Графіті серцем на папері.

Україна переживає нині важкий проміжок часу. Відверто кажучи, ми, українці,  понад два десятиліття наближалися до цього. І навряд чи можна було цей період  життя оминути.
  І, як на мою думку, знаково й символічно те, що ми це переживаємо саме сьогодні, коли наблизилася до нас вікопомна дата - 200-річчя від дня народження нашого Пророка.
  До цієї дати наша старша посестра, Валентина Кузьменко-Волошина, подарувала нам черговий плід свого таланту - поетичну книжку "Етно гарафіті".
   Ім'я Валентини Федорівни вже було згадане в цьому блозі.  Тоді матеріал був присвячений отриманню майстром народної творчості, поетесою літературної премії ім. Василя Симоненка.
  Тепер же я хочу поділитися з вами радістю, що отримав від знайомства з новим вибухом творчості Майстрині.
     Ви лише вслухайтесь:
                                "Коли клянуться в любові до України,
                                 І не просто любові - а до загину! -
                                 Крик з грудей моїх рветься: "Не смійте
                                 ТАК міцно ЇЇ стискати, -
                                 Задушите..."
  Ну, як вам?
                                           - Бабусю, а де вона, Україна?!
                                           - Ось тут, де наш дім і криниця...
                                           - А телевізор сказав, що Україна -
                                                       це дуже-дуже далеко!?.
                                           - Не вір, онучку, Україна -
                                             Це ТИ і Я, і ці тополі,
                                             І Дніпро,
                                             Рідна мова, і пісня,
                                             І небо над нами, -
                                             Нині,
                                                      І прісно,
                                                                    І вовіки віків!..
    Пані Валентина під час спілкування, простого, неофіційного, часто повторює про той жаль, який вона відчуває, що ми, українці, у своїх думках, мисленних заключеннях, а часто-густо й в віршах та піснях втратили значення нашого слова, нашого українського характеру. Людина, яку ми вважаємо хранителем культури, відчуває, що разом з цим ми втрачаємо  наш глибинний інформаційний код,  носій до Трипільської культури. Про це, саме про це і хотіли сказати дві однодумиці - з Валентиною Федорівною над книгою працювала молода її колега, художниця Оксана Куліш. Саме її оформлення отримала книга.

 












  

  Як вже на початку я повідомив, книга готувалася до знаменної дати - 200-літнього ювілею Тараса Шевченка. І як нагадування про це є наступний поклик :
                                Чи не в пустелю
                                Волав Шевченко:
                                "Я на сторожі біля них
                                Поставлю слово..."
                                Чи не в прустелю...
    І вже сьогодні ми переконуємось, що, нарешті, не в пустелю.
    Ні, не в пустелю - і у цьому нас переконує свята наша Небесна сотня, яка полетіла до Вирію, наказуючи нам звідти залишатися українцями, цінувати свою Волю, історію, культуру... І не лише цінувати, а й бути готовими відстояти свої переконання.
    Авторка книжки не завжди замилувана-зачарована-затрагізована Україною та українцями. Часом її голос стає грізним, погрозливим:
                                        ...Тепер ви ганите ЇЇ, -
                                        Перетворивши на руїну!..
                                        Ми - Україною живем,
                                       А ви живете з України.        -    
    Це саме про тих, хто, на наше сподівання вже віджив від неї.

   Ой, то не хмара - стоптане жито:
   Вражим копитом Вкраїну збито...
       Ой, то не ружі - не вишиття то -
      Мого милого шаблями тято!..
      ...Злиняла заполоч на полотнині, -
      Тобі, мені, матінці УКРАЇНІ...

  Декілька сотень літ тому шаблями нам голови тяли. Сьогодні снайпери...

   Два місяці залишилось до 200-ліття такої події, як перепоховання Пророка Тараса у своїй рідній землі - на коханому ним  Подніпров'ї, неподалік тієї місцини, де зарито його пуповину. А зарито її в тому ж самому місці, де й народилася Валентина Кузьменко-Волошина - священних Моринцях. До речі, у цьому році майстриня-художниця, майстриня Слова відзначатиме свій Ювілей.
    А чи не буде для Валентини Федорівни цінним подарунком - отримання нею за цю поетично-художню збірку однієї з цьогорічних літературних премій? Скажімо, премії ім. Тодося Осьмачки?        
    
                                                             Напевне, тоді,
                                                             Коли серцем оголеним
                                                                      перечитаєм Шевченка
                                                             І пекельні митарства
                                                                            Осьмачки, -
                                                             Хоча б подумки перейдем...
         Сподіваймося, що не тоді...
   




Долучіться, друзі!
Слово честі - не пожалкуєте!

 

"Московський" митрополит Софроній назвав Путіна бандитом.

Фото: Сергій КОСЕНКО

У інтернет-мережі з’явилося звернення Митрополита Чекраського та Канівського Софронія (УПЦ Московського патріархату) до черкащан, які на службі у Путіна зрадили Україну.

—​ Історія цінує тих людей, які незалежно від обставин, місця проживання та громадянства завжди пам’ятають звідки вони походять, де їх батьківщина, де закопаний їх пуп. Однак, за всю свою історію Україна знала багато випадків зрад. Ніде не ділися зрадники і в наш час. Розумію — гроші, слава, вплив, влада, а совість де? Де проявлена совість до свого люду? Мені соромно за вас Валентино Матвієнко, я ж з вами зустрічався, коли ви приїздили до Черкас… образно за ваших родичів, що ще живуть у Черкасах. Тут ваша школа, медучилище, повітря дніпрове — ви ж виросли на цьому, то як змогли так підло вчинити по відношенню до свого народу, призиваючи того бандита Путіна (його не можна інакше назвати) посилати сюди на ваших земляків війська? Я хотів би подивитися у вічі міністра культури Росії із Сміли. Яка в нього культура? Чи він знає історію, чи знає про страждання українців? — звернувся до колишніх земляків владика Софроній. — Люди добрі, схаменіться! Кому ви служите? Чому ви зрадили батьківщину, поїхали з України і будуєте щасливе життя для росіян, якого там насправді і немає. Чому не хочете будувати його для українців? Якщо ви такі розумні і ваш мозок працює більш ніж на чотири відсотки, то схаменіться. Виправте свої страшні і злочинні помилки проти свого народу, бо Бог вам цього не вибачить!

