Скарб з могили правителя Великої Болгарії хана Кубрата, яка знаходиться в селі Мала Перещепина на Полтавщині — це 25 кілограмів золота і 50 кілограмів срібла, були вивезені московитами до музеїв москви і петербурга. У 1922-му з України московити вивезли скарби, цінність яких дорівнювала золотому запасу російської імперії 1915 року: "У 1990-ті роки при Кабінеті Міністрів активно працювала Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей. Її очолював академік Олександр Федорук. Тоді стали відомими вражаючі цифри. У нашій енциклопедії подаємо уточнену інформацію про цінності з коштовних металів, вивезені до Росії до і після 1917 року. Так, до музеїв Москви і Петербурга потрапили 63 колекції лише скіфського золота і скарбів Північного Причорномор’я. А ще ж 158 колекцій ранньослов’янських скарбів. Із них лише скарб із села Мала Перещепина— це 25 кілограмів золота і 50 кілограмів срібла. І це тільки у вимірі ваги, але ж ми розуміємо, що йдеться і про історичну, художню, культурну, духовну цінність цих речей. Тільки в 1922 році з церков Центрально-Східної України більшовики забрали 2850 пудів срібла. Це 45 650 кілограмів. Також — три пуди золота і 1397 каратів коштовних каменів. До Москви й Петербурга вивезли 150 приватних колекцій iз 200 тисяч предметів, вартість яких становила на той час мільярд російських рублів. А це обсяг усього золотого запасу Російської імперії станом на 1915-й! Це свiдчить, що Україна була надзвичайно багатою — як культурно, духовно, так і матеріально. Ці цифри наводили самі ж більшовики, члени комісій із вилучення цінностей. Цінності вони продавали на Захід, інколи за сміховиннi суми. Два унікальні срібні іконостаси з церков України продали до Лос-Анджелеського музею за 3300 і 2700 доларів, у тодішньому еквіваленті." http://umoloda.kiev.ua/number/3034/196/102314/?1
Кубрат (Χουβρατις, Kubrat, Kurt, Kuvrat, Kobrat, Kuvrat, Korbat, Qobrat, Khudbard, Kuvarog, Krovat, бл.600 — †бл. 668) — булгарський хан (каган, князь, патрицій), один з численних нащадків володаря Гунської імперії Аттіли, князь оногурів. Створив державу Велика Булгарія, яка розташована у степовій зоні сучасної України у 7 столітті.
Холодний Яр, славетний краю, Хрестами встелена земля, До духу предків припадаю, До твого сина Василя. Тут в кожній хаті гайдамака, Тут пахне порохом туман, Тут спочиває Чучупака Хоробрих хлопців отаман. Тут зріє колос в полі битви, Политий кров’ю козаків, Тут тріск набоїв-спів молитви Ще недозрілих вояків........ МИ ВШАНУВАЛИ ПАМЬЯТЬ ДІДІВ ТА ПРАДІДІВ та СУЧАСНИХ ГЕРОЇВ ВЕТЕРАНІВ РОСІЙСЬКО - УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ в наших сердцях горить вогонь звитяги наших пращурів які боролися за цю свободу ми нащадки повинні в цьому сторічі завершити ти надбання перестати сваритися одне з одним поважати одне одного не взираючі на заслуги хто більше хто меньше всі ми разом будуемо нову УКРАЇНУ НЕЗАЛЕЖНУ про яку мріяли цілі століття люди на наших землях.На нас покладена велика місія і це треба зрозуміти що не в Партіях та Рухах з разними назвами сутність а сутність в Партії та Руху суспільства який мае назву НАРОД УКРАЇНСЬКИЙ в який входять і грузини та татари і інші всі повині розуміти що е одна мова в державі УКРАЇНСЬКА ВСІ ПОВИНІ ЇЇ ЗНАТИ І ВИВЧАТИ як що вони живуть на цій землі.Приймаючі участь в цих заходах дуже було приемно зустріти Побратимів з якими пройшов не один кілометр війни та поспілкуватися поміркувати про подальші напрямки стратегії...Приемно було отримати диск від Василя Шкляр(ЧОРНЕ СОНЦЕ) та він зкарбував монету в нашому КОЗАЦКОМУ МОНЕТНОМУ ДВОРІ про Холодний Яр.Лесі Островский про її пиклуваня по організаторским заходам до ВЕТЕРАНІВ АТО. Олександр Кириченко
Під час ротації на передовій позиції бригади бойовиків, вантажівка та бойова машина піхоти наїхали та мінне поле терористів.
Про це повідомляє прес-служба ГУ розвідки Міноборони України.
