Ігнорування президентом України Голодомору (Моя пошта з США)

В суботу, 17 листопада 2012 року, українсько- американська громада північно-східної частині Сполучених Штатів провела своє щорічне вшанування Голодомору ходою на відстань у майже п'ятдесять блоків, починаючи від Української католицької церкви Св. Юра і до собору Св. Патрика на 51-й вулиці і П'ятій авеню. Там відбувся реквієм екуменічної (Українська Католицька та Українська Православна) служби (Панахида) на честь пам'яті жертв та слідуюча пам'ятна програма, що складалася з декількох промов і відчитання заяв. По аналогічному протоколу така служба і програма тривають протягом майже двадцяти років, від коли відбулася вперше за ініціативою Українського Конгресового Комітету Америки і зусиллям єпископа Української Католицької Церкви Василя Лостина за участю тодішнього єпископа Української православної Церкви Антонія. Старший радник по Європі в Постійному Представництві Сполучених Штатів Америки в Організації Об'єднаних Націй пан Вільям Поп зачитав заяву Білого Дому. У заяві, зокрема, сказано: "Ми шануємо мільйони людей, які втратили своє життя під час цієї штучно створеної катастрофи, в якій з українських господарств було вилучено всю худобу і сільськогосподарські культури у навмисній спробі зламати волю українського народу. Це данина мужності і стійкості українського народу, що навіть перед обличчям цієї недобросовісної жорстокості, він не відмовляється від своїх прагнень до гідності, загальновизнаних прав і суверенітету". Відповідно до політики президента Обами "Перезавантаження"з Росією, заява була ні особливо глибокою, ні жорсткою.Слово <<Геноцид>> не було вимовлено. Росія не згадувалася. Однак позиція уряду США була врятована аналітичною, глибоко співчутливою і однозначною по вшануванням жертв промовою сенатора-демократа Нью-Йорку Чарльза Шумера. Коли посол України в США Олександр Моцик підійшов до трибуни, очікування не були високі. Врешті-решт він був в якості представника президента України Віктора Януковича, який зробив досі великий відкат з питань прогресу, що стосуються української ідентичності та духовності. Що ж, незважаючи на низькі сподівання, пану Моцику все ж вдалося розчарувати. Він почав формулювати, очевидно, свої міркування, природно, один раз користуючись навіть терміном Голодомор-Геноцид, але в більшості називаючи Голодомор трагедією. Що більш важливо, без будь-яких посилань на свого президента. На той час, коли він підійшов до узагальнення свого виступу, стало зрозуміло, що ніякої заяви від президента Януковича не було. Пан Моцик був не в змозі компенсувати це упущення . Боротьба Віктора Януковича з Голодомором почалася з його ганебного виступу перед Парламентською асамблеєю Ради Європи у Страсбурзі 27 квітня 2010 року, де він сказав: "Голодомор був в Україні, Росії, Білорусії та Казахстані. Це було результатом тоталітарного сталінського режиму. Але було б неправильно і несправедливо, щоб визнати Голодомор актом геноциду проти одного народу ... Це була спільна трагедія для всіх людей, які жили на території колишнього Радянського Союзу ". Від денонсації в Страсбурзі Янукович і його люди зробили дуже мало для просування обізнаності про Голодомор, як в Україні так і в рамках міжнародного співтовариства. Наприклад, Постійне Представництво України при Організації Об'єднаних Націй з тих пір (2010, 2011 рр.) спонсорує щорічні чим раз то слабші конференції в ОН, роблячи акцент на питанні нестачі харчів з яким стикаються багато країн, а не на темі безпосереднього вшанування <<Українського Голодомору як геноциду українського народу", як це робилося в минулому. Деякі іноземні високопоставлені особи, що відвідують Україну, які вважають за необхідність віддати дань пам'яті жертв Голодомору біля меморіалу в Києві, роблять це часто без супроводу президента України. Деякі стверджують, що зневага Януковича до Голодомору суперечить українському законодавству про Голодомор 2006 року, який залишається на папері. Це, ймовірно, так. Отже, Янукович в черговий раз нехтує законами України. Тим не менш, це навряд чи найбільший недолік Януковича. Що більш важливо, це підкреслює той незаперечний факт, що Віктор Янукович не є тепер і не буде ніколи президентом Українського народу, хоча він може бути визнаний Президентом України. Мій американський товариш, відвідуючи Україну в минулому році, сказав мені: "Здається, що ті, в українському уряді, просто не дбають про свій народ". Мій друг не міг точніше влучити в ціль. Віктор Янукович просто не дбає про український народ, при цьому він тому і не відчуває його болю! 20 листопада 2012 Аскольд С. Лозинський