Нас "Беркут" не чіпає. За це подяку йому складаєм!

Як тут вже писалося, велика кількість поважних представників культури, освіти, мистецтва Черкащини заявила, що не бажає бути «під ковпаком криміналізованого режиму». Але...

У черкаського спецвідділу під кодовою назвою «листи трудящих» - гаряча пора. Для створення паритету думок в інформпросторі на офіційних новинних ресурсах одне за іншим йдуть подячні і «вподдержкнутие» листи благонадійних громадян. Уважне читання цих опусів здатне доставити справжню насолоду стомленому політичної чорнухою розуму.
  Ось 14 лютого, в день закоханих, в симпатіях до мужнього «Беркуту» зізналася невідома мешканка Чорнобаївського району. Як випливає з офіційного повідомлення ЦГЗ УМВС в Черкаській області, землячка Томенко і Душейко подякувала міліцейський спецпідрозділ за «сумлінне виконання своєї роботи під час подій на Майдані Незалежності в Києві».
  Диявол криється в деталях. Як відомо, у новітній міфології від Допи, Гепи і нардепа Царьова, доблесний «Беркут» відбивався від «фашистських молодчиків» не на Майдані, а вище, біля урядового кварталу на Грушевського.
   На Майдані міліцейський спецназ відзначився один раз: диким розгоном студентів в ніч на 30 листопада. Навіть великий гуманіст Тулуб С.Б. , Подивившись тоді на кадри нічного розгону Майдану, гнівно заявив: «Ті, хто застосував фізичну силу проти мирних мітингувальників, порушили не тільки правові закони, а й закони моралі» ... Ну і далі було, що він ні за що не допустить подібне в Черкасах.
   Тепер, завдяки листу закоханої в «Беркут» мешканки Чорнобая, ми точно знаємо, що навіть ту неспокійну ніч міліція (зокрема - черкаська) внесла собі в актив. І, нехай навіть заднім числом, чесно зізналася, що з усіх функцій, яке суспільство делегує правоохоронним органам, більш інших їй до душі функція каральна.
   Ще більше позитиву викликав так званий лист представників черкаської творчої інтелігенції, яка одностайно підтримала ініціативу Януковича зробити день 200-річчя Шевченка (9 березня) Днем національного примирення. Серед підписантів - директори національних заповідників, ректори вузів і директори училищ, керівники творчих спілок та ін. До цієї компанії затесався і  вічний супутник влади будь-якого ідеологічного наповнення Анатолій Юзефович Чабан.
   Якщо міркувати розсудливо, то вирішувати - підтримувати чи ні президентську ініціативу - повинні протиборчі сторони. Насамперед, Майдан і «яструби» з оточення Віктора Федоровича. А яким боком до внутрішньополітичного конфлікту причетні підписанти, чиє завдання за будь-якої влади на кожну її ініціативу  з готовністю відповідати «Єсть!»?
    Інтелігентна людина апріорі - противник влади. До тієї, що окопалася сьогодні в Україні - особливо. Так, дійсно, у Кузьмінського (ректор ЧНУ), Леги (ректор ЧДТУ), Губенко (директор медколеджу), Побірченко (ректор Уманського державного педуніверситету), Гнидої (депутат облради від ПР) і інших підписантів на носі окуляри, і по глибокодумності насуплення лобів в президіях їм не знайти рівних. Ось тільки вони давно вже не інтелігенція, а номенклатура. Будь-який прояв рефлексії («Тварина я тремтяча чи право висловитися по совісті маю?"), відправить кожного з них туди, звідки вони довго і наполегливо вибиралися - до пролетарів розумової праці.
   Так що будь-який вірнопідданий писк від такої публіки - це щось з давньоримського Колізею: «Цезар, ми, що йдемо на смерть, вітаємо тебе!».
  А завершити цей веселенький мартиролог «одобрямсу» влади та міліції від імені доброчинних громадян можна листом голови комітету по роботі з ветеранами Великої Вітчизняної війни Черкаської обласної ради ветеранів Миколи Нестеренко. На сайті черкаської міліції він висловив щиру вдячність Ліпандіну (Начальнику УМВС в Черкаській обл.) за боротьбу з «антисемітськими, правими радикально-націоналістичними і профашистськими організаціями». Зробив це від імені «багатотисячної армії ветеранів Великої Вітчизняної війни».
    «Ви переможете, бо на Вашій стороні людська правда і Господь Бог. Тим самим Ви врятуєте наш народ від навали помаранчевої чуми », - резюмує автор.
    Але завершує лист як типова «бацила» «помаранчевої чуми»: «Слава Україні!».
    Як тут не згадати порядком заяложений анекдот про Бориса Абрамовича Березовського? Коли покійний нині олігарх парився з друзями в лазні, один з них сказав: «Абрамич, ти або штани надінь, або хрест зніми ...».  Ви вже якось, товаришу Нестеренко, визначтеся - чи «ні помаранчевій чумі!», чи «слава Україні!».

