300 садистів. Нестримний «Беркут» з Півдня.

Повідомляє "Дзвін":

Вже відомо, чий «Беркут» бив черкащан та автомайданівців під час протестних акцій. Як повідомив начальник управління громадської безпеки УМВС України в Черкаській області Володимир Іващенко, до Черкас із південних регіонів України прибуло дві групи «беркутівців» по 150 осіб у кожній.

- 23 січня після нападу на Черкаську обласну державну адміністрацію, враховуючи складну ситуацію, із південних регіонів України до Черкас прибула група працівників спецпідрозділів міліції в кількості 150 чоловік. Дещо пізніше прибула ще одна група працівників спецпідрозділів у такій же кількості. Це потрібно було для того, щоб забезпечити охорону громадського порядку та не допустити нападів на державні установи в Черкаській області, – поінформував Володимир Іващенко.

Лють із якою південні «беркутівці» розправлялись із демонстрантами, журналістами і випадковими перехожими, дають право черкащанам називати їх карателями. Придумали карателям і назву – загін «300 садистів».

Загін «300 садистів» прославився багатьма епізодами. Карателі у міліцейській формі 23 січня перетворили хол будинку облради у гестапівську катівню. Звільнивши будинок від мітингувальників, «садисти з півдня» затягли у хол близько тридцяти черкащан. Полонених обливали холодною водою за мінусової температури повітря (точно як фашисти генерала Карбишева), товкли як чорта у верші і змушували співати гімн України. Безкрайніми просторами інтернету мандрує відео, на якому видно, як менти з півдня «забезпечують охорону громадського порядку» в Черкасах. Захоплених валили на асфальт, і вхопивши за ноги, тягали як свиня куфайку. За кадром чутно як мордують людей у холі приміщення облдержадміністрації.

Ніч із 27 на 28 січня 2014 року увійде в історію Черкас як кривава ніч. Карателі зачищали автомайдан і так захопились, що гамселили всіх, хто потрапляв під руку. Журналістів, перехожих і навіть водіїв і пасажирів таксомотрів та легковиків, яким не пощастило в той день і час проїздити повз Соборну площу.

Журналістів били особливо знавісніло. Слово «журналіст» для силовиків мало той же ефект, що й команда «фас» для собацюр, натасканих дерти людей. «Тітушки» розбивали і палили машини під самими носом «беркутів», але ті й вухом не повели. Вони знали новомодну істину: «Що можна «тітушкам», іншим – зась».

І їжаку ясно, що дані події у рамки розслідувань слідчих прокуратури не впишуться. Рука руку миє, як то кажуть.

Про події 26 січня Володимир Іващенко розповів байку, яка нагадала події в стилі гарячих 80-х, коли у бійках стінка на стінку зіштовхувались мікрорайони міст.

- На номер «102» надійшло повідомлення про масову бійку. На місце поспішили працівники патрульно-постової служби та бійці із черкаського загону спецпідрозділу «Беркут», – розповів він. Хто із ким з’ясовував стосунки і чи була бійка взагалі, історія замовчує. Не знає Володимир Іващенко і того, що якраз у той день і час на Хрещатику зібрались «тітушки». Прогнати їх пішли молоді люди, які ходили центром Черкас,і скандували «Черкаси, вставай!». За кілька хвилин до появи міліції, «тітушки» розчинились у пітьмі підворіть, а на учасників маніфестації накинувся «Беркут». І черкашани повинні гордитись тим, що у минулу суботу їх бив наш, черкаський «Беркут, а не якісь там навіжені «садисти з півдня». Б’є, значить любить.

Дмитро Чонка

Даценко: у Черкасах немає захоплених адмінбудівель, щоб обмінювати заручників (список затриманих)

Згідно із прийнятим вчора законом про амністію на Черкащині треба випускати всіх затриманих. Про це заявив народний депутат Леонід Даценко.

“Вчора парламент голосами регіоналів та комуністів прийняв закон про амністію майданівців з умовами. Тобто майданівці звільняють всі зайняті адмінбудівлі в регіонах та в Києві, окрім Українського дому, Будинку профспілок та Жовтневого палацу, а влада випускає всіх заручників. Однак в Черкасах ніхто не захопив жодної адмінбудівлі, а затриманих маємо аж 78, більшість з яких засуджено до 60 діб тримання під вартою. Тому влада повинна негайно всіх відпустити”, – вважає нардеп.

 ”У іншому разі виходить, що майданівці мусять захоплювати якісь будівлі, щоб дати право затриманим вийти на волю?”, – запитує Даценко.

За його підрахунками, якщо йти за такою логікою і врахувати, що на Черкащині затриманих більше, ніж у столиці, то протестувальники мали б взяти під контроль не менше десяти якихось установ.

“Це абсурд. Тож черкаська прокуратура просто зобов’язана, щоб не загострювати ситуацію, піти на зустріч людям. Тим більше, що більшість з них – випадкові свідки або перехожі, до того ж, частина жоростоко побиті. Міліція при “зачистці” Черкас поводилась як група терористів, тому затриманих мали б відпустити взагалі без жодних умов”, – заявив парламентарій.

Нагадаємо, Черкаси пережили три “облави” “Беркуту”: 23 січня після провокації із штурмом приміщення облдержадміністрації, 25 січня через нібито підозру у організації бійок і погромів, та у ніч із 26 на 27 січня під час провокації з Автомайданом. 30 із 32 затриманих 25 січня вдалося визволити, оскільки вони практично всі були неповнолітніми.

