Згадали сьогодні Руслана...

   Усі присутні сьогодні на цвинтарі сказали одне: "У нашому сьогоденні Руслана не висатачає..."
    Він був нашим, нашим є, нашим зостається. Єдине, чого побажали: нехай вони там, на небі (уся сотня-тисяча) лишаються з нами. Принаймні в пам'яті. А ми - з ними..

. 

Нехай тобі спиться, Руслане... Пам'ятаємо...

Три роки, як Руслан не з нами..

Сьогодні 11 липня. Три роки, як відійшов від нас наш побратим, соратник, Патріот, воїн, Козак. Ім'я йому Руслан Зайченко.
   Пом'янули, згадали добрим і тихим словом. Вшанували.
   Вічна пам'яіть тобі, друже Руслане...

http://youtu.be/1p198rpwIt4
Довідка
Руслан Зайченко жив у Черкасах з 1973 року.
У 1980 році закінчив Черкаську СШ №5.
Восени 1989 року став одним із фундаторів Черкаської обласної організації СНУМ. У червні 1990–го обраний головою Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991–го — Українська Національна Асамблея – УНА).
1990 – брав участь в акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, "ланцюзі злуки", студентському голодуванні. 1992 – брав участь у "поїзді дружби" до Криму.
1992 – брав участь у молдавсько–придністровському конфлікті на боці Придністров’я, стрілець УНСО ПМР.
18 липня 1995 року – учасник поховання Патріарха України–Руси Володимира Романюка.
Учасник протестного голодування проти незаконної заборони УНА–УНСО.
Багаторічний голова Черкаської обласної організації УНА (УНА–УНСО), останні роки — глава виконкому партії УНА.
Один із керівників акції "Україна без Кучми" на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в Києві. Відбував покарання за сфабрикованою справою "9 березня". Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 року визнаний політв’язнем.
2004 — координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії "Пора!". Керівник охоронних підрозділів Помаранчевої революції.
Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Урядом Придністровської Молдавської Республіки нагороджений медаллю "Захисник Придністров’я" (рос. "Защитник Приднестровья").

Сьогодні 50 Русланові...

Так, саме сьогодні виповнилося б 50 років Русланові Зайченку, нашому побратимові, доброму моєму другові.
  Ми вшанували його пам'ять.
 

На жаль, ми розминулися з його друзями - о.Назарієм Кучерявим та братом по зброї Вадимом (Вахом). І тому Русланові повинно бути більш приємно, що не прийшли одні групою, та розійшлися. А так сьогодні вийшло, що принаймні 4 групи послідовників української ідеї прийшли вклонитися дорогому чоловікові.
   Про Руслана:
  Зайченко Руслан Петрович, українець, унсовець, із станових козаків. Народився 3 жовтня 1963р. у м. Бар Вінницької області. Батьківщина – село Пастирське Смілянського району на Черкащині. У 1973 році батьки переїхали в м.Черкаси, у 1980 році закінчив Черкаську СШ №5. Осінь 1981–1983 – флотський стройбат в м.Таллінн (нині столиця Естонії). З 16-ти років працював вантажником, затим санітаром "швидкої допомоги”, монтажником (все м.Черкаси).
    Осінь 1989 року – один із фундаторів Черкаської обласної організації Спілки Незалежної Укранскої Молоді (СНУМ), квітень 1990 – заступник голови Черкаської обласної організації СНУМу.

Червень 1990 – Голова Черкаської обласної організації Української Міжпартійної Асамблеї (з вересня 1991 – Українська Національна Асамблея (УНА-УНСО).

В 1990 р.учасник акції реєстрації громадян України, відродження козацтва на Черкащині, „ланцюга злуки”, студентського голодування.

Один із засновників Української Націоналістичної Спілки (УНС) та Української Народної Самооборони (УНСО).

1991-1992 рр. – боротьба з антиукраїнськими шовіністичними організаціями та кримським сепаратизмом ("поїзд дружби” до Криму.

Із 1992 – захист українців Придністров’я, стрілець УНСО ПМР. Учасник поховання Патріарха України-Руси УАПЦ Володимира Романюка 18 липня 1995 року та протестного голодування проти незаконної заборони Організації.

1995-1996р.р. – Голова Донецької обласної організації УНА (УНА-УНСО).

1996-2006 р.р. – Голова Черкаської міської громадської організації Клуб „Сяючий шлях”.

1996-2005 – Голова Черкаської обласної організації УНА (УНА-УНСО).

З травня 1995 – член Проводу УНА (УНА-УНСО), з 15.10.2005 – Голова Виконкому УНА (УНА-УНСО). Учасник майже всіх акцій Організації, недноразово затримувався та відбував адмінпокарання.

Влітку 1999 року один із організаторів недопущення провокативного хресного ходу московської церкви Україною.

Один із керівників акції „Україна без Кучми” на Черкащині, координатор охорони наметового містечка в м. Києві. Відбував покарання по сфабрикованій справі „9 березня”. Рішенням Парламентської Асамблеї Ради Європи у вересні 2003 визнаний політв’язнем.

Координатор походу сумських студентів на Київ, один із організаторів громадянської компанії „Пора”. Керівник охоронних підрозділів „помаранчевої революції”.

Указом Президента України нагороджений орденом ”За мужність” ІII ступеня. Урядом ПМР нагороджений медаллю "Защитник Приднестровья”.

15 років без Діда...

Сьогодні, 3 березня, ті, хто знав Данила Георгійовича Нарбута, зібрались у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (УАПЦ), аби вшанувати пам'ять про нього.У цей день 1998 року його не стало.




А по закінченню панахиди, Дідові близькі прибули до місця, де упокоїлася  душа митця, патріота.

Тут усі, хто не забув Діда Данила, хто пам'ятає його, його внесок у Українську ідею, пом'янули Художника і вколинилися...

Опісля ми завітали до одного з найкращих Дідових друзів...
Тут лежить Руслан Зайченко. Цьогоріч Русланові виповнилось би 50...