субота, 30 березня 2013 р.

Плювок від московського гостя

   Юрий Винничук

Якби якийсь український журналіст, отримуючи в Ізраїлі відзнаку, на запитання про євреїв відповів би так: "Я погано знаю євреїв. Я тільки знаю, що перед війною в уряді СССР і серед чекістів було дуже багато євреїв. Чи це говорить про щось?" Юрій Винничук_1 Юрий Винничук Однією з ознак меншовартості є та, що коли тобі плюють в очі, ти продовжуєш усміхатися. Або кажеш: "Ой, здається, дощик накрапає!". Днями "за великий внесок у розвиток міжнародної журналістики" Владімір Познер отримав титул "Людина року-2012" в Україні.Що й казати, усі ці шоу з вибором різних людей року скидаються на блазнювання, а деколи й знущання з народу. Дивитися на весь цей глазур-гламур простій людині, яка думає про шматок насущного хліба, і гидко, і бридко. Тим більше, коли цій людині важко второпати, за які такі заслуги відзначено того або іншого типа. Але після того, як Кернера зробили "героєм козацького народу" (да, наши там тоже билі), то вже й не дивуєшся, що він став "мером року". Мабуть, за легендарні золоті лавочки у метро. В Юрія Луценка, який знає про Гепу значно більше, ніж ми, ця звістка викликала, певно, спазми сміху. А коли вибір падає на чужинця, то це вже якесь таке прогинання, що його тільки рабським і назвеш. Ну, от нагородили італійського співака Тото Котуньо. Чому саме його, а не якогось іншого співака, важко сказати. Але цей бодай сказав, що дуже любить нашу країну. А от Познер виявився хамом. "Кто для вас украинцы?" – запитує журналіст. Відповідь звучить феноменально: "Когда я делал фильм об Италии, в Неаполе у меня было интервью с мафиози. Я спросил у него: "Вы когда-нибудь убивали?". Он ответил: "Следующий вопрос". Я решил, что он меня не понял. Я повторил. Он пристально посмотрел на меня и сказал: "Следующий вопрос!". Вот и я также не могу ответить на ваш вопрос. Я очень плохо знаю Украину, я не жил среди украинцев. Я только знаю – пусть это и не вызовет большой любви ко мне, – что в сталинских лагерях было много украинцев. Среди надзирателей. Говорит ли это о чем-то? Не знаю. Поете вы много и замечательно, едите вкусно. Но я не совсем понимаю вашу ситуацию с языком: вот сегодня меня в гостинице, где я живу, официантка на русском спросила: "Вам меню на английском или на украинском? На русском у нас нет". Что это было?" Це якби якийсь український журналіст, отримуючи в Ізраїлі відзнаку, на запитання про євреїв відповів би так: "Я погано знаю євреїв. Я тільки знаю, що перед війною в уряді СССР і серед чекістів було дуже багато євреїв. Чи це говорить про щось?" Можна тільки уявити собі, який би це викликало скандал. Але у нас будь-яке ге звикли ковтати з вдячністю. Якби журналіст мав національну гордість і щось більше читав, окрім детективів, то міг би й заперечити, звинувативши Познера у нахабній брехні. Думаю польський журналіст, почувши схожу ахінею від якогось німецького піцика, завалив би ще йому й по писку. Але ми – ні, ми мирні. Тому нам і плюють в душу. Про те, де саме було найбільше українців, можна прочитати навіть у Солженіцина, який мріяв про русскій мір з Україною включно. Але навіть він, який теж притримувався тієї думки, що українців вигадали австріяки, писав про те, що в сталінських концтаборах серед в'язнів переважали українці. При чому не тільки перед війною, а й після війни, коли в табори потекли десятки тисяч західних українців. "Национальный состав заключенных Степлага в процентном отношении составлял: русских 12,8% – 2 661 человек, украинцев 46% – 9 596 человек, прибалтийцы 22,4% – 4 637 человек, а также присутствовали представители народов Кавказа, республик Средней Азии и даже евреи". В таких жахливих умовах, коли на тебе щодня чатує смерть, людина мимоволі звіріє. Навіть французи та італійці у сталінських таборах ставали канібалами. До війни чимало начальників сталінських концтаборів були євреями. І гітлерівські крематорії та газові камери обслуговували євреї. Євреями були й капо – дрібні прислужники в концтаборах. І ті, що займалися перемелюванням спалених кісток, теж були євреями. Але чи можна цей факт кидати в обличчя цілій нації? Виявляється можна. Особливо, якщо ця нація тебе вирішила нагородити за – смішно сказати! – "великий внесок у розвиток міжнародної журналістики"!!! Що й казати – внесок відчутний. Дивно ще, як Познер не ляпнув, що у гітлерівських таборах теж було багато українців серед наглядачів. А міг би. На цю тему теж є відповідна літературка. В одного польсько-єврейського автора так і написано було, що саме українці з собаками оточили вагони і зустрічали євреїв палками. При цьому вони кричали: "Bystriej! Bystriej! Bystriej!" Автор цей уже давно на тамтому світі, але осад залишився. Що там уже дивуватися, коли російський телеканал порівняв Тараса Шевченка з Гітлером. "Цікавий факт: за ненависть Тараса Шевченка до росіян фашисти дозволяли ставити його портрети поруч з портретом Гітлера і зберегли його пам'ятник в Києві". Але ж німці не тільки пам'ятників Шевченкові не нищили, а й пам'ятників Пушкіну, Короленку, Артему, ба навіть Лєнін вистояв. Лише бідолашному Сталіну не фортунило. Його валили самі ж українці. Для диктора російського телеканалу Шевченко – "відвертий русофоб". Ну, що ж, з таким самим успіхом можна Державіна, Аксакова, Достоєвського, Некрасова, Єсеніна, Солоухіна назвати антисемітами. Пора б їх вилучити зі шкільних програм. Щоб Познера не дратувати. Зрештою, Шевченко давно уже дратує українофобів "с его двояким поэтическим термином "московщеня". Так он назвал в одной из поэм рождённого от солдата ребёнка, а читатель уже должен сам ломать голову, что это такое: то ли просто намёк на москальское происхождение дитяти, то ли плохо скрываемое презрительное "московське щеня". Дурість людська безмежна. Але реагувати на дурість треба. Польські журналісти, які поглумилися з українок, втратили роботу. Познер їде додому з нагородою. І з почуттям виконаного обов'язку: плюнув хахлам, а ті й не втерлися. Дрібничка – а приємно.
Джерело: http://ru.tsn.ua/analitika/plyuvok-vid-moskovskogo-gostya-298177.html