Список затриманих постійно уточнюється, оскільки правоохоронці нерідко приховують інформацію.

Список затриманих 23 – 25 січня

Антоненко Віталій Леонідович, м. Черкаси (домашній арешт)

Бондар Юрій Бронеславович, с. Леськи (СІЗО)

Бондаренко Олександр (звільнений)

Ботнар Юрій, м. Черкаси, керівник обласної «Свободи» (домашній арешт)

Бубнов Олексій Олексійович (СІЗО)

Бука Олександр Олексійович, м. Черкаси (СІЗО)

Вальчук Сергій Анатолійович, с. Руська Поляна (ІТТ Сміла)

Вечорик Віталій Анатолієвич, м. Черкаси (СІЗО)

Грещук Павло Васильович, м. Черкаси (СІЗО)

Добринський Микола Миколайович, м. Черкаси (СІЗО)

Дронов Вадим Миколайович, м. Черкаси, неповнолітній (домашній арешт)

Духовський Сергій Вашабович, 1995 р. н., м. Черкаси, затриманий біля «Сільпо» (СІЗО)

Ємельянов Тімур Васильович, м. Черкаси (ІТТ Сміла)

Запеченко Олександр Юрійович, м. Черкаси (ІТТ Золотоноша)

Зінченко Роман Сергійович, 1997 р. н., м. Черкаси (домашній арешт)

Зуболій Роман Володимирович, 1993 р. н., м. Черкаси (ІТТ Городище)

Ільященко Олександр Миколайович, м. Черкаси (СІЗО)

Камінський Борис Володимирович, м. Черкаси (СІЗО)

Коваленко Олег Віталійович, м. Черкаси (ІТТ Сміла)

Коломієць Михайло Олександрович (звільнений, побитий)

Компанієць Владислав Вікторович, м. Черкаси (звільнений)

Коргут Ярослав Володимирович,м Черкаси, 1993 р. н. (СІЗО)

Корсун Сергій Володимирович, м. Черкаси (СІЗО)

Краснопольський Юрій Васильович, м. Черкаси (звільнений)

Купрієв Юрій, м. Корсунь-Шевченківський (студент, СІЗО)

Леншуський Микола

Лихолай Костянтин Валерійович, м. Черкаси (ІТТ Чорнобай)

Малюк Андрій   Вікторович (СІЗО), м. Черкаси (СІЗО)

Марченко Володимир Борисович, 1997 р. н., м. Черкаси (домашній арешт)

Мигаль Юрій   Миколайович, м. Черкаси  (ІТТ Городище)

Мідяник Дмитро Васильович, м. Черкаси (СІЗО)

Нурієв Рамір Равшанович, м. Черкаси (ІТТ Чорнобай)

Овчинников Олександр Дмитрович, м. Черкаси (ІТТ Чорнобай)

Овчинников Олександр Дмитрович, м. Черкаси (СІЗО)

Панченко Владислав Олегович, м. Черкаси (СІЗО)

Песецький Ілля Сергійович, м. Черкаси (СІЗО)

Прись Едуард Олександровичм. Черкаси, неповнолітній (домашній арешт)

Пухкий Руслан Миколайович, м. Черкаси (СІЗО)

Самозван Ярослав Олександрович, 20 років (СІЗО)

Сердюк Володимир Іванович, м. Черкаси (звільнени)

Скригін Роман Альбертович, 1998 р. н., м. Черкаси (СІЗО)

Сабашенко Віталій Михайлович, с. Хацьки (СІЗО)

Суховенко Євген Анатолійович, 1994 р. н. (СІЗО)

Токмакова Анастасія Сергіївна, м. Черкаси (домашній арешт)

Тучков Максим Михайлович, с. Леськи (СІЗО)

Фесун Костянтин Олексійович, м. Золотоноша (побитий, СІЗО)

Хагай Володимир Володимирович, м. Черкаси (ІТТ Сміла)

Чорнобильський Владислав Володимирович, 1995 р. н. (СІЗО)

Шелудько Андрій Федорович, м. Черкаси (побитий, СІЗО)

Шульга Олександр Миколайович, м. Черкаси (СІЗО)

Шушар Віталій Віталійович (витягнутий з автівки біля Медколеджу, СІЗО)

Юнусов Богдан Сергійович, м. Черкаси (СІЗО)

Якименко Павло Борисович, м. Черкаси (ІТТ Городище)

Ярмоленко Андрій Григорович, м. Черкаси (СІЗО)

Присяжнюк Сергій (ЗНИК)

Харченко Олександр

Список затриманих 26 січня (Автомайдан)

Борішевський Віктор Анатолійович, 26.11.1973 р.н., Броварськ р-н, с.Куляженці

Довбик Анатолій Володимирович, 01.10.1952 р.н., смт.Лисянка (побитий)

Горон Микола Ярославович, 17.06.1977 р.н., м.Тернопіль

Журавчак Павло Володимирович,13.07.1983 р.н., Львівська обл.., смт.Східниця (побитий)

Калинчук-Марченко Юрій Валерійович, м.Канів

Кирилюк Сергій Миколайович, 10.04.1982 р.н., м.Черкаси

Колодій Ігор Богданович, 05.12.1972 р.н., Львівська обл.., м.Радихів

Краснянчук Роман Васильович, 15.06.1990 р.н., м.Київ

Курчев Роман Петрович, (побитий)

