Є два підходи до корупції «по-новому». В общем-то, ніхто не сумнівається, що вона є. Її ховають, звичайно, набагато краще, ніж при Януковичі. Але все одно погано. І тут виходить 2 ідеї.
Перша, проста. Це жадібність. Всі вийшли з одного і того ж покоління. Все зародилися в 90-х. А значить і інстинкти одні і ті ж. Для такого світогляду не важно місце в історії. Має значення лише вільне місце в комірчині, ще не зайняте під кешем. З цим підходом все просто і питань ніяких не виникає.
Але є другий підхід. Про вимушеної корупції. Що для проведення змін треба ділитися. І підтримувати свою політичну силу. А не те прийдуть популісти і буде гірше. І то правда, якщо прийдуть популісти, то гірше буде. Все буде дуже гірше. І правда, що голосування різного роду «Волю народу» дорогого коштує. І може для цього і треба почекати з податкової, наприклад. Адже за це корупціонери, отримавши свою частку, проголосують за важливі закони. Які відсічуть корупцію від певної сфери, проведуть інституційні зміни. І так крок за крок реформи пройдуть в будь-який кут. В рамках тієї ідеї неможливо було б покластися тільки на чесних і на суспільну підтримку. Компроміс вимушений. І раціональний.
Але є одне але. Друга версія, більш внутрішньо комфортна, працює тоді, коли проведені зміни незворотні. Коли зроблене вже не змінюється і не йде відкат назад. Цією логікою керуються і кредитори. Вони розуміють, що відбувається. Але поки бачать рух вперед, готові терпіти дрібні витівки. Поки до них не дісталися. Але будь-який відкат на вже зроблене ділянці робить версію «про корупцію» номер зо два не заможної. Тому що всім зрозуміло, що точка неповернення не пройдена. І знають ті, хто намагається зміни не допустити.
Найбільший відкат на інституціональному рівні вже заявлений. Поки заявлений. Це і передача корупційних справ ГПУ, хоча вирішальним фактором реформи, яку проводили під чуйний посібникам кредиторів, було те, що ними займається тільки НАБУ. І зміни в закон е-декларування, якими від очей простих смертних планується приховування самих декларації. Порушуються два принципових елемента. Причому, робиться це в нахабну. Відразу після отримання траншу МВФ і мільярди від американців. Не факт, що хочуть провести обидва зміни. Може бути ще й сподіваються сторгуватися і потім прибрати один з них. І тоді або супер корумповане ГПУ знову дадуть право боротися з корупцією. Або з публічної сфери приберуть декларації чиновників. Які бояться, бідненькі, що їх після цього будуть грабувати. Начебто, щоб пограбувати шикарний будинок, треба прочитати в інтернеті про те, що він належить судді. І це при тому, що новий посол США в першому своєму інтерв'ю заявила, що зміна системи е-декларування не допустимо. Що США готове пробачити все, що завгодно, тільки не це.
Але факт в тому, що обидва критично важливі. І факт в тому, що на таке не може піти влада, коррумпіруемая «за потребою проведення реформ». Це стиль наперсточників. Це однозначний вибір для тих, хто займається самовиправданням. І кожен депутат, хто проголосує за вихолощення е-декларування, зробить явку з повинною в тому, що йому є що приховувати. І найприкріше, що голосів для такого дійства завжди можна знайти. Це набагато важче, ніж проголосувати важливий закон про дерегуляцію. Та й широкому загалу цікавіше послухати про тарифи.
І залишається сподівається тільки на те, що в черговий раз дідусь Байден підніме трубку телефону. Цікаво, як англійською буде «Ви уху, їли»?/
Немає коментарів:
Дописати коментар