницю вигаданої радянською пропагандою «Молодої гвардії».

Віталій Червоненко, журналіст

Вечір Василя Симоненка в Черкасах

Сьогодні, 11 січня, в приміщенні Черкаського обласного музично-драматичного театру відбувся вечір, присвячений 77-й річниці від дня народження Василя Симоненка. Скажу вам відверто (і це - не тільки моя думка - так казали багаторічні працівники театру), що такого вечора в цьому залі не було останніх років 15-18. Чесно! У партері й трьох ярусах балконів яблуку не було де впасти. Люди стояли й в проходах, і на балконах.
Відкрили вечір голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України Валентина Коваленко та очільник журі з присвоєння літературної премії імені Василя Симоненка, професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Володимир Поліщук.
   На початку заходу  було презентовано книгу "Зажинок" з добіркою творів Василя Симоненка, укладачем якої є професор Володимир Пахаренко, а видавцем – Олександр Третяков.
    Художню частину вечора розпочав студентський літературний театр ЧНУ. Вірші Василя Симоненка у виконанні молодих читців та його прозовий твір "Весілля Опанаса Крокви" у виконанні керівниці колективу засл. арт. України Тамари Власенко не залишили байдужими глядачів. Дуже гарно зал приймав твори на вірші Симоненка у виконанні вокального тріо "Барви", тріо бандуристок "Мальви".
  І нарешті настав час вручення премії ім. Василя Симоненка за 2011 рік. Оголосити рішення журі вийшов його очільник проф. В. Поліщук. У своєму слові він повідомив, що рішення це  приймалось в умовах справжньої конкуренції. І лише у другому турі терези опустилися на боці поета Леоніда Даценка.

Його поетична збірка "І янгол з автоматом на плечі" - це не тільки зразок майстерної поезії. Це справжній заклик до українців. Заклик до спротиву в наш сьогоднішній нелегкий час. Час, коли нами править окупаційна влада реваншистів, влада, яка нехтує будь-чим, що має українське наповнення, український сенс. Недарма чи не вперше за історію Симоненківських вечорів, з"явитись для нагородження цією премією чергового лауреата місцева обласна влада (втім, як і міська) не порахувала за потрібне. Для привітання вийшов на сцену один з заступників начальника обласного управління культури. Хоча сам начальник цього управління був присутній в залі, але вийти скоріш за все побоявся. А раптом виженуть з роботи!.. А саму нагороду вручав голова журі Володимир Поліщук.
    Та ці дрібнички геть не зіпсували чудового настрою усіх учасників зібрання. А коли для привітання побратима по перу вийшли гості з Києва прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч Михайло Слабошпицький та письменник, політичний діяч Володимир Шовкошитний, реакції залу не було меж. Обидва висловили у своїх привітаннях усе те, що й ми думаємо про цю владу.
  Наступним подарунком новому лауреату та глядачам був виступ актора Черкаського драматичного театру,  справжнього українського барда (чи й кобзаря, дарма, що під гітару!), а за сумісництвом - щирого друга Леоніда Даценка,  Юрка Прокопчука. Співак виконав декілька пісень на слова В.Симоненка та Л.Даценка. А найцікавішою родзинкою була відео-музична композиція, яка починалась з пісні на слова В.Симоненка "Український лев" і закінчувалась піснею на слова Л.Даценка "Український лев". Два цих поетичних твори мають спільну лише назву: перший - посвята місту Лева, Львову, а другий присвячений  постаті  казкового героя-велета, символічного Українського Лева. Але в одному музичному номері обидві поетичні форми набули природнього синтезу.
   Щиро вітали лауреата друзі, соратники, представники громадськості. Та найполум"янішим стало привітання колеги-побратима по опозиційній боротьбі, депутата Черкаської міської ради Миколи Булатецького.
     У своєму слові Леонід щиро подякував як журі, так і усій громаді, що зібралась у залі театру, розкритикував владу і пообіцяв незабаром змінити її.  
                                           
                                                І янгол з автоматом на плечі

                                                  Серед зневіри, розпачу, плачів
                                                  залишиться хоча б єдиний воїн, -
                                                  той янгол з автоматом на плечі,
                                                  що встане і піде до бою.
                                                  Він скаже: Хто за Україну –
                                                  всі мусять бути тут!
                                                 Нам треба зупинить лавину –
                                                 і ми здолаєм цю орду.
                                                 Приходить день, приходить час,
                                                 коли Вітчизна  - вище Бога…
                                                  Нам є за що піднять меча,
                                                   нам є боротися за кого!
                                                  Забудь зневіру, кинь плачі!
                                                  Життя – одвічне поле бою…
                                                  І янгол з автоматом на плечі –
                                                  подай йому набої!