Україна в огні...

Натрапив я сьогодні в мережі на вірш, повз який не зміг просто так пройти і відшукав його автора. Ним виявився мешканець Космача Івано-Франківської обл. Нестор Мартинець.

   З його доброї згоди викладу цього вірша тут, для вас:

Україна сьогодні в вогні


Моя Україна сьогодні в вогні,
На неї москаль нападає,
Та віриться , віриться дуже  мені.
Він скоро в могилі сконає.
Він ніби воює . а нібито ні,
Як злодій , крадеться вбивати.
Йому захотілось чужої землі,
Й за це буде важко вмирати.
Він досі кричить. що ми рідні брати,
Що вийшли з одної ми хати.
Та треба було до такого дійти,
Щоб брата іти убивати.
Не повного розуму, може, та ні,
Він нас убиває свідомо,
Господарем ходить по нашій землі,
Ми ж миру випрошуєм в нього.
Нам  треба піднятися всім із колін,
Згадати . якого ми роду.
Бо сам не залишить Україну він,
Топтатиме нашу свободу.
Згадать про козацьке минуле своє,
Про сотників і про гетьманів,
Про матір ,що благословення дає,
Про клятву Вкраїні коханій.
Не треба нам слухать  лже –  проводирів,
Що власні збагачують статки
На горі людському,коли на війні
Із ворогом  радяться крадки ,
Як дальше обманювать власних людей,
Продати  землі їм частину,
Та, вірю , що більше народ не буде
Терпіть і піде за Вкраїну
На бій, на рішучий останній свій бій
За гідне життя, свою волю,
Вставай . українцю, за себе постій.
Вставай до останнього бою…
12 листопада 2014 року. с.Космач.