понеділок, 25 березня 2013 р.

Прес-конференція Черкаської опозиції. Крига скресла.

До початку сьогоднішньої прес-конференції Об'єднаної опозиції Черкащини виникла розмова про  долю Гайдамацького ставу, що в Холодному Яру. Ставу, де свого часу гайдамаки освячували ножі.

        Гайдамацький став.

    Так от, виявляється, за наказом теперішньої влади в Україні і зокрема на Черкащині, джерело, що живило став, було перекопане і сам став практично висушено. Ви собі уявляєте, до чого у своєму панічному страху дійшла влада? Так, вони розуміють історичну важливість цього святого для усіх українців місця. Розуміють, що саме звідси не один раз розпочиналася хвиля народного спротиву на нашій землі. Робімо висновки...


 Храм Петра Калнишевського




    Тому, один з елементів щорічних вшанувань Героїв українського національно-визвольного руху в Холодному Яру, перенесено з Гайдамацького ставу до Храму святого Праведного Петра Калнишевського на хуторі Буда.
 Що ж до самої прес-конференції, то участь у ній взяли голова обласної організації ВО "Свобода" Юрко Ботнар, голова обласної організації "Фронту змін", депутат обласної ради Наталка Старікова, голова обласної організації ВО "Батьківщина", депутат обласної ради Анатолій Бондаренко, депутат обласної ради Любов Майборода, голова обласної організації партії "УДАР" Віталій Іляшенко, екс-керівник Черкаського УМВС та СБУ генерал Микола Каплій.







 

До речі, А.Бондаренко трохи спізнився і на прес-конференцію прийшов зі снігоприбиральною лопатою в руках, бо розчищав від снігу територію дитячого садка, який відвідує його донька.
“Доки міський голова Черкас С.Одарич прибирав сніг у себе вдома, ми, черкащани, змушені були самотужки прибирати місто”, – обурився очільник “Батьківщини”.
Сказав, що після заходу віднесе її до мера Черкас С.Одарича.