Максімов Руслан Миколайович, 17.06.1977 р.н., м.Черкаси

Мартиненко Вадим Миколайович, 16.10.1987р.н, Броварськ р-н, с.Гоголів

Осауленко Богдан Ігоревич, 02.05.1996 р.н., м.Черкаси

Сапсай Ігор Михалович, 17.02.1963 р.н., Черкаси

Сергійчук Сергій Миколайович, 17.11.1987 р.н., с.Свидівок

Собченко Олег Андрійович, 04.12.1973 р.н., м.К-Шевченкове (побитий)

Сопілка Євген Володимирович, 24.01.1980 р.н., с.Свидівок

Тараненко Микола Олександрович, 12.11.1969 р.н., Золотоніський р-н, с.Броварки (побитий)

Токаренко Руслан Євгенійович, 18.03.1979 р.н., с.Свидівок

Хаджинов Сергій Володимирович, 20.01.1974 р.н., м.Київ

Хвостенко Віталій Олександрович, 18.07.1975 р.н., м.Черкаси

Чіча Владислав Ігоревич, 21.08.1996 р.н., м.Черкаси
                                                                                                                             Джерело - "Дзвін"

Крути. Старосілля. Якщо й міт, то має право на життя!

Сьогодні - День пам'яті героїв Крут. Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.
   На цьому блозі у минулому році вже були матеріали про те, як на Черкащині було віднайдено поховання трьох хлопців - учасників бою під Крутами.
   А от цього року нам відвідати це місце не вдалося. Причина - гострі політичні обставини, зокрема і в Черкасах та погані погодні умови. Тому, пам'ять юних героїв було вшановано мешканцями Старосілля. Про це повідомили о.Василій, який взяв найактивнішу участь у всіх заходах, присвячених крутянам та сільський голова Старосілля В.В.Микитенко.
  На жаль, п.Леонід Удовик надіслав лише пару світлин з заходу. Їх тут і розміщую.

  
Також під час розмови з сільським головою Старосілля я дізнався, що сільська влада готова долучитись до заходів з гідного вшанування юних крутян. Аж до перейменування однієї з вулиць села у вулицю Героїв Крут та перепоховання молодих воїнів зі старого сільського цвинтаря у центр села. Але, як сказав Василь Вікторович, для цього треба бути стовідсотково впевненим у тому, що ці три поховання є насправді похованнями учасників бою під Крутами. Для цього він навіть готовий посприяти з долученням до історичних розвідок науковців-істориків.

Митрополит Іоан- Тулубу й Черняку: якщо ви заради збереження влади готові давати команду на побиття і вбивство людей – вами заволодів диявол

Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан оприлюднив звернення до Черкаської громади. Текст звернення нижче.






Це звернення не має конкретного адресанта, оскільки метою його є звернення до протиборствуючих сторін у загальноукраїнському конфлікті: до нашого Черкаського люду та до представників влади на Черкащині. Найперше, згадаймо, браття, що ми є одної Батьківщини сини та доньки, а найбільше і передусім згадаймо про те, що всі ми маємо свобідний розум, волю і почуття, як і у Нашого Творця і Бога. Не може черкащанин громити будівлі, майно людське і державне, навіть якщо не згодний із нині діючою владою. Не може гострити зброю проти правоохоронців, бо і ті є брати наші. Все накипіле нехай виллється у достойну до образу Божого дію, а саме – в спілкування, у раду між незгодними.
Влада має нарешті почати слухати людей, щоб і люди полишали заступи та кайла, й не кидалися з ними на владу. Міліція нехай також скине з себе образ звірини, з якою в останній час народ її бачить, і поверне собі честь бути захисником народу, який її поставив собі на служіння. Не може правоохоронець знущатися з людини – чи з малої, чи зі старої, адже і на нього буде суд і земний, і Божий. До «Беркуту» хотілося б звернутися, особливо до тих, що приїхали сюди з інших областей: не думайте, що свавіллям над беззахисними ви собі здобудете спокійне життя. Ваші жертви не дадуть вашій совісті спокою тут, а у віці майбутньому за кожну з них дасте відповідь Богові, «…бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд». (Соборне послання апостола Якова 2:13) Але і земний суд може не забаритися над вами.
Панове голови обласної державної адміністрації та обласної Ради, закликаю також і вас сідати та говорити з людьми і не для того, щоби просто говорити, але щоб почути їх – народ, котрий ви взялися окормляти, вести до кращого життя. Якщо існує людське обурення – прислухайтеся, тоді і вас почують, тому що народ однаково переможе в протистоянні, тож уникніть його. Ні ув’язнення, ні побиття не зупинять прагнення народу до свободи і справедливості. Випробуйте себе – якщо ви заради збереження влади готові давати команду на побиття і вбивство людей – вами заволодів диявол. Бережіться цього, адже за цим іде вічна погибель і нескінченна мука. Якщо заради збереження миру варто відмовитися від влади – відмовтеся. Бо «яка ж користь людині, що добуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матв.16:26)
Судді, пробудіть свою совість, щоб судячи ви не дивилися на обличчя, на посади і на гроші, а чинили справедливий суд, щоби люди остаточно не втратили надію на правдивих суддів. Нагадайте собі, що скоро і ви станете перед Богом на Його суд.
Висловлюю солідарність з усіма ув’язненими, схопленими на вулицях Черкас, молюся за їх визволення і шкодую, що не допустили священослужителя нашої церкви у Черкаське СІЗО для їх відвідання.
Давайте, браття, сідати до столу примирення, щоб зберегти життя своїх ближніх, щоб не довести до крайнощів безглуздого братовбивства. Давайте спільно станемо проти провокаторів, що через погроми хотять внести розбрат до міської громади, давайте почнемо перед спілкуванням молитися про наше напоумлення від Бога, і переконаний, що Бог почує нас, напоумить і дасть духа примирення навколо правди.
Сьогодні я благословив усіх священиків нашої церкви на Черкащині щоденно молитися за спасіння народу нашого, на що нас спрямував і Святійший Отець і Патріарх наш Філарет. Кожного ранку в Свято-Троїцькому Соборі лунатиме молебень о 9-15 год. Молебні будуть проходити у всіх храмах Київського Патріархату Черкащини. Моліться вдома у себе, просіть у Бога в дорозі і на роботі бо ми у небезпеці. Але бачачи щиру молитву Господь може і протилежні речі навернути до блага і до правди.
Нехай збереже нас Бог, молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих, що на землі Українській прославилися.
Іоан, митрополит Черкаський і Чигиринський.
                                                                       Джерело сайт "Провінція"

