Черкащани-Герої

З Блогу Вівчариків.
 

Вважаємо, що черкащани повинні знати усіх героїв, хто віддав життя заради нашого з вами майбутнього. Просимо допомогти наповнити розділ.: nazarviv@gmail.com.
Попрошу і я: nazar_bo@i.ua

Амброс Сергій Сергійович

 Народився 16 травня 1990 року
18 лютого 2015 р. під час мінометного обстрілу у м. Широкино загинув вірний син України, черкаський ультрас, кращий друг, син та коханий, наш побратим, молодший лейтенант полку “АЗОВ” Сергій Амброс, повідомляє Громадський корпус полку “Азов” Черкащини.

Номер картки його батька Амброса Сергія Васильовича 4405 8823 0062 3968 ПриватБанк

Антоненко Павло Леонідович

Дата та місце народження: 2 квітня 1992 р., м. Чигирин, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 31 січня 2015 р., смт. Гродівка, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада:

Підрозділ: 44-а окрема артилерійська бригада.

Обставини загибелі: Загинув 31 січня 2015 р. під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі смт. Гродівка, Донецька область.

Одружитися не встиг...

Арабських Віктор

Виконуючи бойове завдання, загинув у танку Олександр Олiйник, найкращих механiк-водiй батайону. Намагаючись врятувати танк та дiстати тiло Саші, пiд мiнометним обстpiлом загинув наймолодший командир взводу Петро Шемчук, разом з ним загинув Віктор Арабських», - написав 8 лютого у Фейсбук замкомбата «Звіробою» Олександр Буйволюк.

Бойко Віктор Анатолійович

 

Дата та місце нарождення: 14 серпня 1974 р., м. Звенігородка, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 18 липня 2014 р.

Звання: Старшина.

Посада: Сержант з МТЗ.

Підрозділ: 34-й батальйон територіальної оборони "Батьківщина".

Обставини загибелі: Загинув під час нічного чергування від кулі снайпера, яка потрапила в гранату у нагрудній кишені жилета-розподільника.

Сімейний стан: Залишилась донька.

Місце поховання: м. Звенігородка, Черкаська область.

Бевз Роман Миколайович

Дата та місце народження: 28 липня 1981 р., с. Аврамівка, Монастирищенський район, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 2 жовтня 2014 р., с. Старогнатівка, Волновахський район, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада:

Підрозділ: 14-й батальйон територіальної оборони «Черкаси».

Обставини загибелі: Загинув 2 жовтня 2014 р. під час обстрілу біля с. Старогнатівка, Волновахський район, Донецька область.

Сімейний стан: Залишилось троє дітей.

Місце поховання: с. Аврамівка, Монастирищенський район, Черкаська область.

Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). 

  Белима Микола

18 лютого 2015 року у госпіталі від отриманих поранень помер боєць із села Лузанівка Кам’янського району Черкаської області, пише "Про головне".

Микола Белима отримав поранення в голову 8 лютого у боях за Дебальцеве. Переніс кілька  операцій, але життя героя обірвалося, повідомляють односельчани бійця.

Бойко Ігор Дмитрович

Дата та місце народження: 23 серпня 1972 р., м. Черкаси.

Дата та місце загибелі: 30 січня 2015 р., м. Дебальцеве, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Розвідник-снайпер.

Підрозділ: 128-а окрема гірсько-піхотна бригада.

Обставини загибелі: Загинув 30 січня 2015 р. в результаті артилерійського обстрілу взводного опорного пункту в районі м. Дебальцеве, Донецька область.

Сімейний стан: Залишилися дружина, 17-річна донька та 7-річний син.

Місце поховання: м. Черкаси.

Указом Президента України № 108/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).  

Вергій Віталій

45-річний чоловік був бійцем 128-ї гірсько-піхотної бригади. Він загинув у селі Рідкодуб на Донеччині, перебуваючи в оточенні.

Войцехівський Євген ("Чех" )

Дата та місце народження: 16 липня 1979 р., м. Кам'янка, Черкаська область.

Дата та місце загибелі: 7 липня 2014 р., м. Щастя, Луганська область.

Звання: Солдат.

Посада: Снайпер. 

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар".

