Вибачте за нетерпимість

 

Анна Тарасова

Завжди цікавило, у чому ж причина виникнення расизму та ксенофобії. Як можна зневажати людину просто за те, що вона афроамериканець, китаєць, єврей чи араб? З недавніх пір боюся, що знаю, звідки – з особистого спілкування з представниками інших націй. Більше того, боюся, що сама стаю схожою на расистку.

17 вересня цього року брацлавські хасиди всього світу відзначатимуть Рош-га-Шана. В нашу Умань, на могилу Цадика Нахмана, знову їдуть десятки тисяч паломників. Хай що б не розповідали правозахисники та влада про їх поведінку, все перевірено на собі. Торік бачила на власні очі купи сміття поряд із порожнім сміттєвим баком, перекинутий унітаз посеред тротуару, бачила, як хлопці запихали нетютюн у самокрутку, як хотіли потрапити у Софіївський парк, тицяючи касирці цигарку замість грошей та голосно горлаючи. Але бог з ними, як-то кажуть. За естетикою я туди вже не поїду, до того ж паломництво – явище тимчасове.

    Зараз я про інше. Мова йде про іноземців, які відкривають у нас свій бізнес, і після цього вважають, що отримали право не просто робити на нас гроші, а ще і чогось вчити. Окей, нехай приїжджають японці і будують тут автомобільний завод – вони вміють збирати автівки. Хай приїздять італійці та відкривають піцерію –  вони непогані кухарі. Але як, не знаючи української мови, історії, традицій, можна робити українську журналістику? Трапилось мені познайомитись із таким чоловіком, громадянином однієї азійської країни, який вже має свій прибутковий бізнес тут. Закортіло йому створити Інтернет-видання. Мені здається, що він і досі не розуміє, у чому полягають обов’язки журналіста. Бо під його керівництвом журналісти тільки копіюють новини з інформагентств і ставлять на цей сайт. Немає жодного власного продукту, і це з огляду на наявні непогані фінансові ресурси. Дивує те, що цей екземпляр читає російські та українські тексти через гугл-транслейт, але може стверджувати, що ніхто з його підлеглих писати не вміє, звільняє людей десятками просто через те, що вони спілкуються між собою в робочий час, їдять персики на робочому місці та йдуть з роботи рівно о 18.00. Після цього, я і досі не можу зрозуміти, яким чином цей дивак хоче «сдэлат самий хароший сайт! cамий лючший в Украинэ!».

                                                                                                     Джерело: 

Кому заважає Храм Покрови?

    За останні роки вже неодноразово в ЗМІ підіймалась тема про тиск влади на Українську Церкву. Саме на Українську - за змістом, мовою, суттю. Про події навколо Українських храмів на Черкащині та в самому обласному центрі вже вже декілька разів згадувалось і на цьому блозі. То влада зазіхалась на землю, виділену храмам, то на самі приміщення, будівлі, у яких храми знаходяться. Ось і тепер виникла загроза існування Храму Покрови Пресвятої Богородиці УАПЦ. Цей Храм знаходиться у приміщенні колишнього кінотеатру "Зірка" по вул. Благовісній, 54.

  Це приміщення у 1995 році рішенням міської ради було передане у безоплатне користування громаді Храму терміном на 49 років. За цей час у приміщенні зроблено великі об’єми робіт. У Храмі знаходяться роботи відомих митців: Д.Нарбута, М.Теліженка, І. Фізера, І.Лавріненка, М.Крючкова та ін.   
 
