Елеонора Степанівна Соловей, літературознавиця та доктор філологічних наук, перекладає Скоропадського і опублікувала уривок. Ділимося з вами
Каже, що іноді спогади Скоропадського просто вражають. Так і є, адже чимало пролем, озвучених тоді, актуальні й сьогодні:
Каже, що іноді спогади Скоропадського просто вражають. Так і є, адже чимало пролем, озвучених тоді, актуальні й сьогодні:
"...Навряд чи якому-небудь урядові доводилося працювати за такої постійної злої критики, яка чомусь особливо розбуялася у Києві. Головними критиками були приїжджі. Картина така: приїздить змучений чоловік із комуністичного раю на Україну, зазвичай про нього попередньо велося велике листування з данськими чи німецькими посланниками в Петрограді чи Москві. Він бомбардував мене листами, я з відповідними приписками-проханнями, щоб допомогли йому вирватися із Совдепії, надсилав ці прохання до міністерства іноземних справ для негайного клопотання про перепустку. (...). По приїзді людина мовчить, спить, п’є і їсть – це перша стадія. Друга – хвалить, говорить, що Україна чарівна, і мова така милозвучна, і клімат добрий, і Київ гарний, і уряд добрий, усе розумно – одне слово, рай! За цей час вона встигає декого побачити з тих, що раніше приїхали і ось, так тижнів через два, входить у третю фазу. Ще весела й люб’язна, ще вважає, що все добре, але ось їздив візниками, вони надто вже погані, і бруківка місцями недобра, чому це тримають таких градоначальників.
– Та даруйте, – кажеш йому, – ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж усього місяці зо два як працюємо, хіба можна зараз думати про візників та бруківки, дякуйте Богові, що ви живі.
– Та воно-то так, але все ж таки, – і йде собі на доволі тривалий час.
Я вже розумів, що для нього настала четверта фаза. Зазвичай він уже не приходить додому, а його зустрічаєш десь чи на вулиці, або де-небудь у театрі. Прекрасно вбраний, ситий, рум’яний і надзвичайно пихатий.
– Чи знаєте, що я вам скажу, ваша Україна – дурниця, не має жодних даних для існування, безперечно, що все це буде знищено, треба творити єдину неподільну Росію, та й українців жодних немає, все це вигадки німців. Потім, знаєте, ну чого це в уряді тримати отаких людей, – і пішла критика, і критика без кінця. Закінчувалося зазвичай заявою, що він дуже зайнятий, позаяк засідає в отакому й такому центральному комітеті, де вони вже мають цілком певні погляди країн Згоди про майбутню їхню політику в Росії і що йому потрібно поспішати, бо інакше він запізниться. Аби вже залишитися в ролі безстороннього спостерігача, треба вказати ще й на другу категорію приїжджих, котрі з третього фазису не переходили до четвертого, а віднаходили втіху або в шаленій спекуляції, або ж робилися завсідниками всіляких «Бі-ба-бо», «Шато де флер» та інших подібних закладів, котрі в Києві, попри періодичні нагінки, яких вони зазнавали від міністерства внутрішніх справ, на жаль, завжди процвітали..."
– Та даруйте, – кажеш йому, – ви згадайте, що в Совдепії було, ми ж усього місяці зо два як працюємо, хіба можна зараз думати про візників та бруківки, дякуйте Богові, що ви живі.
– Та воно-то так, але все ж таки, – і йде собі на доволі тривалий час.
Я вже розумів, що для нього настала четверта фаза. Зазвичай він уже не приходить додому, а його зустрічаєш десь чи на вулиці, або де-небудь у театрі. Прекрасно вбраний, ситий, рум’яний і надзвичайно пихатий.
– Чи знаєте, що я вам скажу, ваша Україна – дурниця, не має жодних даних для існування, безперечно, що все це буде знищено, треба творити єдину неподільну Росію, та й українців жодних немає, все це вигадки німців. Потім, знаєте, ну чого це в уряді тримати отаких людей, – і пішла критика, і критика без кінця. Закінчувалося зазвичай заявою, що він дуже зайнятий, позаяк засідає в отакому й такому центральному комітеті, де вони вже мають цілком певні погляди країн Згоди про майбутню їхню політику в Росії і що йому потрібно поспішати, бо інакше він запізниться. Аби вже залишитися в ролі безстороннього спостерігача, треба вказати ще й на другу категорію приїжджих, котрі з третього фазису не переходили до четвертого, а віднаходили втіху або в шаленій спекуляції, або ж робилися завсідниками всіляких «Бі-ба-бо», «Шато де флер» та інших подібних закладів, котрі в Києві, попри періодичні нагінки, яких вони зазнавали від міністерства внутрішніх справ, на жаль, завжди процвітали..."
Немає коментарів:
Дописати коментар