Нагадаємо Міністр культури Росії смілянин за походженням Володимир Мединський був одним із організаторів збору підписів серед російських діячів культури на підтримку дій Путіна у Криму. Зганьбила себе іще одна черкащанка. Спікер Ради Федерації Росії Валентина Матвієнко підтримала ініціативу Володимира Путіна увести армію на території України.

Підготувала Галина Протасенко

Незрозуміла “самооборона” захопила заповідник у Трахтемирові

Як розповідають місцеві жителі, тиждень тому незрозумілі люди в камуфляжах і зі зброєю захопили мисливське господарство Регіонального ландшафтного парку “Трахтемирів”, що у селі Трахтемирів Канівського району. Це приватний парк загальною площею 11 000 га або 110 км кв., створений 2000 року на території Трахтемирівського заповідника, і його власники займаються розведенням диких кабанів та інших диких тварин у мисливських цілях. Певний час володіння цим господарством приписували одіозному Ігору Бакаю, керівнику ДУСі при президентові Леоніду Кучмі.

Озброєні чоловіки представились охороні підприємства “Цибулівською сотнею із Холодного Яру”, яку нібито відправили з Києва взяти під контроль парк до того часу, коли Кабінет Міністрів прийме рішення про націоналізацію. Утім, для черкаської самооборони ця подія стала повною несподіванкою.

“Оскільки канівчани налякані, сприймаючи те, що відбулось, як напад незрозумілої банди, що хоче захопити ласий шматок землі району, я буду звертатись до Генеральної прокуратури та МВС із проханням розібратись у ситуації. Не припустимо, щоб озброєні загони тероризували людей і бізнес. Для наведення порядку, в тому числі і в сфері незаконно приватизованого майна, є законні методи і органи”, – прокоментував народний депутат від канівського округу Леонід Даценко.

Тетяна Воронцова

Асвабадітєлі? Ні - фашисти.

Ви, друзі, і уявити не можете, наскільки пророче висловився сім десятків років тому чи не найяскравіший державний діяч Великої Британії сер Вінстон Леонард Спенсер Черчілль: "Фашисти майбутнього називатимуть себе антифашистами". У ту давнину, говорячи це, він вірогідніш за все мав наувазі нікого іншого, як росіян.
    Ми не будемо тут з вами зосереджуватися на співпраці СССР з нацистською Німеччиною у 1939-1941 р.р. Знаємо, чули. Інтернаціонал-комуністи не уявляли себе не в дружбі з націонал-соціалістами. Та навіть після розірвання цієї "дружби навіки", етнічні росіяни (не якийсь там кавказький іудей Джугашвілі) так само були на стороні нацистів.
    Мій земляк з Черкащини, український журналіст і письменник Володимир Чос дуже вдало обгрунтував фашистську суть росіянина. Джерело - "Нова доба".