... Так, важко виправдати маразм без того, щоб самому в нього не впасти. Мабуть що й неможливо ...
                     Перекладено і редаговано з матеріалу Олександра Арабача, сайт "Провінція".

300 садистів. Нестримний «Беркут» з Півдня.

Повідомляє "Дзвін":

Вже відомо, чий «Беркут» бив черкащан та автомайданівців під час протестних акцій. Як повідомив начальник управління громадської безпеки УМВС України в Черкаській області Володимир Іващенко, до Черкас із південних регіонів України прибуло дві групи «беркутівців» по 150 осіб у кожній.

- 23 січня після нападу на Черкаську обласну державну адміністрацію, враховуючи складну ситуацію, із південних регіонів України до Черкас прибула група працівників спецпідрозділів міліції в кількості 150 чоловік. Дещо пізніше прибула ще одна група працівників спецпідрозділів у такій же кількості. Це потрібно було для того, щоб забезпечити охорону громадського порядку та не допустити нападів на державні установи в Черкаській області, – поінформував Володимир Іващенко.

Лють із якою південні «беркутівці» розправлялись із демонстрантами, журналістами і випадковими перехожими, дають право черкащанам називати їх карателями. Придумали карателям і назву – загін «300 садистів».

Загін «300 садистів» прославився багатьма епізодами. Карателі у міліцейській формі 23 січня перетворили хол будинку облради у гестапівську катівню. Звільнивши будинок від мітингувальників, «садисти з півдня» затягли у хол близько тридцяти черкащан. Полонених обливали холодною водою за мінусової температури повітря (точно як фашисти генерала Карбишева), товкли як чорта у верші і змушували співати гімн України. Безкрайніми просторами інтернету мандрує відео, на якому видно, як менти з півдня «забезпечують охорону громадського порядку» в Черкасах. Захоплених валили на асфальт, і вхопивши за ноги, тягали як свиня куфайку. За кадром чутно як мордують людей у холі приміщення облдержадміністрації.

Ніч із 27 на 28 січня 2014 року увійде в історію Черкас як кривава ніч. Карателі зачищали автомайдан і так захопились, що гамселили всіх, хто потрапляв під руку. Журналістів, перехожих і навіть водіїв і пасажирів таксомотрів та легковиків, яким не пощастило в той день і час проїздити повз Соборну площу.

Журналістів били особливо знавісніло. Слово «журналіст» для силовиків мало той же ефект, що й команда «фас» для собацюр, натасканих дерти людей. «Тітушки» розбивали і палили машини під самими носом «беркутів», але ті й вухом не повели. Вони знали новомодну істину: «Що можна «тітушкам», іншим – зась».

І їжаку ясно, що дані події у рамки розслідувань слідчих прокуратури не впишуться. Рука руку миє, як то кажуть.

Про події 26 січня Володимир Іващенко розповів байку, яка нагадала події в стилі гарячих 80-х, коли у бійках стінка на стінку зіштовхувались мікрорайони міст.

- На номер «102» надійшло повідомлення про масову бійку. На місце поспішили працівники патрульно-постової служби та бійці із черкаського загону спецпідрозділу «Беркут», – розповів він. Хто із ким з’ясовував стосунки і чи була бійка взагалі, історія замовчує. Не знає Володимир Іващенко і того, що якраз у той день і час на Хрещатику зібрались «тітушки». Прогнати їх пішли молоді люди, які ходили центром Черкас,і скандували «Черкаси, вставай!». За кілька хвилин до появи міліції, «тітушки» розчинились у пітьмі підворіть, а на учасників маніфестації накинувся «Беркут». І черкашани повинні гордитись тим, що у минулу суботу їх бив наш, черкаський «Беркут, а не якісь там навіжені «садисти з півдня». Б’є, значить любить.

Дмитро Чонка