Відповідь Тулуба на ультиматум Народної Ради

Повідомляє громадський активіст Микола Ляхович:

"Щойно в Черкасах "тітушки" підставили Київський Автомайдан. Лише гості зі столиці почали виходити з автомобілів, як десяток "місцевих", які їх чекали, кинулись громити Черкаську ОДА. Частина гостей приєдналась до цього творчого процесу", - повідомляє він.

"За декілька хвилин, один з "місцевих" дав команду своїм, і вони всім десятком швидко побігли праворуч від ОДА, в двори. Щойно "тітушки", замасковані під "місцевих активістів", сховались у дворах, як з лівого боку ОДА вискочив "Беркут" і почав бити всіх підряд хто стояв на площі. Є затримані і травмовані, але точна кількість невідома. Машини автомайданівців "беркутівці" побили", - зазначає Ляхович.

Як повідомляє "Радіо Свобода", силовики дуже сильно били кийками людей та трощили машини.

фото - forum.ck.ua

"Люди почали тікати, а бійці їх затримувати. Людей дуже сильно били кийками. Били сильно і по машинах, в які сідали люди. Бійці пробіглися по всьому району і добивали та затримували людей", – каже очевидець штурму, на якого посилається видання.

Він також повідомляє, що у місті тітушки б’ють машини на очах у міліції. За його підрахунками, дванадцять тітушок розбили п’ять автівок на площі. Очевидець каже, що вони пересуваються групами по шість-сім осіб.

Відомо, що під час цих подій побили журналіста "Інтера" Станіслава Кухарчука. Йому розбили голову, наразі він у третій міській лікарні. Також побили машину журналістів "5 каналу".

За повідомленням прокуратури Черкаської області, наразі проводиться затримання осіб, які брали участь у масових заворушення на Соборній площі Черкас. Міліція затримала уже 12 людей.

Правоохоронці зареєстрували кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 статті 294 Кримінального кодексу – масові заворушення та захоплення державних будівель.

"Правий Сектор" поширив заяву, що "не брав участі у так званому штурмі ОДА і нікого не закликав до таких дій". Наразі, пишуть вони, їм невідомо, хто саме штурмував облдержадміністрацію.

Подробиці силової "зачистки" мирного мітингу біля Черкаської ОДА написали активісти на сторінці Євромайдан SOS у мережі Фейсбук.

фото - forum.ck.ua

"Коли автомайданівці приїхали у місто, то зупинились біля ОДА і влаштували мітинг на якому було біля 100 осіб автомайданівців і більше сотні черкащан. В ході мітингу хтось з автомайданівців метнув в облдержадміністрацію кілька "коктейлів Молотова". З будівлі вибігли  біля 300 "беркутівців", внутрішніх військ і звичайних ппсників. Виникли сутички. Людей нещадно били і затримували. Дуже багато травмованих забирали швидкими. Автомайданівські авта побили і порізали покришки на них. Відомо, що одній машині автомайдану вдалось втекти. Один "беркутівець" намагався зупинити собою але його збили. Він сильно постраждав і його теж забрала швидка", - йдеться у повідомленні.

"Затриманих вивозять до Соснівського РВ УМВС. Людей пакували у кілька автозаків. В ході сутичок постраждали журналісти. Відомо, що побили авто "5 каналу", дуже побили журналіста "Інтера". Також постраждала техніка місцевого телеканалу "Вікка". Наразі міліціонери перепиняють всі автомобілі у центрі міста і нещадно б'ють пасажирів і водіїв. Під роздачу потрапляють навіть таксі, - пишуть очевидці.

Нагадаємо, що учора увечері заступник керівника штабу національного опору, нардеп Сергій Пашинський попередив Президента та черкаського губернатора про вимогу  упродовж кількох найближчих годин звільнити затриманих у Черкасах активістів. Інакше пригрозив, що це зробить український народ. Пашинський про анонсував направлення до Черкас великої колони Автомайдану…

Полковник української армії у відставці розповів, як можуть використати на Майдані танки

Цей матеріал з сайту "Свободный журнал" мені, колишньому механіку-водієві танка, особливо близький. Скопіював і розміщую без перекладу українською. Збережено правопис автора.