Загалом прес-конференція сьогодні пройшла корисно, позитивно. Кожен зі спікерів поділився з присутніми представниками ЗМІ про нещодавні події - блокування міської та обласної рад, про сесії місцевих рад. Що очікували, що відбулось насправді, які були від влади перешкоди для роботи в сесійних залах опозиційних депутатів цих рад.
     Свободівець Ю.Ботнар презентував присутнім беркутівський шолом, який він підняв під час сесії обласної ради на сходах будівлі ОДА. Сказав, що це не є "трофеєм" і, позаяк цей предмет є державною власністю, свободівці передадуть його керівництву УМВС.
  Н.Старікова поділилася своїм обуренням від того, що після звіту на сесії голови обласної ради В.Черняка, їй не надали слова для участі в обговоренні. Тобто, надати слово пообіцяли, але  замість неї до трибуни вийшов виключений з фракції “Батьківщина” Віталій Полях. "Цілком очевидно, що виступаючих визначала президія. Обласна влада не хоче чути критики на свою адресу. Чи не тому в обговоренні звіту голови облради звучали мало не хвалебні оди?", – обурилася Наталія Старікова.
    Л.Майборода проінформувала, що мало того, що хворі на ниркову недостатність пацієнти Центру "Фрезеніус" на мали можливості сказати про свою проблему, питання фінансування цих смертельно хворих людей залишилось у підвішеному стані. Це навіть не напівзасіб - перекинути фінансування хворих на місцеві (міські, районні) бюджети. Адже відомо, наскільки дороговартісні процедури гемодіалізу і наскільки злиденні місцеві бюджети. Додала, що Черкаська область єдина в Україні, де ця проблема не вирішена. Разом з тим, Л.Майборода проінформувала, як подерибанили понад 40 млн. гривень, які мали розподілити на першочергові потреби. Цими потребами виявились фінансування автопарку ОДА, фінансова допомога МВС, хоча цей департамент повинен фінансуватися з державного, а не обласного бюджету та інші владні витребеньки.
  Микола Каплій надав оцінку діям влади, УМВС у дні проведення сесій міської та обласної рад. Оцінка - це були протиправні дії, які самі по собі провокували та сприяли виникненню порушень громадського правопорядку. А особливо - залучення до співпраці з УМВС та владою незрозумілих молодиків в цивільному, яким народ вже надав по заслугах і назву "Тулубюгенд". Достеменно відомо, що чим "козачкам" було встановлено таксу у розмірі 200 гривень. А самі братки в обговоренні події обурилися й заявили, що надалі менше за 300 гривень "відпрацьовувати" не погодяться. “Я ж випадково підслухав розмову одного із керівників “тулубюгенду”, який сказав, що після подій під облрадою ціна однієї години їхніх”послуг” зросте із 200 гривень до 300″, – додав А. Бондаренко.
Тулубюгенд
  Опозиціонери проінформували присутніх про найближчі плани діяльності. Це - "відзначення" 3-ї річниці перебування на посаді голови Черкаської ОДА С, Тулуба, проведення заходів у районах області тощо.
  Загалом усіма було відзначено, що хвиля спротиву пішла, зупинятися ніхто не збирається, усі прикладуть сил та впливу для підйому і подальшому розвитку туху опору та досягнення головної мети - усунення від влади бандитсько-олігархічної мафії.
  Насамкінець працівники ЗМІ отримали відповіді на свої запитання.

неділя, 24 березня 2013 р.

Звернення до В.Януковича українських заробітчан в Португалії

Отримано електронною поштою з Лісабона сьогодні ввечері.


                                                                 

                                                                         



Українські заробітчани Португалії біля Української амбасади.



                                                                              


                                                                                                   Звернення

                                             Всеукраїнського  Трудового Руху - Солідарність
                                          від імені українських заробітчан та їх родин в Україні
                                       до Президента України, Уряду, Верховної Ради України

      Вимагаємо припинити соціальні репресії проти заробітчан та їх родин!