                                                   РОСІЙСЬКИЙ ФАШИЗМ
Під час Другої світової війни більше мільйона етнічних росіян воювали на стороні Гітлера. З них зібрали 29-ту дивізію СС «Рона», особливе формування СС «Дружина», перший російський національний полк СС «Варяг»… Їх використовували на передових лініях. Німці знали, що росіянам втрачати нічого – вони воюватимуть до останнього. Коли Гітлер наказав забрати росіян зі Східного фронту і перекинути на Західний, генерали схопилися за голови – кожний п’ятий вояка був росіянином!
Гітлерівське козацтво
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно увірвалася на територію України і Білорусі. До осені 1941 року майже вся Україна опинилася під контролем фашистів. Гітлерівці планували швидко захопити Москву, Ленінград та інші ключові міста Радянського Союзу. Такі зусилля радо вітали білоемігранти, що постраждали від більшовиків. Було створене головне управління козацьких військ Вермахту під керівництвом царських генералів Семена Краснова і Андрія Шкуро. У перший день війни Краснов виступив із закликом: «Я прошу передати усім козакам, що ця війна не проти Росії, але проти комуністів, жидів та їх приспішників, що торгують російською кров’ю. Нехай допоможе Господь німецькій зброї й Гітлеру!». Негайно сформували козацькі полки, які воювали пліч-опліч з гітлерівцями. Як співалося у стройовій пісні:
Из Румынии походом
Шел Дроздовский славный полк,
Во спасение народа,
Исполняя тяжкий долг.
Фашисти визнали російських козаків нащадками якогось древньогерманського племені, дозволили створити власну державу на окупованій території Білорусі. Коли німці зайняли Дон і Кубань, багато місцевих жителів зустріли їх хлібом-сіллю. Разом із гітлерівцями воювали під Сталінградом. Тому після поразки відступали цілими сім’ями. Багатотисячні колони потягнулися до Криму. Потім Гітлер розселив їх на півдні Австрії та півночі Італії. В квітні 1943-го, за особистою вказівкою рейхсфюрера СС Гімлера, сформували 15-й козачий корпус СС, який здійснював каральні операції проти югославських партизан.
На своїх кокардах і шевронах російські гітлерівці мали фашистську символіку та двоголових орлів з триколорами – символи сучасної Росії. Досить колоритною фігурою серед командирів козацьких частин був учасник радянсько-фінської війни, майор Червоної Армії, нагороджений орденом Червоної Зірки Іван Кононов. Згодом, як полковник Вермахту, отримав залізні хрести І і ІІ класу.
Гітлерівські козаки відзначилися своєю жорстокістю також на Черкащині.
– Серед ночі 20 грудня 1943 року есесівці з собаками влаштували велику облаву на молодь Городища і сіл району, – розповідав колишній остарбайтер Микола Андрійович Василенко. – Нас звозили до сільськогосподарського технікуму і медичної школи, де усе було огороджено колючим дротом. Виступив із промовою полковник російських донських козаків, які служили німцям. Говорив, що нас направляють на заробітки у « цвєтущую Гєрманію», де будуть добре платити, годувати й одягати. А хто надумає тікати – тому розстріл на місці. Нас загнали по класних кімнатах, там долівка була застелена тирсою з лісопилки. О десятій годині почулися постріли із гвинтівки – під час спроби втечі двох наших було вбито і трьох поранено. Пізніше були ще дві спроби втечі і знову чотирьох убили і чотирьох поранили. Як тільки почало сіріти, нас вивели на дорогу, вистроїли по п’ять осіб, заставили взяти один одного під руки і погнали пішки до Умані. Нас супроводжували ті ж донські козаки на конях, із кулеметом. Дорогою ми ночували в сараях, їли сніг. Хто відставав, того козаки підганяли нагайками, а хто не міг іти й падав – того пристрілювали. Убитих клали на сани і везли для звітності…
Коли відгриміли останні залпи війни, гітлерівські козаки здалися британцям. Усього на території Австрії союзні війська затримали і передали у радянську зону окупації 50 тисяч козаків. Серед них були і генерали Краснов і Шкуро.
– Якось нас піднімають, шикують і кажуть, що у полон попався білогвардієць Краснов, – розповідає єдиний на Черкащині кавалер чотирьох медалей « За відвагу» Андрон Пилипович Руденко. – Отой Краснов у громадянську війну виступав проти радянської влади і потім утік до Германії. А як попер на нас фашист, то і Краснов об’явився. Він з числа білоемігрантів і тих, що хотіли прислужитися німцям, організував добровільне так зване козацтво. Нашому корпусу передали їхню амуніцію, вози, коней. Провели перед строєм і самого генерала. Зросту він невисокого, товстенький, борода біла така, хвильована. На вигляд був років 50, але насправді мав 70 з гаком… Начальник штабу за ним ніс його сумку польову і шаблю. Шабля велика, золота, крива, з коліском на кінці. У 1947-му, за вироком Верховного суду СРСР, Краснов, Шкуро, фон Панвіц та інші були оголошені військовими злочинцями й засуджені до смертної кари через повішення.
Есесівці Камінського
Сучасний російський письменник Ігор Бунич так характеризує ситуацію літа 1941-го: «Відчайдушний спротив окремих застав, частин і гарнізонів не міг приховати від командування неймовірної поведінки армії. Півтора мільйона людей перейшли до німців із зброєю в руках. Деякі – цілими з‘єднаннями, під звуки дивізійних оркестрів. Два мільйони людей здалися в полон, покинувши зброю. 500 тисяч людей було захоплено в полон за різних обставин. Мільйон людей відверто дезертирували. Приблизно мільйон людей розсіялися по лісах. Решта у паніці відійшли на схід. У небаченому вирі безслідно щезали цілі полки, дивізії й навіть корпуси. Зникали безвісти цілі ескадрильї. Безвісти щезло 20 генералів і 182 тисячі 432 офіцери різних рангів. 106 генералів з командуючими кількох армій включно опинилися в полоні. Майже не зустрічаючи опору, німецькі війська займали місто за містом, там злітали з п’єдесталів пам‘ятники Леніну і Сталіну. 3 піднесенням населення зустрічало німців, із квітами, хлібом і сіллю».
Зимою 1941–1942 років колишнім червоноармійцем і більшовиком Броніславом Камінським була створена Російская освободітєльная народная армія (РОНА). Він був ображений на радянську владу, адже за критику колективізації відсидів 5 років. Разом з ним на службу до Гітлера перейшов його шкільний товариш Костянтин Воскобойник. Вони заснували під протекторатом фашистської Німеччини так звану Брянськ-Локотську республіку. Їхня армія налічувала 10-15 тисяч бійців: місцевих добровольців, радянських дезертирів та колишніх військовополонених. Мали 24 трофейні танки Т-34 і 36 гармат. Авторитет Камінського був високим, в літературі описані випадки масового переходу радянських партизан на його сторону. Бійці Камінського брали участь у кількох каральних операціях в Орловській, Дмитрівській областях та Білорусі. В липні 1944-го РОНА стала окремою бригадою СС, Камінський отримав звання бригаденфюрера. Його 1700 бійців разом з іншими підрозділами СС придушували Варшавське повстання. Але у серпні 1944-го німці розстріляли Камінського та деяких його соратників за вчинені звірства проти цивільного населення.
Майже одночасно з РОНА в Білорусі була створена перша російська національна бригада СС «Дружина». Командував колишній радянський підполковник Володимир Гіль-Родіонов. Згодом бригаду очолив колишній радянський генерал Г.Жиленков. «Дружина» зганьбилася масовими вбивствами мирних громадян у Польщі й Білорусі.
Армія Власова
Радянському генерал-лейтенанту Андрію Власову пощастило пережити сталінські чистки 30-х років. Коли почалася війна, йому доручили оборону Києва і Москви. Був командувачем 2-ї Ударної армії (Волховський фронт), опинився в оточенні. 11 липня 1942 року його захопили жителі села Туховежі й передали німцям. Знаходячись у Вінницькому таборі для полонених вищих офіцерів, Власов погодився організувати й очолити профашистську російську армію. Він підписував листівки із критикою радянської влади, завдяки чому тисячі червоноармійців переходили лінію фронту і вступали в його Російскую освободітєльную армію (РОА). Разом з іншими радянськими генералами і високопоставленими офіцерами, що перейшли до Гітлера, Власов створив Комітет звільнення народів Росії. Він претендував на посаду голови профашистського уряду в Радянському Союзі після повалення Сталіна.
Армія Власова нараховувала близько 120 тисяч бійців. Дві повністю сформовані дивізії – 40 тисяч, третя погано озброєна – 10-12 тисяч, козачий корпус генерала Гельмута фон Панівіца – 45 тисяч, російський корпус у Сербії – 6 тисяч, ще малочисельні підрозділи козаків, калмицький корпус та інші. В грудні 1944-го за вказівкою міністра авіації нацистської Німеччини Геринга були створені військово-повітряні сили РОА. Там було 28 літаків «Месершміт» і «Юнкерс». Спеціальний німецький орден отримав пілот 1-ї Східної ескадрильї Люфтвафе капітан С.Бичков, який раніше вже мав Зірку Героя Радянського Союзу. Для підкріплення РОА була залучена Російська зарубіжна православна церква.
Після великих втрат на Східному фронті, Гітлер погодився з рейхсфюрером СС Генріхом Гімлером дозволити Власову створити 10 дивізій РОА. Та було пізно. У квітні 1945-го підрозділи РОА вступали в бій з радянськими військами. Незважаючи на очевидну перевагу противника, жоден боєць РОА не став дезертиром. А ось до Власова перебігли 300 радянських солдат.
Коли провал Гітлера став очевидним, Власов вирішив перейти до американців. Сподівався, що США розпочне війну проти СРСР і його армію використають для повалення комуністичної диктатури. Аби довести вірність американцям, Власов наказав своїм солдатам знищити підрозділ СС, який мусив підірвати Прагу. Але штати відмовили Власову у політичному притулку. 2 серпня 1946 року його видали Москві. На суді Власов заявив, що завдяки його діяльності сотні тисяч радянських військовополонених залишилися живі. За вироком Військової колегії Верховного суду СРСР 2 серпня 1946 року радянсько-фашистського генерала повісили.
Сьогоднішня Росія вшановує поплічників гітлерівського» фашизму. У 1994 році в Москві на території храму Всіх Святих, створили меморіал «Примирення народів Росії, Німеччини та інших країн, що воювали у двох світових і громадянських війнах». На пам’ятнику – прізвища Краснова, Шкуро, Кононова та інших генералів і отаманів, які співробітничали з Гітлером. Не забули і 15-й козачий корпус СС. Щоправда, з напису «СС» прибрали, тому вийшло так: «Козакам 15-го кавалерійського корпусу, що загинули за віру і вітчизну».