В результаті броньована машина підірвалась на протитанковій міні. А от в автомобіль з військовими ЗС РФ бойовики вдарили протитанковою керованою ракетою. При цьому у розвідці наголошують, що бойовики намагаються приховати інформацію про загибель військових і звинувачують у всьому роботу українських розвідувальних груп.Внаслідок інциденту загинуло троє військовослужбовців Росії, ще 7 отримали поранення.
Дубовий хрест і місце під Курган Козацької Волі і Військової Слави на горі поблизу хутора Буда в Холодному Яру освятили владика Черкаський і Чигиринський Іоан та четверо священиків, а козаки і воїни-атовці з усіх куточків України (був і видатний письменник сучасності, прозваний “батьком українського бестселера” Василь Шкляр з дружиною) насипали перші пригоршні землі…
Ініціатива отамана Вільного козацтва Холодного Яру Олега Островського знайшла відгук у багатьох – незалежно від того, до яких козацьких формувань і армійських та добровольчих підрозділів належать, а в одній і тій же “тачанці”-Ніссані” на горі, де закладався курган, можна було бачити екіпаж з “Айдару”, “Азову” і Армії Яроша…
У промовах до зібрання і владика Іоанн, і Олег Островський підкреслювали необхідність єднання українців перед лицем спільного ворога – у цьому, власне і символізм кургану, який протягом найближчих п’яти років має постати на горі з хрестом на вершині. Хрест матиме висоту понад 70 метрів, а пропозиції щодо того, яким він має бути, нададуть професійні архітектори.
"Донбас для нас – чужа чужина. Переконаний, що та територія не варта життів найкращих українців. Мені часто заявляють, що я ледве не сепаратист, бо готовий віддати ці землі. Але у мене є кращий план повернення: відрізати усю ту територію, ту нечисть від нас, збудувати свою сильну державу, а тоді вже приєднувати кого завгодно, але на своїх умовах. Бо виходить так, що хочемо не Донбас приєднати до України, а навпаки",- зазначив письменник.
Василь Шкляр також зауважив, що перш, ніж звільняти окуповані території, треба провести деокупацію столиці.
"Щодо деокупації Криму, Донбасу, то спершу слід провести деокупацію Києва. Київ нині окупований, і це очевидно. Хіба ми не дивимося центральні канали, які є проросійськими? Вони несуть більшу загрозу, ніж Валуєвські циркуляри. Мають бути правила: українська мова державна, це мова спілкування та навчання. Слід зробити так, щоб без неї не могли обійтися. Як це в Ізраїлі чи у будь-якій іншій країні. Тоді все стане на свої місця. Люди солідаризуватимуться довкола своєї мови, культури та духовності. Солідарна нація – то зовсім не те розпорошене суспільство, яке ми маємо нині", - сказав Шкляр.
У травні у вільному доступі запрацює онлайн-база даних про два мільйони мешканців України, народжених у період 1650-1920 років. Про роботу над проектом та перспективи його розвитку ZAHID.NET розповів його керівник Ігор Гошовський.
У травні у вільному доступі запрацює онлайн-база даних про два мільйони мешканців України, народжених у період 1650-1920 років. Про роботу над проектом та перспективи його розвитку ZAXID.NET розповів його керівник Ігор Гошовський.
Родинне дерево з двох тисяч людей
За чотири роки дослідники зібрали, систематизували та проіндексували інформацію про 1 878 945 осіб з усіх регіонів України: більше із західної та центральної України, але також зі сходу. Основний масив даних зібраний про людей, які жили у другій половині XIX – на початку XX століття.
Ігор Гошовський розповів, що десять років тому, будучи за освітою істориком, захопився дослідженням власної генеалогії.
«Я звертався за інформацією до різних архівів. Цей процес тривав п’ять-шість років. Мені вдалося дослідити чотири гілки роду по 10-12 поколінь. Безперервні ланки сягнули початку 18 століття. Якщо враховувати осіб із бічних ланок (двоюрідних, троюрідних і далі), то загалом знаю імена та прізвища близько двох тисяч людей», – розповів він.
За словами Гошовського, документи, до яких він звертався, під впливом часу починають просто розсипатися на порох. Не раз закрадався сумнів, чи хтось ще зможе що-небудь у них прочитати. Так і зародилася ідея почати їх оцифровувати та індексувати вказані у документах імена та прізвища в базу.
Оцифрування для пам’яті
За кордоном давно існує практика оцифрування та індексування архівних документів для збору та систематизації інформації про людей, які жили на цій землі раніше. Такі бази даних є у багатьох країнах Європи, зокрема, у сусідній Польщі. Вони налічують інформацію про мільйони людей.
В Україні держава цього напрямку досліджень не фінансує. Гошовський є керівником невеликої IT-компанії Runsite, тому власним коштом та ресурсами організував невелику команду, що працює над формуванням бази та сайту, яка запрацює онлайн у травні.