  Настоятель Храму Покрови о. Назарій Кучерявий
      Тепер міська рада постановила брати з  громади помісячну орендну плату у розмірі 3 200 грн., що є для неї непід’йомною сумою. І це у той час, коли за понад 2 га землі у Першотравневому парку Церква Московського Патріархату  сплачує 1 грн. на рік. Чи це не є досить дивним підходом до нашої, Української Церкви? І чи не є подання до Господарського суду Черкаської області за № 5026/1211/2012 від 15.08.2012 р. про виселення  громади з приміщення по вул..Благовісній, 54  реакцією на прийнятий ВРУ Закон про мовну політику, адже у цьому Храмі служба ведеться саме українською мовою? Чи не є це реакцією влади на те, що настоятель Храму о. Назарій Кучерявий, висунутий кандидатом в Народні депутати від УНА?
    На жодне засідання відповідної комісії, сесії, суду від  громади Храму, як зацікавленої сторони не було жодних запрошень чи викликів. Все робиться утаємничено від вірян та настоятеля Храму. От і знову, 6 вересня відбулась чергова сесія міськради, де депутатська більшість (а це - вільні демократи Бродського-Одарича та регіонали з комуністами - сором на 22-му році Незалежності) не проголосувала за подання тимчасової комісії повернутися до попередніх умов користування будівлею, в якій знаходиться Храм Покрови. І також на це сесійне засідання не було запрошено жодного представника зацікавленої сторони.
    Гадаю, що такі дії влади міста Черкаси, такі судові рішення можуть призвести до соціального вибуху. Не думаю, що можна стояти осторонь, коли влада попирає  право громадян молитися у тій Церкві, у якій вони вважають за необхідне. Тобто, попирається  конституційне право на  свободи.
   Основними прихожанами  Храму є люди переважно похилого віку, ветерани ОУН-УПА та патріотично налаштоване населення міста.
   У Храмі знаходяться мощі святих.
  Таке виселення громади Української Церкви на вулицю відбувається вперше за часи Незалежности України.
    Тож, констатуємо: Україна повертається у часи радянщини, коли безбожно рушили храми, переслідували християн, виганяли з церков на вулицю.
     Повернімо нашій Церкві право на життя!

В четвер може завершитись епоха мирних зібрань в Україні

 Всеукраїнська ініціатива "За мирний протест" повідомляє, що 3 вересня під час Погоджувальної ради депутатських фракцій Верховної Ради було вирішено виставити на голосування скандальний законопроект №2450. Таким чином у четвер, 6 вересня, проект Закону про порядок організації і проведення мирних заходів може бути прийнятий українським парламентом у другому читанні і в цілому.

Нагадуємо, що у липні більше 150 громадських організацій та профспілок зверталися до Голови Верховної Ради та голів депутатських фракцій парламенту з проханням не виставляти законопроект №2450 на голосування до того, як його оновлена редакція не пройде експертизу Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія).

Як повідомила на своїй facebook-сторінці народний депутат Леся Оробець, минулого тижня парламентський Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності відправив законопроект №2450 та пов’язаний з ним законопроект №10569 на експертизу в Венеціанську комісію. Проте даний факт був проігнорований під час Погоджувальної ради депутатських фракцій Верховної Ради.
    Докладніш із колізіями навколо цього законопроекту можна ознайомитись тут: http://www.zmina.org.ua/2012/09/v-chetver-mozhe-zavershytys-epoha-myrnyh-zibran-v-ukrajini/

Поки не дамо копняка - не полетять

Олена Білозерська Віталій Грузинов - здоровенний, постійно усміхнений чолов’яга, відомий у патріотичних колах під псевдом Ведмідь. Коли суддя, з‘ясовуючи анкетні дані, спитала його: «Ви росіянин?», Віталій відповів: «Росіяни живуть у Росії. А я за національністю русскій, але я громадянин України і в душі українець»

