Автомайдан цькує Тулуба на Марбельї: "Цьому пану нема чого робити в демократичній Іспанії!"

Як повідомляє прес-служба автомайдану, напередодні облоги Черкаської ОДА українці в Іспанії поширили навколо апартаментів черкаського голови обласної державної адміністрації Сергія Тулуба листівки. Заліпивши ними стовпи, паркани смітники, роздаючи їх перехожим, активісти прагнули розповісти місцевим мешканцям, ким є на своїй Батьківщині Сергій Тулуб та на чиї гроші придбано маєтки. Згадані іспанські вілли регіонала знаходиться в містечку поруч із Сан Педро в провінції Марбелья, яка є одним із найпрестижніших та найдорожчих курортів на південному узбережжі Андалусії. У листівці, складеній іспанською мовою, активісти пишуть:

         УВАГА! НЕГІДНИК ПОРУЧ ІЗ НАМИ!
Тут, у Марбельї, мешкає Сергій Тулуб — представник української влади, яка в Україні по-звірячому розганяє мирні демонстрації студентів та вчиняє бандитські напади на активістів. Український народ прагне, щоб Україна інтегрувалася до Європи, але влада ігнорує бажання власного народу і всіляко придушує протести. Зате українські можновладці на вкрадені в народу гроші вже давно покупляли маєтки в Європі. Зокрема у Марбельї апартаменти в елітному готельному комплексі Rincon Andaluz належать Сергію Тулубу, а одні з апартаментів La Pepina на El Embrujo Playa - його синові Борису та дружині Галині. У цього пана, як і в кожного українського можновладця, руки в крові українських борців за демократію і громадянські права. Його маєток куплено на крадені гроші — адже зарплати українського владця на це не вистачить. Найкраще, що ми з вами можемо зробити — це засвідчити цьому панові свою зневагу. Представникам авторитарної влади, що гнобить власний народ і нищить демократію в своїй країні, нема чого робити в демократичній Іспанії. Хай забирається геть!"

Джерело: сайт "Провінція"

Гречкосію фотографувати шеваль'є - зась!

   6-го серпня черкаський губернатор Сергій Тулуб таки побував у рідному селі Тараса Шевченка — Моринцях, повідомляє опозиційний портал Черкащини "Про головне". Чекали на нього вже давно, місцеві автодорівці все ніяк не могли визначитися, чи асфальтувати величезну яму на дорозі, чи минеться. Сергій Борисович ревізував стан підготовки села до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Про візит високого гостя майже ніхто в селі не знав, подія була утаємниченою, бо ж земляки Тараса ніколи не змовчують палкому Сергію Борисовичу та запитують про те, що бажають, чим доводять чиновника до кипіння, адже той звик, що перед ним лише кланяються. 

Напередодні високого візиту таки заасфальтували багатостраждальну глибоку яму на повороті у селі, а налякані автодорівці чекали губернатора, як бога, щоб демонстративно ще раз проїхатися катком, засвідчивши таким чином невпинну працю.

Візит Сергія Борисовича тривав кілька хвилин, але за цей короткий час місцева влада встигла мало не до смерті  налякатися. 62-річний голова села довго не міг згадати, що знаходиться у приміщенні… місцевої пошти. Будівля пошти роздратувала героя-губернатора. «Що це за приміщення і чого воно тут стоїть?» Налякана сільська влада зо 5 хвилин не могла доп’ясти, що й до чого, аж поки один з моринчан вигукнув: «То це ж наша пошта!»  

Будівлю сільської пошти збудовано у селі 1963 року. Будівлю тримають у догляді, вона обкладена плиткою, встановлено нові євро-двері. Чим же вона не догодила Сергію Борисовичу? Справа в тім, що за поштою проводять  реконструкцію Чумацької хати, на території якої побудують воловні (повітки, де тримали волів у давнину).  Хто б міг подумати півстоліття тому, що пошта замуляє черкаському губернатору з Донбасу?   Та й як її прибрати звідти? У жмені не перенесеш! А розвалити теж не можна, бо нема за що будувати нову. 

Під час візиту місцевим чиновникам перепало на горіхи, губернатор не стримувався з висловами у дусі: «Ніхто нічого не робить!» Та чи знає очільник області, що казначейство не пропускає жодних платежів на соціально-економічний розвиток села.  Не знає губернатор, певно, що на місці тих воловень, які запланував Тулуб, — людські земельні наділи. На землю у людей є державні акти, однак губернатору, кажуть,  доповіли, що все вже вирішено й з людьми погоджено, хоча це неправда. 

