ПІКУЛЬСЬКИЙ Михайло Михайлович (20.02.1896, м. Липовець Київської губ., тепер Вінницької обл. – 19.10.1969, м. Ченстохова, Польща). Військовий діяч; начальник зв’язку 17-ї бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії (03.1920), начальник дивізійного зв’язку (09.1939), командир Українського батальйону у складі Вермахту (1942), член Військової управи дивізії “Галичина” (літо 1943), військові звання¬ – поручник російської армії, підполковник Армії УНР, майор Війська Польського.
Народився у сім’ї священика. У 1919 – 1920 рр. перебував у польському полоні в Личаківському таборі у Львові та в таборі Ланцут. Учасник 2-го Зимового походу УПА Юрка Тютюнника, після якого перебував у таборах для інтернованих в Олександрові-Куявському та Щипйорні. Від 1929 р. – контрактовий старшина Війська Польського. Учасник німецько-польської війни у вересні 1939 року. Учасник оборони Варшави, за що нагороджений Хрестом хоробрих. Перебував у німецькому таборі в Люкенвальде (1939). Після повернення з неволі працював на цукроварні в Переворську у Польщі. Від 1941 року перебував у 6-й німецькій армії, дивом вийшов з оточення під Сталінградом. 1944 року потрапляє в Румунії у совєтський полон. У тюрмах Луб’янки та Лефортова зазнав катувань. Відбувши 12 років у тюрмах та сибірських концтаборах, повертається в Польщу. У Ченстохові випадково зустрічається з дружиною і дітьми, які від 1939 року перебували на заслані у Сибіру. Похований у м. Ченстохові.
Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація”
Немає коментарів:
Дописати коментар