вівторок, 30 серпня 2011 р.

Щопонеділкова прес-конференція об"єднаної опозиції Черкащини.

29-го серпня відбулась чергова прес-конференція об"єднаної опозиційної ради Черкащини. Захід був присвячений двом подіям останнього тижня: відзначенню державних свят та подій, пов"язаних з побиттям черкаського адвоката Дмитра Карпенка.
Увечері 17 серпня у дворі Соснівського районного суду Черкас співробітники оперативного спецпідрозділу "Сокіл" побили адвоката Дмитра Карпенка.


"Мене побили через те, що я, як адвокат, захищав свого клієнта, - розповів Дмитро Карпенко. Нині він лікується в стаціонарі Черкаської обласної лікарні. – Мого підзахисного, підприємця Кучеренка, у якого у той день о 17-00 закінчився термін утримання під вартою, співробітники "Соколу" продовжували незаконно утримувати під вартою, заштовхнули до службового автомобіля і намагалися вивезти у невідомому напрямку. З родиною затриманого я намагалися перешкодити цьому. УБОЗівці відштовхували нас від воріт. Я зауважив, що їх дії є відверто незаконними та злочинними. Після цього мене затягли через ворота на територію суду і почали бити, повалили на землю, одягли наручники і затягли до автомобіля.

На голову мені натягли чорний синтетичний пакет і продовжили бити вже в автомобілі. При цьому правоохоронці нецензурно спілкувалися та погрожували закатувати до смерті. Привезли на територію УБОЗ УМВС, там зняли наручники і виштовхали за ворота. Я відразу викликав собі швидку допомогу. Лікарі діагностували закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, численні забої м'яких тканин тулуба та кінцівок, забій нирок, рани на руках від наручників.
Факт побиття працівниками "Соколу" я виклав у листі до обласної та генеральної прокуратури. Однак у обласній прокуратурі повідомили, що ними розглядається заява співробітників УБОЗу на яких нібито напав саме я". Також адвокат повідомив, що погроз від винних у побитті поки що не було, але у будь-якому разі він не зупиниться, допоки не доведе справу до логічного завершення - покарання винних.
Далі представники опозиції зосередилися на подіях, що відбулись під час святкування Дня Незалежності та Дня Прапора України. Так, вночі на День Незалежності в Черкасах невідомі сплюндрували пам`ятник жертвам Голодомору, який встановлено в Першотравневому парку міста. Вандали залили чорною фарбою табличку і написали на монументі у вигляді хреста «1991 – 2011».

А напередодні в селі Іркліїв Чорнобаївського району вже вдруге поспіль було обписано пам`ятник козацькій шаблі. Там противники незалежності України написали: «З днем проституції», «20 років позору» та «Слава СССР».

Окрім цього, іркліївським активістам правих політичних сил на будинках було розклеєно листівки, підписані від імені Йосипа Сталіна, з погрозами «товарними вагонами в 2012 році вивезти їх у Сибір».

Докладніш про Козацьку шаблю й листівки розповів полковник Іркліївського козацького полку Ю.Сушко. Черкаська об`єднана опозиція вважає, що все це наслідки антиукраїнської політики Януковича і бездіяльності правоохоронних органів.
Наостанок, голова ГО "Воля ХХІ" Н.Обідзінський розповів про лукаво-лицемірні дії влади, зокрема, міського голови Черкас С.Одарича, навколо заборони судом відзначення цією організацією Дня Прапора України. Він продемонстрував представникам ЗМІ два листи, підписаних в один день та в один час міським головою, один з яких - позовна заява до суду (повторна, опісля відкликаної!) про заборону святкування, а другий - запрошення відзначити свято разом з владою. Зрозуміло, що обидва листи прийшли до адресата (ГО "Воля ХХІ") у день і час, коли представники громадської організації вже після засідання суду чекали рішення про заборону. Чого й дочекались. Більш докладно про події в День Прапора читайте у попередньому матеріалі.
Наприкінці прес-конференції, представники об"єднаної опозиції відповіли на інші запитання журналістів.
(У матеріалі використані фото http://gazetadzvin.blogspot.com/ та http://procherk.info/)



вівторок, 23 серпня 2011 р.