Днями Голосіївський районний суд відправив Віталія на два місяці у СІЗО – за те, що, згідно з версією обвинувачення,  він залишив два дрібні синці на тулубах працівників спецпідрозділу «Беркут». Це було 4 липня, коли «беркутівці», у шоломах і з кийками, били протестувальників проти щойно прийнятого закону про мови, намагаючись відтіснити їх від Українського дому.  Віталій був тоді у перших рядах – разом з простими хлопцями і чільними опозиційними політиками. Побільше б нам таких росіян.
Майже два роки тому Грузинов брав активну участь у протестах підприємців проти нового Податкового кодексу. За це він деякий час пробув під вартою, і його досі судять – за нібито пошкоджене покриття Майдану. Тоді все закінчилося тим самим, що й тепер – наївні провінційні підприємці, щасливі і приголомшені тим, що Сам попив з ними чайок у наметах, повірили в обіцянки і роз’їхалися по домівках, не довівши протест до кінця. Розплачуватися за це довелося кільком відчайдухам, зокрема, Грузинову. (Та й усій Україні, якщо подумати). Серед тисяч протестувальників обрали саме їх, бо в минулому вони мали судимості. У нашій державі людина з судимістю – ніби й не зовсім людина, і поводитися з нею можна не так, як  з рештою громадян. Це абсолютно незаконно, але що в нашій державі законно?
Переслідуючи саме цих хлопців, влада також намагалася створити у суспільства враження, що проти неї виступають лише якісь кримінальники.
«Мовні» протести, на жаль, теж завершилися пшиком. Литвин для вигляду подав у відставку, владі вдалося виграти час, збити напруження. Коли з-під Українського дому пішли опозиційні політики, стало ясно, що протест приречений - хоча прості позапартійні активісти, зокрема, голодувальники, трималися ще довго, а владі навіть чи не вперше вистачило розуму не розганяти їх.
Виходом і порятунком і тоді, і зараз було не відступати, дотискати владу. Поки є велика кількість людей, поки протестні настрої сягають високого градусу, поставити перед собою конкретну мету і не збавляти обертів, поки її не буде досягнуто. Тоді, два роки тому, цією метою могло б бути скасування податкового кодексу і відставка уряду Азарова. Зараз – скасування мовного закону і відставка Литвина.
Але люди розійшлися, і влада, як завжди, перечекавши трохи, запровадила те, що збиралася, і розпочала репресії. Звісно, ув’язненням Грузинова покарання «мовних» активістів не скінчиться.
Бо скоро вибори. Значить, фальсифікації. Значить, масові протести. Отже, влада швидкими темпами намагається довидзьобувати з натовпу тих, хто здатний на активні дії. Тим більше, на силові дії – тобто, захищатися і захищати людей, якщо силовики почнуть бєспрєдєл.
Поки тривав суд з обрання запобіжного заходу для Грузинова, не допущені у зал активісти обклеювали коридор плакатами на його підтримку: «Ведмедя клітка не втримає» і «Беркут – птаха горда, поки не копнеш ногою - не полетить».
Цей суд вразив навіть мене, звиклу до подібних судилищ. З одного боку – хамство і абсолютно неприхований цинізм, з іншого – страх. Скажений переляк суддів і охорони перед присутністю журналістів і намагання створити нам усі перешкоди і незручності, які тільки можуть бути. Напівзакрите засідання - нібито щоб не порушувати таємницю досудового слідства, як висловилася суддя Наталя Чередніченко, до зали пустили лише учасників процесу (суддя, підсудний, прокурор, адвокат, секретар суду), родичів підсудного, народного депутата Андрія Павловського і його помічників. Відверта брехня – що Грузинов ухилявся від слідства і перебував у розшуку (жив вдома і регулярно з’являвся на суди по «податковій» справі). Жорстокість – Віталію не дали, хоча він про це просив, відстрочки на три дні, щоб уперше відвести дитину до першого класу. Справді, вони поводяться так, ніби сьогодні їм належить увесь світ.
Випадковий таксист родом із Донецька розповів мені, що на Донеччині від них всі уже вовками виють: воскреслі і недостріляні герої 90-х з біло-синіми партквитками відбирають у підприємців їхній бізнес. Просто приходять і відбирають, силою.
З ними не може бути ніяких компромісів. Їх треба гнати. Я зроблю для цього все, що від мене залежить. І кожен, хто це зараз читає, повинен зробити для цього все, що від нього залежить. Щоб голосували за них хіба що адепти новоствореної в інтернеті Церкви Свідків Покращення
                                                                                                   Джерело:  http://tyzhden.ua/

Вибори на Черкащині: опозиція програє вибори. А могла би виграти чотири округи

 Олександр Черненко, КВУ

Вибори в одномандатних округах Черкаської області можуть стати показовою і повчальною ілюстрацією до підсумків усієї виборчої кампанії 2012 року. Одним з головних висновків цього аналізу є те, що опозиція програла виборчу кампанію наперед і зробила це не один раз.