                                              Шановний  Вікторе Федоровичу!
    Звертаюсь  до Вас від імені мільйонів наших співвітчизників, які, як ви знаєте, через злочинне недбальство ваших попередників  на  посаді Президента України вимушено покинули Батьківщину і стали так званими нелегальними гастарбайтерами — заробітчанами.
     Ваші попередники не тільки не спромоглися забезпечити  їм трудові та соціальні права у себе на Батьківщині, а навпаки почали впроваджувати  репресивні і соціально дискримінаційні  документи, ставлячи заробітчан в  становище  «офіційних» економічних рабів.
      Самим серйозним прецедентом  такої дискримінаційної політики  на цьому напрямку стала  Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №236 , якою  фактично було запроваджено нелегітимний механізм податкових поборів  з заробітчан-нелегалів. Постанова дика  і за своїм соціально-етичним  і за своїм юридично-правовим змістом. Самим своїм існуванням така Постанова  вже  дискредитує Україну, перед  лицем європейських країн  як правову державу.
      На жаль  за 3 роки, вже вашого президентства,  ситуація на цьому напрямку не змінилась. Більше того,  сумнозвісна Постанова № 236 стала вказівною директивою вже для Уряду
Н. Азарова, на підставі якої почалися «наїзди»  контролюючих органів  на заробітчан з метою «схилити» їх до «співпраці».
      Заробітчан, або безпосередньо, або через їх  родичів «запрошують» на задушевну бесіду, в ході якої пропонують зареєструватися «приватними підприємцями», натякаючи при цьому на можливість притягнення до кримінальної відповідальності за несплату податків, оскільки  після «оцінки» достатку сім’ї  буде робитись «висновок»  про наявність не задекларованого  «постійного заробітку» .           
       Про який «постійний дохід» іде мова?!  Десятиліттями, не по своїй вині, ми  вимушені поневірятись по Європі і перебиватись випадковими заробітками щоб прогодувати своїх дітей і батьків. Десятиліттями ми виживаємо на свій страх і ризик без ніяких прав і соціальних гарантій. Місяцями ми тут сидимо безробітними і без даху над головою, але ніхто не ставить нас на біржу праці, не платить нам допомоги і не питає, як ми тут харчуємось. Щоб вижити ми, вчорашні лікарі, вчителі, інженери вимушені працювати на самих важких роботах по 12 годин і без вихідних. Коли ми тут хворіємо і втрачаємо здоров’я, ніхто не оплачує нам «лікарняний». В той час коли ми передали в Україну за ці роки вже сотні мільярдів твердої валюти і фактично втримали країну від економічного краху. Сьогодні ми не маємо пенсійного стажу, а ваших корумпованих урядовців не турбує, як ми будемо доживати свої роки після того, як втратимо здоров’я остаточно. Нехай вони підрахують скільки ваша олігархічна влада зекономила на нас, отримавши  мільярди  колоніальної ренти з «білих рабів» і при цьому не витративши ні копійки на гарантовані нам Конституцією України соціальні гарантії!  І після цього ваші бездарні управлінці ще пробують примусити нас  зареєструватись «підприємцями»?  І платити по чорній схемі  «податки»?
   Можливо вам також не пояснили  що ми, по європейських законах, «злочинці», які працюють в «тіні». І кожен день ми ризикуємо потрапити до в’язниці. Ми і звідти, як «підприємці» будемо вимушені закривати податкові «квартали»?  Ви і туди нам будете надсилати «штрафні» санкції за несплату «податку»? При цьому  ніхто з ваших  «контролерів» не питає в олігархів, які так переймаються нашими «постійними доходами»:
- А де ж вони взяли 50 мільярдів, які тільки за вашої каденції, вони вже встигли вивезти в офшори і не заплатили ні копійки податків до державного бюджету?
  Крім того можливо вам невідомо, про масові побори  на митниці які носять системний характер , якими фактично обкладається кожен «заробітчанин», що в’їжджає в країну. Про побори з дрібних автоперевізників, які займаються  перевезеннями наших передач нашим близьким і рідним. Ці побори сягають астрономічних цифр: - до 1000 євро з «душі». Кожен тиждень кордон перетинає до 500 перевізників. А вся ця зібрана «мзда» постійно живить всю управлінську вертикаль вашого митного відомства.
    Всі ці факти є свідченням сповзання кра...  Всі ці факти є свідченням сповзання країни до покращення, до краху, до прірви, до ярма – далі, кожен домірковує самостійно.

Голова Спільки українців у Португалії,
Павло Садоха

пʼятниця, 22 березня 2013 р.

