28 червня 1659 року тридцятитисячна московська 
орда, очолена воєводою Пожарським намагається оточити Українське військо 
гетьмана Виговського біля річки Соснівка і знишити. Гетьман Виговський 
дав наказ полковникові С. Гуляницькому причаїтися в лісі. Гетьман 
Виговський заманив воєводу Пожарського в пастку: москалї повірили  що  
українцї  відступають  і  почали  робити  швидку  переправу  через  
річку 
Соснівку. І тут полковник Гуляницький ударив по тилових частинах москалїв. Почався пекельний бій: українцї розгромили москалів вщент.
По традиції гетьман Виговський подарував полонених Кримському ханові, як плату за допомогу.
Хан зустрів полонених - князя Пожарського, Бутурліних, Ляпунових. Зрадїв, що отримає добрий викуп, повідомивши царя Московитії, що його найславнїші ґенерали в полонї. Пожарський почав дорікати ханові, кажучи: «З Москвою йди, а не з Малоросією!» Хан розгнівався і вдарив князя Пожарського. Князь послав хана на …, й "плюнул хану в глаза".
Пожарському, Ляпунову, Бутурлїним та п’ятьом полковникам, на очах у хана, були відрубані голови.
29 червня українські війська, очолені гетьманом Іваном Виговським, розгромили головну Москвинську орду, очолену князем Трубецьким. Князь Трубецький втїк з поля бою в напрямі Путивля. 1.500 українських воїнів полягло на полї бою.
Під Конотором, в болотї лежить загарбницька слава Московитії: барабани, прапори, гармати, побиті вторжники.
Москвинський історик Соловйов пише що в один день загинув квіт московської кінноти. І вже нїколи більше московський цар не мав можливостї вивести в поле такого сильного війська.
В жалібному вбраннї вийшов Олексїй Михайлович до народу; тривога впала на Москву.
« …Татари, союзники Виговського, з насміхом говорили московським послам: «Ваш цар хоче запанувати над Запорозькими козаками; польський король також хотїв панувати над ними, але й своє королївство потім віддав: те саме буде і з московським царством, буде знищене з причини козаків»» ( І. Крип’якевич).
Соснівку. І тут полковник Гуляницький ударив по тилових частинах москалїв. Почався пекельний бій: українцї розгромили москалів вщент.
По традиції гетьман Виговський подарував полонених Кримському ханові, як плату за допомогу.
Хан зустрів полонених - князя Пожарського, Бутурліних, Ляпунових. Зрадїв, що отримає добрий викуп, повідомивши царя Московитії, що його найславнїші ґенерали в полонї. Пожарський почав дорікати ханові, кажучи: «З Москвою йди, а не з Малоросією!» Хан розгнівався і вдарив князя Пожарського. Князь послав хана на …, й "плюнул хану в глаза".
Пожарському, Ляпунову, Бутурлїним та п’ятьом полковникам, на очах у хана, були відрубані голови.
29 червня українські війська, очолені гетьманом Іваном Виговським, розгромили головну Москвинську орду, очолену князем Трубецьким. Князь Трубецький втїк з поля бою в напрямі Путивля. 1.500 українських воїнів полягло на полї бою.
Під Конотором, в болотї лежить загарбницька слава Московитії: барабани, прапори, гармати, побиті вторжники.
Москвинський історик Соловйов пише що в один день загинув квіт московської кінноти. І вже нїколи більше московський цар не мав можливостї вивести в поле такого сильного війська.
В жалібному вбраннї вийшов Олексїй Михайлович до народу; тривога впала на Москву.
« …Татари, союзники Виговського, з насміхом говорили московським послам: «Ваш цар хоче запанувати над Запорозькими козаками; польський король також хотїв панувати над ними, але й своє королївство потім віддав: те саме буде і з московським царством, буде знищене з причини козаків»» ( І. Крип’якевич).

 
Немає коментарів:
Дописати коментар