Фото - phl.ua

Рейтингові Томенко і Гриценко сховались в список

Перш за все опозиція програла вибори коли підтримала у ВР законопроект, який запроваджував змішану виборчу систему. Шанси на проходження кандидатів від опозиції в адміністративно керованих регіонах вже тоді виглядали примарними. Але можливості переломити ситуацію були. Такі технології, як праймеріз, висування єдиних кандидатів на їх основі, похід найбільш рейтингових опозиціонерів на округи могли б додати плюсів «Батьківщині». З семи округів Черкащини опозиція могла б розраховувати мінімум на чотири. Математика тут проста. На своїй малій батьківщині висунутись могли б Микола Томенко у ВО №195, до складу якого входить рідна для віце-спікера Чорнобаївщина, та Анатолій Гриценко у в окрузі №199, в межах якого знаходяться рідні для політика Звенигородський район та місто Ватутіне. Окрім того, великі можливості для опозиції були в місті Черкаси, а саме в окрузі №194, до якого входить більша частина міста. Місто, а тим більше обласний центр, завжди буде менш вразливим до впливу адмінресурсу. Тож до підбору кандидата по цьому округу треба було підійти максимально відповідально. Так само високими були шанси «Батьківщини» в Уманському окрузі №200, де партія влади не мала однозначно сильних місцевих кандидатів.

Коли черкаські опозиційні керманичі оголосили склад своєї мажоритарної «дрім тім», їх опоненти скоріш за все радісно потирали руки і відкоркували шампанське. Тоді вже можна було вдруге констатувати програш єдиних опозиціонерів з огляду на список їх кандидатів. Замість довгоочікуваних Томенка і Гриценка «мудрим» рішенням висунули колишнього голову обласної ради Володимира Греся та начальника штабу об’єднаної опозиції Анатолія Бондаренка у ВО №№ 195 та 199 відповідно. Гресь – стовідсоткова креатура Томенка. Але важко знайти настільки ж не харизматичного і малосимпатичного кандидата. Проти нього регіонали висунули заступника всесильного голови обласної адміністрації (а головує на Черкащині не аби хто, а близький до Віктора Януковича Сергій Тулуб) Олексія Головка. Висунув свою кандидатуру фінансово спроможний і дуже впізнаваний Петро Душейко (колишня довірена особа Януковича на виборах 2010-го). Останні двоє, скоріш за все, і розіграють між собою, путівку під купол Верховної Ради.

Анатолій Бондаренко має ще гірші шанси в своєму 199 окрузі. Хоч цей округ і є для нього рідним, але він занадто пізно стартував. Адже опозиція прийняла рішення про висування, коли основні суперники головного черкаського опозиціонера вже заробили серйозний рейтинговий гандикап. Суперниками є діючий народний депутат і досвідчений мажоритарник Сергій Терещук та мультимільйонер без комплексів, власник Жашківського конезаводу Валентин Ничипоренко. Останній, при беззастережній підтримці влади, активно встромляє палки в колеса виборчої компанії Бондаренка і відчутно гальмує зростання особистого рейтингу головного опозиціонера області. Анатолій Бондаренко намагається контратакувати, звинувачуючи Валентина Ничипоренка в кримінальному минулому і зв’язках Партією регіонів, але посада керівника обласного штабу опозиції не дозволяє йому приділяти округу стільки часу, скільки необхідно для перемоги.

«Тендерний геній» в Умані

З кандидатурою в Уманському окрузі довго не було ясності. Згодом там висунули молодого (аж занадто) колишнього заступника міського голови Умані Максима Полякова. Легкої ваги вийшов кандидат, але то півбіди. Головна проблема цього округу для опозиції полягає в тому, що шляхом самовисунення зареєструвались діючий депутат від «Батьківщини» Павло Костенко та колишній голова виконкому Обласного осередку «Батьківщини», депутат обласної ради Олександр Румик, якого в Умані також асоціюють з головною опозиційною партією. Потенційний електорат опозиції буде елементарно дезорієнтований. В той же час партія влади висунула тут не аби кого, а «тендерного генія» Антона Яценка, який теж входив у фракцію БЮТ. Для нього питання присутності у парламенті не питання амбіцій чи самореалізації, а бізнесова необхідність. В інтернет-медіа аналітики робили припущення, що Яценко був готовий за прохідне місце в списку ВР профінансувати партійну касу на десятки мільйонів у твердій валюті. За такі гроші можна просто купити округ оптом разом з комісіями, опонентами, лідерами думок і журналістами. Хто зможе цьому протистояти? Батьківщинівські лебідь, рак і щука?

