Історія вже неодноразово продемонструвала нам наслідки "козацької звитяги". Ми пам"ятаємо часи козацького розбрату, події, які на голову розбивали мрії українського посполитого люду завдяки відношенню самих козаків до свого ж народу. Навіть сам Хмельницький не відрізнявся особливою схильністю підтримувати волелюбні устремління народу, який він же звільнив від чужинського ярма.
* * *
Відтоді й дотепер керівники козацтва – свідомо чи неусвідомлено, однак неухильно – виділяють себе із загальної маси народу, у своїх діях і заявах усіляко наголошуючи на власній особливій історичній місії, вибраності та елітарності. А отже, знову відокремлюють козацтво від України, змушуючи простих козаків служити іноді не зовсім зрозумілим цілям, які найчастіше не вкладаються у визначення патріотизму, ба навіть законослухняності.
От і сьогодні, коли чи не все українство розуміє, хто ним править, перетворюючи Україну на Малоросійську губернію, коли тільки сліпий не бачить, що Україна з кожним днем наближається до стану колонії з авторитарним режимом, маємо безліч прикладів, коли козацтво у своїх діях переслідує геть не українські інтереси, а щось інше. У цьому зв'язку варто згадати про те, що усі без винятку козаки в Україні будь-якими засобами і способами доводять свою лояльність владі.
Декілька днів тому в Черкасах відбулась так звана "козацька рада" одного з безлічі "козацтв". Ініційована була вона з метою утворити на Черкащині "Губернаторську сотню". Тобто, створити для черкаського губернатора-яничара С.Тулуба, якого всі знають, як заїжджого чужинця з Харцизька і вірного слугу Януковича, таку собі почесну варту, яка б супроводжувала його на всіляких відповідних заходах. Напередодні таких зборів керівництво цього козацтва мало зустріч з одним із заступників голови Черкаської обласної ради, де отримало гарантії у всілякій підтримці: пошиття належних одностроїв, інші "привілеї". У відповідь, козаки, як вірні християни (от тільки зовсім іншої, іноземної, церкви), присягнули не забувати Бога, вірно й урочисто зустрічати та проводжати церковних ієрархів РПЦ аж до етнічного мордвина, офіцера ФСБ Кіріла Гундяєва.
От мені цікаво: шаровари, жупани та чоботи так просто можна проміняти на волелюбні помисли народу, представником якого ти є? А можливо, у цих шароварників і не було жодних таких помислів у голові? Адже я чудово пам"ятаю, як у 2004 році, під час помаранчевої революції один з таких, в однострої, мені погрожував: "Ми вам єщьо пакажем!"
Як усе відбудеться насправді, чи не є викладена версія усього лише плодом політично хворої фантазії автора – покаже час і вибори. Поки ж – козацтво є і зовсім не збирається зникати з авансцени суспільного і політичного життя України. Відповідно до пісенного рядка «Козацькому роду нема переводу».
* * *
Відтоді й дотепер керівники козацтва – свідомо чи неусвідомлено, однак неухильно – виділяють себе із загальної маси народу, у своїх діях і заявах усіляко наголошуючи на власній особливій історичній місії, вибраності та елітарності. А отже, знову відокремлюють козацтво від України, змушуючи простих козаків служити іноді не зовсім зрозумілим цілям, які найчастіше не вкладаються у визначення патріотизму, ба навіть законослухняності.
От і сьогодні, коли чи не все українство розуміє, хто ним править, перетворюючи Україну на Малоросійську губернію, коли тільки сліпий не бачить, що Україна з кожним днем наближається до стану колонії з авторитарним режимом, маємо безліч прикладів, коли козацтво у своїх діях переслідує геть не українські інтереси, а щось інше. У цьому зв'язку варто згадати про те, що усі без винятку козаки в Україні будь-якими засобами і способами доводять свою лояльність владі.
Декілька днів тому в Черкасах відбулась так звана "козацька рада" одного з безлічі "козацтв". Ініційована була вона з метою утворити на Черкащині "Губернаторську сотню". Тобто, створити для черкаського губернатора-яничара С.Тулуба, якого всі знають, як заїжджого чужинця з Харцизька і вірного слугу Януковича, таку собі почесну варту, яка б супроводжувала його на всіляких відповідних заходах. Напередодні таких зборів керівництво цього козацтва мало зустріч з одним із заступників голови Черкаської обласної ради, де отримало гарантії у всілякій підтримці: пошиття належних одностроїв, інші "привілеї". У відповідь, козаки, як вірні християни (от тільки зовсім іншої, іноземної, церкви), присягнули не забувати Бога, вірно й урочисто зустрічати та проводжати церковних ієрархів РПЦ аж до етнічного мордвина, офіцера ФСБ Кіріла Гундяєва.
От мені цікаво: шаровари, жупани та чоботи так просто можна проміняти на волелюбні помисли народу, представником якого ти є? А можливо, у цих шароварників і не було жодних таких помислів у голові? Адже я чудово пам"ятаю, як у 2004 році, під час помаранчевої революції один з таких, в однострої, мені погрожував: "Ми вам єщьо пакажем!"
Як усе відбудеться насправді, чи не є викладена версія усього лише плодом політично хворої фантазії автора – покаже час і вибори. Поки ж – козацтво є і зовсім не збирається зникати з авансцени суспільного і політичного життя України. Відповідно до пісенного рядка «Козацькому роду нема переводу».