Наруга над патріотизмом

19-го серпня, у 20-ту річницю горезвісного ГКЧП у Черкасах, на площі біля будівлі міськради, яку міський голова Черкас любовно називає мерією, з ранку до вечора стояв червоний серпасто-молоткастий намет. Вірні послідовники єдиного правильного вчення Лєніна-Сталіна (тому що воно вірне) у письмовій та усній формі висловлювали своє обурення з приводу розпаду есесесерівської імперії, звідки можна робити висновок, що дуже жалкували з приводу появи незалежної держави Україна.
фото: http://procherk.info/
Звертаю вашу увагу, що ця не досить патріотична акція не зовсім прихильників української незалежності не була ні заборонена владою та не отримала жодних зауважень з боку тієї ж, як вона сама себе декларує, патріотичної влади.
А ось маленькій громадській організації "Воля ХХІ", яка щорічно у таке державне (!) свято, як День Прапора України, встановлює на Театральній площі Черкас намет і за свій досить скромний кошт розповсюджує синьо-жовті стрічки, а молодим мешканцям та гостям міста у цей день влаштовує такий собі міні-боді-арт, наносячи національні кольори на окремі ділянки тіла, нині влада через суд заборонила проводити такий захід. Позов до суду подала Черкаська міська рада. Мотивувалося в основному тим, що якщо ГО "Воля ХХІ" поставить намет і роздаватиме жовто-сині стрічки перехожим, то це завадить гостям міста і черкасцям милуватися архітектурою міста....


Доречі, минулорічні фото яскраво ілюструють, як "Воля ХХІ" своїми діями на День Прапора України перешкоджала людям милуватися архітектурними перлинами міста:






Архітектурне чудо - Черкаський драматичний театр:










Нижче - Дії з "перешкоджання" ( фото: Назар Обідзінський) :
***













Приходжу до висновку: На переконання "батьків міста" (чужого для них самих) намет патріотичної ГО "Воля ХХІ" встановлювати не можна, на відміну від червоної "палатки" послідовників людожерів лєніних-троцьких-сталіних.
Пане міський голово Черкас Одарич! Ви стояли біля витоків Руху? Ну-ну...
***
Щойно повернувся з центру міста, де взяв участь у вшануванні Прапора. І що ж я там побачив? Знову ж на площі перед Черкаською міськрадою зборище прибічників СССР та червоного прапора.(фото http://mamalyga-v.livejournal.com/1734.html)

Знову біснуються. Ніхто їм не заборонив їхнього заходу, ніякого дискомфорту вони там не відчувають. Одним словом, на повний голос "Слава СССР!" А от "Слава Україні!" - зась!
І це ще не все. Прийшовши додому, зазирнув до поштової скриньки і побачив два листа. Обидва відправники - виконавчий комітет Черкаської міської ради. Обидва підписані міським головою С.Одаричем. Перший - копія повторної позовної заяви до суду про заборону проведення ГО "Воля ХХІ" заходів до Дня Прапора від 19.08.2011 р. (відправлене 22.08.11 р.) другий - запрошення відзначити це свято спільно. Цитую: "...запрошую Вас долучитися до офіційних урочистостей до Дня Прапора України..." І також, підписане 19.08.11 р., а відправлене 22.08.11 р. Ну і запитується, який з двох листів вважати щирим?

Представники Об"єднаної опозиційної ради Черкащини відзначили День Прапора України.(фото http://gazetadzvin.blogspot.com/)








понеділок, 15 серпня 2011 р.

Чи далеко до берега Суверенності?..




