| Максим Саморуков, "Слон". |
На місці падіння пасажирського літака «Малайзійських авіаліній» Boeing 777, що слідував за маршрутом Амстердам - Куала-Лумпур, в 60 км від російського кордону. Фото: Maxim Zmeyev / Reuters
Страшно подумати, але всього кілька місяців тому «коктейлі Молотова» і бої арматурою в центрі Києва здавалися межею кривавого ідіотизму, який неможливо собі уявити в Європі XXI століття. А кого зараз здивуєш цієї арматурою? Тепер таку дрібницю, як побиті демонстранти, з якої колись почався Майдан, ніхто і в стрічку новин виносити не стане. Тепер небесні сотні комплектуються кожні кілька днів, з обох сторін. І після чергового звірства здається, що все, далі вже зовсім нікуди. Але воно все котиться і котиться, і ось докотилося до малайзійського «Боїнга», збитого над Донецьком. І тепер недалеко від українського селища Грабово лежать 298 загиблих, більшість з яких ще вчора не те що Донецьк, а й Україну навряд чи змогли б знайти на карті.
Уроки Кимів
Це дивно, з якою самовбивчою завзятістю найрізноманітніші авторитарні режими не бажають вчитися на помилках один одного. Вся історія людства вчить будь-якого диктатора всього одному правилу: ти можеш робити, все що тобі заманеться, але тільки всередині країни. Ні в якому разі не лізь зовні, і тоді тебе залишать у спокої. Відвернуться, прикриють очі, висловлять заклопотаність і махнуть рукою. Але ж ні, утриматися неможливо. Через ...дцять років царювання королівства обов'язково стає замало, і руки самі тягнуться до олівців і карти світу. А далі все починає йти не за планом і швидко закінчується поваленням, повішенням, самогубством або ще якою-небудь незворотною неприємністю.
Муссоліні цілком міг би залишитися тихим південноєвропейським автократом і спокійно доцарювати до власної природної смерті десь на початку 1970-х в статусі не дуже улюбленого, але потрібного союзника НАТО по холодній війні. І ніхто б не став чіплятися до його фашистських загравань, як не стали чіплятися до Франко чи Салазара. Але ні, не сиділося. На тринадцятому році правління життя раптом стало йому не милим без Ефіопії. Далі за неї зачепилася Іспанія, Албанія, Греція, а всього через пару років все закінчилося екстреним засіданням Великої фашистської ради в липні 1943-го, в'язницею і висіння догори ногами на міланській бензоколонці.
І Муссоліні зовсім не один такий, кого згубив несподіваний напад зовнішньополітичної активності. Чого б аргентинській хунті було не залишитися при владі до 90-х років, а потім піти на своїх умовах, як це зробив Піночет? Але ні, las Malvinas son nuestras, Фолкленд наш, і все закінчилося за кілька місяців та ще й з тюремними термінами. Або Саддаму Хусейну раптом стало настільки не вистачати всій іракської нафти, що знадобилася ще й кувейтська, і він вирішив розбити собі голову об бетонну стіну. А легко міг би дожити до «арабської весни» і мирно дочекатися природної смерті у вигнанні.
Ніхто не став би заважати Іді Аміну в буквальному сенсі їсти своїх політичних супротивників ще хоч сорок років поспіль, але йому втовкмачилось приєднати до своєї Уганди шматок Танзанії. Пол Пот міг би згноїти не те що двадцять відсотків, а всі вісімдесят відсотків слухняних кхмерів, якби не дав волю своїм мріям про завоювання дельти Меконгу. А грецькі чорні полковники, якби не кіпрська авантюра, могли б правити ще кілька років і зустріти старість вдома, а не у в'язниці.
