30 червня нечиста сила вселяється у тварин і виходить на полювання

У церкві 30 червня вшановують пам’ять трьох братів на ім’я Ізмаїл, Мануїл і Савел, які походили з родини дуже знатного язичника, але при цьому їхня мати була прихильницею християнства і виховала синів по Закону Божому. У зрілому віці братів покликали до імператора Юліана для того, щоб вести переговори. Однак як тільки посланці дізналися про те, що їм належить взяти участь в язичницькому святі, вони відмовилися це зробити, чим викликали гнів оточуючих. Юліан наказав братам негайно ж відректися від Христа, але вони не погодилися на це. Тоді їх піддали великій кількості тортур, а потім обезголовили. Незабаром після їхньої смерті почалося шанування трьох братів.

Говорили, що, оскільки на Мануїла сонце довго в зеніті стоїть, значить, всі рослини йдуть у ріст. Починає до 30 червня цвісти волошка в полях. Шипшина скидує пелюстки, а річкові вири прикрашаються великою кількістю латаття. До речі, згідно з народним повір’ям, латаття – це русалки, що перетворилися в рослини. Тому, латаття ніколи не можна зрізати – вб’єш русалку. Прийнято було в 30 червня розводити багаття на берегах озер і річок, щоб відлякувати злих духів.

Вважалося, що день 30 червня не є “хорошим” з точки зору захисту від злих сил – людина стає вразливою. Говорили, що дворами у цей час ходить нечисть і жалібно виє. Якщо вийти з дому – то, за прикметами, можна померти. Подейкували, що нечиста сила може перетворитися на звичайну тварину, вселитися в неї. Так, наприклад, в результаті у корови могло зіпсуватися молоко.

Не можна було 30 червня ходити до озера увечері, оскільки, як говорили, у водойми сиділа Маниха або Ман’я, яка красою латаття приманювала красунь ближче і затягувала їх на дно. Також вірили, що Ман’я і її дочка ходять вночі дворами і заманюють людей у ліси, щоб віддати їх до дідька.

Існувала прикмета, згідно з якою, якщо багато яєць звариш 30 червня, то кури будуть добре нестися. З яєць часто готували омлети із сиром, цибулею, хлібом.

Народні прикмети на 30 червня

Гроза 30 червня – буде гарний урожай

Часті зірниці – можна сподіватися на гарний врожай

Якщо латаття 30 червня не піднялися з води приблизно до 9 години – чекай похолодання і негоди

Не можна виходити з дому ввечері – забере нечисть

Вечірня веселка видно на небі 30 червня – погода буде гарна

Багряний захід – скоро піднімається вітер, піде дощ.

У Черкаському районі поліція відмовилась рятувати замордовану голодом дитину

У селі Хацьки на Черкащині соцпрацівники виявили недоглянуту та зморену голодом дворічну дівчинку, яку покинула рідна матір. Про інцидент повідомив на своїй сторінці у “Фейсбук” повідомив сільський голова Ігор Чекаленко.

“Професійну імпотенцію в черговий раз проявили співробітники вже реформованої поліції. Після виявлення соціальним працівником Хацьківської сільської ради двохрічної недоглянутої дівчинки, ми зателефонували на 102 та попросили її доставити в лікарню або до дитячого притулку. Більше того, було з’ясовано та повідомлено працівникам поліції, що мама – одиначка цієї дитини, яка зареєстрована у сусідньому населеному пункті, вже декілька тижнів не зустрічається із дівчинкою, котру доглядають юридично чужі люди. При цьому, дитина живе впроголодь, в умовах антисанітарії… А тим часом, так звана мама ночує хтозна-де, здійснює крадіжки, та відвідує у СІЗО особу, що нещодавно задовольняла статевий потяг у неприродний спосіб. І це ще не все: від того злочинця згадана “мама” завагітніла та зберігала спогади про свого обранця шляхом фільмування на мобілку його сексуальних потуг із іншою жінкою… Цей бруд викладаю лише із однією ціллю: щоб було зрозуміло на кого працівник міліції, який прибув на виклик 102 один і навіть без автомобіля, після тривалих телефонних консультацій із своїм керівництвом залишив малолітню дитину. (За дивних обставин горе-мати після довгої відсутності з’явилася)… Звичайно, ми зберемо виконком і будемо розглядати питання про вилучення дитини у недоматері та людей, які не оформляють опікунство чи батьківство на дівчинку”, – зазначив Чекаленко.

27 червня виконавчий комітет ухвалив рішення про надання згоди на позбавлення жінки батьківських прав. Відповідні матеріали буде передано на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Черкаської районної державної адміністрації для розгляду питання щодо подальшого їх направлення у Черкаський районний суд.

Сьогодні у Мінкульті вирішують, кому керувати Національним заповідником «Чигирин»: вперше за 28 років він може отримати нового гендиректора

Сьогодні, 29 червня, комісія при Міністерстві культури України проводить конкурс на посаду генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».

Претендентів на посаду всього два: Полтавець Василь Іванович (діючий директор) та Островський Олег Анатолійович, повідомляє Черкаси.city з посиланням на офіційний сайт Мінкульту.

Заповідник може отримати нового директора вперше за всі 28 років свого існування. У радянські часи сільський вчитель зі Стецівки Василь Полтавець рішенням Чигиринського райкому комуністичної партії був визнаний кращою кандидатурою на цю посаду. Пізніше Полтавець у своїй публікації в газеті «День» так згадував те призначення 1989 року:  «Як зараз пам'ятаю цей перший день, коли я прийшов у маленьку кімнатку в приміщенні райкому партії, що її нам виділили, й сам друкував свій перший наказ по заповіднику: «Приступаю до виконання обов'язків директора заповідника. В. І. Полтавець»

У подальшому Василь Іванович весь час працює на посаді гендиректора, попутно створюючи  вже в пострадянський час цілий ряд організацій: Благодійний фонд соціального розвитку Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» (згідно статуту - охорона здоров’я та надання соціальної допомоги), ТОВ «Чигиринінвест-Епос» (будівництво), ТОВ «Козацька спадщина» (мистецтво, спорт, відпочинок і розваги). Водночас директор НІКЗ «Чигирин», у якого основою експозицій музеїв є Хмельниччина, стає співзасновником ГО «Польський дім Чигиринщини».

В активній партійній діяльності у пострадянський час не помічений, тому у 2010 році інтернет-видання «Прочерк» у публікації «Партія регіонів на Чигиринщині «розмножується» рекордними темпами» з подивом констатувало присутність Василя Полтавця у списках Партії регіонів. Цій публікації передувало оприлюднення комунальною газетою «Чигиринські вісті» списків нових партійців – на першій шпальті газети.

Втім, чигиринське інтернет-видання «Ремарка» у статті «Як Партія регіонів та О.Головко презентували свою програму в Чигирині», в цей час констатувало, що під час презентації програми регіоналів Василь Полтавець знов не був занадто активним: «Без надриву, меланхолійно прочитав зібранню мантру про добробут в країні та співпадіння слів регіоналів зі їхніми ж справами, після чого повернувся на своє місце».

У наш час Василь Іванович все частіше з’являється у газетних публікаціях з коментарями на козацьку тематику. Із нового в експозиціях слід відзначити тимчасову виставку, відкриту у квітні і згорнуту у травні місяці цього року в музеї Хмельницького при НІКЗ “Чигирин» - присвячену холодноярському чорному прапору і його ролі в подіях на Майдані та в АТО.

На офіційному сайті заповідника, який нині очолює Василь Полтавець, із нового на липень місяць наразі  - виставка дитячих іграшок (в анотації зазначено: «Особливу увагу привертає колекція кишенькових календариків 1979-1990 років»), платні (10 гривень) майстер-класи з плетіння українських віночків і виготовлення аплікацій з соломи та анонс підвищення з 1 липня вартості вхідної плати до історико-архітектурного комплексу "Резиденція Б.Хмельницького", на Замкову гору і до етнографічного комплексу "Козацький хутір". З неафішованих, але очікуваних подій липня – 65-річний ювілей нинішнього гендиректора заповідника Василя Полтавця…

Інший кандидат на посаду гендиректора заповідника «Чигирин», 43-річний Олег Островський, як і Василь Полтавець, свою кар’єру розпочинав шкільним учителем. Після навчання у Черкаському Національному університеті ім. Богдана Хмельницького другу вищу освіту здобув у Києві – в Міжнародній Академії Управління Персоналом. Займався приватним підприємництвом (водночас з навчанням агробізнесу та стажуванням у США і Данії). У 2009 році створив і очолив ГО «Вільне Козацтво Холодного Яру», метою якого було визначено патріотичне виховання, дослідження історії Чигиринщини й Черкащини в цілому, збереження історичних пам’яток та увічнення історії Визвольної боротьби. З 2010 року – член Історичного клубу «Холодний Яр», від 2011 року – видавець і головний редактор Всеукраїнської газети «Козацький край», яка ставить за мету дослідження історичного минулого та висвітлення сучасної боротьби українців за Волю.

З 2012 року – член Національної спілки журналістів України та засновник і директор музею Історії Холодного Яру.

Саме фотознімки, зроблені Островським під час Революції Гідності й антитерористичної операції на Сході країни стали основою вищезгаданої експозиції у НІКЗ «Чигирин», присвяченої холодноярському прапору, а окрасою експозиції був закіптюжений величезний прапор з «йолки» на Майдані в Києві – куди його привіз  революційної зими знов-таки Островський…

У 2014 році він стає одним з ініціаторів створення штурмової групи «Холодний Яр», яка увійшла до складу батальйону «Айдар». Як «айдарівець», приймав участь у бойових діях на Донбасі, після чого рік очолював обласну культуру – був начальником управління культури та взаємозв’язків з громадськістю при Черкаській ОДА. Звільнився практично день-у-день з оголошенням конкурсу на посаду генерального директора НІКЗ «Чигирин»…

ХТО НЕ ЗНАЄ ЗНАЙОМТЕСЬ, ОСЬ ВОНИ.. «ХЕРОЇ ПАТРІОТИЗМУ»

Нам впарили «ряжених» — впихнули в гнилий політичний проект під назвою «Народний фронт» таких покидьків як Юрій Береза, Андрій Тетерук, Ігор Лапін, приправили це чорноротою Чорновіл та «козаком» Гаврилюком.

А на фоні цих «фронтовиків» та на людському горі в Раду пролізли Яценюк, Аваков, Турчинов, Парубій, Петренко, Іванчук, Пашинський, Костянтиновський, Сюмар та десятки інших покидьків.

Покидьків, які навіть тему війни впихнули у свій проект, потираючи руки після втечі Януковича.

Вчора всю країну сколихнули події в Кіровоградській області, де рейдери намагалися заволодіти землею людей, які до цього її 20 років обробляли. За декілька днів підробили підписи, підкупили нотаріуса та переоформили все майно на себе.

Ми звикли, що слово «рейдер» асоціюється з прізвищами Пашинського та Петренка, відсьогодні до цього списку додався ще один їх колега з «Народного фронту» — Юрій Береза.

Нам намалювали картинку хороброго комбата, кинувши мільйони на розкрутку інших таких же «героїв».

А комбат виявився сцикуном, який рачки втікав з-під Іловайську, та покидьком, який вкрав 400 одиниць вогнепальної зброї, яка знаходилася в полку «Дніпро-1».

Після цього Береза створив у Дніпрі ТОВ «Охоронно-консалтингова компанія «Борисфен» (ЕДРПОУ 39380974) – приватну охоронну агенцію, організовану колишніми бійцями «Дніпро-1» та його особистими охоронцями , яких він використовує у господарських конфліктах, а простіше — в рейдерських захопленнях.

Саме таке рейдерське захоплення планував провернути Береза, надіславши 26 червня в с. Бережинка Кіровоградської області понад 30 тітушок «Борисфену», яких затримали місцеві жителі та передали поліції.

Після цього Береза обривав телефони керівництва поліції Кіровоградської області, вимагаючи відпустити своїх гопніків — частково це йому вдалося, бо судове засідання по справі тітушок проводилося в закритому порядку і більшість його підлеглих відпустили прямо з зали суду.

Наступного дня вся Україна побачила, що значить спайка псів Авакова з поліції та Нацгвардії, підтримка міністра юстиції Петренка та шкурний інтерес «комбата» Берези — ветеранів АТО жорстоко побили та намагалися вивезти в іншу область і якби не миттєва реакція місцевих жителів, які перекрили дорогу автобусам Нацгвардії, невідомо яким би було продовження цього ментівського сюру.

Наразі Юрій Береза володіє 15 тисячами га землі в П’ятихатському районі Дніпропетровської області та регулярно «пресує» фермерів сусідніх областей.

Якби не розголос у ЗМІ та стійкість людей, які стали на захист фермерів с. Бережинка, все б для Берези обійшлося спокійно — 2-3 критичні статті в регіональній пресі та солідний профіт у вигляді чергових гектарів захопленої землі.

Крадіжка століття: російські туристи зганьбилися на весь світ

Гості готелю не знали, що впродовж тижня персонал стежив за ними

Служба безпеки одного з готелів турецької Аланії зупинила росіян, які намагалися вивезти дві валізи з "трофеями".

Як повідомляють РосЗМІ, норовлива парочка хотіла забрати з собою на батьківщину 14 рулонів туалетного паперу, п'ять літрів лікеру "Бейліс", тапочки, халати, рушники, апельсини та навіть вирвані з коренем рослини з саду.

Гості готелю не знали, що впродовж тижня персонал стежив за тим, як вони складають у свої сумки все, що попадеться на очі.

Перед виїздом охорона змусила парочку відкрити свої валізи і показати вміст. Найцікавіше, що все крадене ідеально склали.

"Бейліс" був розлитий у пластикові пляшки, апельсини та яблука розфасовані по пакетиках, а халати, тапочки, рушники та туалетний папір лежали зверху. Коріння вирваних з саду рослин були дбайливо змочені водою та загорнуті в поліетилен", - йдеться в повідомленні.

У результаті "грабіжникам" довелося заплатити за все за ринковою вартістю. Тільки після цього охорона отпустила їх на літак.

Раніше портал "Знай.uа" повідомляв, скільки росіян знаходиться за межею бідності.

Автор матеріалу: 

Лена Лисова

"Умрет эта ваша Украина!" Диспетчер залізниці обурила зрадницькою заявою

                               
Диспетчер перевізника "Укрзалізниця" у місті Святогірськ Донецької області викрикнула в гучномовець заяву, що Україна помре.

Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написав блогер Olexander Mykhelson.

За його словами, так працівниця відреагувала на гімн України, який виконала група журналістів Донбас-медіа-форуму-2017 на залізничному вокзалі.

"Колеги просять повідомити. Фінальний акорд Донбас-медіа-форуму-2017 – група журналістів на залізничному вокзалі м. Святогірськ заспівала державний гімн. Диспетчер по селектору: "Щас позвоню в полицию, умрет эта ваша Украина!" – розповів блогер.

Окрім цього, ця працівниця нібито дала вказівку поїзду №124 "Костянтинівка – Київ", яким їхали учасники форуму, рушити раніше.

"Якби не провідники, які допомогли застрибнути вже на ходу, ніхто б не поїхав..." – зазначив блогер.

За його словами, з приводу цього інциденту вже звернулися в "Укрзалізницю". Але її гаряча лінія, нібито цілодобова, не працює.

Морський піхотинець: і наостанок декілька слів про Тенюха

Ігор Тенюх виконував обов’язки міністра оборони менше місяця. Це єдиний військовик, який уже у воєнний час не побоявся взяти на себе відповідальність керувати напіврозваленою армією. Крим – це його тема (подивіться біографію нижче). Його тема – захист держави і його тема – така необхідна у розкраденому й заселеному ворожою агентурою міністерстві люстрація.

Тенюха принесено в жертву боягузливому керівництву держави  не без руки Кремля. Він був кісткою в горлі Москви ще за часів їхньої інтервенції в Грузію. Тоді флот під командуванням Ігоря Тенюха загородив вхід до Севастопольської бухти російським кораблям. Це було важливим кроком, адже чорноморський флот РФ брав участь у інтервенції.

Також його називають ідеологом інформаційної війни проти базування ЧФ РФ у Криму. Відколи він очолював ВМС України (2006-2010) – докладав усіх зусиль, аби позбутися цієї порохової діжки. Зараз вона вибухнула. Тенюх попереджав. І був готовим до війни. Тепер критикани нагодовані. За їх нападками й істериками ніхто не чув Тенюха. Тепер є змога сказати про те, що він робив, і не бути при цьому «заглушеним». Отже:

1.       Міністр оборони Ігор Тенюх наполягав на введенні воєнного стану і здійсненні військового прориву у Крим. Однак за місяць анексії не ухвалено рішення про введення надзвичайного стану або воєнного стану. Військо виконує виключно політичні рішення. На підставі рішення РНБО та Указу Президента або рішення Верховної Ради України. У нас мирний час, тому дозвіл на знищення майна і зброї має дати РНБО та вище керівництво держави.

2. Міністр оборони для вирішення правової ситуації виведення військ за межі військових частин і приведення армії з першого дня вимагав оголошення військових навчань. Усі були проти. Тенюх наполіг і уперше за останні роки проведено масштабні навчання з реальними бойовими стрільбами, залученням авіації.
3. Безпосереднє керівництво армією та віддання наказів здійснює Генштаб. Солдати згідно з військовим статутом мають право застосовувати зброю, окремо усім військовим у Криму було віддано накази застосовувати зброю.
4. Міністр Тенюх вимагав негайно створити Урядову комісію – досі не створено.
5. Міністр оборони з першого дня вимагав провести мобілізацію. Із запізненням ухвалено рішення про часткову відмобілізацію. Вперше з часів війни в Афганістані і вперше в роки Незалежності – проведено відмобілізацію в ЗСУ та оголошено набір у Національну гвардію. На цьому етапі планується залучити 40000 осіб.
6. Коли Тенюха було призначено – усі кораблі уже були заблоковані. Тенюх дав наказ «Сагайдачному» йти в Одесу, а не в Севастополь, врятувавши його від полону і захоплення. Тенюх передислокував усю морську авіацію в Миколаїв.

7. Росія не хоче бачити міністра оборони націоналіста. Російські плани – деморалізація, компрометація української влади і керівництва ЗСУ.
8. Міністр почав очищення ЗСУ і Генштабу від агентури Москви.
9. Міністр почав перекривати корупційні схеми і фінансові зловживання, зокрема у департаменті закупівлі майна.

Біографія Ігоря Тенюха.

    У 1982 завершив навчання у Ленінградському вищому військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе.
    З 1982 — командир мінно-торпедної бойової частини корабля ВМФ СРСР.
    У 1983–1991 — командир рейдового тральщика, командир перегінного екіпажу, старший помічник командира морського тральщика, командир морського тральщика, начальник відділу зберігання озброєння і техніки бази мінного та протичовнового озброєння ВМФ СРСР.
    У 1990–1994 — депутат Севастопольської міськради.
    У 1994 завершив навчання в Інституті іноземних мов Міністерства оборони США (м. Монтерей).
    У 1991–1995 - старший офіцер відділу забезпечення бойових дій управління ВМС Міністерства оборони України, начальник відділу напрямків управління ВМС Головного штабу ЗС України, начальник відділу напрямків Головного оперативного управління Генштабу ЗС України.
    У 1997 — завершив навчання у Академії Збройних Сил України на факультеті підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня.
    У 1997–2005 — командир бриґади надводних кораблів, керівник оргґрупи з формування ескадри різнорідних сил, командир ескадри різнорідних сил ВМС України. Активний учасник Помаранчевої революції.
    Виконуючий обов'язки командувача Спільної чорноморської ґрупи військово-морської співпраці«BlackSeaFOR» (2002).
    З листопада 2004 до січня 2005 — член Комітету національного порятунку.
    З листопада 2005 — заступник начальника Генштабу ЗС України.
    Від червня 2006 — віце-адмірал.
    Від березня 2006 до березня 2010 — командувач ВМС України.
    Від 2008 — адмірал.
    З квітня 2010 — Президент України Віктор Янукович звільнив колишнього командувача ВМС Збройних сил України Ігоря Тенюха з військової служби.
    З 27 лютого 2014 до 25 березня 2014 — виконувач обов'язків Міністра оборони України в уряді Арсенія Яценюка.

Андрій Крук

НА БЕРЕГОВІЙ СМУЗІ ЧЕРКАС ПЛАНУЮТЬ ЗВЕСТИ ДИТЯЧИЙ САДОК І БАГАТОПОВЕРХІВКИ

У Черкасах триває кампанія з обговорення детального плану забудови набережної. На розсуд громаді запропоновані креслення і плани розвитку берегової смуги від вулиці Козацької до вулиці Жужоми. Свої пропозиції містяни мають подати до 21 липня, а їхній розгляд триватиме до 18 серпня. Після цього проект детального плану має затвердити міська рада.

Відповідно до планів міської влади, які пропонуються на розгляд громадськості, на проміжку між вулицями Козацька та Жужоми буде зведено три культові споруди (дві церкви вже будується), дитячий садок, 16 багатоповерхівок, Льодовий палац, майданчик для воркауту, баскетбольна арена та два багатоповерхові паркінги.

Крім того, в районі вулиці Козацької та пірсу запланований яхтклуб.

Як повідомляв сайт vikka.ua, на оновленому пляжі "Пушкінський" "виросло" загадкове будівництво.

Паліативний рух в Україні

Паліативний рух в Україні розвивається повільними темпами, бо медична система потребує нової, більш людяної філософії лікування, в центрі якої — хворий, а не тільки хвороба.

Хоспіси — поняття для нас не таке поширене як, наприклад, у Европі чи США. Тому ті люди, які мають цього відношення заслуговують на окрему повагу й безмірну пошану. Однією з таких особистостей є Володимир Олексійович Гальчанський, директор благодійної установи «Хоспіс Архангела Михаїла» у Запоріжжі — людина з великим і чуйним серцем.
Поштовхом до відкриття хоспісу стала шокуюча ситуація в українській онкології — після чорнобильської катастрофи смерть від раку посіла друге місце в структурі захворюваності.

«Загалом, на момент створення хоспісу, у нас не було ніяких нормативних документів, що регламентують роботу даного закладу, — згадує Володимир Гальчанський. — Та й про самих хоспісах знання були уривчасті: чули, що такі медичні заклади є на заході, але особливої конкретики ніхто не мав. Тому спочатку просто набрали стандартний штат терапевтичного відділення. Але, як виявилося, робота персоналу не мала до терапії ніякого відношення — адже нашим хворим потрібна не медична, — медицина тут вже безсила — а паліативна допомога».

Пацієнти хоспісу — малозабезпечені громадяни з четвертою стадією онкологічних захворювань та після інсульту. З такими страшними діагнозами їх не візьме жодна медична установа. Завдання закладу — надати правильний догляд хворому, оточити його увагою, поговорити, вислухати, підготувати до смерті та провести роботу з родичами, аби регулярно відвідували хоспіс, а не полишали близьку людину.

Володимир Олексійович постійно закликає усіх небайдужих до волонтерської допомоги молодшому персоналу хоспісу, навіть зайнятість на декілька годин значно спростить життя закладу. Проте допомога тяжкохворим і помираючим людям — досить важка справа з психологічного боку, яку не кожен витримає, мабуть, саме тому ця сфера йде маленькими повільними кроками до розвитку. Питання лише у тому, що деякі хворі не дочекаються гідних умов проживання своїх останніх днів.

Людське життя досить коротке у порівнянні з вічністю, але навіть за цей проміжок часу кожен з нас може зробити неоціненний внесок і забезпечити краще життя для наступних поколінь.

«В АТО воюют только дебилы. А мне на твою Украину пасрать! Мой дом – моя семья и моя Адесса! Мне твоя Украина нафиг не нужна. Воевать за нее у меня никакого желания нет. Я за свой дом»

Соцмережі обурені випадком у потязі Одеса – Чернівці. Отака бидлота їсть український хліб, користується нашими укранськими потягами, благами, які дарує йому мирна завдяки протистоянню на Донбасі воїнів АТО Одеса, та ще й знущається з беззахісних жінок.

Про обурливий випадок, який стався у потязі Одеса – Чернівці Партіоти України дізналися з публікації пані Олени Завзятої у групі нашого порталу “Патріоти України – єднаймося”.Пані Олена поділилася заміткою Варвари Чорноіваненко, якій довелося на собі відчути всю ненависть до української мови, до воїнів АТО, до України від ватних жителів Одеси. Чоловік почав з банального хамства і розповідей про те, що «Бандєра-фашист! Дєди воєвалє!», а закінчив – заламуванням жінці рук, відбиранням мене телефону і погрозами зламати їй щелепу. Нижче приведемо авторський текст повністю і світлини, зроблені Пані Оленою під час інцинденту.

Я обіцяла написати, що сталося, – я пишу. Неприємно мені це все, тому сьогодні у мене явно не вечір художнього слова…

Почну з того, що за вчорашній день мені вдалося з’ясувати ім’я-прізвище ватного поцієнта, який, на жаль, був моїм попутником. Дякую всім, хто мені в цьому допоміг. Отже, нашого героя звуть – Вадим Ведутенко, він приватний підприємець, займається каркасними будинками, а подругу його життя – Лариса Ведутенко.

Стисло: Вадим почав з банального хамства і розповідей про те, що «Бандєра-фашист! Дєди воєвалє!», а закінчив – заламуванням мені рук, відбиранням в мене телефону і погрозами зламати мені щелепу.

А тепер по порядку. Позавчора я сіла в поїзд Одеса – Чернівці. В купе один навпроти одного сиділи крупний чоловік років 50-ти (Вадим) і крупна фарбована блондинка в яскраво-рожевій куртці (Лариса). Коли я попросила поставити речі під свою полицю – жінка знехотя підвелася. Виявилося, що речі поставити мені нікуди: під моєю нижньою полицею все було забито сумками, під сусідньою нижньою полицею теж, а в верхньому відсіку для речей лежали лижі.

Я здивувалася. Мовчки. Ну, це ж не СВ. Вони ж не самі в купе їдуть. І це ніби трохи жлобство – всюди розкласти свої речі.

Я вирішила уточнити, коли мої попутники виходять, з’ясувалося, що вони виходять раніше за мене.

«Ви не могли б прибрати свої речі з ящика під моєю полицею, щоб я поставила туди свої і, плюс, щоб ви мене не будили, коли будете виходити? Під полицею і під столом – нехай все стоїть так, як є. Мені не заважає».

Крупний чоловік по-хамськи заявив мені, що (цитую) нічого, що «в 7 утра можеш и встать», що «кто рано встает – тому Бог дает» і т.п. Я злегка офігєла. Але проявила наполегливість і дама в рожевому, перекосивши фейс, все ж витягла свою сумку.

Після вони вийшли і чомусь пішли лаятися з провідницею.

У нашому купе їхав ще хлопуць – програміст, років 20-ти. Ми розговорилися на професійні теми (я шукаю волонтерів для IT-десятки, бо є певні проекти).

Через деякий час в купе повернувся крупний чоловік і без запрошення вклинившись в нашу бесіду почав пхати нам під ніс відео та фото зі свого телефону. Так ми подивились: як він качає біцепси в своєму особистому спортзалі, який він бодібілдер, як його дружина їздить на «чоппере», як він фоткається на мотоциклі, і як вони круті взагалі. Далі він вирішив показати нам старий і всім добре відомий ватний креатив – «Бандера з членом у роті», я перепрошую.

Крупний жлоб-Вадим заіржав і сказав: «Правда, класний юмор? Ага-га-га!».

І тут я не стрималася …

– А что вам плохого Степан Андреевич сделал? – спитала я.

– Кто-о???

– Степан Андреевич Бандера.

«Ааааа!!! Ну, как что?! Он – фашист, он убивал НАШИХ РУССКИХ людей! У меня рабочие с «западении» работают – они сами говорили. А еще у меня дед против фашистов воевал, так он рассказывал, что эти бендеры они людей железными кошками хватали и тянули. Так у друга деда жену утащили. Она поехала, когда в Одессе голод был, в «западению» за продуктами, а бендеры ее железными крюками прямо зацепили за тело и в лес утащили. Живьем. А там убили!».

«Ага. И мальчика в трусиках распяли на доске объявлений» – уїдливо зауважила я.

Він явно вирішив, що я підтримую бесіду і тут понеслося: «Сейчас столько стало фашистов, которые на Бандеру молятся. Вот такие на Донбассе воюют, дебилы, которые за деньги убивают мирных людей».

Я перервала його короткою реплікою: «Все с вами понятно. Вы – обычная вата. Нет смысла продолжать разговор».

Крупний жлоб заявив: «Я не вата. Я просто против насилия. Мой дом Адесса! Я – Адессит! Ты западенка – тебе этого не понять. Ты вот на этой собачьей мове разговариваешь <я до цього розмовляла українською по телефону>, а мы все одесситы на русском. Вот 2 мая в Адессу навезли западенцев и они людей жгли, я сам видел как в Затоке 500 западенцев поселили перед 2-м мая! И срать мне на вашего Порошенка, я воевать и убивать мирных людей не пойду. Я живу и зарабатываю своим умом».

«Не льстите себе. Ума у вас нет. Вы обычный ватник, трус и приспособленец. И если в Одессе тоже начнется война – вы не будете ее защищать. Вы бегом переедете и будете изображать из себя несчастного беженца» – відповіла я.

Після цих слів – жлоб вискочив з купе крикнувши мені чомусь, що я «маньячка».

Крупний Вадим і Лариса в рожевій куртці повернулися близько 1 години ночі. Від них сильно тхнуло тютюном, хоча вони типу спортсмени. Коли вони зайшли в купе, так вийшло, що ми з сусідом-програмістом обговорювали можливість електронних виборів і заборону на участь у голосуванні тим, хто не знає історію України, українську мову, державні символи і Конституцію. Так ось, після формулювання «паспорт негромадянина» Лариса вибухнула: «Закрой уже свой рот и спи, бл@дь» – закричала вона.

«Что?» – перепитала я, сторопівши.

«Заткнись, шо не понятно?!» – проволав Вадим.

Я сказала, що я б із задоволенням виконала їх прохання, якби воно звучала в трохи іншій формі.

«Ты п@здец @хуела, сук@ тощая!» – верещала моя перегідрольна сусідка по купе – «Едь воюй в свое АТО атошница!».

«Может там тебя вы@бут с голодухи» – підспівував дружині жлоб-Вадим – «Вы@бут тебя в твоем АТО! А то тебя тощую уродливую с@ку тут не @бут!»

«У меня на Донбассе друг живет! Там он прекрасно живет! У него все есть! А в АТО идут воевать за деньги! Там зарабатывают тем, что людей убивают – мне друг говорил» – не могла заспокоїтись Лариса.

Поки вони це «ісполнялі» – я написала повідомлення у фб, яке ви бачили.

«Мы тебя найдем! Мы известные люди в Адессе! Нас все знают! У нас есть связи! Мы с тобой разберемся!» – погрожували вони.

Тоді я повідомила: «Продолжайте. Я буду вас записывать. А завтра вы станете известны не только в Одессе но и в ютубе».

Вони замовкли. Мені подзвонив Тарас Хаммер і я вийшла в коридор.

Вслід мені Лариса прошипіла: «Я с утра тебе покажу, сука!».

Я поставила будильник на 6-ту. Дуже хотілося подивитися, що ж мені будуть показувати. Але зранку Лариса, мабуть, передумала ставати зіркою ютуба. Побачивши у мене телефон в руках, вона пострибала галопом в тамбур.

Вадим виявився сміливіше. Прийшовши за останньою партією речей він нахилився до мене – я пила чай – і прокукурікав: ««В АТО воюют только дебилы. А мне на твою Украину пасрать! Мой дом – моя семья и моя Адесса! Мне твоя Украина нафиг не нужна. Воевать за нее у меня никакого желания нет. Я за свой дом».

Я дістала телефон і стала знімати. «Я и ударить могу. Я такой человек!»- Він закрив мені камеру рукою.

Я увімкнула відеозапис знову і сказала: «Вы можете просто повторить на камеру то, что вы сказали».

Він заламав мені руку, видрав у мене з рук телефон, став замахуватися і погрожувати поламати мені щелепу. Телефон він поклав собі в кишеню.

Втрутився хлопець-програміст і став вимагати повернути мені телефон.

Потім Вадим Ведутенко віддав телефон хлопцю-програмеру і той повернув його мені.

Мабуть, видалити відео Вадим не додумався чи не зміг. Я не знаю.

Коли ця «прекрасна» сімейна пара вийшла, жінка з сусіднього купе сказала мені: «Не переживайте, это просто такие люди. Они мне тоже нахамили, хотя я просто по коридору шла. Они знают, что им за это ничего не будет, поэтому так себя ведут. А что мы можем сделать – разве что не обращать внимания».

А я все ж таки сподіваюся, що так не буде. Я чомусь вірю, що знайдеться невідомий патріотичний «Макаренко», який проведе з Вадимом Ведутенко виховний сеанс. Тому що, якщо Лариса Ведутенко – просто перегідрольная ватніца-істеричка, то Вадим Ведутенко – агресивний і безпринципний ватний жлоб, який «протівнасілія» на війні за країну, але дозволяє собі підняти руку на 45-ти кілограмову жінку.

Ось дані Вадима – А между тем, поздороваться с 56-летним Вадимом Владимировичем можно по адресу Самодеятельная улица д.26а, где гражданин обитает с супругой Ларисой Валерьевной и дочками Аленой Вадимовной и Алисой Вадимовной, соответственно. Судя по фото дома, сии гуманоиды очень сильно не бедствуют. Пока что

:)Иногда он может куда-то отъехать на своей Honda GL1800 2013 г.в. с номерами ВН7534АА и номером кузова JH2SС68Е4DК000538.
А может и на Ssang Yong Kyron M200XDI 2008 г.в. с номерами ВН1117ВО и номером кузова KPTS0A1KS8P083042.

В их семье не ровно дышат к мотоциклам бренда Honda, потому, встретив в городе Honda VT 1300CX с номером ВН7111АА, записанного на Ларису Валерьевну, увидите на ней Вадима, прости господи, Владимировича…
Также, сей деятель может переулками упетлять от вас на Mitsubishi L 200, за номером ВН1398ВН и номером кузова MMBJNKB407D104670, также оформленным на жену.

Передать приветы чете упоротых прокацапленных путиноидов можно через профайл их дочери в ВК – https://vk.com/id154328875

Можно и через Инстаграм https://www.instagram.com/alena_vadimovna_/
Можно о них и у Алисы расспросить – https://vk.com/alica_in_wonderland1

Приветы-же однохромосомным напрямую можно слать в сюда –
Лариса Валерьевна – https://vk.com/id316439850
Вадиму Владимирович – https://vk.com/id371560533

Фото автора, зроблене у потязі

Фото автора, зроблене у потязі

Фото автора, зроблене у потязі

Фото автора, зроблене у потязі

А ось не менш прекрасне відео, на якому патріот ОНРу намагається розбити мені телефон і погрожує зламати щелепу. А вчора кричав: “япротівнасілія!!! Я протів войни! Мой дед против фашистов воевал!” Оскільки персонаж відмовився представитись – прошу допомогти розшукати.
Я так зрозуміла що воно бодібілдер, а жінка тренер з полденсу

Відео пані Варвари, зроблене у потязі:

Тим часом цей самий Вадим встиг величезними постами на vk.com облити жінку багном:

Скрін з сторінки бидла на сайті vk.com

Скрін з сторінки бидла на сайті vk.com

Отака бидлота їсть український хліб, користується нашими укранськими потягами, благами, які дарує йому мирна завдяки протистоянню на Донбасі воїнів АТО Одеса, та ще й знущається з беззахісних жінок.

Адольф ДОНЕЦЬКИЙ: Протокол допиту військовополоненого немитої в Тернополі

— Ну, шо скажеш, валянок? путєннєпамог?

— Я не буду с вами разговаривать! Я требую адвоката!

— Нема питань, син немитої собаки! Зараз всьо буде!

— Хоооооооп! бачиш адвоката? Все як ти просив зробив.

— Нету здесь адвоката! Я его не вижу !

— Б*яяяяя … Мммагія,сука. Іхтамнєт не бачить невидимого адвоката. Оце біда…

— Я буду жаловаться!

— Кому,недоумок?

— Путину!

— Дати листочок і ручку тобі? Може ти письмову скаргу напишеш?

— Давайте ! Я все запишу!

— Чай ,кофе,капучіно? Шашлик? Лимончик?

— Не понял

— Так от і я не розумію , де вас таких й*бнутих народжують. Дивись: от ти зараз сидиш в полоні, вимагаєш папір,ручку та чекаєш шашлик. Думаєш ,які в тебе шанси дочекатися шашлика ?

— Переведите на апщедаступную речь.

— Перекладаю: якби ти було людиною, то сиділо б зараз вдома і пило шмурдяк собі. Але ,якшо ти тварина, то ручки я тобі не дам, бо ти худоба + шашлик ти теж не дочекаєшся, бо ти ах*євша худоба. Андестенд мі?

— А счастье было так близко…

— По морді з ноги тобі було теж близько . Чим це гірше за шашлик ?

— Но шашлык ведь вкусный !

— Чуєш , тут черга за воротами тобі смачно уп*здити проміж ріг,чоловік зо двісті  Деякі навіть на шампур готові тебе насадити. Як тобі такі перспективи?

— Вы будете применять пытки?

— Нєєєєє, свині та собаки син, я тебе просто доведу до істерики і відправлю тебе мамі в цей, як його…

— В Пензу !

— П*здєц . А жителі міста Козятин ше жаліються шо їх обзивають. Гиииииии.

— А почему вы смеетесь? Что смешного ?

— Розумієш, син гея та лесбіянки, в Києві живуть кияни, в Львові живуть львів’яни. Хто живе в пєнзє мені навіть подумати страшно.

— Пєнзюки чи пєнзовАті живуть у пєнзє ? Пєнзовата чи пєнзєци?

— А вам какая разница ?

— Різниця в тому, шо ти пішки туди поп*здуєш лісом-полем-через гай .

— Ну и ?

— Та я от не знаю шо свому алабаю казати,як тебе відпустим : хапай того пєнзюка чи схопити рядового пєнзюна.

— Ооочень смешно.

— Та тобі я б не радив сміятися ,бо від файного міста Тернополя до милого твоїй сучій душі жабуриння пєнзи 19 мінних полів.

— Это противозаконно !

— Слухай сюди,сину жаби та гадюки, протизаконно -це коли мої алабаї мене просять тобі є*ало набити, бо гидують на тебе гавкати

— Ваши собаки умеют разговаривать??

— А шо тут такого ?- Ну это же собаки!

— Чуєш , я от зараз зі свинособакою розмовляю , оце дійсно дивина .

— Это вы сейчас обо мне? Вы меня оскорбляете!

— Перепрошую, пане жабогадюка,за свою нестриманість . Дозвольте вам танець станцювати та запропонувати мохіто?

— Чо б*я ?

— Кажу переїбу тебе табуреткою проміж ріг зараз, тупого рахіта.

— Пытать будете ?

— Питати з тебе чорти будуть в пеклі. Я допитувати тебе буду.

— А можна мне переводчика ?

— А може тобі перевести з ноги по гускагавагясчій щелепі разів дох*я прямо зараз?

— Бить будете ?

— Нас грінпіс засудить,якшо ми над свинями будем знущатися. Маєш щастя,недоумок

— Тогда я вам ничего не скажу !

— То й нема питань . В концтаборі тебе спалимо.

— Все так просто ?

— А хулі тут складного ? Баби ваші ісчо нарожают.

— Что от меня требуется ?

— Чітко і голосно кажи : якого біса ти приїхало на нашу землю ?

— Я приехал защищать мамбас !

— А точніше?

— Донмас !

— А я якшо ше раз спробувати ?

— Мне за кредит платить надо. На заработки приехал

— І дох*я заробив ?

— Не очень . Все немного не так ,как по тв.

— А в пєнзє хіба з роботою так погано ,шо ти в чужу країну преперся ?

— Работа есть,но платят мало. А тут перспективы есть карьерного роста даже

— Чуєш,нащадок гея , якшо я тебе на досліди віддам, ти сильно образишся ?

— То есть ?

— Та от бити тебе не маю бажання, бо відділ з захисту прав тварин потім затрахає. А от в лабораторію уродів тебе ше оформити є шанс.

— Будете органы вырезать? Я так и знал

— Б*яяяяяяя. От ти себе в дзеркалі бачило , пєнзєн-мен ? Ти ж бухаєш з 8 років, які нах*й органи? Хіба шо в тир тебе здати ше можна замість опудала.

— Что такое апудало ?

— Пугало по немитому

— Ааааа ! Это значит шо меня бояться будут?

— Х*й ти вгадав. Це значить шо голуби срати в радіусі гектара наколо тебе не будуть,бо гидуватимуть гівно на гівно класти.

— Але перейдемо до справи. Чітко,голосно кажи : якого біса ти приїхав ,скільки вас, яке озброєння,де розташовані.

— Нас целая рать приехала из пензы !

— Та насрать на вашу рать. Якого біса приперлися?

— Защищать !

— Зрозуміло. В графі розумові здібності пишу тоді як звичайно «й*бнутий».

— Чим доїхали з пєнзєльванії і як кордон перетнули ?

— Что такое кордон? Я не понимаю

— Розуміє,кордон — це оті двері позаду мене, де моїх 2 алабая сидять .

— Понятно. Нас привезли

— Геніально, б*я. Я вже думав шо вас катапультою скинули з пєнзи ,а не привезли.

— Япросто не помню.

— Доооообре… Скільки випили після приїзду бухла ?

— Бутылок 20

— Значить десь 60 голів .

— Почему?

— Та тому шо ви пляшку на трьох п’єте в основному.

— Дедуктивный метод ?

— Нє,просто статистика .

— Де розташувалися ? Прізвище командира?

— Смеяться не будете?

— Буду.

— Иванов .

— З лівої чи з правої ?

— Не понял

— Все ти зрозумів. З лівої чи з правої ?

— Понял. позывной компас у командира,больше ничего не знаю

— Чуєш, вас з гойдалок в дитинстві кидають об головами об асфальт всіх чи через одного ?

— То есть ?

— Проїхали. Бачу шо всіх, можеш не відповідати.

— На тобі ручку і папір ,пиши листа додому : мама, я в плєну у Ганца і Фрідріха в файному місті Тернопіль. Ганц гатовітся мєня насіловать, Фрідріх загадочно улибаєтся. За пєнзу матушку пагібну от пулі неємецкой вражеской , мама. Не памінай ліхом мєня

— Моя мама ,если такое прочитает,то инфаркт получит.

— Розумієш, твоя мама -це три де принтер, вона відтворює дебілів. Ти- тому яскраве підтвердження. Пиши давай

— Можно добавить что -то от себя?

— Можеш написати як ти обісрався,коли почув: «куме Адольф, зліва недоумок ! Крикни йому — хенде хох,падлюка! , поки це чудо не вистрілило.

— У меня просто случилось расстройство желудка!

— От шо ти п*здиш ? Ваші там там всі окопи позасирали від страху, коли мій швагро крикнув «Аллах Акбар,суки! Мочи їх,Абраам!»

— Мы просто отравились.

— Я тобі вірю. Отравилісь-це синонім слова обісрались ,тепер буду знати .

— Чим займались на території України ?

— Защищали!

— Кого,бл*дь і від кого ?

— Мамбас от американцев !

— Чуєш, твоя мама тебе на чортовому колесі народжувала ?

— То есть?

— Та от я бачу,шо тебе одразу після народження викинули з чортового колеса,шоб ти не мучився. Але ти,курва вижив  От сука дубоголове вродилося

— Почему вы меня оскорбляете?

— Екск’юз мі,сер . Я більше так не буду

— Будете!

— Нууууу… Якшо ти так просиш…

— Шо вмієш робити ?

— Пить,курить,стрелять

— І срати з переляку ти вмієш. Це я знаю . Чим займався на гражданці ?

—  Безработный ! Временно

— Бутилки збирати не пробував?

— Я что, лох какой-то?

— Розумієш ,ти альфа -лох, а не просто лох .

— Почемуууу?

— Та тому шо приїхати на територію чужої країни,шоби сісти на 15 років- це показник твого ай-кью

— Меня обменяют !

— Хто це сказав?

— Я!

— Нікого не бачу.

— Но я же здесь!

— Ти іхтамнєт,валянку . Якшо тебе мої алабаї зараз загризуть,то про тебе ніхто і не згадає

— Почему вы так в этом уверены ?

— Як там в вас кажуть… Дебілбл*дь, додому хочеш ?

— А я трахнути Брітні Спірс хочу.

— И что ?

— І всьо. Я дозволяю тобі хотіти додому. Класно я тебе під’їб*в,скажи? Гиииии.

— Ну и шуточки у вас.

— Завали брехальник. Худобі слова не давали. Ану скажи мммуууууууу !

— Не буду!

— Як хочеш. 15 років тобі за гратами сидіти в буцигарні

— За что?

— За педофілію.

— Но я же этого не делал !

— Як там в вас кажуть… У вас нєт доказатєльств !

— Это издевательство !

— А хулі ти хотів від фошиздів , чай і мармеладку ?

— До речі , з пєнзи дзвонили. Сказали шо за кредит розрахувалися, а в воєнкоматі тебе не знають . Сваіх нє брасают, скажи?

— От передасты. дайте мне листок бумаги и ручку, я все напишу .

— Добре подумав?

— Х*ясобі . Перший раз в житті бачу немитого,який вміє сам думати .

— Очень смешно.

— Пиши давай. Я зараз алабаїв випущу,ти не лякайся. Це в нас такий в Тернополі детектор брехні.

— П*здєц. Знову ти отруївся? Отруту жовту зі стільця, хто буде витирати?

Мораль: громадяни російської немитої педерації, на території України вас чекають СБУ, смерть або полон. Путін не поможе, сидіть вдома краще, для здоров’я корисно.