Про ці та про інші проблеми хотіли поговорити моринчани з Героєм України. Болить селянам і те, що місцевий харчовий комбінат «покращувачі» довели до банкрутства, а тепер планують вирізати на метал. Однак з Тулубом дозволили поспілкуватися «на камери» лише кільком «обраним», решту селян, яких не запрошували, відтіснила охорона губернатора. 

Не до вподоби Сергію Борисовичу припало й те, що місцевий моринчанин хотів сфотографувати його. На бідолаху  Тулуб зірвався криком, мовляв, хто такий і як посмів? «Та я ж із радості, що така знатна людина побувала у нас у селі, Герой України, як не як!» Одначе чоловіка попід руки відвела охорона, а інші безмовно спостерігали за тим дійством.  Для кого Герой, а для кого - кавалер масонського ордена Св. Станіслава, шеваль'є як не як... А тут якийсь гречкосій з фотоапаратом-мильницею!

                                                         *    *    *

     Бачачи таке, мимоволі думаєш, що ж воно за влада така, якій заважають люди?

Одіозний Береза не ходить на роботу і не формує в школах загони «тулубюгенду». Поки що...

Тетяна Воронцова для сайту "Дзвін"

Солдат спить, а служба йде, – таким відомим афоризмом можна охарактеризувати «невтомну» працю сумновідомого в Черкасах Вадима Берези, що три тижні тому був переведений на роботу в департамент освіти Черкаської ОДА. Працівники освітнього управління кажуть, що його робоче місце стоїть порожнім, хоч в зарплатних табелях йому сумлінно проставляють відпрацьовані «трудодні».

Напевне, пану Березі ніколи займатись муторними освітніми проблемами, бо він зайнятий власною, більш резонансною – заминанням скандального ДТП.

Нагадаємо, що 2 червня цього року на той час керівник соціально-політичного департаменту ОДА Вадим Береза на пішохідному переході на перехресті вулиць Оборонної та Смілянської у Черкасах на смерть збив молоду жінку і втік з місця пригоди. ДАІшники наздогнали джип Берези аж на вулиці Чорновола, і очевидці стверджували, що водій був п’яний. Сам Вадим Береза від будь-яких коментарів відмовлявся, а голова Черкаської ОДА Сергій Тулуб заявив, що перед законом всі рівні.

Утім, замість того, щоб звільнити з роботи чиновника із заплямованою репутацією, Тулуб перевів його в інший департамент і тепер закриває очі на його хронічні прогули. Мабуть, Вадим Береза настільки незамінний кадр, що його плекають аж надто трепетно.

У черкащан стосовно такого бережного ставлення до Вадима Берези склалось своє враження, бо він був незмінною ключовою особою в організації провокацій під час знесення мирного мовного майдану на Соборній площі у Черкасах 6 квітня минулого року, засвітився із молодиками у «бийжидівських» футболках на опозиційній акції цьогоріч у квітні. У всіх випадках, коли на сцені з’являвся Береза із бригадою, активісти опозиції потрапляли до лікарні з поламаними кістками.

Словом, для нинішньої тоталітарної хунти в країні Береза справді цінний кадр, бо, як кажуть, допомагає координувати дії відвертих бандюків із типу правоохоронцями. От тільки влада ще не готова відкрито ставити його в приклад молоді, тому лише перевела на роботу в освітню сферу, не вимагаючи їздити по школах і формувати молоду зміну в загони «тулубюгенду». Поки що…

У Чапаєвці «підставні» діти грали на показуху губернаторові, а їх у таборі навіть не погодували

Людмила Коваленко, сайт "Про головне".

До  нашої редакції звернулися мешканці Золотоніщини, які шокували розповіддю про так  звану участь  «на показуху» в оздоровчому таборі у Чапаєвці своїх дітей.

Днями, 18 червня обласна влада порадувала яскравими повідомленнями про те, як черкаський губернатор Сергій Тулуб бував у Чапаєвці Золотоніського району в оздоровчому таборі, які  незабутні враження залишилися у дітей, які там відпочивають. Веселощі, конкурси, розваги — кожен з школярів мріє побувати у хорошому оздоровчому таборі, здобути нові знайомства, подружитися, зміцнитися духом і тілом. Інформація позитивна, такі щороку з’являються з вуст влади. Нагодовані здорові діти — щаслива влада.