Але найбільш трагічно для опозиції виглядає нині суто міський черкаський округ №194. Так, саме трагічно. Здобути тут перемогу кандидату від об’єднаної опозиції Миколі Булатецькому буде неймовірно складно не через протидію влади і не через підступи конкурентів. Проти кандидата від «Батьківщини» зіграє невміння домовлятися з однодумцями, схильність до поспішних образ та сварок всередині патріотичного табору. Висуватися в Черкасах висловила намір Любов Майборода, яка вже має досвід балотування до Черкаської обласної ради по одномандатному округу. Знімати свою кандидатуру на користь Булатецького вона не стане хоча б через регулярні публічні образи, якими нагороджує її цей «лицар» при кожній зручній нагоді. Так само неймовірну кількість негативу вилили опозиціонери на Володимира Мамалигу, який набрав на останніх виборах міського голови Черкас не набагато менше голосів за Булатецького, не маючи при цьому, на відміну від останнього, підтримки партійного бренду. Мамалига має імідж «полум’яного революціонера» і також балотуватиметься, і це дуже погана новина для «Батьківщини».

А в останній момент зареєструвалась шляхом самовисування ще й депутатка обласної ради від «Батьківщини» (!) Світлана Трофімова. Місцеві експерти стверджують, що ця жінка знає, що таке особистий піар, перемога на мажоритарні в місті та як протистояти сексистські налаштованим колегам по опозиції. Її незаслужено проігнорували при складанні списку кандидатів і «помста» не змусила себе довго чекати.

Отже, потенційний протестний електорат, на який міг би розраховувати Булатецький, буде розтягнутий цими чотирма кандидатами на приблизно рівні долі (Віктор Білоусов від комуністів теж візьме своє). Та й до того ж, зосередитись на конструктивному спілкуванні з виборцями Булатецький не зможе через свою перманентну втягнутість в ті чи інші конфлікти, а отже вистрибнути за межі традиційного кола прихильників буде не здатний.

Шанс для людини Фірташа

З боку Партії регіонів в перегонах по округу №194 буде брати участь Віктор Парамонов, головний лікар онкологічного диспансеру. Це розумний вибір з урахуванням того, що партії довелося змінювати запланованого кандидата практично на старті кампанії. Голова міської організації ПР Володимир Ходак через стан здоров’я не зміг балотуватися. Завданням Парамонова буде створення загального фону кампанії, технічні функції і робота на імідж партії. Його невисокі шанси на перемогу усвідомлюють і в штабі регіоналів. Підтягнути рейтинг партії влади в Черкасах намагається навіть сам губернатор Тулуб, проводячи активну публічну кампанію в місті. Настільки активну, що Тулуба на певному етапі навіть запідозрили в бажанні самому висунути кандидатуру по одному з округів, до яких входить частина міста Черкаси.

Головним претендентом на мандат за умов розпорошення опозиційного електорату стає кандидатка Валентина Жуковська, яка представлятиме інтереси бюджетоутворюючого підприємства міста – Черкаського Азоту. В експертних колах говорять, що Партія регіонів не розглядає Жуковську як «свого» кандидата, про що свідчить охолодження відносин між основними групами впливу в ПР: так званих «донецьких» та «сім’ї» з групою Фірташа-Льовочкіна. Це підтверджує і прохідна частина списку самої ПР.

Протягом останніх місяців складалося враження, що Жуковську активно підтримує міська влада, зокрема мер Черкас Сергій Одарич. Він часто долучався до публічних заходів кандидатки. Конфлікт інтересів виник після невиконання Одаричем домовленостей соціальної угоди з «Азотом» щодо закупівлі тролейбусів та ремонту доріг.

На користь того, що опозиція не реалізує нагоду здобути Черкаський округ, також свідчить соціологія. Жуковська зрівнялась за рівнем пізнаваності з основними опонентами, та починає випереджати за рівнем довіри. При цьому має кращі шанси на фінішній прямій, не в останню чергу завдяки наявності ресурсів і можливостей розширювати кампанію.