Колишній професійний танкіст, а нині полковник резерву Андрій Куліш розповів, чому слід «полюбити танки на Хрещатику». Далі - пряма мова:

Раз в 2 дня в интернет кто-то голосит о танках , увиденных где-то на железнодорожной платформе с Курорябивкою , и тогда народ в Фейсбуке пишет массово тревожные репосты . Завтра мы 20- й раз будем праздновать День Вооруженных Сил Украины , поэтому я - бывший профессиональный танкист и полковник резерва - решил объяснить всем друзьям , что танки на Крещатике следует ожидать как ... подарок судьбы!
Сначала кратко подаю гражданским людям главные постулаты ситуации.
1 . Танк - это : "очень большая железная махина , обязательно - на гусеницах , с подвижной по сторонам башней , из которой торчит толстая пушка длиной 4-5 метров" (если Вы увидите нечто подобное , но будет хоть одно отличие хотя бы в одном слове моего описания , то перед вами - не танк , а другая техника).
2 . Танк абсолютно , ни в коем случае (!) Не предназначен к боевым действиям в городе, поэтому на Печерске его можно использовать для разгона демонстрантов с тем же успехом, что и экскаватор. После чешских событий 1968 только китайцы однажды использовали боевые танки для разгона демонстрантов ( 1989) - и то лишь благодаря гигантским размерам площади Тянь - Ань - налим . А тот, кто внимательно просматривал репортажи из Египта во времени "арабской весны" , то заметил , как танки приехали , постояли и ... уныло убрались восвояси .

3 . Ни один идиот не пошлет танки разгонять демонстрантов , зная , что среди них может оказаться по крайней мере два-три "афганца" . Ибо они моментально ослепят смотровые приборы в узких амбразурах, легко откупорят люки и весело выковыряют из-под брони экипаж. И тогда у демонстрантов появится целый новенький танк! Но до этого не дойдет (почему - см. ниже) .
4 . Только тупой государственный чинуша может дать глупый приказ загрузить в танки штатные боевые снаряды и другие боеприпасы! Ведь умный ( в сознании ) чиновник сразу осознает , что так он может " подарить " демонстрантам то , от чего сам потом будет стремительно бежать чартерным самолетом. ( Здесь попутно замечу , что 12,7 -мм зенитный пулемет НСВТ с башни танка в умелых руках - с позиции в конце взлетной полосы Жулян - легко свалит любой реактивный " джет ". Как дед Степан с берданки - глухого селезня над болотом .
А теперь о другом , более важный фактор . Спрашиваю Вас: а КТО сидит в тех же танках ? Кто их выведет из боксов и покатит на Киев , окончательно разрушая наши 97 % отремонтированного " ​покращенного" ​​асфальта ? Возьмем для примера первую бронетанковую бригаду , дислоцированную в пгт Гончаровское около Чернигова . Служат там - и это очень важно принять во внимание ! - Простые молодые ребята - контрактники , в основном сельские жители преимущественно из той же Черниговщины ( по контрактному набору в воинские части пытаются набирать местных - чтобы не предоставлять служебное жилье , потому что его " мыши съели" . Какой стыд !) ...
В отличие от " Беркутов " , солдаты и офицеры Вооруженных Сил получают в 2 раза меньшую зарплату , чем милиция - буквально жалкие копейки.
В отличие от " Беркутов " , они сами покупают себе обмундирование (если бы Вы знали , как это стыдно каждому военному !) . И в отличие от " Беркута " , в армии никто никому не зомбирует мозги , это простые нормальные ребята без беркутовских комплексов . Поскольку в армии по - хорошему зомбируют только десантников и разведчиков - диверсантов - но в хорошем , нужном направлении: на победу над " супостатом " .
В отличие от " Беркутов " , армейцы традиционно исповедуют старую , как мир , армейскую заповедь: "Солдат ребйонка НЕ обидит ! " . К категории " ребйонков " армейцы всегда безоговорочно относят каждого слабее себя .
В отличие от " Беркутов " , армейцы слишком хорошо осознают , за что стоят на Майдане братья , сестры , родители , близкие и дальние родственники. Кстати , я хорошо знаю , что многие солдаты и офицеров , надев дешевые джинсы , сами втихаря от начальства бегают на Майдан - постоять вместе с людьми. Впрочем , многие делают это , не таясь .
Среди моих друзей и знакомых много настоящих , молодых военных. Поэтому имею абсолютно все основания утверждать : армейцы в возрасте от 20 до 45 лет - это обычные приличные и адекватные ребята . Их так же , как и вас всех , достала собачья жизнь . ...
Я точно знаю , что несмотря на « ненашего » министра обороны , наши простые армейцы очень завидуют полякам , ибо те уже служат в НАТО. Добавлю : достаточно значительное число армейцев уже успело принять участие в миротворческих акциях , в совместных учениях с НАТО ; некоторые уже стажировались за рубежом. Такие ребята - вообще золотые ! Потому что они уже хотят служить в ЕВРОПЕЙСКОЙ армии - и вовсе не хотят воевать за Расею где-то в Чечне.
... Ветераны Майдана -2004 помнят , наверное , как армия тогда стояла в стороне , но подавала конкретные знаки понимания и поддержки. Сейчас ситуация выглядит вдвое благоприятно . Поэтому мне осталось только прогнозировать сценарии участия ВСУ в нынешних событиях.
ПЕРВЫЙ ВОЗМОЖЕН СЦЕНАРИЙ : « прозаический ». Может случиться , что нынешняя власть в конвульсиях агонии  прикажет вывести танки на Крещатик. Уверен и знаю возле Бессарабки  все танки вместе «почему-то заглохнут ». И тогда , пока интеллигентные киевские бабушки кормят голодных механиков - водителей бутербродами с чаем , «афганцы » умело проверят надежность танковых прицелов , а если к пулеметам НЕ БУДЕТ патронов , то охотники быстро привлекут несколько ящиков 7,62 - миллиметровых охотниче - спортивных из ближайшего « Ибис » . На первый случай для спаренных пулеметов ПКТ подойдут и такие .
И тогда Банковая горько пожалеет , что приказала « танки - вперед! ». Ведь сколько их доедет до Крещатика - столько же и будет атаковать казармы « Беркута». А Беркуту с их дубинками и газом против танков как-то не того ... Насколько мне известно , " Беркут" не имеет ни своих танков , ни противотанковых средств. Да и вообще , танки подводить - это вам не студентов калечить .
ВТОРОЙ ВОЗМОЖЕН СЦЕНАРИЙ : « героический ». Вполне серьезно предполагаю , что какого-то 28- летнего комбата просто достанет вялость оппозиции и неопределенность ситуации. Или - не приведи Господи - будут жертвы , среди которых окажется младшая сестренка или седой папа этого самого комбата . Потому что тогда комбат по своему усмотрению выведет свой батальон из боксов . Повторю : я утверждаю , что это вполне вероятно . И плевать будут танкисты на приказы своего министра. Наконец , такие "плевать" уже были не раз : в Бухаресте - 1989 , в Москве - 1991 ...
Грозний, 1994 р.
Верю , что в нашей ситуации танкисты же догадаются прихватить с собой на броню журналистов - по одной телегруппе на взвод , для документирования событий . Чтобы затем никто не причитал о « националистически военной хунте » ...
Что будет дальше? Думаю , что первым делом танкисты обставят своими танками Майдан ( « чтобы людям спокойно митингувалось , и чтобы не били ни детей - студентов , ни журналистов» ) . Потом кто-то может отправить роту ( десять единиц) Т -64 на Банковую , а там переспросить через ствол пушки: " Так что вы думаете об импичменте ? А когда там у нас перевыборы - скоро ? " . Возможно , будут еще и другие вопросы , вроде " А почему это у нас правоохранителей больше , чем армии ? " Впрочем , какой-то непутевый сержантик может переспросить , когда же наконец ему выдадут хоть какие-нибудь кальсоны вместо рваных ; ну, это уже вопрос , это наша с Вами " жисть " ...
Резюме всего выше написанного : услышав от " Бессарабки " грохот дизелей 5ТДФ , можете вздохнуть с облегчением , потому что дальше процесс пойдет быстро и весело. 