20 років тому Україна відпливла від імперського берега. Ми всі думали, що вже позаду статус колонії, що місце геноциду, етноциду, лінгвоциду залишилось лише у підручниках історії. Були впевнені – Україна та українська нація піднялись з колін і на повний зріст рушили у напрямку повної суверенності та процвітання. Адже протягом мого „донезалежного” життя (а це все ж таки 33 роки!) при частих розмовах у колах однодумців (і не дуже ) червоною ниткою проходило твердження, що найбільш успішною державою при розвалі Союзу мала б стати саме Україна. Ми усі були впевнені у цьому. І відповідний потенціал Україна для цього мала насправді.
Та не так сталося, як гадалося...
Відпливла Україна від імперського берега, та так 20 років і борсається, не знаючи напрямку до берега суверенності та реальної Незалежності.
Перший капітан позбавив пароплав „Україна” майже усіх основних засобів для продовження руху (навіть коштів на придбання палива) та судового озброєння. Наступний втратив компаси та оголосив команді, що напрямку руху він не знає. Третій, мало того, що геть не мав мореплавської освіти, то ще й, приступивши до виконання обов”язків, почав непримиренну боротьбу з командним складом та довірився відомим усьому світові піратам. Докапітанився до того, що головний пірат відняв у нього кермо та вже півтора року впевнено рулює у геть не потрібному Україні напрямку. Позаяк судно залишилося без доброї половини силових установок, він усадив весь матроський склад за весла. Гребуть матросики за тарілку супу від світанку до заходу Сонця... А для невдоволених – карцер завжди має гостинно відкриті двері.


Ну, а якщо без метафор та гіпербол, то маємо насправді сумну картину напередодні 20-річної річниці Незалежності. І бачать цю картину усі без виключення українці. Усі верстви населення зачепив болючий стан справ у країні. Безупинне зростання вартості життя торкнулось усіх, крім декількох кланів-сімей, які зосередили у себе увесь фінансово-економічний потенціал України. Наш з вами, дорогі співвітчизники, потенціал. Зростає вартість життя, вартість залишатися здоровим, вартість смерті, адже тепер вже і поховати померлого – недозволена розкіш. Новітні лже-реформатори заганяють нас у ярмо пожиттєво.
Вже не хочеться вкотре повторюватись про здачу національних інтересів на міжнародному рівні. Так і стоїть перед очима гайдаївське „Кемска волост...” при нагадуванні про ЧФ РФ в Криму до 2042 року (тобто, безстроково). Тепер вони крутять своїми „кормами” при пропозиціях стосовно митного союзу, газо-транспортної системи... Так і корчать із себе красивих і розумних і ніяк не визначаться, куди їм – направо, чи наліво.
А просвіщають та окультурюють нас тепер ніхто інший, як табачнікі.
Пам”ятаєте, з шевченкових записів: "Як побачите Табачнікова, то заплюйте йому всю його собачу морду!"? Чєсть вони імєют прігласіть...
Тож з якими здобутками зустрічати нам цей нинішній ювілей Незалежності? Та ми її, цю незалежність втрачаємо так і не здобувши у повному обсязі!
Зрозуміймо, земляки, що саме ми маємо честь! Маємо честь бути українцями! Честь бути господарями на своїй землі! Честь вимести з нашої хати усю нечисть! Та й освятити нашу хату у своїй вірі єдиній - українській, православній. На нашій правічній землі. І стати й бути правічно самими собою – великим народом з великою історією, традиціями, культурою, мовою, ВОЛЕЮ.
Тож, рухаймо до бажаного берега разом!


субота, 13 серпня 2011 р.

Опозиція запрошує черкащан святкувати разом День Незалежності









Об"єднана опозиційна рада Черкащини запрошує черкащан відзначити 20-річчя Незалежності України разом із патріотичними силами області.

Урочистості розпочнуться 24 серпня на Театральному майдані у Черкасах з 10.00. У програмі заходів: виставка народних ремесел, велика музична програма, виступ творчих колективів, творчих спілок, громадських діячів та науковців, показ на великому екрані кіно- та відеохроніки про події початку 90-х років. Запрошено депутатів Черкаської міської ради І скликання, учасників подій 1990-1991 р.р.
Оскільки нинішня влада фактично оголосила соціальну і політичну війну своєму народу, Рада опозиційних сил Черкащини прийняла рішення не брати участь у офіційних заходах облдержадміністрації та міськвиконкому. Приєднуйтесь до справжніх патріотів, які і двадцять років тому стояли на барикадах за Україну! Святкуйте День незалежності в щирому колі своїх однодумців!

