Сьогодні, 4 липня у Черкасах відбувся мітинг протесту проти неконституційного "розводу" українців (котрих регіональний диригент Чєчєтов назвав "котятами"). Після вчорашнього кроку команди "наперсточників" хвиля протесту прокотилась по всій Україні. На захист рідної мови, а зрештою, своєї національної Держави постали Київ та Івано-Франківськ, Донецьк та Львів...
У Черкасах об’єднана опозиція розпочала безстрокову акцію на захист української мови. На Соборній площі перед вікнами облдержадміністрації представники «Батьківщини», «Фронту змін», , «Свободи», НРУ, УНП, «Громадянської позиції», «УДАРу» та інших політичних сил та громадських організацій розбили наметове містечко, яке залишиться на майдані доти, доки народ не змете злочинний режим Януковичів-Азарових. Біля партійних наметів зібралось близько двох сотень небайдужих черкащан, представників творчої інтелігенції та студентство, приєднались до акції протесту і деякі чиновники черкаської мерії.
Тримають банер професори Черкаського національного університету Василь Пахаренко, Володимир Поліщук, Віталій Масненко та духовний батько Черкащини, лауреат Шевченківської премії письменник Василь Захарченко.
Єдність продемонстрували і представники політичних партій.
Координатор об'єднаної
опозиції Черкащини Леонід Даценко оголосив, що відсьогодні партійні намети на
майдані зміняться польовими, а опозиційний виборчий штаб перейде у формат
повної «бойової» готовності, адже в таких принципових питаннях, як захист державної
мови, жодних компромісів із владою не повинно бути.
Отже, вже з вечора на Соборному майдані Черкас почала збиратись молодь. Спочатку розбили намети близько двадцяти молодих українських патріотів, які зібрались тут ночувати. Підходжу до них, вітаюсь. Запрошую деяких до розмови. З задоволенням погоджуються. Запитую, чому вони тут?
Анастасія, 17 років: "Я живу в Україні і російська мова тут, а особливо - на Черкащині, в самому серці України образно кажучи, не в тему".
Едуард, 17 років: "Україна - незалежна держава. У нас свої традиції, своя мова, культура. Так само, як в Росії - російська, в Англії - англійська, у Франції - французька, у Польщі - польска. Ні про яку іншу мову я не хочу чути. Прийняття другої державної призведе до розколу України".
Ярослав, 21 рік: "Я не розумію, хіба комусь в Україні заборонено розмовляти будь-якою мовою? Обурює навіть те, що ми, українці обмежені в інформаційному просторі. Ви лише гляньте, почуйте, яка мова ллється з телеканалів, починаючи з Першого національного! Чи так вільно ми можемо отримувати інформацію українською?"
Володимир, 24 роки: "Не хочу повторюватися, лише скажу, що прийняття такого закону та ще й в такий спосіб, як це вчора відбулось, викликає почуття обурення й спротиву. Тому, я обдзвонив своїх друзів, зараз зберемо ще намети три і будемо тут".
Ігор, 24 роки: "Це була наша ініціатива, ми хочемо продемонструвати і владі, і пересічним черкащанам, що за фундаментальні національні речі треба стояти жорстко і до кінця. Ми хочемо відстояти наше право, право української молоді, говорити рідною мовою і жити в демократичній державі. І ніяка купка запроданців у Верховій Раді, якою керує Янукович, це право у нас не відбере".
На моє запитання, як довго хлопці й дівчата збираються знаходитись на майдані, відповіли в унісон: "Доти, допоки не доб'ємося правди. Якщо не "пов'яжуть"...
Отже, вже з вечора на Соборному майдані Черкас почала збиратись молодь. Спочатку розбили намети близько двадцяти молодих українських патріотів, які зібрались тут ночувати. Підходжу до них, вітаюсь. Запрошую деяких до розмови. З задоволенням погоджуються. Запитую, чому вони тут?
Анастасія, 17 років: "Я живу в Україні і російська мова тут, а особливо - на Черкащині, в самому серці України образно кажучи, не в тему".
Едуард, 17 років: "Україна - незалежна держава. У нас свої традиції, своя мова, культура. Так само, як в Росії - російська, в Англії - англійська, у Франції - французька, у Польщі - польска. Ні про яку іншу мову я не хочу чути. Прийняття другої державної призведе до розколу України".
Ярослав, 21 рік: "Я не розумію, хіба комусь в Україні заборонено розмовляти будь-якою мовою? Обурює навіть те, що ми, українці обмежені в інформаційному просторі. Ви лише гляньте, почуйте, яка мова ллється з телеканалів, починаючи з Першого національного! Чи так вільно ми можемо отримувати інформацію українською?"
Володимир, 24 роки: "Не хочу повторюватися, лише скажу, що прийняття такого закону та ще й в такий спосіб, як це вчора відбулось, викликає почуття обурення й спротиву. Тому, я обдзвонив своїх друзів, зараз зберемо ще намети три і будемо тут".
Ігор, 24 роки: "Це була наша ініціатива, ми хочемо продемонструвати і владі, і пересічним черкащанам, що за фундаментальні національні речі треба стояти жорстко і до кінця. Ми хочемо відстояти наше право, право української молоді, говорити рідною мовою і жити в демократичній державі. І ніяка купка запроданців у Верховій Раді, якою керує Янукович, це право у нас не відбере".
На моє запитання, як довго хлопці й дівчата збираються знаходитись на майдані, відповіли в унісон: "Доти, допоки не доб'ємося правди. Якщо не "пов'яжуть"...
Хлопці й дівчата закликають молодих небайдужих українців приєднуватись до них на майдані. Передбачають, що жити в наметовому містечку доведеться довго.
На 23 годину вечора на Соборному майдані Черкас знаходилось шість наметів. Кількість протестуючих я вже не перераховував...
Сьогодні треба щонайширше роз'яснювати наступне.
ВідповістиВидалити"Джерело: ПР" - яскравий прояв російської азіатчини: "Мы обещали своим избирателям решить языковую проблему" - якої не існує. Реально вони обіцяли керівництву Росії, що приєднають Україну до Росії от і відпрацьовують отримані 30 срібників. Реально існують декілька питань в сфері вживання мов, які можна було легко вирішити внесенням змін до чинного закону про мови. Але це не давало можливості запровадження регіональних мов, бо в чинному законі мовні питання вирішені на інших засадах. Все це є достатнім, аби за азіатськими хитрощами ПееРівців побачити, що їх боротьба за прийняття законопроекту про мовну політику не має нічого спільного з боротьбою "за утверждение права граждан Украины на родной язык", з вирішальним кроком "в утверждении в Украине европейских стандартов гуманитарной политики", але напряму пов'язана з реалізацією азіатської практики затягування України у склад Росії. Шкода, що ці очевидні професіоналам речі ще не мали достатнього роз'яснення в українському суспільстві.