Обставини загибелі: Загинув під час збройного нападу бойовиків близько 5-ї години ранку на комендатуру міста Щастя біля Луганська. До комендатури під'їхала диверсійна група під виглядом українських військових з українським прапором. В автомобілі сиділи люди, які сказали, що привезли «сепаратиста». Євген Войцехівський підійшов до них без зброї і бронежилета, і диверсанти відкрили стрільбу з автоматів, вбили бійця і обстріляли вікна комендатури.

Сімейний стан: Залишились дружина та двоє маленьких синів — 3-х та 5-и років.

Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Воропай Василь (1956 року народження)

Загинув 31 січня 2015 року під час обстрілу районів селища Гродівка Донецької області загинув сільський голова села Косарі Кам’янського району. був призваний 4 вересня 2014 року в 43-ю артбригаду.

У Василя Воропая залишилися дружина та двоє дітей.
4 лютого село Косарі Камʼянського району Черкаської області було в жалобі. 
Проводити Василя Васильовича у останню путь та підтримати його рідних та близьких у горі зібралися не лише жителі рідного села, яким він керував із листопада 2008 року, а й люди з навколишніх сіл. Попрощатися із сільським головою-героєм приїхали товариші по військовій  службі, керівництво області і району, колеги-сільські голови.
Про похорон - ТУТ

Гаврилюк Сергій 

16 лютого 2015 року під Дебальцевим загинув 29-річний військовий із села Піківець Уманського району Сергій Гаврилюк, пише «Вечірня Умань».

– У цьому році Сергію мало виповнитися 30 років. У нього залишилася дружина та 8-річна донька, – розповідає волонтер штабу «До перемоги» Ольга Ситник. – Він був мобілізований у серпні. А в зону АТО потрапив у жовтні чи листопаді. Ми до нього не один раз їздили, передавали посилки. Привозили необхідні речі. Сергій був дуже веселим, душею компанії...

Волонтери зараз займаються організацією похоронів чоловіка.

Просять усіх небайдужих допомогти рідним загиблого героя.

Звертатися за телефоном: 096-461-42-39 (Ольга) або 096-215-84-73 (Інна).

 

Гага В’ячеслав 

 

Звістка надійшла ввечері 26 січня 2014 року із зони українсько-російської війни. Автомобіль, яким їхав В’ячеслав Гага, уродженець села Плешкані Золотоніського району, підірвався на міні. Разом зі своїми товаришами він загинув на місці, пише zolotonosha.ck.ua

Випускник ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, полишивши роботу педагога, пішов на контрактну службу у десантні війська. Навесні у складі свого підрозділу опинився у найгарячіших на той час точках – поблизу Краматорська та Слов’янська. Отримавши важке поранення у ногу, потрапив на реабілітацію, проте дуже скоро повернувся на фронт.

15 липня президент України нагородив нашого земляка орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

 Дубовський Костянтин Юрійович (1988 року народження)

Загинув 29 грудня 2014 року поблизу села Піски Донецької області від багаточисленний осколкових поранень. Танкіст з Гудзівки Звенигородського району. Був призваний 14 серпня.

Одружений, має 4-річну донечку, пише пише "Про головне".

Поховання загиблого героя відбулося 3 січня 2015 року.

Відеосюжет можна переглянути на сайті "Подробиці".

Ілля Ідель (1988 року народження)

Загинув після отриманих тяжких поранень у бою на Луганщині.

У госпіталі в Києві відійшов у вічність. Боєць батальйону “Айдар”
У рідній Іллі Червоній Слободі на Черкащині самотніми лишилися дружина і 6-річна донька, яких він дуже любив, пише "Козацький край".

Коваль Олег 

16 лютого 23015 року в бою з проросійськими терористами в Дебальцевому під «Градом» загинув уродженець Лисянки, боєць 128-ї гірничо-піхотної бригади Олег Коваль, інформує видання «Лисянщина».

Олег Миколайович народився 30 січня 1972 року в смт Лисянка.

Навчався в Лисянській середній школі №2. Після закінчення в 1990 році вступив до вищого військово-інженерного училища в Нижньому Новгороді. Звідти, через розпад Радянського Союзу, був переведений до Сімферопольського військового училища. Після закінчення офіцер проходив службу в місті Чоп.

Із 2010 року Олег працював у відділі архітектури Ужгородської адміністрації.

У серпні 2014 року пішов добровольцем до Збройних сил України і після військових навчань був зарахований до складу 128-ї гірничо-піхотної бригади.