четвер, 11 серпня 2011 р.

Лєнін будєт жіть.




Сьогодні відбулась чергова сесія Черкаської міської ради. Одним з питань, що планувалися бути внесеними до розгляду й прийняття рішення, було питання про перейменування вулиць Лєніна, Кірова, Р.Люксембург, Енгельса. На початку ж сесії виступив депутат-комуніст В.Білоусов і запропонував вилучити цей пункт з порядку денного. Аргументував депутат свою пропозицію тим, що склад і рішення, які приймала з цих питань топонімічна комісія, є політично заангажованими і тенденційними. Отже, за пропозицію комуніста проголосували і самі комуністи, і лже-державники регіонали, і, як не дивно, вільні демократи, які коментують ідею перейменування вулиць як нагально необхідну. Особливо до 20-ї річниці такої собі "незалежності". Від кого, питається, незалежності? Від самих себе?

субота, 6 серпня 2011 р.

8.08.08. У винуватого завжди невинний винуватий.


Почну з пари-трійки риторичних запитань. Як ви гадаєте, чи можна врятувати потопаючого, закидавши його камінням? А чи можна вберегти людину від загрози алкоголізму, заливаючи його горілкою? Чи, мо" пожежа краще гаситься за допомогою бензину?
Якщо ви відповісте на ці "дурні" запитання, як безглузді, то ви не маєте рації. От керівництво Російської Федерації, знаходячись при добрій пам"яті і здоровому глузді, три роки усьому світові доводить, що 8 серпня 2008 року Росія, країна-приклад миротворчости, за допомогою своїх збройних сил, вогнем, кулями, снарядами та ракетами примушувала агресивну Грузію до миру. Грузія і лише Грузія винна у розпалюванні того військового конфлікту. І сьогодні, по прошестю 3-х років, російський президент вважає, що керівник Грузії "заслуговує піти під міжнародний трибунал" за свою роль у грузино-російському конфлікті 2008 року.
І тут я цілком згоден з реакцією офіційного Тбілісі на на такі репліки керівництва РФ. Давід Дарчіашвілі, голова комітету у європейських справах грузинського парламенту, в інтерв’ю Російській службі Бі-Бі-Сі заявив, що висловлювання Дмітрія Медвєдєва цілком вкладаються у загальну "імперську" політику Росії, яка, утім, не має майбутнього: "Сутністю Російської Федерації, яка є правонаступницею Радянського Союзу і спирається у пост-модерністському стилі на серп, молот та двоголового орла, доживає останні дні", - заявив грузинський політик.
Я не буду занурюватися з головою (і, відповідно, занурювати вас) у історію російсько-осетинських, російсько-абхазьких, російсько-грузинських відносин. Скажу одне. І скажу це, порівнюючи позицію Росії у відносинах з вищезазначеними держутвореннями з її позицією у відносинах з Чечнею, Дагестаном, Інгушетією. І знову ж запитаю себе і вас: то хто ж тут вороги-сепаратисти, а хто вільнолюбні народи? Чиї інтереси захищає до зубів озброєний монстр з-за Кремлівсько-газпромівської стіни? Та мабуть нічиї, крім своїх імперських. І ястребині очі не сплять. Дуже пильно вони спостерігають і за придністровською землею, і за кримською. Мішки з російськими паспортами поки що поволеньки курсують до Севастополя та Тирасполя. А від пильности світової спільноти та, не в останню чергу нашої, залежить, чи скоро такі вантажі підуть крейсерським ходом, широким фронтом, і вже під охороною (як у Грузію 2008-го року) спочатку залізничних військ, а потім вже й під прикриттям ракет та снарядів... А хотілось би, щоб невикористанні бланки цих документів з негарним політичним присмаком вже зараз були просто спалені за непотрібністю. Експорт громадянства не є прикладом політичної етики. Як і експорт революції, чим займалися попередники цих кремлівських наступників.