Штурм Черкаської обласної ради 22 березня



Повідомляє http://dzvin.org/

image117
Сьогодні на сесію Черкаської обласної ради спецпідрозділ “Беркут” не пропускав депутатів від опозиції.
Лідери Об’єднаної опозиції Черкащини ще на початку тижня заявили, що будуть вимагати відставки губернатора Сергія Тулуба прямо на сесії обласної ради. Влада злякалась.
Із самого ранку під приміщенням будинку рад регіонали розгорнули партійні намети, де масово зібрався “тулубюгенд” у спортивних костюмах та накручені жіночки із гучномовцями.
“Тулубюгенд” із синьо-білими парасольками, як гарматне м’ясо, зчепившись ліктями, став поперед кількох кордонів “Грифона” у повному бойовому спорядженні.
Навпроти регіоналів та міліції близько десятої ранку почали збиратись прихильники опозиції. Вони також розбили свої намети, і почали імпровізований мітинг.
“Батьківщина”, “Свобода”, “Фрон змін” та “УДАР” спробували допомогти зайти на засідання сесії народним депутатам Верховної Ради Костянтину Бондарєву та Сергію Пашинському, депутатам обласної ради Володимиру Гресю, Анатолію Бондаренку, Олександру Сінгаєвському, Наталії Старіковій, Михайлу Мушієку, координатору Ради опозиційних сил Черкащини Леоніду Даценку, депутату міської ради Миколі Булатецькому, лідерам обласного “УДАРу” та “Свободи” Віталію Ілляшенку та Юрію Ботнару.
Міліція та “тулубюгенд” їх не пропустили. Почались сутички. Можна було лише бачити відірвані бронежилети, збиті каски, пошматовані синьо-білі парасольки, рукави від курток та шматки прапорів.
Після першої хвилі штурму народні депутати спробували пояснити міліції, що мають право зайти на сесію, а ті не мають права їх не пропустити. Через деякий час депутатів та журналістів почали по одному пропускати. В цей же час міліція заблокувала три інші входи до будівлі.
В сесійній залі депутати від опозиції одразу заблокували трибуну.
“Валерій Петрович, поясніть, на якій підставі невідомі бандити не пропускали мене, голову фракції “Батьківщина” на засідання сесії!?” – звернувся до голови обласної ради Валерія Черняка Володимир Гресь.
“Доки ми не отримаємо відповідь на це запитання, сесія працювати не буде. Доки на сесію не пропустять людей, нічого не буде!” – категорично заявив Анатолій Бондаренко.
Опозиційні депутати, які відтіснили від трибуни регіоналів, заскандували “Тулуба у відставку!”
Трохи згодом до зали зайшов Булатецький. Він стрімко попрямував до трибуни, щоб зробити заяву. Не визнаний переможець парламентських виборів практично повторив майже слово в слово вимогу Бондаренка: з’ясувати, що за бандити блокують сесію, пропустити на сесію людей та відправити Тулуба у відставку, оскільки він нагнітає суспільне протистояння.
Поряд із Булатецьким став Леонід Даценко, також переможець парламентських виборів.
“Ви не депутати обласної ради”, – закричав Черняк.
“Ми народні депутати, тільки ви в нас вкрали перемогу!” – вигукнули Булатецький і Даценко. Депутати від опозиції знову заблокували трибуну.
“Ставлю на голосування питання про видалення із залу Булатецького і Даценка!” – закричав Черняк.
“І Пашинського виведіть!” – вигукнув хтось іззалу.
“Ви не можете вивести із сесії народного депутата!” – відповів той.
Зреештою, Булатецького і Даценка вивів під руку начальник обласного УМВС Валерій Дерновий.
Губернатор Сергій Тулуб з блідим обличчям увесь цей час сидів у президії, практично не втручаючись у перепалку. Моральний дух йому не підняли навіть нардепи-регіонали Антон Яценко та Владислав Лук’янов, що знаходились в залі.
Попри спротив регіоналів і не чекаючи наданого слова депутати-опозиціонери виголосили всі свої заяви.
Мітингувальники, які знаходились надворі, ще кілька разів зробили спробу прорватись до будівлі рад. На підмогу “тулубюгенду” та “Грифону” вивантажився автобус “Беркуту”.
Тетяна Воронцова
image002
“Українолюби” в спортивних костюмах. Журналістам вони сказали, що просто так прийшли подивитись
image003
Намети захисників Тулуба
image005
Міліція сховалась за “тулубюгендом”
image021
image023
image026
Накручені жіночки-регіоналки
image028
image043
Депутат Уманської міської від “Фронту змін” ради Максим Поляков
image030
image046
image050
З гучномовцем – Віталій Ілляшенко
image051
Наталія Старікова в гущі подій
image056
Анатолій Бондаренко
image066
Сергій Пашинський
image069
image071
image076
image085
image095
image102
Ігор Сичов, керівник обласного молодіжного крила “Фронту змін”
image117
Микола Булатецький
image126
image131
Справжнє обличчя влади
image133
image135
image140
image143
image146
image149
Опозиційні депутати блокують трибуну
А цей неупізнаний чоловік перешкоджав журналістам працювати, шарпаючи за руки
А цей “неупізнаний” чоловік перешкоджав журналістам працювати, шарпаючи за руки
image159
image166
Погляд Сергія Тулуба в простір
image171
Владислав Лук’янов та обласні керманичі правоохоронних органів
image173
image179
image184
Даценко і Булатецький
Заступник Дернового Іван Корсун
Заступник Дернового Іван Корсун
Автобуси "Беркуту"
Автобуси “Беркуту”
image195
Типу захисники народу

