субота, 6 серпня 2011 р.

8.08.08. У винуватого завжди невинний винуватий.


Почну з пари-трійки риторичних запитань. Як ви гадаєте, чи можна врятувати потопаючого, закидавши його камінням? А чи можна вберегти людину від загрози алкоголізму, заливаючи його горілкою? Чи, мо" пожежа краще гаситься за допомогою бензину?
Якщо ви відповісте на ці "дурні" запитання, як безглузді, то ви не маєте рації. От керівництво Російської Федерації, знаходячись при добрій пам"яті і здоровому глузді, три роки усьому світові доводить, що 8 серпня 2008 року Росія, країна-приклад миротворчости, за допомогою своїх збройних сил, вогнем, кулями, снарядами та ракетами примушувала агресивну Грузію до миру. Грузія і лише Грузія винна у розпалюванні того військового конфлікту. І сьогодні, по прошестю 3-х років, російський президент вважає, що керівник Грузії "заслуговує піти під міжнародний трибунал" за свою роль у грузино-російському конфлікті 2008 року.
І тут я цілком згоден з реакцією офіційного Тбілісі на на такі репліки керівництва РФ. Давід Дарчіашвілі, голова комітету у європейських справах грузинського парламенту, в інтерв’ю Російській службі Бі-Бі-Сі заявив, що висловлювання Дмітрія Медвєдєва цілком вкладаються у загальну "імперську" політику Росії, яка, утім, не має майбутнього: "Сутністю Російської Федерації, яка є правонаступницею Радянського Союзу і спирається у пост-модерністському стилі на серп, молот та двоголового орла, доживає останні дні", - заявив грузинський політик.
Я не буду занурюватися з головою (і, відповідно, занурювати вас) у історію російсько-осетинських, російсько-абхазьких, російсько-грузинських відносин. Скажу одне. І скажу це, порівнюючи позицію Росії у відносинах з вищезазначеними держутвореннями з її позицією у відносинах з Чечнею, Дагестаном, Інгушетією. І знову ж запитаю себе і вас: то хто ж тут вороги-сепаратисти, а хто вільнолюбні народи? Чиї інтереси захищає до зубів озброєний монстр з-за Кремлівсько-газпромівської стіни? Та мабуть нічиї, крім своїх імперських. І ястребині очі не сплять. Дуже пильно вони спостерігають і за придністровською землею, і за кримською. Мішки з російськими паспортами поки що поволеньки курсують до Севастополя та Тирасполя. А від пильности світової спільноти та, не в останню чергу нашої, залежить, чи скоро такі вантажі підуть крейсерським ходом, широким фронтом, і вже під охороною (як у Грузію 2008-го року) спочатку залізничних військ, а потім вже й під прикриттям ракет та снарядів... А хотілось би, щоб невикористанні бланки цих документів з негарним політичним присмаком вже зараз були просто спалені за непотрібністю. Експорт громадянства не є прикладом політичної етики. Як і експорт революції, чим займалися попередники цих кремлівських наступників.

Немає коментарів:

Дописати коментар