Нищик Руслан

 10 лютого жителі Монастирищенського району прощалися з уродженцем села Аврамівка, військовослужбовцем 30-ї окремої механізованої бригади молодшим сержантом Русланом Нищиком, який загинув на передовій в районі Дебальцевого під час виконання бойових завдань.

Панченко Олексій Анатолійович

19 січня 2015 року, захищаючи територію Донецького аеропорту від нападу російських окупантів, в зоні проведення АТО на 40-му році життя героїчно загинув

Олексій Анатолійович народився 23 вересня 1974 року у місті Черкаси. У 1994 році закінчив пожежно-технічне училище, де й продовжив проходження служби на посаді інспектора по роботі з особовим складом до 1997 року.

22 серпня 2014 року був мобілізований до 95-ї аеромобільної бригади 90-го окремого аеромобільного батальйону. Про це інформує сайт академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

Подолянчук Євген 1991 р.н.

Спецпризначенець 3-го полку, старший лейтенант, командир групи Євген Подолянчук родом із Черкас загинув у неділю, 14 вересня 2014 року, від поранення осколком. Трагедія сталася під час оборони аеропорту міста Донецьк, яка супроводжувалась мінометним обстрілом із боку противника, інформує «persha.kr.ua».

Євген – родом із Черкас, після закінчення школи поїхав на навчання до Львову. Євген як професійний військовий був направлений на службу до Кіровограда у в/ч А 0680 (3 полк спецпризначення). У травні минулого року хлопець одружився, а вже за рік (у 2014-му) поїхав захищати Україну на східні рубежі.

Поховали героя-захисника в Черкасах.

Матеріал про Героя ТУТ

Поліщук Анатолій 

стало відомо про загибель у районі Дебальцевого жителя села Родниківка Уманського району Анатолія Поліщука, який служив у батальйоні спеціального призначення «Донбас».

«Анатолій був справжнім патріотом і добровольцем вступив до лав батальйону «Донбас», – згадує загиблого землячка Ольга Мациборко в соціальній мережі «Фейсбук». – Толік, як називали його друзі, був дуже позитивною і світлою людиною, мав багато друзів. Анатолій загинув, захищаючи нас, щоб ми спокійно спали в теплих ліжках, щоб наші дітки могли спокійно ходити до школи, щоб ми ніколи не почули пострілів і не бачили ворожих танків на наших вулицях, загинув за те, щоб в нас було майбутнє. Немає більшої честі, аніж загинути заради ближнього свого. Дуже боляче повідомляти таку новину, але... Слава Герою! Вічна пам'ять! Герої не вмирають!» 

Попик Сергій Іванович (1987 року народження)

Загинув 8 січня 2015 року у боях на Донеччині у районі Великої Новоселівки. Молодший лейтенант, командир танку. Сергій родом з м. Христинівки Черкаської області. Був призваний на Одещині. Сергій не був одруженим. У нього залишилися батьки та сестра, пише «Про головне».

 

Пресняков Максим Сергійович (28 років)

Загинув у боях за Донецький аеропорт 18 січня 2015 року.

Максим був командиром розвідувальної роти 93-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України, пише сайт «Про головне». Поховали його у селі Мошни Черкаського району.

Слонський Анатолій

Загинув 6 лютого 2015 року. 39-річний чоловік стояв на третьому блок-посту біля Троїцького, що неподалік Дебальцево. За останні дві доби його підрозділ відбив низку танкових атак, захопив два "Урали" та полонив росіян.

Сокуренко Роман (31 рік)

Помер 23 вересня 2014 року у військовому госпіталі Бундесверу в місті Ульм від важких поранень. Учасник АТО, боєць батальйону "Азов", пише ТСН.

Роман Сокуренко отримав важке поранення під Іловайськом Донецької області 10 серпня. Він не міг залишити помирати поранених друзів. Вони були бойовими товаришами - "Світляк", "Береза" (Березовою) та "Сокіл" (такий позивний був у Романа).

З простріленим животом Сокуренко витягнув з-під обстрілу двох товаришів, зокрема, чоловіка активістки Тетяни Чорновол Миколи Березового. На жаль, поранення товаришів "Сокола" були смертельними.

Про самого Романа батькам тричі повідомляли, що він помер. Але Роман вижив. В Україні йому зробили безліч операцій. 3 вересня він був відправлений на лікування в Німеччину разом з іншими 19 пораненими бійцями АТО. Роману був 31 рік, родом він з міста Корсунь-Шевченківський Черкаської області.

Похорон відбувся в Корсуні.