В трьох інших округах ситуація для опозиції взагалі безперспективна. В 196-му окрузі, майже невідомий виборцю представник опозиції Олександр Сінгаєвський, нічого не може протиставити всесильному місцевому цукровому латифундисту Геннадію Бобову, який висунутий Партією регіонів. Бобов може укладати парі лише на відсоток голосів за нього. Його кампанія довгий час взагалі була сольною в окрузі. Можливо її дещо розбавить поява кандидатів від «України - вперед» та УДАРу, молодих київських бізнесменів Сергія Блажевича та Олексія Яценка відповідно.

Чи наздожене хтось Губського?

В окрузі №197 кожен по своєму лояльні до діючої влади та організаційно спроможні нардепи: колишній «бютівець» Богдан Губський і «регіонал» Віктор Корж затято воюють між собою, взагалі не звертаючи увагу на координатора опозиційних сил Черкащини Леоніда Даценка. Губський тут стартував значно раніше, має успішний досвід участі у виборах на лівобережжі Черкащини ще в 2002-му році. Округ цікавий ще й тим, що його нарізка була здійснена досить специфічно, намагаючись розбавити ресурсний потенціал деяких кандидатів. Тут інтрига зберігається – яким чином адміністративний ресурс буде розподілений між Губським та Коржем, який до останнього сумнівався чи балотуватися йому саме у цьому окрузі. Звісно, що опозиціонер Даценко, швидше за все так і не зможе навіть наблизитися до конвертації загального рейтингу опозиції на мажоритарному рівні.

На смілянський округ № 198 взагалі довго не хотів йти жоден представник опозиції, аж поки його не віддали представнику ВО «Свобода» (а точніше функціонеру її центрального штабу) Сергію Рудику, очевидно просто для збереження міжпартійних домовленостей. І не дивно. Бо в цьому окрузі ведеться відчайдушна боротьба між цілою когортою лояльних до влади кандидатів, серед яких 2 діючих депутати-тушки Анатолій Семинога та Ігор Савченко (останній висунутий Партією регіонів офіційно), міський голова Сміли Вадим Решетняк (член Партії регіонів), ну і колишній депутат-мажоритарник по Смілянському округу зразку 2002-го року Віктор Тимошенко. Останній підійшов до кампанії з усім джентльменським набором: «соціальними договорами», благодійним фондом і масованою «роздачею слонів». Всі кандидати досить самодостатні, здатні відтягнути чималу кількість голосів. Це означає, що переможець в окрузі буде визначатися, як то кажуть – на мізері.

Черкащина явно не випадатиме із загальних тенденцій цих виборів. В багатьох регіонах оглядачі дивуються на підбір кандидатів об’єднаною опозицією, нарікають на відсутність домовленостей в опозиційному таборі, відмічають успішні кампанії самовисуванців. Отже черкащани – в тренді. І це єдине, що тішить на цих виборах.

*передрук з сайту «Главком»

Матеріал реалізований у рамках спільного проекту «Главкома»

та Комітету виборців України «Вибори-2012: гaрячі точки»

Членів окружвиборчкомів вже купують — по тисячі доларів «за голову»?

По тисячі доларів вже нібито пропонує один із багатеньких кандидатів Канівського виборчого округу кожному члену окружної виборчої комісії за те, що вони діятимуть в його інтересах. Про це повідомив один із членів ОВК, якого намагались підкупити. Кандидат діяв не сам, а через своїх довірених осіб, і нібито більшість членів комісії зацікавились цією вигідною пропозицією.

Одразу після цього комісія намагалась зібратись на засідання, однак безуспішно, бо у відведеному для неї приміщенні так і не було створено належних умов, та й не прибули усі члени комісії. Не з’явилась і голова. Правда, цієї посадової особи в Каневі взагалі жодного разу не бачили.

До речі, кандидат, про якого йдеться, усю свою виборчу кампанію будує на щедрих «подарунках» усім, від кого залежить його перемога, починаючи від задобрювання впливових чиновників, і закінчуючи масованою роздачею цукерок-комп’ютерів-велосипедів виборцям.
                                                                                                            Джерело: http://progolovne.ck.ua/

Черкаси. Шевченко оживає в камені.