The Show Must Go On

    Сьогодні о 16-00 на Соборну площу Черкас, не дивлячись на несприятливі погодні умови (холодно, слабка мрячка), зійшлося чимало містян на начебто "інавгурацію" новопризначеного голови ОДА Ю.Ткаченка. Як я вже повідомляв, це призначення відбулося за словами Хутіна-пуя "нє савсєм законно".

    Як же ця церемонія відбувалася, я зараз спробую вам розповісти.

    Почалося з того, що до останнього моменту було загадкою, хто буде презентувати, новоспеченого обласного високопосадовця: голова обласної ради Валентина Коваленко повідомила, що не могла представити загалу новопризначеного керівника області, бо це для неї був би «алогічний крок». Про це вона зауважила сьогодні журналістам на Соборній площі перед початком заходу: " Це суперечить тій позиції, що я виявляла, адже ви знаєте, що я у складі делегації від Черкас їздила до Кабінету Міністрів України з донесенням думки обласної народної ради, яка підтримала на цю посаду іншу кандидатуру.  Юрій Олегович сьогодні ще зранку зрозумів, що я не буду його представляти. І  почув мою думку, що представити його мають приїхати з Києва від «УДАРу», адже саме ця партія брала на себе політичну відповідальність за призначення голови Черкаської облдержадміністрації.  Нехай не перша, нехай друга особа приїде і  засвідчить, що саме «УДАР» бере відповідальність за призначення... Я також знаю, що дзвонили сьогодні із Золотоноші, Звенигородщини люди, які висловили невдоволення таким призначенням, не погодженим із народом". І після сказаного, Валентина Коваленко додала:

"Та, як бачимо, Юрій Ткаченко сам вийшов до людей на Соборну площу, щоб представитися громаді".
    Тут же, поруч з В. Коваленко вже знаходиться Ю.Ткаченко. Поряд з ним - колишній голова ОДА Олександр Черевко, при головуванні якого Ткаченко був головним податківцем області та Митрополит Черкаський і Чигиринський (УПЦ КП) Іоан.
   Всі вирушили до людей, що зібралися на площі. І перше, що мене вразило (причому - негативно!) - це ось така картина:

