Знаєте, все, що нині відбувається на Сході, якось можна пояснити. Це –
пограниччя, причому заселене таким термоядерним коктейлем, що Молотову
залишається тихенько курити в сторонці. Мало того, що корінне населення
цих земель у 20-30-ті р.р. піддалось чистці, репресіям, геноциду
голодом, так ще й після цих трагічних віх, ці землі заселили спочатку
сотнями тисяч родин з “голодающєва Паволжья”, а пізніш – кримінальним
елементом з усього сирисиру…
І не зараз у спільноти, що населяють цю частину Донбасу, виникли переконання, що ніякі вони не українці, що Росія їм ближча, що виникни нагода, вони б не вагаючись відмовились від українського громадянства… Так, на приклад, строкову службу у війську я проходив в середині 70-х р.р. І так вже вийшло, що наш призов складався десь з 30% киян та черкащан і 70% – з Донбасу. І ще тоді більшість з них стверджувала, що вони ніякі не українці. На запитання: “А хто, росіяни?”, – відповідали: “Ні”. – “Ну, а хто ж?” – “Казакі!” Ще тоді ті хлопці казали, мовляв, хоча ми й в УРСР живемо, та до РСФСР нам ближче.
Тож, такий вогненебезпечний стан справ просто-напросто очікував свого сірника. І ось, 1991 рік, Україна здобула свою квазінезалежність, навіть в такому стані непотрібну тим протоватникам. Ну, а “братній кремль” вже тоді почав виношувати плани “собіранія”… Молдова-Придністров’я, Кавказ-Грузія, тепер от Європа-Україна. А локомотивом цього собіранія є, як відомо, нєудобопомінаємий (як казав наш Тарас) х.йло…
Але, щось я надовго розтікся мислію по древу… Насправді ця словесна прелюдія ось до чого:
Якщо настрій суспільства на Сході ще можна зрозуміти й пояснити, то з якого дива такі сепаратистські наміри з’явилися й у регіонах на 90-97% заселених етнічними й патріотично-налаштованими українцями? Тобто, звичайно, ці настрої ще у зародковому стані, але ж є!
Ось, для прикладу, соціальні мережі всесвітнього павутиння: Вконтактє: http://vk.com/club71927401. Це група “Новороссия Черкассы”. https://vk.com/public73122619 – група “Черкасская народная республика”.
Звичайно, як і на Сході, так і у нас, у Центрі, сірником був і є не місцевий мешканець, а заклятий брат з Північного Сходу. Але ж в групах цих бачу мешканців Черкас та інших населених пунктів області. Пропоную для прикладу: Людмила Грицай, Сміла. Вадим Звоник Черкаси. Александр Порошин, Черкаси. Анна Шурхай, Черкаси. Сергей Фабрика, Умань. Анна Слипчук, Черкаси. Вадим Святкин, Черкаси. Юлия Горюнова, Черкаси. Елена Лукашенко, Черкаси. Ярослав Голозубов, Черкаси, Валерій Бабич, Черкаси. Тут і Білозір’я, і Городище, і Канів, і Чигирин (!)
Ось помилуйтеся:
І не зараз у спільноти, що населяють цю частину Донбасу, виникли переконання, що ніякі вони не українці, що Росія їм ближча, що виникни нагода, вони б не вагаючись відмовились від українського громадянства… Так, на приклад, строкову службу у війську я проходив в середині 70-х р.р. І так вже вийшло, що наш призов складався десь з 30% киян та черкащан і 70% – з Донбасу. І ще тоді більшість з них стверджувала, що вони ніякі не українці. На запитання: “А хто, росіяни?”, – відповідали: “Ні”. – “Ну, а хто ж?” – “Казакі!” Ще тоді ті хлопці казали, мовляв, хоча ми й в УРСР живемо, та до РСФСР нам ближче.
Тож, такий вогненебезпечний стан справ просто-напросто очікував свого сірника. І ось, 1991 рік, Україна здобула свою квазінезалежність, навіть в такому стані непотрібну тим протоватникам. Ну, а “братній кремль” вже тоді почав виношувати плани “собіранія”… Молдова-Придністров’я, Кавказ-Грузія, тепер от Європа-Україна. А локомотивом цього собіранія є, як відомо, нєудобопомінаємий (як казав наш Тарас) х.йло…
Але, щось я надовго розтікся мислію по древу… Насправді ця словесна прелюдія ось до чого:
Якщо настрій суспільства на Сході ще можна зрозуміти й пояснити, то з якого дива такі сепаратистські наміри з’явилися й у регіонах на 90-97% заселених етнічними й патріотично-налаштованими українцями? Тобто, звичайно, ці настрої ще у зародковому стані, але ж є!
Ось, для прикладу, соціальні мережі всесвітнього павутиння: Вконтактє: http://vk.com/club71927401. Це група “Новороссия Черкассы”. https://vk.com/public73122619 – група “Черкасская народная республика”.
Звичайно, як і на Сході, так і у нас, у Центрі, сірником був і є не місцевий мешканець, а заклятий брат з Північного Сходу. Але ж в групах цих бачу мешканців Черкас та інших населених пунктів області. Пропоную для прикладу: Людмила Грицай, Сміла. Вадим Звоник Черкаси. Александр Порошин, Черкаси. Анна Шурхай, Черкаси. Сергей Фабрика, Умань. Анна Слипчук, Черкаси. Вадим Святкин, Черкаси. Юлия Горюнова, Черкаси. Елена Лукашенко, Черкаси. Ярослав Голозубов, Черкаси, Валерій Бабич, Черкаси. Тут і Білозір’я, і Городище, і Канів, і Чигирин (!)
Ось помилуйтеся:
Есбеушники! Агов! Ви де?
А можливо і з цього приводу також прозавчора було звільнено очільника Черкаського УСБУ Котляра?
Тебе ж, читачу, попрошу ось про що: раптом зустрінеш когось з них, то як мінімум, спитай, чому вони так не люблять Україну і місто на Дніпрі.
Немає коментарів:
Дописати коментар