Хто контролює держадміністрації?

Лівоохоронці Черкас: "Згоріла хата - гори й сарай!"

   23 січня мирний мітинг на Соборному майдані Черкас переріс у штурм Черкаської облдержадміністрації. Розбито вікна і двері, зіпсовано частину оргтехніки та документів.

Працівники вчора весь день у мішках виносили документи та сміття.

   За інформацією джерела з облдержадміністрації, уночі адмінбудівлю охороняла міліція. На фоні загального погрому, міліціянти, певно, вирішили «Згоріла хата — гори й сарай». Вони вибили двері у Службу у справах дітей (!), всю ніч пиячили та залишили по собі безлад. Відтак, працівникам ОДА довелося сьогодні зранку прибирати «свинство», залишене чоловіками, які мають високе звання «правоохоронців».
Про це повідомляє сайт "Про головне".                                                                                                 

Автомайдан цькує Тулуба на Марбельї: "Цьому пану нема чого робити в демократичній Іспанії!"

Як повідомляє прес-служба автомайдану, напередодні облоги Черкаської ОДА українці в Іспанії поширили навколо апартаментів черкаського голови обласної державної адміністрації Сергія Тулуба листівки. Заліпивши ними стовпи, паркани смітники, роздаючи їх перехожим, активісти прагнули розповісти місцевим мешканцям, ким є на своїй Батьківщині Сергій Тулуб та на чиї гроші придбано маєтки. Згадані іспанські вілли регіонала знаходиться в містечку поруч із Сан Педро в провінції Марбелья, яка є одним із найпрестижніших та найдорожчих курортів на південному узбережжі Андалусії. У листівці, складеній іспанською мовою, активісти пишуть:

         УВАГА! НЕГІДНИК ПОРУЧ ІЗ НАМИ!
Тут, у Марбельї, мешкає Сергій Тулуб — представник української влади, яка в Україні по-звірячому розганяє мирні демонстрації студентів та вчиняє бандитські напади на активістів. Український народ прагне, щоб Україна інтегрувалася до Європи, але влада ігнорує бажання власного народу і всіляко придушує протести. Зате українські можновладці на вкрадені в народу гроші вже давно покупляли маєтки в Європі. Зокрема у Марбельї апартаменти в елітному готельному комплексі Rincon Andaluz належать Сергію Тулубу, а одні з апартаментів La Pepina на El Embrujo Playa - його синові Борису та дружині Галині. У цього пана, як і в кожного українського можновладця, руки в крові українських борців за демократію і громадянські права. Його маєток куплено на крадені гроші — адже зарплати українського владця на це не вистачить. Найкраще, що ми з вами можемо зробити — це засвідчити цьому панові свою зневагу. Представникам авторитарної влади, що гнобить власний народ і нищить демократію в своїй країні, нема чого робити в демократичній Іспанії. Хай забирається геть!"