Вони навіть по-тулубівськи вже вміли скандувати. Хоча, тепер вже: "Тка-чен-ко!"
     "The Show Must Go On!", - вигукнув, побачивши цей цирк, настоятель Храму Покрови (УГКЦ) о. Юліан Шеремета, який стояв поруч зі мною. Вираз обличчя отця говорив про все те, що від такого видовища було й у мене на думці та язику.  Як пізніш я дізнався - це стояли працівники "Фермерського ринку", який пов'язаний з іменем нового Черкаського можновладця. Хоча сам можновладець не відбріхувався від того, що у бізнесі він "засвічений":   "Займався бізнесом до влади і буду займатися після того, як піду з посади. Бізнес не приховую. Я самодостатня людина. Всі кроки буду робити разом із громадою і під контролем громади. Я живу у Черкасах, планую тут жити і працювати далі. Збирати статки і виїжджати кудись, як мій попередник, в мене в планах нема. Тому думаю про те, як буду людям в очі дивитися". Так, не продзигачив, адже нам відомо, що  він є співвласником черкаської торгівельної мережі "Молі", підприємств "Золотоніський бекон", "Золотоніські сади", фермерського господарства "Воля", одного з найдорожчих черкаських ресторанів "Ботічелі" та "Фермерського ринку", відкритого вже в часи папєрєдніка, що втік в невідомому напрямку і нині знаходиться в розшуку, масона Тулуба.
   Люди, які були на площі, зауважили  що  для нинішніх політичних змін важливим є участь кандидатів на керівні посади в революційних подіях.

– Майдан у мене в серці! Я так само, як інші черкащани, возив продукти на Майдан і забезпечував наших хлопців медикаментами. Сьогодні на Володимирській в Києві працює магазин «Моллі». Це частина того бізнесу, що в мене є. І той магазин надавав продукти і медикаменти мітингувальникам. Бо у певний період не гроші були важливі, а була проблема доставки продуктів і медикаментів. І працівники магазину безпосередньо це робили. Я вам скажу відверто, що мені небайдужа доля тих, хто проливав кров на Майдані. Як бачите, сьогодні я стою перед вами. Раніше все відбувалося в закритому режиму, проте нині так не буде. І кожне призначення в районах проходитиме через призму народної ради, – зазначив Юрій Ткаченко. Разом з тим, він заявив, що якщо рішенням громади буде відсторонення його від посади, то він прислухається до її думки. 

— Якщо сьогодні більшість із громади заявить про те, що я не можу виконувати свої обов’язки, як голова обласної адміністрації, що я кладу ваші гроші в кишеню, то мені буде соромно перед хлопцями, які віддали своє життя, перед Богом. Якщо ви вважаєте, що я не гідний цієї посади, я готовий написати заяву і підти. Але це має сказати громада, а не політичні сили, що мають власний інтерес, — сказав він.
    Ну що ж:  що було, пережили, що буде - не просто побачимо, а дивитимемось пильним оком.

 Валентина Коваленко пояснює, чому не буде представляти Ю.Ткаченка громаді.

Юрій Ткаченко (ліворуч) у супроводі колишнього, ющенківського "губернатора" (та немає у нас губерній!!!)  О.Черевка, який відзначився при розкраданні "Золотої підкови".

Владика Іоан настановлює Божим словом нового очільника.

 


Підсилення звуку було відсутнє, тому далеко не всі чули промовців.

Яка нині ціна призначення Голови ОДА на Черкащині?

Вчора мешканці Черкащини дізнались, що в.о. Президента України О.Турчиновим підписаний Указ про  призначення Головою Обласної державної адміністрації Юрія Ткаченка.
  Ця новина стала відром холодної води на голови принаймні найактивнішої патріотичної спільноти.
  Почнемо з того, що ніхто, як на мене, не заперечував би спільне рішення опозиції, якій саме силі дістанеться квота на призначення такого посадовця. Інша справа - яким чином це відбулось вже в тій саме силі, кому це дісталося. У нашому випадку - ця квота дісталась "УДАРу" В.Кличка.
  Що ж далі? Чи відбулось громадське обговорення кандидатури? Ні. Але, наскільки мені відомо, сьогодні вже відбулося таке обговорення в Народній раді Черкащини. Сьогодні! Вже після того, як кандидатура була затверджена.
  Саме з цього приводу о 15-00 на Соборній площі міста зібрались мешканці Черкаської області. Сам «винуватець» події до людей не прийшов. Громадськість виявила стурбованість з того приводу, що обіцяного погодження з Майданом того, хто претендує на посаду очільника області, не було. За браком власних досвідчених кадрів, Кличко протежував на посаду грошовитого місцевого бізнесмена з команди «любих друзів» помаранчевої влади, екс-головного податківця Юрія Ткаченка, який тісно співпрацює з командою колишнього губернатора Черевка, місцевого бізнесмена Казаряна та депутатів-мажоритарників з команди регіоналів Бобова та Ничипоренка.
    «Майданівці» принесли символічну "валізку" з грішми, аби показати справжню ціну посади очільника області. На валізі з «євриками» — напис «від «любих друзів».

 Кандидатура Ткаченка відома у політичних та бізнесових колах, однак майже невідома місцевим «майданівцям». «А хто він?», «А чому ми його тут не бачили?», «А за які заслуги  його призначили?», — цікавилися черкащани, які щодня виборювали перемогу Української революції на вулиці.
   Активістка місцевого «Демократичного альянсу» Таїсія Плахута вважає, що  прийшовши на посаду, Ткаченко відразу має показати громаді, яка у нього машина, якою він та його родина володіє  нерухомістю, пояснити, де він узяв гроші на всі ці речі, чи відповідають його доходи реальному рівню життя.
    Усі також погодилися з думкої більшості, що негайно повинен приїхати Віталій Кличко, представити Ткаченка і сказати, що бере повну відповідальність на себе за формування нової команди у нас на Черкащині. Бо враховуючи загрозу воєнних дій в Україні, «Батьківщина» деструктивно діяти не буде, а буде й надалі працювати для громади. Але повинно проходити обговорення на майдані та у люстраційному комітеті.
    Активісти місцевого Автомайдану передали  Юрію Ткаченку коктейль Молотова, як нагадування про силу народу, про пильний контроль, який відтепер візьмуть над ним черкащани.  