Керівник проекту уточнив, що база даних буде корисною у першу чергу тим, хто збирає інформацію про свій рід. Це дасть змогу довідатися про давніх родичів у режимі реального часу, без потреби самостійно їхати в той чи інший архів, який розташований в іншій області, або на території сусідньої держави.
Отримавши інформацію із бази даних, людина зможе, до прикладу, за допомогою спеціальних онлайн-платформ сформувати своє родове дерево. Однак, якщо йдеться про іншу практичну мету, наприклад, збір документів для отримання «карти поляка», то база допоможе лише перевірити родові зв’язки, довідатися про місце народження, життя чи смерті родича, а відтак правильно вибрати архіви, до яких варто звертатися за документами.
Вочевидь, буде корисною ця база і для професійних істориків, адже по сотнях населених пунктів будуть сформовані списки мешканців, що проживати там понад сто років тому.
Що вдалося дослідити
На сьогодні уже зібрано та проіндексовано інформацію про понад 1,8 млн українців. Є їхні прізвища, імена, по-батькові, також є інформація про дату народження або смерті, відповідні населені пункти, і часом інша додаткова інформація. Зокрема, з Львівщини та Тернопільщини сумарно проіндексовано інформацію про 120 тис. осіб.
«В Україні існують правові проблеми з публікацією сканів метрик, тому відкрита база буде містити лише проіндексовані прізвища та імена зазначених у документах осіб», – уточнює Гошовський.
Дослідники зібрали та про індексували інформацію не лише з метричних книг, але й чималої кількості інших джерел. Зараз триває робота з індексації списків втрат вояків Австро-Угорщини – усі особи, народжені в Галичині, Буковині та Закарпатті потрапляють у базу. Таких даних є уже 9 тис. осіб, і ця робота продовжуватиметься ще декілька місяців.
Опрацювавши інформацію з «воєводських вісників», у яких місцеві адміністрації публікували списки мешканців, вдалося зібрати відомості про мешканців Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Волині, Рівненщини за період 1920-х років. Це джерело дозволило сформувати списки ще на понад 10 тисяч осіб. У базу даних увійшла також інформація про українців, які брали участь у національно-визвольних змагання тощо.
Окремий напрям – індексація списків виборців до Сейму 1920-1930-х років. Наразі робота ведеться з документами по Волинському воєводству, але у перспективі також інші регіони України, що входили на той час до складу Польщі.
Джерелом інформації про мешканців Галичини, Буковини, центральної та східної України є так звані адресні та пам’ятні книги губерній та міст. Частково опрацьована інформація по Полтавській, Подільській, Волинській губерніях. Якщо говорити про міста, то це списки мешканців Львова, Чернівців, Миколаєва, Полтави тощо.
Родовід українців
Ігор Гошовський вважає, що є достатньо архівних джерел, щоб генеалогічна база даних про мешканців України розширити до 5-6 млн осіб.
«Щоб зібрати інформацію про 2 млн людей, нам знадобилося чотири роки. Хочеться, щоб надалі база наповнювалася значно активніше, і інформацію про чергових кілька мільйонів осіб вдалося викласти значно швидше, а не чекати знову стільки років. Для цього ми хочемо залучити додаткових працівників і збільшити темпи роботи. При цьому хочемо, щоб доступ до бази був безкоштовним», – зазначив керівник проекту.
За його словами, для цього проект потребує фінансової підтримки.
«Ми запустили промосайт www.pra.in.ua, призначений для збору коштів на реалізацію проекту та залучення додаткових працівників для збільшення темпів індексації. Навіть по 50 грн, але з широкого кола – це вже буде щось. Підтримати проект можна зараз, або ж дочекатись травня, коли він почне працювати», – сказав він.
Наближається політична істерія 9 травня. Акція в Московії "Бессмертный полк" має всі ознаки кремлівського пропагандистського заходу. Історія Другої Світової у них особлива, не має нічого спільного з правдою. Пропаганда і тільки пропаганда. Дурити свою ватну отару. Згуртувати баранів і не думати, ні в якому разі не думати! Кремль готовий довести до абсурду події тих страшних днів. Патріотичний угар, насправді ,настільки небезпечний, що цілком можливо , що ці молоді зазомбовані ідіоти будуть тягати на свій марш надгробні плити, обеліски і ... В Московії все можливо. P.S. 9 травня в Московії ніхто не пригадає слова які пояснюють весь зміст Другої Світової : "Отрубив голову германскому фашизму, мир избавился лишь от Гитлера... На шестой части земли, в СССР, выстоял и торжествовал победу над соперником еще более жестокий, более человеконенавистнический фашизм — фашизм сталинский, коммунистический!- Георгий Жженов. " Олександр Басараб
