Вічна мова українська! Із святом, друзі!

Віра Носенко

Ще від роду поселень трипільських,

З прадідівських земель трударів

Звучить вічная мова – вкраїнська,

Що вартує безцінних дарів.



Колосками шепоче у полі,

Проливається щедрим дощем,

Тихим шелестом листя тополі –

Вік нескорена вражим мечем.



Від лазурних небес – голубіє,

А звучить, мовби спів солов'я,

Сміх дитячий, щасливі надії :

Це все мова вкраїнська моя!



Процвітає барвінком у гаї,

Чистим струменем із джерела,

В колискових, що мама співає,

Із любов’ю дитині дала.



Зичить мужності батько для сина,

Славним лицарем бути завжди :

Щоб єдина була Україна,

Щоб не знала ніколи нужди.



Слово рідне – це вічність природи:

Наших пращурів міць, глибина.

Мова неньки – це мова народу!

Адже Мати і Мова – одна!



Слався, рідна моя Україно!

Возвеличуйся, отчеє слово!

В мене лише одна Батьківщина

І вкраїнська свята моя Мова!


Не   цураймось  мови



Не цураймося Родини,

Не цураймось Мови,

Пошануймо  Україну

І  ділом,   і словом.



Не принижуйся,  для рабства,

Не прогинай спину.

Воля душі  –  ось багатство,

Їй – не дай загинуть.



Перед чужим і негожим

Не стелись низенько :

Такий вчинок лиш поможе

Зраджувати  Неньку.



Не танцюй перед захожим,

Не  вціловуй  п’яти :

Українцю – це  не  гоже,

Мусиш  пам’ятати.



Не  доїдай,  не долизуй

З   руки  олігарха,

Не  ставай ти  блюдолизом,

Це в житті – не  варто.



Не прислужуй  чужовірцям,

Як  їм  заманеться,

Служи  своїм  українцям,

Це – подвигом  зветься.



Не  допивай чужу  чашу, –

В  ній –  чуже кипіння.

Має бути гордість наша,

Прадідів  коріння.



І,  в угоду, не підцвенькуй

Чужими словами,

Дала мову тобі Ненька,

Мудрість із  казками.



Заспівай же понад ставом

Пісню українську,

Про  Вкраїну,  її славу

Й  ніжніть  материнську.



Хай звучить повіки,  всюди  

Найкрасніша  мова,

Бо  назвали  її люди

Мова – калино`ва.



Возвеличуймо РОДИНУ,

Не цураймось МОВИ ,

Прославляймо БАТЬКІВЩИНУ

УКРАЇНСЬКИМ СЛОВОМ !