З точністю до навпаки! “Народні” МВС та СБУ закликають українців здавати зброю

Вчора увечорі на своїй сторінці у фейсбуку міністр МВС Арсен Аваков оприлюднив спільне з керівником СБУ В. Наливайченком звернення до власників зброї, у якому вони вимагають здати неналежно зареєстровану зброю.

Так?

З наведеними у зверненні причинами щодо необхідності здачі нелегальної зброї можна було б погодитися, якби не кілька “але”!

На нашу думку подібні заклики доречні лише у мирний час, і лише тоді, коли: 

1) у державі належним чином функціонують правоохоронні та силові структури, 2) є прозорий і нетривалий у часі механізм отримання громадянами офіційних дозволів на зброю, 3) є контрольований легальний ринок обігу вогнепальної зброї (мається на увазі не мисливська, а зброя  самозахисту!).
   Але у той час, коли:
1) триває неприкрита військова агресія іншої держави на землю України;
2) центральні органи влади у Києві відверто не здатні організувати реальний і дієвий супротив окупантам;
3) замість організованого озброєння народу та створення підрозділів територіальної оборони  (народного ополченія!) по всій країні  робляться показушні кроки, як у випадку із створенням Національної гвардії;
4) по усім областям України фактично безперешкодно роз’їжджають сотні проросійських екстрімістів, серед яких є і військові армії окупантів, і відверто кримінальні елементи;
5) міліція на місцях кадрово ослаблена, деморалізована, а той просто саботує виконання своїх обов’язків, цей заклик є виключно шкідливим (якщо не шкідницьким!) і знову таки є лише черговою показухою і робився виключно для “галочки”!

Бо кримінал та екстремісти, які завжди мали зброю, ніколи на подібні майже істеричні заклики не реагували!
   А єдиний, хто може дослухатися цього звернення, це законослухняний український патріот, що колись знайшов на дідовому горищі, наприклад, старезну рушницю, і бажає бодай із нею захистити свою родину та землю.

І йому наразі здавати ту зброю не варто! Навпаки, ми радимо МВС та СБУ терміново розглянути та запропонувати спрощений правовий механізм швидкої легалізації громадянами усіх тих “стволів”.

Бо інакше, дай Бог щоб ми помилялися, але зустрічати ворога у стін нашого дому ми будемо озброєні лише… власною ненавистю!
Ні - так!

                                                                                          Мій побратим  Влад Брова, "Дзвін".