Однак почуте нас шокувало і привело до думки: невже «ефективні менеджери» Партії регіонів аж до такого обману можуть додуматися?

Тож слухайте… Кілька днів тому у Золотоніських селах кинули клич: негайно зібрати якомога більше школярів та привести їх до школи. Щоб були охайні та знали кілька віршів для справи. Батьки, не второпавши у чім справа, довірилися школі та привели своїх дітей у призначений час. Дітей посадили у шкільні автобуси та повезли до Чапаєвки. Там перевдягли делегацію з кожного села у яскраві різнокольорові форми, навчили, як і що казати. І от настав урочистий час. Прибуло високе обласне начальство. Дядя губернатор привітно посміхався дітям, спілкувався з ними, запитував, як їм тут живеться, чого навчилися. Навезена дітвора, як і навчали дорослі, розповідала вірші, хвалилася, як добре живеться у «Чапаєвці», які веселощі та розваги для них організовано.

Задоволений дядя начальник оглядав табір, спілкувався з дітьми, може, й свою юність пригадував у цей час. Чи ж знав той довгожданий дядя губернатор, про те, як ретельно золотоніська влада готувалася до його візиту, що спереляку для масовки навезла дітей, ніяким боком не причетних до оздоровлення, та навчала змалку, як правильно брехати?

Та це ще не все… Сергій Борисович приїхав до дітей не з порожніми руками, а з цукерками та іграшками. Дітвора раділа, дякувала. Та варто лишень дяді було повернути за ріг табору й помахати «чапаєвцям» «До швидкої зустрічі!», як з  «навезених» школярів познімали форму, та посадили назад в автобуси додому, до хати. «А як же цукерки? А подарунки?» — шепталися діти. Та ті ласощі, як виявилося, не для них призначалися. Порозвозили дітей по селах, навіть не нагодувавши (!) у «чудовому», «омріяному», «фантастичному» таборі їхнього району. А вони ж чесно відтанцювали, відспівали та відкліпали великими дитячими очима перед дядею губернатором. Невже й цукерки не заробили?

Повернувшись додому, діти порадували батьків, що, виявляється, вони для звітності були у ролі щасливих таборовиків. Батьки — у шоці! «Не треба думати, що ми всі дурні», — кажуть нам обдурені батьки золотоніщини, яких ми, із зрозумілих причин не назвемо, аби не накликати помсти з боку золотоніської влади.

На думці лише одне: оздоровчі табори завжди особливо готували до приїзду високої влади. І елементи «на показ», зрозуміло, що були, бо хочеться, як краще, себе показати перед керівниками області. Це природно. Але таке я чую вперше.

Багато чесних керівників на ентузіазмі щорічно віддає душу та знання дітям влітку під час оздоровлення. Багато сил у  цей час приділяють керівники шкіл, райвідділів освіти та обласного управління. Відповідальність за життя і здоров’я дітей величезна. Щоб показати найкращий табір, управлінці з шкури пнуться, аби й діти залишилися задоволеними, і в батьків душа не боліла. А знайдуться такі, як у Золотоніському районі — і споганять славу про всіх управлінців в області.

А батьки не дурні, і вони все «на вус мотають» та журналістам розповідають. Кого дуримо, панове?

Пророцтво на Черкащину

Нещодавно на одній з зустрічей багатолітній політичний в’язень радянських концтаборів Олекса Різниченко подарував мені одну з останніх його виданих поетичних збірок “Сміх на гаку-2″ Більшість із поезій збірки написані в часи знаходженнях “там”, як пише сам автор і тому вони мають порядкові номери. І ось мені попадається на очі поезія  “Як сказати. №1082″ Люди добрі! Я читаю слова пророка! Вірш про Кожум’яку написаний 1.08.1972 року. Зацитую дві строфи – чи це не пророцтво? Судіть самі (Прізвище губернатора Черкащини - Тулуб):
                                     Я буду не голову з тулуба тяти,
                                     А тулуб стинатиму із голови,
                                     Ба справа, повторюю в тім, як сказати,
                                     Побачим, чи виросте тулуб новий.

І тулуб не виріс. І голову змія
Підбив Кожум’яка носком черевика.
Подався додому. І сонячний Київ    (похибка усього на 180 км- Н.О.)))
 («Бисть радость велика»)
Вітав чоловіка.

Ну, як вам? Що скажете?