Джерело: сайт "Провінція"

Штурм будівлі ОДА в Черкасах - придушення повстання - хроніка подій

Повідомляє сайт "Кропива":

23 січня на 18.00 на Соборній площі анонсувався чи не найбільший мітинг за останні десять років. Як і прогнозувалося, зібралося дуже багато людей, мітингувальники постійно підходили. О 19.00 на площі зібралося близько 7 тисяч черкащан.

Мітинг почався з мирних виступів та засудження протистояння в столиці. За відсутності перших опозиційних облич, виступали Максим Булатецький та Павло Карась. Виступали мирно, але було зрозуміло, що лише маленька іскра все запалить.

Такою іскрою стали слова одного з виступаючих трохи ближче підійти до будівлі ОДА. Ці слова були сприйняті найбільш радикальними патріотами як заклик до дії. Люди фактично лавиною ринулися до центрального входу.
   Заступник міського голови Павло Карась  спробував повернути мітинг у мирне русло, але це вже було йому не під силу.
   Диспозиція була наступна – близько 2 тис. найактивніших патріотів обступили 40 працівників міліції. Відбулося декілька спроб штурму. Після третьої спроби міліцію почали відверто бити і відтягувати.
  Фактично за 30 хвилин зовнішній кордон міліції було подолано. Почався погром центрального входу. З середини будівлі йшов сльозогінний газ та вода із пожежних рукавів. Міліціянти трохи постоявши та отямившись через чорний хід перемістилися в середину будівлі тримати оборону.

Після погрому центрального входу, атака перемістилася на боковий вхід з вулиці Байди-Вишневецького. Тут Беркут зробив декілька пострілів із помпової рушниці, та кинув вазон на голову дівчині (вона потрапила до лікарні в тяжкому стані зараз роблять операцію – ред.) Групі активістів вдалося прорватися до кількох кабінетів але дві особи потрапили в полон. Міліція в будівлі забарикадувалася на третьому поверсі. До 21.30 активісти активно громлять перші два поверхи, знищують документи, палять меблі.
  

Близько 21.30 підтягуються перші допоміжні загони, які ховаються по прилеглих дворах – це орієнтовно 50 осіб з щитами та в касках. Мітингувальникам потрібен лідер, щоб очолив протест та готуватися до оборони. Але такого лідера не знаходиться, Павло Карась та Максим Булатецький – найвідоміші з присутніх просто зникають.

В цей час з'являється інформація про підтягування сил з районів та навіть з сусідньої Київської області. Після 22.00 підрозділи міліції переходять в наступ, прибуває підмога. Мітингувальників б'ють на Соборній площі та затримують. Будівлю ОДА звільнено від мітингувальників, а затриманих вивозять в невідомому напрямку. Активісти організовують спробу контрнаступу і намагаються підпалити будівлю ОДА та перевернути автозаки. Однак знову несуть втрати. Тривають спорадичні сутички, активісти починають відходити дрібними групами при цьому даючи фізичний відпір міліції.

Близько 23.00 будівля була повністю зачищена, затримано понад 50 активістів. Угрупування бандитів у формі прочісують центральні вулиці міста у пошуках революційної молоді.

Міліція радо фотографується на фоні розгромленої будівлі Черкаської ОДА. Мітингувальників немає, натомість міліції дуже багато не менше 300 осіб. Тут вже появилися  опозиціонери Віталій Іляшенко («УДАР») та Анатолій Бондаренко («Батьківщина») які повернувшись з Києва намагаються визволити полонених активістів з рук бандитів у формі.

«Більше нічого чекати: літаки вже крильми б’ють».

Рік тому одеські ЗМІ сповістили сумну новину:
  "Смерть поета. 30 січня зупинилося серце Валентина Мороза - відомого українського поета, члена Спілки письменників, Спілки журналістів України. Валентин Леонідович всього 6 годин не дожив до свого 75-річного ювілею. Так збіглися дві дати - вшанування та скорботи".
   Нині ж, рік потому, мій старший побратим , одесит, двічі репресований уродженець "нєудобопомінаємого" Єнакієва, Олекса Різників надіслав мені наступний матеріал, приурочений до пам'яті Валентина Мороза.

             

«Більше нічого чекати:

літаки вже крильми б’ють».

До роковин з дня смерті Валентина Мороза

Мороз Валентин Леонідович народився в селі Люшнювате (нині Голованівського району Кіровоградської області). Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету. Працював у пресі, зокрема, в Немирівській районній газеті, видавництві «Маяк», Одеському літературному музеї, на Одеському обласному радіо. Був відповідальним секретарем Одеської організації СПУ. Нагороджений медалями. Лауреат літературних премій ім. Едуарда Багрицького, премія ім. П. Г. Тичини, ім. Костянтина Паустовського

«Більше нічого чекати: літаки вже крильми б’ють» - написав колись Валентин Мороз. І відлетів. Рік уже він десь у ноосфері спочиває. Але чи може душа поета, справжнього поета, а Валя таким був на цій грішній землі, чи може спочивати? Не знаємо, можемо тільки домислювати.

Душа Валентина його була в тривозі, а часто й в розпачі.  Іноді проривалися признання, як от у вірші «На могилу Максимові Рильському»: 

Бо під серцем моїм єзуїти розклали вогонь.

                               

Або ось іще страшніше:

                                    Як дерево з обдертою корою

стою опівночі я сам перед собою.