Кримський капкан для Росії

Що буде після референдуму про приєднання Криму до РФ





Александр Комаровский, http://www.ukr.net/
.Для початку, хотілося б порадіти за російських ура-патріотів. Сьогодні на їхній вулиці свято: Крим ось-ось буде голосувати за приєднання до Росії. Враховуючи, що ті, хто захопили напередодні владу в Криму, політики вже проголосували за всіляке приєднання, варіантів проголосувати «проти» у кримчан практично немає. Їх власне вже не запитують, а просять підтвердити прийняте без них рішення.
   Історична справедливість буде відновлена. Російська імперія відроджується , повертаючись до колишніх кордонів , а її нинішній і беззмінний керівник забезпечує собі славу збирача земель руських . Флот ніхто вже не зможе вигнати з території стратегічного півострова , російськомовне населення Криму буде врятовано від « бандерівців » ... Загалом , з якого боку не дивися , з усіх боків одні позитивні моменти. А ті , хто не в змозі чітко сформулювати майбутні геополітичні переваги , які дає приєднання півострова , можуть просто покричати «Крим ! » І помахати російським прапором.
  Загалом, кожна людина заслуговує свого шматочка щастя. Тому прихильникам імперії треба щосили радіти сьогодні, адже за це щастя було дуже дорого заплачено. Завтра за нього доведеться заплатити ще більше і радість від придбання може дещо потьмяніти.
  Для того , щоб отримати Крим сьогодні , керівництвом РФ була пророблена титанічна робота . Були вкладені величезні кошти в пропаганду росіян , українців і світової громадськості. Частини жителів РФ без перебільшення революційно перевернули свідомість , щоб вони сьогодні раділи нападу на дружню слов'янську православну державу . Як результат , громадська думка в Росії в цілому поки підтримує анексію . Є , щоправда , звернення 90 заслужених діячів культури , які вважають , що на Росію насувається справжня катастрофа. Це Макаревич , Гребенщиков , Ахеджакова , Рязанов - і т.д. Зате є лист на підтримку політики Путіна в Криму , яку підписали 390 інших діячів культури. Це Безруков , Боярський , все Бурановські бабусі , Баталов , Бабкіна і далі за списком .
   В Україні та  світі задача стояла ще складніша - потрібно було переконати українців у тому, що без захисту РФ їм не прожити аж ніяк. А світова громадськість повинна була прийняти факт анексії.
    Щоправда , хотілося б звернути увагу на те , що захоплення Криму , це вже сама по собі поразка Кремля - ​​ще кілька місяців тому в Росії сподівалися роздобути Україну цілком, йшла розмова про її вступ до Митного союзу , готувалися офіційні документи по споруді моста через Керченську протоку . Якби ця задумка вдалася , Крим не довелося б віддирати від України «з м'ясом» . Спокійно , без нервів Україну поступово інтегрували б у сім'ю колишніх радянських народів , а кримчан у довісок зв'язали б другою пуповиною безпосередньо з Росією. І це дійсно був би дипломатичний успіх РФ .
                                 Тактична перемога, стратегічна поразка    І тільки з тріском програна інформаційна війна за Київ, незважаючи на хороші результати на півдні і сході України, змусила Путіна ввести в Крим війська. Чому інформаційна війна програна? У цьому легко переконатися, достатньо з'їздити до Києва і подивитися на настрої народу.
   Але навіть якщо спостерігати здалеку - армію НАТО чи спецназ США заради перемоги революції в Київ не вводили. І навіть якщо припустити, що за майданом стоять підступи Держдепу, безпосередньо в революції брали участь переважно українські громадяни, які користувалися підтримкою значної кількості киян.
   Росія патологічно не вміє ставити на правильних політичних гравців в Україні . Підтримка режиму Януковича була величезною дурістю. Витративши 3 млрд. грошей платників податків на підтримку на плаву падаючої влади , Путін отримав абсолютно неавторитетного і компрометуючого « союзника» в особі Віктора Федоровича. Що з того , що « верховний головнокомандувач » готовий виправдати будь-яку агресію Росії проти його країни , аби йому « гарантували особисту безпеку ». З таким же успіхом , на Заході можуть знайти «справжнього» родича Романових , який зажадає повернути йому трон по праву престолонаслідування . Навіть у Кремлі не заперечують очевидний факт - Янукович не має політичного майбутнього , скільки його не води на прес -конференції.
    Як результат, незважаючи на те, що найбільша держава на планеті в результаті анексії Криму приростає ще одним клаптиком землі, стратегічно Росія втрачає набагато більше. Як не крути, Україна є найбільшою державою Європи, а кримська авантюра Росії перетворює вчорашнього партнера в найлютішого ворога і дуже сильно полегшує її цивілізаційний розворот на захід.      Крим перетворився для Росії у справжній капкан. Причому вибратися з цього капкана вже неможливо.
                                                     Україна після 16 березня
    За результатами референдуму в Криму можливі три сценарії розвитку подій.
    Варіант перший - включення півострова до складу РФ. У цьому випадку Росія отримує всі можливі і неможливі санкції з боку США та ЄС і перетворюється на країну - ізгоя. Відкрито воювати з ядерною державою ніхто , швидше за все , не стане. Але всі принади економічної ізоляції Росія відчує в повній мірі. Тут варто відзначити один важливий момент - раніше Кремль мав можливість грати на протиріччях між країнами ЄС. На противагу налаштованих більшою мірою антиросійськи поляків чи литовців , можна було залучити союзників з Німеччини чи Франції , які успішно торгували з РФ при будь-якій політичній погоді . І вже тим більше можна було грати на протиріччях між США та ЄС.
    Позиція по Україні вже згуртувала всі країни західного світу проти Росії. Європарламентарі змагаються у вигадуванні « кар єгипетських » для Росії. А холодна війна стає вельми і вельми вірогідним сценарієм . При цьому протистояти РФ буде практично весь світ. Свого часу СРСР вже програв гонку озброєнь проти США . Росія , це лише бліда подоба радянського союзу. Змагатися проти об'єднаної Європи , США та Японії разом узятих у неї просто не вистачить ресурсів . І ще велике питання , на чию сторону стане Китай - китайцям і самим цікаво буде приростити свою територію за рахунок безлюдного далекого сходу Росії. Тим більше , якщо перегляд післявоєнних кордонів по « волевиявленню народу» почали самі росіяни . По суті , американці вже повною мірою відігралися за дипломатичну перемогу Москви у сирійському питанні. Причому , зроблено це було руками самого Путіна. Плюс до цього , під серйозний удар потрапила з такими зусиллями побудована газова імперія РФ . Заморожується розвиток і будівництво Північного і Південного потоків . А США планує і зовсім вибити Росію з європейського ринку нафти і газу. Якби Путін не придумав захопити Крим , Держдепу потрібно було б йому цю ідею " підказати " .
