Нас "Беркут" не чіпає. За це подяку йому складаєм!

Як тут вже писалося, велика кількість поважних представників культури, освіти, мистецтва Черкащини заявила, що не бажає бути «під ковпаком криміналізованого режиму». Але...

У черкаського спецвідділу під кодовою назвою «листи трудящих» - гаряча пора. Для створення паритету думок в інформпросторі на офіційних новинних ресурсах одне за іншим йдуть подячні і «вподдержкнутие» листи благонадійних громадян. Уважне читання цих опусів здатне доставити справжню насолоду стомленому політичної чорнухою розуму.
  Ось 14 лютого, в день закоханих, в симпатіях до мужнього «Беркуту» зізналася невідома мешканка Чорнобаївського району. Як випливає з офіційного повідомлення ЦГЗ УМВС в Черкаській області, землячка Томенко і Душейко подякувала міліцейський спецпідрозділ за «сумлінне виконання своєї роботи під час подій на Майдані Незалежності в Києві».
  Диявол криється в деталях. Як відомо, у новітній міфології від Допи, Гепи і нардепа Царьова, доблесний «Беркут» відбивався від «фашистських молодчиків» не на Майдані, а вище, біля урядового кварталу на Грушевського.
   На Майдані міліцейський спецназ відзначився один раз: диким розгоном студентів в ніч на 30 листопада. Навіть великий гуманіст Тулуб С.Б. , Подивившись тоді на кадри нічного розгону Майдану, гнівно заявив: «Ті, хто застосував фізичну силу проти мирних мітингувальників, порушили не тільки правові закони, а й закони моралі» ... Ну і далі було, що він ні за що не допустить подібне в Черкасах.
   Тепер, завдяки листу закоханої в «Беркут» мешканки Чорнобая, ми точно знаємо, що навіть ту неспокійну ніч міліція (зокрема - черкаська) внесла собі в актив. І, нехай навіть заднім числом, чесно зізналася, що з усіх функцій, яке суспільство делегує правоохоронним органам, більш інших їй до душі функція каральна.
   Ще більше позитиву викликав так званий лист представників черкаської творчої інтелігенції, яка одностайно підтримала ініціативу Януковича зробити день 200-річчя Шевченка (9 березня) Днем національного примирення. Серед підписантів - директори національних заповідників, ректори вузів і директори училищ, керівники творчих спілок та ін. До цієї компанії затесався і  вічний супутник влади будь-якого ідеологічного наповнення Анатолій Юзефович Чабан.
   Якщо міркувати розсудливо, то вирішувати - підтримувати чи ні президентську ініціативу - повинні протиборчі сторони. Насамперед, Майдан і «яструби» з оточення Віктора Федоровича. А яким боком до внутрішньополітичного конфлікту причетні підписанти, чиє завдання за будь-якої влади на кожну її ініціативу  з готовністю відповідати «Єсть!»?
    Інтелігентна людина апріорі - противник влади. До тієї, що окопалася сьогодні в Україні - особливо. Так, дійсно, у Кузьмінського (ректор ЧНУ), Леги (ректор ЧДТУ), Губенко (директор медколеджу), Побірченко (ректор Уманського державного педуніверситету), Гнидої (депутат облради від ПР) і інших підписантів на носі окуляри, і по глибокодумності насуплення лобів в президіях їм не знайти рівних. Ось тільки вони давно вже не інтелігенція, а номенклатура. Будь-який прояв рефлексії («Тварина я тремтяча чи право висловитися по совісті маю?"), відправить кожного з них туди, звідки вони довго і наполегливо вибиралися - до пролетарів розумової праці.
   Так що будь-який вірнопідданий писк від такої публіки - це щось з давньоримського Колізею: «Цезар, ми, що йдемо на смерть, вітаємо тебе!».
  А завершити цей веселенький мартиролог «одобрямсу» влади та міліції від імені доброчинних громадян можна листом голови комітету по роботі з ветеранами Великої Вітчизняної війни Черкаської обласної ради ветеранів Миколи Нестеренко. На сайті черкаської міліції він висловив щиру вдячність Ліпандіну (Начальнику УМВС в Черкаській обл.) за боротьбу з «антисемітськими, правими радикально-націоналістичними і профашистськими організаціями». Зробив це від імені «багатотисячної армії ветеранів Великої Вітчизняної війни».
    «Ви переможете, бо на Вашій стороні людська правда і Господь Бог. Тим самим Ви врятуєте наш народ від навали помаранчевої чуми », - резюмує автор.
    Але завершує лист як типова «бацила» «помаранчевої чуми»: «Слава Україні!».
    Як тут не згадати порядком заяложений анекдот про Бориса Абрамовича Березовського? Коли покійний нині олігарх парився з друзями в лазні, один з них сказав: «Абрамич, ти або штани надінь, або хрест зніми ...».  Ви вже якось, товаришу Нестеренко, визначтеся - чи «ні помаранчевій чумі!», чи «слава Україні!».

... Так, важко виправдати маразм без того, щоб самому в нього не впасти. Мабуть що й неможливо ...
                     Перекладено і редаговано з матеріалу Олександра Арабача, сайт "Провінція".