Удень ще викаблучуюсь, вибрикую,

Таким собі невизнаним талантом,

А уночі стає до того бридко,

Неначе по руці повзе тарантул.     

І аж дивно – це написано 1967 року!

Чимало віршів у Валентина про душу.

Бо ж дуже часто, знову й 

Знову душа в тривозі,

Сльози течуть з-під вій…

Пригадую,  я колись написав таку статтю «Душа на долоні» («Чорн. новини», 29 січня 1988 р.). Про Валентинову книжку «Моя душа – мов пташка на долоні». Дивіться, як трепетно пише поет:

Моя душа – мов пташка на долоні.

Куди літала, душе?.. А вона

Крильми тріпоче – тиха і смутна.

Вся ще не тут, а ген на оболоні.

Валентин страшенно тривожився: «І страшно мені, душе: що як ми не знайдемо з тобою спільну мову?». По собі я знаю, як тяжко шукати цю спільну мову з душею, та ще коли тобі товкмачать, що душі нема! душі нема!

Може, там його душу ангели допитують, аналізують кожен вірш -  як ти писав-писала? для чого ти це писав-писала? Може, стоїть вона перед апостолом Петром, може й на його долоні,  і всі Морозові рядочки, писані і надруковані, а може й ненаписані, а притлумлені у підсвідомості,  пропливають у її пам’яті. За одні вона радіє, і Петро доброзичливо усміхається. За якісь червоніє. І Петро осудливо киває головою…

Ах, як то важко – зрозуміти,

що ти, як бубон, день у день.

Так дикий розпач дикі міти

на душу ранену кладе.                             М-з   34

Що ж, нелегка доля поета в усі часи – згадайте Гарсіа Лорку, Павла Грабовського, Тараса Шевченка, а особливо у роки тоталітаризму – згадайте чотири з половиною сотень українських письменників,  розстріляних, розіп’ятих у 33-37 рр. комуністами Сталіна. Микола Руденко, Іван Світличний, Зеновій Красівський, Іван Сокульський, Олесь Бердник – були репресовані. Василь Стус, Юрій Литвин і багато їх побратимів загинули.

Я сам був двічі репресований, якраз за вірші, за писане, я знав багатьох і багатьох поетів, письменників, яких оминули репресії. Валентин репресований не був, але згадайте Олександра Довженка, Максима Рильського, Павла Тичину, Володимира Сосюру… Як їм жилося? Як часто вони щоночі чекали приїзду чорного ворона, як часто їх проробляли на партзборах – як Миколу Вінграновського, Івана  Дзюбу. Яким треба було бути еквілібристом, канатохідцем, щоби проходити тернистий шлях свій. А у Валентина Мороза на весь час від шістдесятих років був ще один дуже серйозний пунктик – однофамілець, знаменитий на увесь світ дисидент, автор дуже різких статей проти партії, поширюваних у самвидаві і друкованих за кордоном – Валентин Мороз. Та ще й націоналіст! А як відомо, кожного поета українського  окупаційна влада підозрювала, а то й вважала  націоналістом. То ж можете уявити, що робилися в душі Валентина, коли його запитували знайомі і незнайомі: «Так це ви – Валентин Мороз??!!». Але поет жив, писав, друкувався, переборюючи  тернії, бо він був справжній поет, і мусив нести свого хреста. Він був і мостом до України, і перехожим на тому мосту. Я завжди вважав його найкращим ліриком в Одесі. Та він таким і був – почитайте останні вірші його, в яких реалізувались його юнацькі інтенції: «О юності сило,  о буйная хвиле! Ти будеш творити. Так серце звеліло…»

Ходив по Одесі, робив передачі на радіо, пронизані любов’ю до простих трудівників Одещини, героїв своїх передач, сидів за столом своїм, намагаючись встигати нанизувати слова у рядочки, які йому диктувало то небо, то земля грішна. І він встигав! 17 книжок видав за своє життя!

 Їздив на свою Кіровоградщину, допитувався, чий ото кінь стоїть, якого бачив чомусь тоді, коли  перехиляв чарчину, коли навколо добрі друзі і гарна закуска.

Валентин спостерігав «очей, облич стрімкий  калейдоскоп», він умів-таки знаходити спільну мову з душею – і дивись: «вже трудиться схвильована душа, зерна одбираючи з полови».

Валентин встиг ще прочитати чудову книжку «Валентин Мороз. Життя і творчість» нашого літописця Володимира Гараніна із серії «Література рідного краю», написану дуже сумлінно і доброзичливо. Тепер ця книга є настільною у школах області.

Про Валентинову щирість і порядність найкраще свідчать оці його слова:

І за найбільшу в світі плату

Я не забуду одного,

Коли кричали ви Пілату:

 - Розпни його!

– Розпни його!

Та мить в мені страшна, як фатум!

І я нічого не забув,

Бо в вашім юрмиську проклятім

І я там був. І я там був.

Гадаю, за ці слова святий Петро багато гріхів простив Валентину.

Колись Тарас запитував у неба: «Чи діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? А діждемось таки колись!» Згодом, у двадцятих роках Павло Тичина вигукував: «Діждеться Вкраїна свого Мойсея!». Валентин Мороз переводить ці сподівання у категоричну вимогу, чи навіть наказ:

Ми мусим народить Мойсея,

Інакше всіх нас жде погибель.

Або прийде чужий Месія,

і одведе назад, в Єгипет.

Нинішній майдан і є муками народження того омріяного Мойсея.

Олекса Різників, двічі репресований.