Чомусь ніхто не хоче повчитися у найуспішнішої диктаторської династії в світі - у північнокорейських Кимів, але ж є чого. Вони незліченну кількість разів рвали перед камерами договори про перемир'я, показово підривали ракети, робили людству "найостанніше корейське попередження", обіцяли перетворити Сеул в море вогню вже завтра, а весь інший світ - в нього ж максимум через тиждень. І нічого, спокійно передають владу від батька до сина, від сина до онука, ніхто їх не чіпає, тому що, незважаючи на весь деспотизм, у Кимів вистачає розуму ні на півкроку реалізовувати нічого зі своїх пишних військових загроз. Кіми розуміють, що в разі зовнішньої агресії ніхто за них заступатися не буде, що провести все акуратно за планом не вийде, що одна випадковість буде чіплятися за іншу і закінчиться все неминуче катастрофою, просто тому, що ніяких інших варіантів для таких випадків в історії людства не передбачено. Це розуміють навіть Кіми, а в Кремлі чомусь ні.
Непередбачувані обставиниЯкби в лютому, незадовго до початку російського вторгнення на Україну, хтось підійшов до високих кремлівських начальників і сказав: хлопці, ви розробили відмінний план, але забули в ньому врахувати, що в липні над Донецьком зіб'ють малайзійський «Боїнг», то навряд чи б хтось сприйняв це всерйоз. Ну що за дурниці - ось же найдокладніші плани, все чітко прописано, будь-які відхилення передбачені, звичайно, можлива якась поправка на непередбачені обставини, але врешті-решт, не малайзійський же «Боїнг», збито над Донецьком.
Так що ні в лютому, ні ще вчора вранці нічого подібного не могло прийти нікому в голову. А зараз уламки НЕ долетівшого до Куалу-Лумпура «Боїнга» лежать у селища Грабово, загрожуючи Росії найважчими наслідками. Можна, звичайно, разом з російськими держканалами і групою міських божевільних спробувати переконати себе, що все, що сталося - хитра операція української армії, задумана, щоб дискредитувати ополченців. Але все-таки варто тверезо оцінювати можливості українських військових. щойно вони тижнями штурмували блокпости з автопокришок, а тут раптом прорізався такий організаційний геній.
Набагато переконливіше виглядає версія про випадкову помилку ополченців. Наприкінці червня вони захопили полк ППО, розжилися десь ЗРК «Бук», за останні кілька днів збили кілька українських літаків. Ніякої чіткої організації у них немає, рішення приймає незрозуміло хто, щось почули, щось побачили, вирішили бабахнути. Виявилося - малайзійський «Боїнг».
А те, що «Боїнги» не повинні літати в районах бойових дій - це несерйозно. Відкрийте flightradar і переконайтеся самі, як вони прямо зараз прекрасно літають і над Афганістаном, і над пакистанською зоною племен, і над з Сирією, яка загрузла в громадянській війні і над Іраком з його ісламським халіфатом Іраку і Леванту, і над Ізраїлем, чиє небо зараз порізане хамасівські «Кассама». І ніде нікого не збивають, тому що висота більше 10 км вважається безпечною, а від незаконних бандформувань щосили бережуть зброю такої потужності.
Звідки у донбаських ополченців з'явилися «Буки», сказати складно. Дуже може бути, що Росія їм їх не поставляла, а вони самі змогли захопити кілька вже на місці через повну бездарність і безвідповідальність українських військових. Хіба мало по Україні розкидано всякої радянської і пізнішої зброї. Але це вже не має особливого значення, тому що самі повстанці там з'явилися за прямої підтримки Росії. А значить, тепер Росія виявляється спонсором терористичної організації, яка влаштувала один з найбільших терактів в історії авіації.
Мало того, в результаті цього теракту загинули не якісь ефіопи або пуштуни, а самі що ні на є європейці і американці: 154 голландця, 27 австралійців, 26 громадян США, а також британці, бельгійці, німці, канадці, малайзійці, індонезійці тощо. А значить, конфлікт на Україні для західної людини перестає бути далекою незрозумілою війною, де невідомо хто воює невідомо з ким в одній з цих численних і вічно проблемних former USSR republics. Тепер це війна, на якій одна зі сторін вбила десятки європейців і американців, і західні уряди будуть змушені вжити рішучих заходів.
Немає коментарів:
Дописати коментар