Від самого початку пояснюю, що автор цих рядків - Олекса Різників - мій старший побратим і товариш. Додати нічого...
Хай ворога хопить судома –
МИ – РУСЬ, КРАЇНА
УКРАЇНА
Україна мусить культивувати своє первісне імя Русь, оточуючи його
пошаною,
пієтетом, пам’ятаючи хоча би про те, що королівство Русі було
прокламовано 1253 р. королем Данилом Галицьким на звільнених від безпосередньої
монголо-татарської залежности українських землях, а спадкоємна назва
зберігалася в політично-адміністративній номенклатурі Західної України (Руський палатинат, тобто
Руське воєводство) до 1772 р. Україна мусить відверто говорити про те, що
вкрали і
загарбали. Так як вкрали і загарбали все те, чим визначався зміст
поняття Русі. (Ярослав Дашкевич).
ся істина знана кругом:
Ми – Русь, що лишилася вдома
над Богом, Дністром і Дніпром.
Ми – Русь від Аскольда і Діра,
Волинська і Київська Русь.
ми – Русь королівська Данила,
що з Левом уклала
союз.
Від русів – і стреси, і струси
в хозарських, болгарських світах.
Не роси, не пруси – а руси
В Царграді прибили щита.
То руські князівни навчали
своїх європейських мужів
не хрестики – підписи ставить
і книги читати чужі!
Ми – Русь, ми Країна, спрадавен
відома у світі усім.
Наш рід благороден і славен.
Се честь – буть
належним Русі!
Недарма ж мордвини і фіни
під руську пішли опанчу,
пишались тоді, та ще й нині –
«Ми – руські є!!» - гордо речуть.
Так, Русь ми, ота, що удома
і хто лізе в хату до нас –
то злодій, бандюга із ломом -
чекає його помордас!
3.05.-23.05.2014
Немає коментарів:
Дописати коментар