    Враховуючи майбутні економічні труднощі , Росії до всього іншого доведеться міцно вкластися в освоєння і утримання Криму. Жителі півострова , яким плювати на міфічних «бандерівців» , в першу чергу чекають російських зарплат і пенсій , про які так заманливо розповідав по телебаченню Володимир Путін. Очікування від повернення до матінки - Росії дуже високі . До того ж російський депутатський десант в особі пана Жириновського вже наобіцяв кримчанам золоті гори.  Це нагадує ситуацію з президентством Віктора Януковича. Поки жителі сходу особисто не відчули «покращення» на власній шкурі , вони ідеалізували уряд професіоналів і його главу . Зате зараз мало хто поставив би на перемогу Віктора Федоровича на прийдешніх виборах.
   Аналогічний ризик чекає на Росію в Криму. Україна ні за що не визнає анексію автономії і добиватиметься її повернення. А кримчани , наговорившись вдосталь російською мовою ( якою  їм і  дотепер ніхто не забороняв спілкуватися ) , почнуть вважати економічні придбання від свого нового статусу. Якщо порівняння буде не на користь Росії , Крим може бути знову для неї втрачений і на цей раз вже назавжди. Щоправда , Кремль може спробувати «зекономити» , повністю дестабілізуючи ситуацію в Україні . Тоді можна буде говорити , що завдяки РФ в автономії існує хоч якийсь закон і порядок , в той час як на материку панує хаос. І бійка поміж  проросійськими і проукраїнськими мітингувальниками з пораненими і загиблими в Донецьку , стрільба з убитими в центі Харкова - говорить про те , що Москва вибрала більш дешевий варіант .
   До речі кажучи , всі ці роки Крим був « якорем» , який тримав Україну в орбіті Росії . На всіх президентських і парламентських виборах в нашій країні йшло протистояння ідеології західної України і проросійськи налаштованого південного сходу. Практично кожного разу « фіналісти » виборів приходили ніздря в ніздрю. А кримські виборці завжди стабільно віддавали левову частку голосів проросійським кандидатам. Навіть якби не було агресії Росії , яка погіршила ставлення до Кремля в тому числі і на сході країни , все одно догляд Криму кардинальним чином змінює співвідношення сил в Україні . Без Криму , у кандидата в президенти від сходу практично немає шансів на перемогу. Те ж стосується і парламенту , в якому той же Вадим Колесніченко є мажоритарником від міста Севастополя .
   Нарешті , наявність у Криму майже 400 тисяч кримських татар включає в тугий вузол набутих проблем ще й релігійну складову. Корінні жителі Криму категорично проти від'єднання від України . Умовити їх практично неможливо. Попередники Путіна з держбезпеки депортували кримських татар з їх рідної землі в часи СРСР. Держава Україна надала кримським татарам можливість повернутися на батьківщину. Ви все ще вважаєте , що кримські татари захочуть повернутися в лоно матінки- Росії? Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв вже звернувся за допомогою до братніх народів Туреччини , Азербайджану та Казахстану. А значить , бродіння навколо кримського питання загрожує розхитати і ще одне дипломатичне досягнення Путіна - Митний союз . Навіть білоруського « бацьку » Лукашенка стурбувала обстановка , яка складається в Україні .
    Втратити мале , щоб придбати велике . Або хапатися за мале , відрізаючи собі шанси на успіх у великій грі. На мій погляд , геополітичні розклади по Криму явно свідчать не на користь Росії , хоча тактично Путін поки виграє . Виграє , поки не почалася братовбивча війна , поки не застосовують санкції повною мірою , поки засіки батьківщини не спустошить падаючою економікою , новим дотаційним суб'єктом і зростаючими військовими витратами і поки не стабілізувалася політична обстановка в Україні . Так що , радіти треба швидше , час працює проти прихильників анексії Криму .
    Варіант другий . Формально незалежний Крим . Цей варіант розвитку подій теж важко назвати виграшним для Кремля. Навіть якщо кримчани відокремляться від України , але так і не приб'ються до РФ - все одно європейці не визнають нового статусу автономії. Правда , як повідомляє Gordonua.com з посиланням на джерело в Кремлі , Євросоюз в особі канцлера ФРН Ангели Меркель і президента США Барака Обами домовилися з Путіним про те , що Захід закриє очі на Крим і базування там Чорноморського флоту , а натомість Україну « відпустять » до Євросоюзу.   Нібито про ці домовленості , за словами джерела , відомо і новому керівництву України , саме тому воно свідомо не робить жодного кроку , щоб відстояти Крим .
   Дійсно , в.о. президента Олександр Турчинов заявив днями про те , що Україна не буде намагатися силою зупинити російську окупацію Криму , щоб не підставляти під удар свої східні кордони . Ось тільки , в чому тут стратегічна вигода Росії? Іміджеві втрати РФ вже понесла колосальні . Фінансові збитки вже перевищили астрономічні суми, витрачені на Олімпіаду в Сочі. Захід справді отримує вірного союзника , готового до радикальної модернізації . Зате Росія до і так наявної в її розпорядженні стоянці флоту, отримує під боком мобілізованого заклятого ворога. У чому тут стратегічна вигода ? ! Тим більше що Росії все одно доведеться підтримувати чергове невизнане світовим співтовариством державне утворення , як це відбувається в « незалежних» Абхазії і Південної Осетії, Придністров'ї.  До того ж , зробити Крим по- справжньому самодостатнім можна лише приєднавши до нього ще ряд південних областей України . А зробити це ще більш проблематично , ніж відрубати саму автономію.
    Варіант третій. Відновити існуючий статус- кво. Цей варіант можна назвати самим малоймовірним. Російський ведмідь потрапив до кримського капкану вже всіма чотирма лапами. Після всього сказаного і зробленого , здати назад вже не вийде. Кримським сепаратистам шляху назад вже немає - або вони ведуть півострів в РФ , або українська влада веде їх до прокурора . Всі горщики , які можна було розбити - розбиті. Тепер Україна точно піде до Європи , принаймні всі її частини , які проросійські сили не зможуть відібрати силою. Ставлення міжнародної спільноти до РФ безнадійно зіпсовано. Тепер на відновлення репутації у Росії підуть роки . Також дуже важко уявити собі емоції проросійськи налаштованих кримчан і росіян , які вже відзначили приєднання Криму ....
   З якого боку не дивися - видатне земельне придбання Путіна при найближчому розгляді виглядає вже не таким привабливим . Російська федерація і без того є найбільшою державою на планеті , її проблеми скоріше в тому , як облаштувати ці безкраї території . А ось бажання переглянути післявоєнні кордони Європи може вилитися у величезну трагедію для братських народів не тільки України і Росії , а  й усього світу. Не хотілося б , щоб теплий, сонячний , привітний туристичний Крим перетворили на порохову бочку. В останні століття за нього тож пролито величезну кількість крові. Дуже важливо не запустити криваву карусель по новому колу .

Російські окупанти крадуть гусей у кримчан

  

Президент РФ бачить розгул нацизму  в Україні

Лаври слави відомого літературного героя Паніковського не дають деяким російським окупантам на території Кримської автономії. Сьогодні багато інтернет видань світу облетіла фотографія одного російського окупанта, який в руках тримає за шию два захоплених у населення гусей. Ця фотографія до болю нагадує аналогічні фотографії 70-річної давності, коли точно ж такі дії робили на території України фашистські окупанти.