Резолюція-вимога до міського голови учасників протестної акції «Черкащино, повстань!»

Об’єднана опозиція Черкащини, жителі міста Черкас схвильовані тими «покращеннями», які відбуваються у обласному центрі, та одноосібно «запроваджуються» міським головою.

Житлово-комунальне господарство міста навмисне доводиться до банкрутства. Створюються приватні фірми, які за завищеними цінами надають послуги з сантехнічних, слюсарних робіт, обслуговування електромереж. Вже немає жодного штатного слюсаря чи електрика у Службах утримання будинків міста. Таким чином відбувається монополізація ринку послуг під структури, близькі до керівництва міста. Прості ж черкащани змушені переплачувати за надані послуги.
Так само у тяжкому стані пербуває тролейбусне господарство міста, працівники «Черкасиелектротрансу» місяцями не отримують зарплатні. За останні два роки на КП «Черкасиелектротранс» звільнено 50 водіїв, іншим «урізають» робочий день до із 8 до 6 годин. Таким чином люди втрачають частину зарплатні, а через заборгованість взагалі по 3 місяці не мають, за що жити. Таке враження, що комунальне підприємство цілеспрямовано доводиться до банкрутства з тією ж метою – щоби хтось міг його задарма приватизувати.
Взагалі, за останні кілька років значна частина промислових підприємств міста закрилася або ж на межі банкрутства. Серед них «Богдан», «Темп», Тютюнова фабрика, «ДОК». Розвивається лише розважальний сектор: збудовано комплекси «Дніпро-плаза», «Караван», «Любава» та багато інших. Замість створення робочих місць для працездатного населення, зміцнення матеріального забезпечення сімей, створення надійних робочих місць з гідним заробітком міська влада думає про розважальні проекти.
Черкащани також констатують тривожну тенденцію перетворення колись найзеленішого міста у гранітно-бетонний степ. Міський голова та губернатор повикорчовували голубі ялини, які десятиліттями росли перед Обласною державною адміністрацією та хоч якось прикрашали величезну будівлю, яку спорудили ще для обкому Комуністичної партії. Площу перед обласною радою та облдержадміністрацією забетонували. Влітку там ніде сховатися від спеки, працюють “торгаші”, які продають пиво. Скоро Соборна площа перетвориться на суцільний “генделик”.
Днями на Європейській площі Черкас поблизу «Будинку торгівлі» дорізали останні дерева. Посеред Черкас вже нема чим дихати від парковок та стоянок. І в цей час міська влада посягнула на останній зелений куточок у центрі міста – на сквер за облдержадміністрацією, який мають намір знести, щоб збудувати чергову парковку, довівши перетворення міста на базар-вокзал до повного логічного завершення.
Також міським головою Сергієм Одаричем заплановано грандіозні та феєричні, а головне, договартісні проекти перетворення вулиці Хрещатик, що знову ж таки зводяться до зносу дерев і дерибану щонайменше 17 мільйонів гривень.
При цьому, міська влада ще й забороняє городянам висловлювати своє ставлення до нав’язаних їй «покращень». На догоду правлячій партії міськвиконком прийняв антиконституційне рішення про обмеження у місті мирних зібрань громадян. Так, міська рада вимагає, щоб про заплановані акції громадськість повідомляла за 5 днів до заходу. Крім того, вимагає погоджувати заплановане з орендарем чи власником землі, на якій люди хочуть збиратися. Таким чином доходить до маразму: щоб покласти квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку, черкащани мають погодити свої наміри з Черкаським обласним академічним музично- драматичним театром, бо пам’ятник Шевченку – на Театральній площі.
Ми хочемо нагадати міській владі, що ч.1 ст. 92 Конституції гарантує: “Виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина”.
Вказане рішення міськвиконкому так само суперечать рішенню Конституційного Суду України від 19.04.2001 №4-рп/2001 щодо тлумачення статті 39 Конституції України про завчасне споввіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій: “Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання”. Черкаський міськвиконком не є законодавчим органом, тому не має повноважень встановлювати вимоги до проведення мирних зібрань.
У зв’язку із вище викладеним, вимагаємо:
- Негайно відмінити ганебні рішення міськвиконкому, прийняті в лютому 2013 року, які, всупереч Конституції України, обмежують право громадян на мирні зібрання;
- Припинити приватизацію житлово-комунального сектору міста;
- Зупинити банкрутство “Черкасиелектротрансу”;
- Припинити тиск на промисловість Черкас;
- Зупинити бездумне вирізання дерев у нашому традиційно зеленому місті;
- Провести місцевий референдум по визначенню долі скверу за облдержадміністрацією та щодо необхідності реконструкції вулиці Хрещатик, та щодо інших життєво важливих питань розвитку міста.

