За руську землю ми ішли «На ви!», а московит для втіх козу ловив…

Друг і побратим, поет, лауреат премії ім. Василя Симоненка, політик-патріот, українець до мозоку кісток, справжній борець "за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ", Леонід Даценко, у віршованій формі закликав українців об’єднуватися навколо однієї мови, церкви і держави.   

   


          Одна держава, одна мова, одна церква

Молитись Богу – і служити сатані…

Навчати правди – й потопать в брехні…

Попи московські потурають злу, –

поклони б’ють двоглавому орлу!

Під рясами – штандарти КаГеБістів, –

і «русський мір» – духовні скрепи, звісно…

Знов учать нас: Москва – то Третій Рим,

а наша віра й наша слава – то лиш дим…

Московщина запліднила нас духом…

А України не було… Так, недолуга потеруха.

І українці, то німа й дурна полова, –

тож нам «язик» дали, бо ми не мали слова…

В імперських лещатах лиш щастя малоросів!

Та нація встає і твердо каже: «Досить!»

На цій землі ми зводили церкви,

коли в болотах лиш смердів душок Москви…

За руську землю ми ішли «На ви!»,

а московит для втіх козу ловив…

Данило-князь гніздо державне звив,

а москалі лизали чобіт татарви…

Ми вчилися письму, ми вчились вірі, –

а «меря» й «чудь» жили, як дикі звірі…

Й постала нова варварська орда,

і ринулись ординці: «Все віддай!»

І полилися ріки сліз і крови, –

впивався кров’ю ірод двоголовий.

Століттями жадали московити,

щоб нашу волю й дух козацький вбити.

А спереду ординців йшли попи, –

хохлів дурманити й копієчку лупить…

І кожен їх «вєлікій» патріарх

благословляв Вкраїну брать за карк…

В козацькій крові їх мечі й хрести,

і єзуїтське: «Ми ж во Христі брати».

Тамбовський вовк тобі у вірі брат! –

Прийшов країну в українців відібрать…

Посіять «русський мір» через війну,

і нашу мову й нашу віру проковтнуть…

А «наші» попики московського окрасу

не з Україною, а із ордою разом…

Показують своє нутро зміїне, –

благословляють убивати Україну.

Знов сіють розбрат, сіють ворожнечу

і гріють біля себе всяку нечисть…

Кому ви служите? Чи ви глухі й німі?

Ви  свій народ не здатні зрозуміть!

Розтерзана країна – ось їх «скрепи».

Та наш народ вже цього не потерпить!

Ми українці, ми єдині, ми не просим –

вже нація встає і вимагає: «Досить!»

І ми зупиним варварську орду,

і ми збудуємо державу молоду,

і ми здолаєм путінського звіра, –

бо з нами Бог і Україна, й наша віра!

Задля звитяг ми будем діять твердо –

одна держава, одна мова, одна церква!