середа, 12 жовтня 2016 р.

Григорій Костюк

                                          
Григорій Костюк (* 12 (25) жовтня 1902, с. Боришківці Кам’янець-Подільської губернії – † 3 листопада 2002, Сіль­вер-Спрінґ, шт. Меріленд, США) – літературознавець, критик, публіцист (псевдоніми Г. Залужний, Б. Подоляк), мемуарист. Кандидат філологічних наук (1933). В'язень сталінських концтаборів (1935-1940). Член Товариства українських письменників у Львові (1943–1944), Мистецького українського руху (1945–1951), Української вільної Академії наук (1946), міжнародного ПЕН-клюбу. Дійсний член НТШ (США, 1952). Спів­засновник і голова організації українських письменників «Слово». Один із засновників і деякий час лідер Української революційно-демократичної партії.
Ось нарис письменника-еміґранта Володимира Біляїва, опублікований незадовго до відходу Григорія Олександровича:
НА НЕОКРАЯНІМ КРИЛІ…
На сторожі слова
І
Григорій Олександрович Костюк! Людина – легенда! Коли я пишу цю статтю, мене пронизує жаль, що він не зможе її прочитати – він утратив зір, слух, дар мови і часто втрачає свідомість. 25-го жовтня ц. р. йому виповниться 100 років. Останні 15 років він невтомно працював над своїми спогадами "Зустрічі і прощання", 2 тома яких побачили світ 1998 р. у в-ві КІУС, Едмонтон–Торонто. Це неоціненний вклад в українську мемуаристику ХХ сторіччя.
Останніми роками Григорію Олександровичу було важко розмовляти водночас з кількома співбесідниками. Усвідомлюючи послаблення сили концентрації та необхідність закінчити спогади, він принагідно казав мені, що це змушує його ухилятися від спілкування з людьми, обмежуючись до короткого листування з друзями.
Винятки він робив тільки для відвідувачів з України. В своїй хаті в передмісті Вашинґтона, Сільвер Спрінґ, він радо приймав багатьох літераторів. Згадаю лише кількох осіб: Миколу Жулинського, Івана Дзюбу, Івана Драча, Дмитра Павличка, Юрія Покальчука, Абрама Кацнельсона, Сергія Козака (не співака, а журналіста-рухівця, редактора детройтських "Українських вістей"). Я спілкувався з ним телефоном і листами. Кілька разів я відвідував його ще за життя його дружини Раїси Олександрівни – моєї землячки з Донеччини.
Вік і стан здоров'я унеможливили йому – дійсному членові НАНУ та лауреатові премії ім. В. Винниченка — відвідати в рідному Кам'янці-Подільському громадське вшанування славного земляка. Відсутнього батька там і в Боришківцях – селі, де народився майбутній літературознавець, достойно представляв його син — Теодор Григорович Костюк — відомий американський вчений-астрофізик. Йому, до речі, присвячений перший том спогадів батька. Другий том спогадів Григорій Олександрович присвятив своїй покійній дружині.
Роздумуючи над заголовком цієї статті, я вирішив назвати її "На сторожі слова" з двох причин. По-перше, це з постулату нашого великого Кобзаря: "А на сторожі коло них поставлю Слово", а по-друге, "Слово" – назва Об"єднання Українських Письменників. Діяльність Григорія Олександровича нерозривно пов'язана з одним і другим.
Після першого розколу УРДП, генеральним секретарем ЦК якої був Костюк (псевдонім – Залужний), він ще до часу еміґрації до США на початку 1952 року брав активну участь в політичному житті діаспори. Відтоді, особливо ж після оселення в Нью-Йорку, він повністю присвятив себе науково-дослідницькій праці та справі рятування архіву В.Винниченка. Як літературний критик він виступав під псевдонімом Борис Подоляк. І в цьому амплуа він мене найбільше цікавив. Хоч після розколу ми й опинилися в різних фракціях УРДП, внутрішньопартійні розходження не змінили мого шанобливого ставлення до Григорія Олександровича. Я переважно погоджувався з його статтями і рецензіями. Згодом вони були опубліковані в книзі "У світі ідей і образів. Вибране, критичні та історико-літературні роздуми 1930-1980" (в-во "Сучасність", 1983). Через рік, коли я переїхав з Філядельфії до Вашинґтона, Григорій Олександрович подарував мені її примірник з автографом: "Володимирові Біляїву на спогад про нашу першу зустріч у Вашинґтоні 24.ХІ.1984. Дружньо і сердечно Гр.Костюк".
Григорій Олександрович був духовним та організаційним батьком Об'єднання Українських Письменників "Слово", за його словами, "творчого співдружжя авторів різних віком, різних світоглядом, різних творчими стилями, напрямками і розумінням мистецтва, але рівних у взаємопошані, толеранції, співпраці і правах". Це Об'єднання було створене в Нью-Йорку 26 червня 1954 року.
[...]
Читати цілком: http://ukrlife.org/main/cxid/bilajiw1_kostyuk.htm
Григорій Костюк. "Зустрічі і прощання"
Книга 1
http://chtyvo.org.ua/…/Kostiu…/Zustrichi_i_proschannia_Kn_1/
Книга 2
http://diasporiana.org.ua/…/7977-kostyuk-g-zustrichi-i-pro…/

Немає коментарів:

Дописати коментар