20 років тому Україна відпливла від імперського берега. Ми всі думали, що вже позаду статус колонії, що місце геноциду, етноциду, лінгвоциду залишилось лише у підручниках історії. Були впевнені – Україна та українська нація піднялись з колін і на повний зріст рушили у напрямку повної суверенності та процвітання. Адже протягом мого „донезалежного” життя (а це все ж таки 33 роки!) при частих розмовах у колах однодумців (і не дуже ) червоною ниткою проходило твердження, що найбільш успішною державою при розвалі Союзу мала б стати саме Україна. Ми усі були впевнені у цьому. І відповідний потенціал Україна для цього мала насправді.
Та не так сталося, як гадалося...
Відпливла Україна від імперського берега, та так 20 років і борсається, не знаючи напрямку до берега суверенності та реальної Незалежності.
Перший капітан позбавив пароплав „Україна” майже усіх основних засобів для продовження руху (навіть коштів на придбання палива) та судового озброєння. Наступний втратив компаси та оголосив команді, що напрямку руху він не знає. Третій, мало того, що геть не мав мореплавської освіти, то ще й, приступивши до виконання обов”язків, почав непримиренну боротьбу з командним складом та довірився відомим усьому світові піратам. Докапітанився до того, що головний пірат відняв у нього кермо та вже півтора року впевнено рулює у геть не потрібному Україні напрямку. Позаяк судно залишилося без доброї половини силових установок, він усадив весь матроський склад за весла. Гребуть матросики за тарілку супу від світанку до заходу Сонця... А для невдоволених – карцер завжди має гостинно відкриті двері.
Ну, а якщо без метафор та гіпербол, то маємо насправді сумну картину напередодні 20-річної річниці Незалежності. І бачать цю картину усі без виключення українці. Усі верстви населення зачепив болючий стан справ у країні. Безупинне зростання вартості життя торкнулось усіх, крім декількох кланів-сімей, які зосередили у себе увесь фінансово-економічний потенціал України. Наш з вами, дорогі співвітчизники, потенціал. Зростає вартість життя, вартість залишатися здоровим, вартість смерті, адже тепер вже і поховати померлого – недозволена розкіш. Новітні лже-реформатори заганяють нас у ярмо пожиттєво.
Вже не хочеться вкотре повторюватись про здачу національних інтересів на міжнародному рівні. Так і стоїть перед очима гайдаївське „Кемска волост...” при нагадуванні про ЧФ РФ в Криму до 2042 року (тобто, безстроково). Тепер вони крутять своїми „кормами” при пропозиціях стосовно митного союзу, газо-транспортної системи... Так і корчать із себе красивих і розумних і ніяк не визначаться, куди їм – направо, чи наліво.
А просвіщають та окультурюють нас тепер ніхто інший, як табачнікі.
Пам”ятаєте, з шевченкових записів: "Як побачите Табачнікова, то заплюйте йому всю його собачу морду!"? Чєсть вони імєют прігласіть...
Тож з якими здобутками зустрічати нам цей нинішній ювілей Незалежності? Та ми її, цю незалежність втрачаємо так і не здобувши у повному обсязі!
Зрозуміймо, земляки, що саме ми маємо честь! Маємо честь бути українцями! Честь бути господарями на своїй землі! Честь вимести з нашої хати усю нечисть! Та й освятити нашу хату у своїй вірі єдиній - українській, православній. На нашій правічній землі. І стати й бути правічно самими собою – великим народом з великою історією, традиціями, культурою, мовою, ВОЛЕЮ.
Тож, рухаймо до бажаного берега разом!
Дуже влучно сказано!
ВідповістиВидалити