Варто пояснити моїм виборцям, громаді, чому я був відсутній на позачерговому пленарному засіданні сесії міськради 4 жовтня. Але, щоб нікого не образити, я скажу метафорично: всі відповіді в казці Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Ви її читали? Я лише зараз, у зрілому віці, почав її розуміти.
Отож лише персонажі відомої казки трішки змінилися.
Десь позаду залишився світ реального життя, де люди вчать дітей, лікують хворих, вирощують зерно, виготовляють продукцію тощо. А попереду з’явився вигаданий світ задзеркалля, де все навпаки. І, якщо в реальному світі цінується освіта, знання, досвід, то в задзеркаллі це все зайве. Наприклад, у вигаданому світі люди створили собі виконком, де ключові особи якщо і мають освіту, то вона номінальна, типу якогось МАУПУ. Або її взагалі немає. Бо в задзеркаллі освіта непотрібна, там все навпаки. Якщо у задзеркаллі хтось з керівництва міста каже, що треба допомогти діткам, то значить, вони хочуть в них щось забрати. Якщо треба відремонтувати лікарню, то це може свідчити, що комусь потрібне це приміщення. Коли в задзеркаллі говорять, що треба покращувати якість харчування в школах, то харчування обов’язково погіршується. Це закони вигаданого світу.
Теж саме у задзеркаллі і з керівниками обласного рівня. Якщо вони розповідають, як гарно житиметься після реформ внаслідок децентралізації, то потім обов’язково заберуть в органів місцевого самоврядування ресурс на власні потреби, ламаючи всіх через коліно. При цьому ніяких реформ у вигаданому світі так і не буде. Зате ресурс заберуть на чиїсь потреби.
І от в задзеркаллі вирішують провести позачергову сесію міськради, щоб дати хабара поліції і прокуратурі. І називають це «субвенцією на поліпшення матеріально-технічної бази». У нормальному житті люди не приймають такі рішення, бо там поліція фінансується з держбюджету, щоб вона була незалежною. Те ж саме стосується і роботи прокуратури і СБУ. Адже в реальному світі, після так хитро названого хабара від місцевого органу самоврядування поліція не зможе як слід перевіряти роботу цього органу.
Жителі реального світу були б здивовані, якби дізналися, що в задзеркаллі влада міста на сесіях спрямовує мільйони на розвиток матеріально-технічної бази обласної лікарні та майбутнього обласного перинатального центру замість злиденних міських лікарень. І ні слова про фінансування міського пологового будинку, який вже давно не бачив ремонту. Самим жителям задзеркалля доводиться вдовольнятися медичними послугами в бідних лікарнях, де немає обладнання. але ж влада задзеркалля лікується в обласній лікарні, тому їй байдуже.
А коли хтось в задзеркаллі таки починає усвідомлювати, що щось не те, і починає протестувати, то встає поважний представник задзеркальної влади і кричить «Голову Геть!». Пам’ятаєте ,як це було у Країні Чудес? Але ці вигуки мають іншу форму: «Я приведу вчителів! Я приведу пенсіонерів, лікарів тощо! Вони вам покажуть! Бо я головний, я влада, я знаю як робити!».
Але парадокс у тому, що хоч влада задзеркалля і запевняє у своїй компетентності, проте жити простим людям стає все гірше і гірше. І лише владі задзеркалля живеться все краще. Бо вона контролює ресурси, контролює можливості. І хоч там декому добре, проте наголошу, що у задзеркаллі все несправжнє.
У школі і інституті я не бачив задзеркалля. Я бачив лише реальне життя. І тоді книга Льюїса Керролла не здавалася мені чимось більше за казку. Коли ж я побачив іншу сторону життя, мені стало дуже сумно. І найсумніше від того, що серед депутатів, які сходяться на сесії в задзеркаллі, є багато розумних і нормальних людей. І вони розуміють, що вони в задзеркаллі, що є речі, за які не можна голосувати, бо це злочин проти інтересів міста. Але вони голосують. Бо хтось боїться, хтось працює на якомусь підряді, хтось просто не хоче конфлікту. Уявіть, які в задзеркаллі потужні депутати, якщо, знаючи реальний стан речей, вони всупереч здоровому глузду і власній совісті таки приймають рішення… і жодна зморшка на їхньому обличчі не видає їх що вони все розуміють…
На сесію я не пішов, бо мені набридло задзеркалля. Мені набридло знову бути єдиним хто все озвучує і все це говорить. Та, може, це була хвилинна слабкість. І тепер я шкодую. Бо я таки мав бути на сесії і заявити позицію! Тому і прошу вибачення у своїх виборців. І на наступних сесіях переконаний, що в мене вистачатиме сили, не дивлячись на тиск і опір, бути справжнім в задзеркаллі. І я сподіваюся, що з часом задзеркалля зникне і нормальні депутати, які таки є в міськраді, будуть рахуватися з реальним станом речей. І тоді ми матимемо зовсім інше місто і перспективи для розвитку України в цілому!
Немає коментарів:
Дописати коментар