Міськраду в Черкасах взяли штурмом

21 березня, як і анонсувалося попередньо, опозиційні сили та громадськість Черкас  взяли активну участь у сесії міської ради… аж таку активну, що заблокували трибуну та штурмували сесійне  приміщення.
З  9 ранку біля приміщення облради, де планувалася сесія міської ради, збиралися люди. Більше трьохсот черкащан розпочали мітинг з вимогами до міської влади. Головно люди завимагали вирішувати важливі справи у місті шляхом місцевого референдуму, відмінити неконституційне рішення про обмеження мирних мітингів, прибрати турнікети з міськради та дозволити громадськості брати участь у сесіях.
Від початку депутати обласної ради Анатолій Бондаренко («Батьківщина»), Наталія Старікова («Фронт змін»),  Олександр Радуцький, депутат міськради та керівник обласної  міської організації «Удар» Андрій Кондратенко заблокували президію, щоб висунути міському голові  Черкас вимоги. Прибувши на сесію, мер Сергій Одарич собі місця не знайшов.
Тим часом міліціонери, які охороняли,  як вони кажуть,  правопорядок, щільним кордоном заблокували двері до Будинку рад. Люди взялися до штурму, бо не впускали ні ініціативну групу, ні навіть частину міських депутатів від «Батьківщини».
Двері сесійної зали ледь витримували натиск. Тим часом міські депутати на чолі з мером міста перебралися до свого Білого дому — міської ради.
Люди не відступилися від намірів та попрямували у міськраду. Там їх теж не чекали…  Міліція блокувала двері, але перед штурмом трьох сотень протестантів двері не встояли…
Люди увійшли у залу засідань та почали висувати свої вимоги.  Слово по черзі брали Анатолій Бондаренко, Наталія Старікова — депутати облради, Олександр Радуцький та Микола Булатецький — депутати міськради, Юрій Ботнар, керівник обласної організації «Свобода» та інші.
Мер Одарич обіцяв, що всі претензії розглянуть, але згодом і по черзі. Людей не влаштували обіцянки, вони сказали, що до міського голови потрапляють рідко, тому рішення про їх вимоги міськрада повинна прийняти тут і відразу… Частина депутатів, які «горою» підтримують міського голову, іронічно відмахувалися від людей, називали їх «хлопчиками» і «дєвочками». Однак люди із сесійної зали і не думають іти.  Зрештою, одне із скандальних рішень міськвиконкому щодо обмеження місць для мітингів скасували. Інше, щодо терміну повідомлення, ні. Однак мер змушений був, щоб не нагнітати пристрасті, винести його на громадське обговорення, а потім пообіцяв розглянути на сесії ще раз.
Ось фотозвіт про події: