Спасибі за урок

Не знаю автора. Цей допис мені зустрівся в одній з соцмереж. Але вразив. Гадаю, це пише очевидець події, російськомовний донеччанин.
                          *  *  *
Не буду зайвий раз описувати те , що сьогодні відбувалося в Донецьку - це можна побачити на роликах і фотографіях і в новинах . Скажу лише одне - після останніх подій я повірив , що Росія дійсно завжди хотіла знищити українську націю , як стверджують українські націоналісти. Каюсь , раніше я сумнівався в цьому. Я не вважав Голодомор геноцидом українців , хоча і розумів , чому Ющенко напирає саме на такій версії . Я завжди займав більш помірковану позицію по відношенню до Росії , ніж українські націоналісти. Але тепер - спасибі за урок - я зрозумів , що помилявся . Після того , що я побачив у ці кілька днів , я більше не сумніваюся , що Росія завжди хотіла нас знищити . Морила голодом , винищувала , асимілювала цілком свідомо - саме за українське походження. Тепер у мене немає в цьому ніяких сумнівів , тому що я своїми очима бачив , як намагалися вбити за українські прапори в Україні . Тепер я зрозумів , як це відбувалося раніше - в 30 -х , 40 -х , 50 -х роках в СРСР. Раніше не міг собі повною мірою цього уявити , а тепер побачив сам , і своїм очам я вірю .
  Тепер я знаю , що в радянській історії немає ні слова правди про бандерівців . Я розумію , як з них виліпили монстрів , як їх оббрехали , бо живий приклад у мене перед очима. Я бачу , як Росія бреше зараз, і я розумію , що вона так брехала завжди . Що все , що написано про Україну в російських книгах , знято в російських фільмах - брехня і наклеп . Якщо вже вони примудряються так брехати в часи інтернету , коли вся інформація є в мережі , то , що вже говорити про 30 - 40 -і роки. ІТАР -ТАСС написали , що в Донецьку українські націоналісти напали на антифашистську демонстрацію. У всій українській демонстрації сьогодні в Донецьку не було жодної людини , який би говорив українською мовою. Не було ніяких інших прапорів , крім національних , українських . Це були не зіткнення на грунті " фашист - антифашист " , навіть в тому збоченому розумінні, яке вкладає в це протистояння РФ . Це було побиття українців росіянами нацистами за те , що вони українці. Етнічна чистка...

Знісши пам'ятник Сагайдачному, росіяни яскраво продемонстрували свої комплекси і ущербність

У Севастополі російські окупанти і їх доморощені гауляйтери демонтували пам'ятник гетьману Петру Сагайдачному, який стояв в бухті Омега. Ініціатором знесення став  самопроголошений в.о. губернатора міста.
    Знесення пам'ятника українському гетьману-флотоводцеві наочно демонструє старі страхи росіян перед героїзмом українців. Крім того, московські маріонетки оголили психологічний комплекс неповноцінності.
   Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний, організатор численних морських походів і гроза російської орди





Спробую пояснити плюси даного акту вандалізму:
1 ) Інцидент з пам'ятником великому полководцеві говорить про те , що росіяни навіть не знають історії Криму . Ім'я Сагайдачного тісно пов'язане з півостровом і містом Ахтіяр , яке протестантка - німкеня Катерина ІІ  через сторіччя нарекла в грецькій манері Севастополем.   Великий флот Сагайдачного блищав не тільки на Дніпрі , Дунаї , Середземному морі , український флот вже в ті часи домінував на кримському узбережжі. Петро Сагайдачний - випускник славної Острозької академії ( в ті часи в Московії вузів навіть не існувало)  найнезручніший історичний персонаж для російської історії і політикуму , його не можна звинуватити в тому , що він дав присягу цареві , як Мазепа чи Виговський , а потім порушив її. Не можна звинуватити в тому , що він був поганий полководець або флотоводець , що він не стояв на сторожі православ'я , що він був неуком , і навіть не можна перекрутити про нього історію , тому ми і знаємо про цю людину так мало.
( 1605 - козаки Сагайдачного взяли Варну .1608 - захопили Перекопську фортецю , зруйнувавши її .1609 осінь - на 16 чайках увійшли в гирло Дунаю і напали на міста під турецьким протекторатом Ізмаїл , Кілію , Білгород .1615 - (!) На 80 чайках підійшли до Константинополя і на очах турецького султана спалили гавані Мізевіі і Архіоку . Турецький флот наздогнав козаків , але українці перемогли турків і захопили в полон їхнього адмірала ( на той час в Московському царстві про флот навіть не мріяли , тим більше про Чорноморський . Морський військовий флот Запорізької Січі вважався не тільки одним з найсильніших в Європі , а й самим грізним в Чорному морі ) .1616 - Битва на 40 чайках 2000 козаків з турецьким флотом в Дніпро- Бузькому лимані. Перемога козаків і захоплення 15 галер . Після цього похід до Анатолійське узбережжя . Напали на Синоп , захопили фортецю , знищили турецький гарнізон і ескадру . Руйнування Трапезунда .1616 - захоплення Кафи ( Феодосії) - найбільшого невільничого ринку Криму і звільнення тисяч невільників. Знищення чотирнадцятитисячного гарнізону і великої ескадри .1618 . - Козаки увійшли в Стамбул , вбивши 6 тис. солдат ворога , захопили велику кількість полонених і спалили половину міста)
   У той час ні про росіян ( підневільний і слабкий народ називав себе московитами ), ні , природно , про саму Росію ( назва запозичена Петром І  з латини набагато пізніше подвигів Сагайдачного ) мови ще не йшло. Зрозуміло , в Московському царстві в часи розквіту українського козацтва не було не тільки флоту і флотилії , але більшість московитів ( росіян ) у своєму житті навіть ніколи в очі не бачили живого моря.Через сторіччя після славних перемог Сагайдачного , німець по крові з домішкою татарських генів «російський » цар Петро І запросив до Московії голландських майстрів - корабелів для будівлі російського флоту. До слова , тоді й виявиться, що у московитів немає навіть власного прапора. Російським матросам доведеться наспіх вивішувати якісь ганчірки на кораблях , які попалися під руку , таким чином і народився прапор , званий сьогодні багатьма « Аквафреш » - з квітів голландського стягу . Росіяни ще довго після Петра не мали свого національного прапора , тому що триколор вважався в імперії торговим прапором. На початку ХХ століття , в 1907 р. Микола Романов навіть демонстративно покинув виставку в Парижі , обурившись , що французи на честь « росіян» вивісили цю торгову пов'язку. Але , повернемося до імені Сайгайдачного та російських комплексів .2 ) Знесення пам'ятника гетьману деякі росіяни спробували представити в якості помсти за масові зноси бовванів більшовицькому вождю Ульянову в українських містах.
  По-перше , очевидно , що для росіян калмицький єврей , втопивший їх країну в крові , набагато ближче запорізької вольниці . По-друге , українці сьогодні дійсно очищають свою країну від тисяч ідолів катові , який ніяк не пов'язаний з Україною і є , по суті , окупантом і ворогом України . І , по-третє , вічна казка росіян « про братерську любов » , при знесенні пам'ятника козаку ілюструє справжнє ставлення росіян до українства . В ідеологічному плані - це добре. Все розставляється по своїх місцях. Можна написати і про четвертий момент: росіяни люблять випинати міф про своє « слов'янство » і « духовне православ'я ». Ненависть росіян до слов'янина , захисника православ'я Сагайдачного і любов до калмицького єврея і войовничих безбожників ілюструє , хто дорожче « русскому міру ».3 ) Прибравши з очей геть Сагайдачного , росіяни, можливо, намагалися досягти і таких цілей:а ) Стерти будь-яке нагадування про великого українця , який задовго до росіян був в цьому місті. Росіяни панічно бояться історичної правди , що Український флот на кілька століть давніший російського ; ( N.В. : Козацький флот XVI - XVIII ст.Перша згадка про переможні дії козачого флоту на морі відносяться до 1492 .Крім того , українські флотоводці відзначилися вже в 1635 році і на Балтійському морі проти шведського флоту).б) Викреслити з пам'яті гіркоту поразок московитів від європейських військ гетьмана Сагайдачного і польської шляхти , які поставили на коліна ординців Мініна і Пожарського (до речі , цих « героїв » українці перемагали спільно з армією кримських татар) , завоювавши багато міст Росії (Московського царства) і взявши в облогу Москву. Тоді українці з поляками з політичних міркувань зглянулися над супротивником і не стали руйнувати їх столицю . Упевнений , сьогодні таку поблажливість до ординців українці з поляками навряд чи б підтримали.Таким чином , комплекс неповноцінності росіян від поразки великому гетьману став ще однією причиною знесення пам'ятника .4 ) Користь : деокупація Криму настане дуже скоро , не пізніше весни -осені 2015 року. Однак , вчинок російських окупантів ніхто вже не забуде. Українці отримали моральний карт- бланш не тільки на відновлення і установку своїх пам'ятників при поверненні півострова Україні , а й на знесення усіх пам'ятників тиранам і катам народів Російської імперії. Насамперед , комуністичним злочинцям Леніну і К , німкені Катерині 2 -й , що знищила козацьку вольницю та багато інших. Вожді руцкагаміра є чорними сторінками історії наших земель. Московські царі / генсеки масово знищували кримських татар , українців , греків , навіть самих росіян в прокрустовому ложі Московії.
*****Нагадаю , що пам'ятник українському гетьману Петру Конашевичу - Сагайдачному був встановлений в Севастополі в 2008 році з ініціативи  С. Куніцина, який  займав тоді пост глави СМДА і віце -адмірала І. Тенюха . Знесення пам'ятника великому полководцеві і державному діячеві , захиснику невільників і простих православних людей - це поведінка дрібних шахраїв , що намагаються приховати правду про минуле. Але , такий руцкімір.
                                                                                         Олег Леусенко,  http://www.livejournal.com/

Андрій Андрущенко: «Якщо людина живе минулим, то швидко згасає»

Як я раніш вже писав, розміщую тут інтерв'ю з Андрієм Григоровичем Андрущенком. Мій  тезка, журналіст "Прочерку" Назар Вівчарик обробив нашу спільну розмову, яка відбулась в одній з черкаських кафе-чайних. Отже, пропоную матеріал, опублікований на сайті http://procherk.info/

 Зустріч Андрія Андрущенка (крайній справа) з Учителем в місті Золотоноша (архівне фото – 2009 рік)


Черкащанин Андрій Андрущенко з виду непоказний чоловік, якого, мабуть, важко було б чимось виокремити з гущі людей. Мало хто знає, що він був вчителем Володимира Скубаєва, який створив відомий на всю Східну Європу храм «Білого лотосу», що в Черкасах. Андрій Григорович готував Скубаєва до його занять з великим майстром в таємничій клановій боротьбі усередині лаоської школи Кота. Це було аж до того часу, поки Володимир Скубаєв не почав займатися самостійно у великого майстра з Лаосу.
  

Коли черкаський громадський діяч Назар Обідзінський розповідав автору цих рядків, як на власні очі бачив майстерність Андрія Андрущенка, то я, звісно, швидше очікував побачити широкоплечого і здоровенного бійця в кімоно, ніж звичайного собі чоловіка. «Я бачив, як завдаючи удари в польоті, він розкидав одразу близько десятка нападників», – пригадував Обідзінський.

Нині Андрій Андрущенко живе звичайним життям: виховує доньку, пише книги та переймається за долю країни. На запитання, коли в державі настане спокій, він відповідає по-філософськи: «Це залежить від усіх нас з вами».

Ми спілкувалися з Андрієм Андрущенком за чашкою зеленого чаю. Говорив фактично він: про кунг-фу і життя.

«Випадково зустрівся з японцями, які приїхали на «Азот» налаштовувати якесь хімічне обладнання»

– Ви корінний черкащанин?

– Мій батько родом з затоплених сіл з-під Черкас. Мати – з Полтавщини. Обоє – вчителі. Знаєте, колись був такий час: російськомовних вчителів немов для покарання направляли на Західну Україну вчителювати. Тож я вже народився на Львівщині. Цікаво, мій батько, будучи в логові «бандерівського краю», вважався дуже шанованою людиною. Він допрацювався до директора школи. Я ж почав навчання на Львівщині, проте вже після другого класу переїхав до Черкас, до бабусі. Тут мене здивувала зневага до українського та приниження рідної мови. Але батько завжди казав, що слід пам’ятати про свою Батьківщину. І він послав мене саме в україномовні класи. До речі, батько в Черкасах публікувався у пресі, тобто долучався до журналістського ремесла. Оскільки він постійно був зайнятим, то мене виховували книги: Олександр Дюма, Жуль Верн, Марк Твен, Конан Дойль, Джек Лондон.



Андрій Андрущенко: Через те, що я вчився у лаосця зі школи Кота, мене східні майстри так і прозвали – «Андрій Кіт з Черкас»

– Коли зайнялися спортом?

– Я був худеньким і дуже високим хлопцем, тож мене часто ображали. Щоб захистити себе, почав займатися спортом: боксом і боротьбою. Щоправда бокс був більше вуличним. Мене вчив сусід. А тоді на вулиці ми засвоювали набуті знання. Згодом мало хто зі старшокласників міг проти мене вистояти. Аж тут я досить випадково зустрівся з японцями, які приїхали на «Азот» налаштовувати якесь хімічне обладнання. Один з сусідів, знаючи моє зацікавлення єдиноборствами, повів мене до них познайомитися. Вони саме рибалили на Дніпрі та все відмовляли, посилаючись на зайнятість. Мій учитель Кога Сан викладав карате дуже потроху, невеликими уроками. Я тоді не знав, що це було випробування мене як учня і вимогою на якість занять. Уже потім я довідався, що є таке правило: «треба щоб учень сто днів стукав у двері вчителя». Я рік вчився у Кога Сана. Він приходив ще з одним майстром, що теж демонстрував мені уроки. Він, крім усього, вчив мене дуже багато стрибати з 2-3 ударами в повітрі.

Та потім раптово все припинилося – японці поїхали. Лише через півроку я зустрів свого вчителя у Черкасах. Тоді він передав мені книгу, де описувалося мистецтво бою. Кога Сан пояснював мало не кожну сторінку як правильно займатися по книзі. Пізніше у 1975 році я вивчав карате в Донецьку у лаосця Ванга (школа Кота), а також у вчителя з В’єтнаму після від’їзду майстра Ванга. Мене східні майстри так і прозивали - Андрій Кіт з Черкас. Цікаво, що вчили мене дуже гарно, бо я був чужим. Своїх вони так не вчили, щоб не було конкуренції. А мене вчили, бо знали, що я поїду і не створю їм конкуренцію. Такі дивні були часи. Вже в Черкасах я почав сам тренувати хлопців. Але з часом я переконався, що спорт – це грязюка. Наприклад, мене обурювало, що було дуже багато порушень правил на змаганнях, коли судді вболівали за своїх. З часом я став вивчати кунг-фу. Знаєте, мало взяти людину за руку і сказати – йди туди. Вона повинна сама знайти шлях.
Андрій Андрущенко в польоті

Казали у вічі: «Ми вас, черкащан, загонимо у підвали!»

– Наскільки складно було вивчати східні єдиноборства в радянські часи та коли ви познайомилися з Володимиром Скубаєвим?

– Справді, тоді виникали проблеми з правоохоронними органами. Нас виживали з тих чи інших приміщень, які ми знаходили для спортзалів. Мене правоохоронні органи схиляли до співпраці. Хтось з практиків східних єдиноборств йшов у кримінал, а хтось в НКВД. Я ж був у своєму місті таким собі дисидентом-революціонером. Через вороже ставлення влади до мене більше прихильним був криміналітет.

Не все просто було і в самому середовищі спорту. Наприклад, наприкінці 70-х років мене і команду не допустили на Всесоюзний чемпіонат по карате в Донецьку, а також на чемпіонат країни в Києві, боячись, що ми завоюємо всі медалі. У мене ж була дуже сильна команда. Нас боялися і казали у вічі: «Ми вас, черкащан, загонимо у підвали і коли ми чомусь навчимося, то ви будете вчитися у нас. А поки ми не хочемо несподіванок від вас». Розумієте, більше медалей мали брати вже відомі на той час спортивні школи, де була велика кількість спортсменів. А в мене їх було небагато…

У ті часи (починаючи з 1980-го і по 1983 роки) у мене вчився і Володимир Скубаєв, який нині є засновником «Білого лотосу». Тоді були такі собі міжкланові війни. Важко було формувати свою школу без підтримки того чи іншого клану. Я ж хотів передати комусь знання, отримані і від японця, і від лаосця. Володимир займався в мене і їздив в Донецьк. Я та мої учні збирали йому гроші на навчання. Згодом він отримав посвяту від свого великого майстра на вчителя-проповідника. Разом ми і придумали назву школи – «Білий лотос». А через якийсь час я сказав йому: «Йди своїм шляхом. У тебе все для цього є. А мені треба за завданням мого клану Логонів-небожителів (індокитайська школа, яка не дуже відома навіть на Сході) займатися іншими системами. Зараз ми досить мало спілкуємося. Можу сказати, що Скубаєв – це людина традицій. Людина внутрішньо жорстка, але дуже м’яка, харизматична і цікава зовні. І тому його Школа як організація досить міцна. Це лаоська школа – дуже красива і ефективна в бойовому плані.

Андрій Андрущенко в «Білому лотосі» поряд з Володимиром Скубаєвим (архівне фото, 1998 рік)

«Народ який спить, знищують»

– Чим займаєтеся зараз?

– Зараз я проводжу семінарські заняття з теорії і практики кунг-фу. Їжджу у міста, де в мене є слухачі. Це, зокрема, Сімферополь, Дніпропетровськ, Мінськ та Київ. У Черкасах на постійній основі заняття не проводжу. Бо для занять потрібен зал. Зал ще знайти можна, але хитрість така: набери людей і половину плати за оренду. А щоб набрати людей, потрібен зал. Замкнуте коло. От було в нас приміщення біля будівлі колишньої тютюнової фабрики. Там зробили кафе… Нині ж я за завданням учителя Ен Ше Міна (мій вчитель по школі з 1981 року, а безпосередньо його учень я з 1984 року) працюю над новою книгою. Зокрема, у вченні кунг-фу є цікаві тези: народ який спить, знищують. Тому не можна спати! Ви знаєте, чому колись влада в країнах Азії так ненавиділа кунг-фу? Бо воно пробуджувало свідомість і активує зону творчості. Кунг-фу – це зовсім інше сприйняття світу. Це сила і швидкість, це концентрація думки. Яке основне філософське питання західної думки? Первинність духу чи матерії. Це маячня! Насправді треба ставити у першу чергу питання: хто я? де я? навіщо я тут? Бог спить в мінералах, прокидається в рослинах, бігає у тваринах і думає у людині! От ми з вами розмовляємо! Це сфера розуму! А нам треба опановувати сферу розуміння! Сфера розуміння – це вже душа.

– А можна якось простіше?

– Ви дивитеся фільм в кінотеатрі. Один переживає і плаче, співчуваючи головному герою. Інший дивиться на годинник, думаючи, як би його досидіти до кінця фільму. А третій глядач дивиться збоку на них і спостерігає. І він міркує: навіщо це все? А тепер дивіться, що цей фільм всередині вас, що це ваші думки, пам'ять і таке інше. І ви з ними злилися і не розумієте, що з вами відбувається. Вивчення психології кунг-фу дуже потрібно. Людина повинна знати, що з нею відбувається. Тобто, є потреба в усвідомленні своєї суті, своєї природи. Розумієте, людині слід знайти точку, де хаос переходить в гармонію і навпаки. Це точка правди. Брешеш собі – автоматично брешеш іншим. І автоматично стаєш ідіотом. Будь-який принцип кунг-фу можна перекласти на релігію і на мистецтво.

– Ваші учні аполітичні?

– Ні. Ен Ше Мін (вчитель за національністю дунганин – одна з китайських народностей) казав, що треба бути патріотом своєї Батьківщини. Від того Китай стає все сильнішим. Я вважаю, що на Майдані пробудилася душа народу. Та прикро буде, якщо хлопці загинули за те, щоб зараз олігархи ділили владу.

– Маєте учнів в Росії?

– Там лишилися мої друзі і деякі соратники. Але багато послідовників нашого мистецтва разом з частиною російського люду зараз ніби сказилися. Їм ніби зробили укол і вони здуріли. Бо що є брехня і хто батько брехні? Диявол! І якщо люди сприймають брехню за істину, то це жахливе божевілля.
   З Гренд Майстром Нгуен То Куангом, 1985.

«Воїн той, хто бажає миру і злагоди в суспільстві, але завжди готовий стати на захист цього»

– У книгах пишуть, що вчителі кунг-фу можуть прораховувати кожен крок ворога і діяти на випередження. Що робити Україні, щоб врятувати ситуацію, у якій нині перебуває наша країна?

– Вважаю, що нас врятує самоорганізація. Вчитель казав, що найцінніше в людини – це життя. І якщо ти зміниш себе, то і світ зміниться навколо. І нам треба рухатися вперед. Що я маю на увазі? Кунг-фу – це культура руху, це надтрьохвимірне сприйняття часу. Колективний розум під час спільної праці завжди може мати більший потенціал розуміння, бо справжня свобода – це панування вищого розуму. А там нема брехні, ненависті, непорозуміння по самій його суті. Людина, що займається кунг-фу, має інше сприйняття часу. Якщо людина живе минулим, то швидко згасає. Якщо ми з минулого орієнтуємося в майбутнє, то це вже краще. Але фрагментарно немов ми йдемо за часовою стрілкою, день в день, хвилина до хвилини. Найбільш цінне сприйняття часу, що ми вважаємо в кунг-фу – це зустрічний потік часу, коли ми з минулого орієнтуємося на майбутнє, але майбутнє сприймаємо назустріч у справжньому часі. Бо як в нас кажуть: нереальна школа – це шлях до божевілля.

– Українці сьогодні повинні бути воїнами, щоб протистояти ворогу. Хто такий справжній воїн?

– Справжній воїн той, хто боїться Бога більше ніж ворога. Бо коли боїшся Бога, соромно за паніку, страх, зраду товаришів і себе. Воїн це той хто не боїться заглянути у свій внутрішній світ. Успішний солдат, що вбиває багатьох людей чи знищує техніку не є воїном. Воїн той, хто бажає миру і злагоди в суспільстві, але завжди готовий стати на захист цього.

Опубліковані архівні фото з сайту gunfu.info

Тим, хто марить "Рускім міром".

Все, що вам розповідали в дитинстві про фашистів - можете забути. У порівнянні з російськими, фашисти - це малі дітки. За кількістю військових злочинів російська армія вже давно обійшла всі армії світу разом узяті. Російська армія найстрашніша армія в світі. І це не пропаганда і не перебільшення. Якщо ви не вірите мені, подивіться на карту світу. Ви дійсно думаєте, що більше 100 народів добровільно увійшли до складу Росії?
    Якщо ви в це вірите - це дуже погано. Тому що правда полягає в тому , що тільки дика і нещадна орда може завоювати таку територію. Росія підкорила таку територію здійснюючи найстрахітливіші військові злочини і геноцид проти народів . Під час кавказької війни вони вирізали мільйон черкесів . Вирізали цілий народ. Такого не зміг зробити навіть Гітлер , якого вони оголосили страшним чудовиськом тільки для того , щоб приховати свої , ще більш жахливі військові злочини. Коли черкеси вже капітулювали , їм запропонували переправлення на пос тійне місце проживання до Туреччини. Черкеси повірили росіянам і погодилися . До Туреччини ніхто не добрався. Їх вивозили у відкрите море і там топили . Найдивовижніше те , що черкесів вирізали для того , щоб допомогти грузинам . Тепер вирізують грузин , щоб допомогти осетинам . Росіяни завжди когось вбивають.
   У чому сила російської армії? У тому, що вона не шкодує ні себе, ні ворога. Цінність життя для росіян - незначна. Саме тому з ними ніхто не хоче воювати. Навіть китайці. З Росією воюють тільки безумці на кшталт Гітлера чи сміливці чеченці.
   Не вірте брехні , що росіяни ніколи не воювали з українцями. Воювали і багато разів. Всі пам'ятають про різанину , яку влаштував Петро Перший. Але ми не підемо так далеко в минуле. Остання війна була в 1918 році, коли на Україну зайшло більше мільйона червоноармійців , які влаштували тут страшну різанину і встановили радянську владу ціною величезної крові. Потім ця радянська влада влаштувала ще страшніший Голодомор . Тепер сюди йде така ж орда , будувати ще одне світле майбутнє , під назвою « рускій мір ». Заради цього світлого майбутнього вони готові вбивати стільки українців , скільки знадобиться.
   Вже зараз вони ріжуть і вбивають українців тільки за те , що вони носять прапор або говорять по- українськи. У Харкові за український прапор зарізали двох осіб , в Донецьку трьох . І це було ще до початку війни. Коли почнеться серйозна війна , рахунок піде на десятки тисяч вбитих . Просто за українське слово будуть забивати до смерті, як це щойно сталося з 17-літнім юнаком у Криму. Це нелюди . Ви даремно думаєте , що якщо ви наполовину або цілком росіянин і розмовляєте російською , вас це врятує . У Грозному теж було багато росіян , але це не врятувало їх від килимових бомбардувань і гранат , кинутих росіянами в підвали, де  ховалися чеченські і російські жінки з дітьми.
   Росіяни зовсім не вміють воювати , тому що навчанню військовому мистецтву вони воліють пияцтво. Тому воюють зі страшними жертвами як серед своїх , так і серед мирного населення. Жукова , який посилав їх з живцями від лопат замість рушниць і цеглою замість гранат на німецькі кулемети вони досі вважають великим полководцем і геніальним стратегом. Трупи вбитих мирних жителів і солдатів противника російські офіцери продають рідним . Безкоштовно отримати труп для похорону не вийде. У російських офіцерів , продаж трупів - це бізнес. Так було в Чечні та Грузії.
    Якщо ви вважаєте , що протести матерів вбитих солдатів зможуть зупинити бійню - ви помиляєтеся . Не зможуть . Життя солдата для російського керівництва нічого не значить. Не вірите ? Згадайте Норд -Ост і Беслан . Вони не шкодують навіть дітей. А солдат, що повернувся з війни , в Росії вважається чимось на зразок дива. Ті , хто служив у радянській армії , пам'ятають , що офіцери не соромлячись говорили солдатам скільки хвилин вони проживуть після початку війни. Якщо у вас є діти жіночої статі у віці від 13 років , краще їх вивезти із зони окупації. Російські солдати - це насильники. Гвалтують жінок і дітей вони зазвичай п'яні і натовпом , потім вбивають або залякують . Правди ви не досягнете. Детальніше можете почитати про подвиги « героя росії » полковника Буданова . Чеченці вбили його саме за згвалтування і вбивства чеченських дівчаток. Російські політики оголосили його героєм. Куди завгодно , але дівчаток вивозьте і переховуйте.
    Таких Буданових в Чечні були сотні . Він просто став символом насильства і вбивства чеченських дівчаток. У дитинстві нам дуже багато розповідали про фашистів , які спалювали цілі села за співпрацю з партизанами. Російська армія робить те ж саме. Якщо у вашому населеному пункті з'являться повстанці , буде зачистка під час якої вбивати будуть всіх без розбору , навіть вагітних жінок і немовлят. Якщо цікавить як російська армія робить зачистки подивіться фільми на You Tube за запитом Самашки . Від побаченого волосся стає дибки , але до нещастя це правда. Геноцид чеченців був божевільним. Їх вирізали цілими селищами . Саме після однієї з таких зачисток Шаміль Басаєв і здійснив свій знаменитий рейд в Будьоннівск . Він просто показав росіянам , що творить їх армія в Чечні.   
    Російських правозахисників , які пишуть правду про військові злочини російської армії - вбивають. Останні гучні вбивства Анна Політковська і Наталія Естемірова . Це дуже відомі люди не тільки в Росії , а й за кордоном. Їх убили з демонстративною жорстокістю , щоб не було сумніву, за що. А Путін дав двозначний коментар з приводу обох убивств, щоб всім було зрозуміло - він зовсім не проти розправи над цими жінками. Ще одна небезпека , яка чекає людей , що потрапили під російську окупацію - ескадрони смерті. Ці ескадрони роблять російських окупантів страшнішими за гітлерівців. У німців нічого подібного ніколи не було , росіяни практикують це на всіх окупованих територіях. Коли вони покидали чеченські селища в посадках знаходили цілі братські могили.
    Ескадрони смерті на окупованих територіях з'являються відразу після входу російських військ. Спочатку пропадають люди, нелояльні до окупантів , тому потенційно нелояльні , а потім пропадають ті , на кого прийшов донос або хто косо подивився на окупанта , простіше кажучи все підряд. Для того , щоб уникнути пекла під назвою « рускій мір » потрібно воювати і допомагати воювати української армії і українському опору. Життя під російською окупацією - це ходьба по мінному полю. У будь-який день з людиною може трапитися нещастя . Вас може застрелити п'яний російський солдат або офіцер ( а тверезими вони ніколи не бувають) , на вас може написати донос якась погана людина , ви можете потрапити під зачистку , виявитися родичем повстанця або просто не надати належної поваги окупантові .
     Одна з цілей нескінченного святкування перемоги Росії над фашизмом - приховати свої військові злочини. Жорстока правда полягає в тому , що Радянська (читай російська ) армія під час другої світової війни зробила набагато більше військових злочинів ніж гітлерівці . Німецька армія ніколи не брала участь в каральних операціях. Також німецька армія не брала участь у геноциді євреїв. Це робили спеціальні підрозділи нацистів. А російська армія в 1945 році вбила 2 мільйони німецьких жінок . І це тільки на протязі трьох місяців окупації. Німці таких звірств на окупованих територіях ніколи не скоювали. Фашизм безумовно страшне зло і однозначно злочинний. Але фашисти не гвалтували і не вбивали російських жінок і дітей. Міф про жорстоку німецьку армію старанно підтримується ідеологами русизму для того , щоб приховати злочини російської воєнщини .
     Багато наївних людей чекає приходу Росії та російських військ. Якщо це трапиться , всіх їх чекає велике розчарування. Вони думають , що Росія зробить їм гарне життя , пенсії та зарплати. Насправді , Росія поводиться як бик . Побачив територію , яку можна захопити , влазить туди , ставить там російський прапор і ... забуває про неї. Росіяни вміють тільки окупувати . Щось створювати або будувати якесь світле майбутнє вони не вміють , їм це просто не цікаво. Творення не властиво російському характеру . Від творення вони починають хандрити і нудьгувати. Росіянам потрібен кураж. А справжній кураж їм дає тільки горілка і війна. Тому якщо ви любите Росію , матрьошок і балалайки , моя вам добра порада - любіть це все на відстані. Всі знамениті росіяни воліли любити Росію з неросійського Петербурга і ще більш неросійського Парижа. Так набагато безпечніше.

Черкаський учитель кунг-фу: Частина російського люду зараз ніби сказилася

Десь років 20 тому я познайомився з цікавою людиною. Це - Андрій Андрущенко. Він ще на самому початку 70-х років минулого століття започаткував в Черкасах перші школи східних єдиноборств, школу Йоги. Нині Андрієві Григоровичу вже пішов сьомий десяток років. Тепер він - вчитель-проповідник та наставник школи «Ян Шін Чуен» Гун Фу.
   Я завжди був у страшенному захваті від спілкування з цією людиною, Вчителем. Особливо часто ми зустрічалися наприкінці 90-х - початку 2000-х. Після 2003 року життя внесло певні корективи і я з ним довго не бачився. Хіба що не забував вітати вчасно з Днем народження...
   І ось, останнім часом ми вже декілька разів перетиналися на життєвому шляху.
   Аж раптом у мене виникла ідея: а що ж це таке?!! Поряд живе цікавезна людина, а про нього в Черкасах одні стали підзабувати, а інші й не чули.
  Тож, зазадалегідь домовились про зустріч, запросив з собою молодого журналіста з "Прочерку", мого тезку Назара Вівчарика, узяв з собою фотокамеру й попрямував до чайного будиночку на зустріч з п. Андрієм.
   Тезка ось приготував матеріал. Я його тут викладу. Але вважатиму це лише початком донесення до вас, читачі, перлин мудрості цієї людини.
                                                               *  *  *

 Українців за нинішніх умов врятує самоорганізація. Ще на Майдані пробудилася душа народу. Та прикро буде, якщо хлопці загинули за те, щоб зараз олігархи ділили владу. Про це в інтерв’ю «Прочерку» заявив наставник школи «Ян Шін Чуен» Гун Фу, черкащанин Андрій Андрущенко, що був учителем Володимир Скубаєва, який створив відомий на всю Східну Європу храм «Білий лотос» (Черкаси).

    За словами Андрія Андрущенка, ще давно він, переймаючи знання від свого вчителя з Китаю, запам’ятав, що слід бути патріотом своєї Батьківщини і протистояти ворогу.

– Хто такий справжній воїн? Це той, хто боїться Бога більше ніж ворога. Бо коли боїшся Бога, соромно за паніку, страх, зраду товаришів і себе. Воїн - це той, хто не боїться заглянути у свій внутрішній світ. Успішний солдат, що вбиває багатьох людей чи знищує техніку - не є воїном. Воїн - той, хто бажає миру і злагоди в суспільстві, але завжди готовий стати на захист цього, – зазначив Андрій Андрущенко.

Він зауважує, що в Росії були його деякі друзі і соратники.

– Але багато послідовників нашого мистецтва разом з частиною російського люду зараз ніби сказилися. Їм ніби зробили укол і вони здуріли. Бо що є брехня і хто батько брехні? Диявол! І якщо люди сприймають брехню за істину, то це хажливе божевілля, – зазначив Андрій Андрущенко.

   Читайте згодом в інтерв’ю Андрія Андрущенка  про кунг-фу, життя та його учня Володимира Скубаєва.

У Черкасах закривається єдина українська книгарня

Єдина в Черкасах українська книгарня “Криниця” через 22 роки свого існування фактично закривається. Її власник Володимир Дядик уже спаковує літературу й речі. Книгарня, яка розмістилася на 20 “квадратах” у холлі музею “Кобзаря” в центрі міста, виїжджає звідси через політику уряду.
“Є розпорядження Кабміну 2009 року, яким забороняється державним установам надавати в суборенду приміщення, що не задіяні у їхній безпосередній діяльності. Книгарня працює, наскільки це можливо, успішно, але так складається, що сьогодні договір оренди не продовжено.  Я звернувся і в міську раду, і в обласну раду. Хоча це в компетенції міської ради, але вважаю, що питання книгарні повинно вирішити влада спільними зусиллями. Зустрічався з депутатами міської ради, голова облради Валентина Коваленко знає проблему, – каже власник “Криниці” Володимир Дядик. – Книгарні – необхідний елемент для просування державницької, української національної ідеї в суспільство, бо працюємо напряму з громадянами, вносимо знання по історії, культурі. Думаю, буде неправильно, коли у рік 200-ліття Шевченка, 60-ліття області українська книгарня змушена буде припинити свою діяльність”.
    За словами Дядика, йому запропонували місце для книгарні у приміщенні обласного краєзнавчого музею. Але воно не таке сприятливе для книготоргівлі.
А тим часом “Криниця” ось уже більше двох десятків років лишається єдиною в Черкасах суто українською книгарнею, де можна придбати 100% українську книгу як за мовою, так і за змістом.  Дядик має покупців із Санкт-Петербургу, Ростова, США, які приїджаючи в Черкаси, скуповуються в “Криниці”, забирають відкладені для них книжки.
“Сподіваюся на позитивне вирішення питання. Зусилля 22 років повинні оцінити”, – переконаний Володимир Іванович.
                                                                                              Джерело: "Рідна Черкащина".

ПРО КРИМ

- Крим добровільно увійшов до складу Росії!- Офіційно ?- Ну так, представники Криму офіційно підписали з Путіним договір і на підставі цього договору були внесені зміни до Конституції РФ - все правильно!
- А з ким саме підписав Путін договір ?- З мером Севастополя Чалим , прем'єр- міністром Криму Аксьоновим і головою Держради Республіки Крим Константиновим - з офіційними особами.- У Севастополі є мер ?- Ну поки був у складі України , то згідно Конституції не було , але севастопольці обрали народного мера?
- Народного ? Мера завжди обирає народ своїм голосуванням , навіщо ця приставка ?- Тут ситуація особлива, севастопольці обрали свого мера на мітингу, він громадянин Росії, іншого шляху обрання, на жаль, не було.
- Тобто Чалий не може називатися мером, як мінімум, з двох причин: у Севастополі, згідно з чинною на момент його обрання Конституцією, не було посади мера, а Чалий, відповідно до закону не міг бути обраним мером, навіть якби така норма в Конституції була. Тому його і називають не просто мером, а народним мером, декоративним або ж попросту - незаконним.
- Відповідно до законів України - так.
- А Росія після приєднання Севастополя підтвердила його повноваження?
- Не знаю, ніби як відсторонила від виконання обов'язків ...
- А Аксьонов прем'єр-міністром став легітимно?
- Ну так, голосуванням депутатів Верховної ради Криму.
- Можна побачити відеозапис засідання?
- Ні, там журналістів не було.
- Чому?
- Ну, самооборона Криму захопила будівлю, не пустила журналістів.
- Це ж були російські військові, за словами Путіна.
- Путін сказав не так, він сказав, що за спинами самооборони стояли російські військові.
- А яка різниця?- Ну , невелика ...- Аксьонова обрали прем'єр -міністром української адміністративної одиниці в будівлі , захопленій російськими військовими, без присутності преси?- Виходить , що так , але все-одно обрали .- А кворум був ?
- Не знаю , але кажуть , що був . Була б відеофіксація , ми б це побачили ... перегнули палицю небагато.- Був би кворум - була б відеофіксація , Аксьонов нелегітимний. А наскільки легітимний Константинов ?
- Він-то вже точно легітимний - голова Держради Республіки Крим .
- Голова чого ? Згідно з Конституцією України є лише Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Звідки взявся " Держрада Республіки Крим" ? Згідно з Конституцією якої країни є такий орган ?
- Республіки Крим - Є така країна?
- Та ні ж , Крим увійшов до складу Росії.
- Але до входження до складу Росії в Криму не могла діяти конституція РФ , значить Держрада Республіки Крим - неконституційний , незаконний орган.- Але референдум підтвердив законність возз'єднання .
- А референдум організували ці троє ?
- Так , але важливо,  не хто організував , а як люди проголосували - А хто підтвердить , що люди проголосували? Були спостерігачі ? Звідки?
- Були , з Росії.
- Знову тільки з Росії. А з України , ОБСЄ , інших країн та міжнародних організацій , журналісти ?- А як же ! Були - спостерігачі з країн Європи були - із Сербії , Угорщини , Латвії , Іспанії ...- Так , але це були представники правих , ультра- правих і інших консервативних , лояльних до Путіна західних організацій . Простіше кажучи - західні нацисти і фашисти , від угорських " Йоббік " до сербських четників , куплені за " чорний нал" мерзотників і негідників , зібрані Інститутом СНД під крило CIS- EMO . Глава CIS- EMO - фашист з баркашовского РНЕ (звідти ж і донецький " народний губернатор " Губарєв ) Олексій Кочетков.Вірно ?
- Ну ... Ну , тому що ситуація така ... напружена .- Така ж , як і при обранні Аксьонова прем'єр -міністром. Тобто, не уповноважені люди незаконним способом провели незаконний референдум- Ну і що, не дивлячись на все це , Крим все одно в складі Росії.- Цілком правильно , незважаючи на порушення всіх законів і міжнародних угод , Росія приєднала до себе Крим , або іншими словами анексувала .
- Відновила справедливість.
- Здійснивши іншу несправедливість?- Хрущов незаконно передав Крим .- Незаконно ? Юридичні претензії є?- Ну добре, законно , але несправедливо.
- Несправедливо ? Крим був переданий в обмін на території , рівні за площею Криму : чорноземи Східної Слобожанщини і Таганрог в обмін на вбитий після депортації кримських татар Крим . Якщо і несправедливо , то по відношенні до кого?- Ну добре , хоч і справедливо , але нерозумно.
- Нерозумно було інтегрувати Крим в економіку України ? Організувати поставку води електрики і газу з території України ?- Ну може економічно і виправдано , але історично невірно.
- З чиєї точки зору? Корінного народу Криму - кримських татар ? Світової спільноти ? Стабільності в регіоні ?
- З точки зору національних інтересів Росії- Значить національні інтереси Росії не передбачають ні законності , ні справедливості , ні здорового глузду ?- Ні ! Росія настільки велика країна , що сама собі є законом , справедливістю і здоровим глуздом , їй не важливі ваше міжнародне право , закони , стабільність , мир, добробут , демократія , свобода та інша нісенітниця. Росії важливі лише її національні інтереси і її не хвилюють проблеми інших країн , тому що "Расія - священная наша дєржава , Расія - вєлікая наша страна!"
- ОК .
- Шкода , що ви , хохли , не любите  Росію.
- Нам теж дуже шкода .
                                                                                                          Джерело:  Doks Stroimdom
     

  

Пам'ять про Крутян живе на Черкащині

   Розуміючи, що відбувається сьогодні в Україні, ми не могли залишити просто так те, що започаткували напередодні. Як вже раніш тут писалося, поховання трьох юнаків з-під Крут знаходяться на Черкащині, у селі Старосілля, Городищенського району.
  І от сьогодні ми з товаришами вирушили до Старосілля, щоб навести трохи порядку на цьому місці поховання юних Героїв. На жаль, місцеві мешканці не мали можливості долучитися до нас: і о. Василь, і патріотична родина Милокостів були зайняті. Тому ми, приїхавши з Черкас, постарались прибрати місце останнього спочинку юнаків, самі.
 

   Ну, тепер ми готові вшанувати загиблих у дні, відведені для цього нашою Церквою. Запросимо сюди усіх українських священнослужителів. Єдине - московським попам тут місця немає і не буде.

Лист звичайної севастопольської жінки!!

ПИШЕ ДРУЖИНА ОФІЦЕРА РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ. ПЕРЕКЛАД З РОСІЙСЬКОЇ.
"Мені важко підібрати слова , але я спробую висловити свою позицію коротко і дохідливо. Я - дружина офіцера Російської Арміі. Мой чоловік віддав більше трьох десятиліть службі у Збройних Силах СРСР і Росії , пройшовши безліч гарячих точок . Він має бойові нагороди , підкреслюю , бойові ордени. Ми , як ніхто інший , розуміємо значення слів Батьківщина, Честь , Наказ і Обов'язок . Так склалися обставини , що останні 7 років ми живемо в Украіні. Ми - громадяни Російської Федерації. Підкреслюю , громадяни Росії - змінювати громадянство на українське ми не збиралися і не збираємося. Об'єктивно і з зрозумілих причин я не можу зараз назвати наші імена , як і розкрити деталі військової кар'єри чоловіка . Є ризик , що ми можемо не повернутися назад додому в Росію до родичів. Але ми з чоловіком чудово розуміємо , що зараз відбувається в Україні і в Криму - у нас тут сотні і тисячі друзів.Моєму чоловікові доводилося виконувати різні бойові завдання в різних місцях. У мене не вкладається в голові , як могли ввести ЗС Росії в Україну ? Як у 21 столітті могла таке зробити Росія - країна з найбільшою історією - стосовно САМОГО дружнього до себе народу у світі. Тільки за останній рік , ми з чоловіком , повторюю , не просто російськомовні люди , а громадяни Росії , неодноразово бували в Ужгороді, Мукачеві , Львові , Кременці , в різних місцях Криму. Скрізь крім найчудовіших відносини , привітності та сердечного прийому , - ми не відчували нічого іншого. Про які утиски , терористах , вкрай правих радикалах , про які віщають в Росії на каналах ТБ , йдеться? Схаменіться , кого Ви хочете обдурити ? Самих себе ? Повалений , - тепер уже однозначно , - великим українським народом режим особи , ім'я якого я навіть не можу собі дозволити вимовляти вголос і не можу його назвати людиною, яка обікрала країну і втекла , знайшовши собі притулок у місці , яке ПОКИ не відомо. Той , хто думав , що на цьому все закінчилося , дуже сильно помилявся. Я прекрасно розумію , навіщо послали російських військових до Криму. Провокації не відбулося. Українські військові її не допустили. Вони співали гімн своєї країни Хтось просто не прорахував звичайних людей багатонаціональної України .
   З усією відповідальністю заявляю громадянам України , Росії , усього світу , що наслідки федералізації України або анексії Криму будуть мати жахливі наслідки для всіх.Про міжнародні наслідки , реакції світу всі багато чують і без мене. Зрозумійте , процес поділу країни без братовбивства , до якого так прагнуть певні сили , не відбудеться. А якщо це спровокують , постраждають звичайні люди, що говорять однією мовою , люди із загальною культурою , люди із загальними , як у нашому конкретному випадку , родичами по обидві сторони кордонів. Вважаю своїм обов'язком з усією відповідальністю заявити - в Україні до росіян найтепліше , добре і дружнє ставлення . І останні події тільки це підтверджують - ні українські військові , ні звичайні громадяни Криму не повелися на брудні провокації , розкривши всю брехню і бруд. Ви , ідеологи цього абсурду з різних сторін , задумайтеся , хто в здоровому глузді повірить у якихось міфічних бандерівців і фашистів в Криму? Навіщо ви намагаєтеся тримати за ідіотів все населення Великої Росії ? Ви що, не розумієте ? Сьогодні не 1930 -ті і не 1940 -ті, і навіть не 50 -і роки. Сьогодні у всіх  є мобільний зв'язок , інтернет , скайп , соціальні мережі. Ви що, не розумієте , чим загрожує така неприкрита брехня не так вам , скільки російським людям , Росії , - як державі . Ще не пізно одуматися . І ще трохи з особистого .    Так склалося , що перебуваючи в Україні , мені довелося пережити і перемогти важку хворобу.  Мене врятували звичайні українські лікарі звичайного районного центру без хабарів і особливих умов. Мене врятували звичайні люди , які склали абсолютно безкоштовно кров для мене. Одного з цих людей - молодого двадцятирічного хлопця - сьогодні вже немає в живих. А в мені тече його кров. Ви розумієте , в мені - російській жінці - зараз тече більше 2 літрів української крові - у прямому сенсі цього слова. Що мені робити ? Я не можу більше мовчати , - у мене серце кров'ю обливається ... Я готова захищати Україну , я готова сьогодні захищати її інтереси, тому що це інтереси нормальних людей , в тому числі і росіян. Кажу це і здригаюся ... «Геній »  може бути і злим , і кровожерливим , і добрим , правда? Його дії в Криму згуртували український народ. Будь , хто зараз в Україні - неважливо в якому її куточку - підпишеться , що я не говорю неправди. "