ЧОРНИЙ (КУРЕДА) Гаврило Тарасович (25.03.1897, с. Борисівка Дем’янської вол. Переяславського пов. Полтавської губ. – 23.10.1926, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.). Військовий діяч, учитель; старший писар 74-го Нереського полку (м. Биків Могилівської губ.), повстанський отаман (1919 – 1922); військове звання – прапорщик російської армії.
Закінчив Переяславську гімназію та Костянтинівське військове училище (Київ, 1917). “За перший рік революції, – згадував Гаврило Куреда, – мені пощастило прочитати багато українських книг. З них я взнав, що я українець... Взнав, хто наші вороги, хто нищив українську літературу, хто змусив Україну називати Малоросією, а нас – малоросами. У мене як українця запалало серце вогнем: я вирішив стати на допомогу своїй національності й своєму народу”. Учасник антигетьманського повстання. В Армії УНР (із перервами) проходив службу до січня 1919 року. У повстанському русі з 1919 року. Переконаний противник єврейських погромів. Восени 1920 р. загін нараховував до 500 чоловік і 4 кулемети. Діяв у Переяславському, Золотоніському, Пирятинському, Хорольському Полтавської і Київському та Черкаському повітах Київської губерній. Арештований у Києві проти ночі 21 серпня 1922 року. Засуджений до страти. Вирок замінено на 10 р. ув’язнення. Термін відбував у Лук’янівській в’язниці м. Києва, де захворів на сухоти. У вересні 1925 р., зважаючи на тяжку хворобу, амністовано.
Поховано в с. Борисівці (тепер у межах м. Переяслава-Хмельницького).
Могила збереглася.
Закінчив Переяславську гімназію та Костянтинівське військове училище (Київ, 1917). “За перший рік революції, – згадував Гаврило Куреда, – мені пощастило прочитати багато українських книг. З них я взнав, що я українець... Взнав, хто наші вороги, хто нищив українську літературу, хто змусив Україну називати Малоросією, а нас – малоросами. У мене як українця запалало серце вогнем: я вирішив стати на допомогу своїй національності й своєму народу”. Учасник антигетьманського повстання. В Армії УНР (із перервами) проходив службу до січня 1919 року. У повстанському русі з 1919 року. Переконаний противник єврейських погромів. Восени 1920 р. загін нараховував до 500 чоловік і 4 кулемети. Діяв у Переяславському, Золотоніському, Пирятинському, Хорольському Полтавської і Київському та Черкаському повітах Київської губерній. Арештований у Києві проти ночі 21 серпня 1922 року. Засуджений до страти. Вирок замінено на 10 р. ув’язнення. Термін відбував у Лук’янівській в’язниці м. Києва, де захворів на сухоти. У вересні 1925 р., зважаючи на тяжку хворобу, амністовано.
Поховано в с. Борисівці (тепер у межах м. Переяслава-Хмельницького).
Могила збереглася.
Роман КОВАЛЬ, “Незборима нація”
Немає коментарів:
Дописати коментар