Стукала Олег (1979 року народження)

Олег Стукало служив за контрактом у військовій частині Мукачева Закарпатської області на посаді заступника командира механізованого батальйону.

Загинув під час виходу з Дебальцевого.

12 березня 2015 року бійця поховали на малій Батьківщині.

Близько тисячі жителів Лисянщини зустрічали вечірньої години 11 березня тіло загиблого героя, засвітивши лампадки і ставши на коліна. В останню путь його проводжали всією великою громадою, приїхали делегації з сусідніх районів, бойові побратими, діти устеляли дорогу живими квітами.  Заступник командира бригади, підполковник Станіслав Лисенко на скорботному місці вічного спочинку Олега, подякував батькам за сина-патріота, і дав слово помститися за його смерть, пише сайт Лисянщина.

Ткаченко Василь Антонович (1 січня 1968 року народження) 

6 лютого 2015 року о 8 годині ранку в результаті мінометного обстрілу в районі села Кримське Луганської області загинув уродженець села Воронівка Городищенського району, що на Черкащині, Василь Ткаченко.

Василь Ткаченко народився у село Воронівка, де і закінчив школу. Потім  навчався в Гарбузинському профтехучилищі. Пішов служити. Служив за кордоном, зокрема, в Угорщині.

Потім Василь Антонович одружився і жив у Донецьку. Але останнім часом жив у рідній Воронівці.

Він пішов добровольцем захищати Батьківщину 7 серпня 2014 року. Був танкістом, командиром окремої танкової механізованої бригади.

Хорошковський В’ячеслав (1971 року народження)

Загинув у зоні проведення антитерористичної операції. Поховали 11 березня 2015 року на Золотоніщині. Проживав загиблий воїн з дружиною та двома неповнолітніми доньками в селі Вознесенське Золотоніського району. В’ячеслав Дмитрович був військовослужбовцем Національної гвардії України. В АТО воював з 16 листопада 2014 року. Загинув 18 лютого 2015 року під час виходу з Дебальцевого.

Чубатенко Руслан Валерійович (1991 року народження)

Загинув від численних поранень 18 липня 2014 року біля кургану Савур-Могила Шахтарського району Донецької області під час обстрілу з мінометів та установок «Град».
Молодший сержант, командир БМП. Руслана було призвано 29 березня 2014 року з села Березняки Смілянського району до військової частини 2167. Про це пише сайт «Прочерк». 

Швець Олег

 Двох офіцерів батальйону територіальної оборони «Черкаси», які загинули поблизу Донецька під час обстрілу 2 жовтня, вчора поховали на черкаській землі, повідомив «Прочерку» військовий комісар Черкаської області Євгеній Курбет.

старшого лейтенанта Олега Швеця поховано на малій батьківщині, у Балаклеї Смілянського району. 

Шевцов Олександр (34 роки)

24 січня 2014 року під час російської танкової атаки на місто Дебальцеве загинув український боєць Олександр Шевцов із Тального Черкаської області. Загиблий служив у 128 гірськострілецькій бригаді, пише Gazeta.ua 

"Комбат частини розповів мені, що троє хлопці, серед яких був Саша, стримували прорив колони російських танків. Усі троє загинули, але танки не пройшли. Зараз намагаюся встановити місце знаходження тіла полеглого героя. Він або в Харкові, або в Дніпропетровську. Тоді будемо готуватися до похорону", – каже воєнком Валерій Кудла.

Олександр Шевцов пішов на фронт 10 квітня. Воював на Луганщині, захищав луганський аеропорт. Був поранений, лікувався.

"Я знову поїду на Донбас, бо сумую за хлопцями, – розповідав Сашко кореспонденту Gazeta.ua. – Бою і стрілянини спочатку всі дуже бояться. Дуже. Але коли починаєш стріляти виділяється такий адреналін, що страх минає. Закінчиться бій, повертається ще більший страх. Думаєш, як я це все робив і не боявся? В тилу дратують феєрверки. Не можу уявити, як хтось святкує і веселиться, коли на фронті гинуть хлопці. Ми тепер змінилися. Раніше українцям тикали в обличчя кличкою "бандерівець". Тепер я горджуся нею. Так, я бандерівець і захисник своєї землі".

                   Тарасенко Юрій (39 років)
               
                  
   Воював у складі 79-ї аеромобільної бригади десантних військ. Загинув боєць 4 вересня, коли на колону військ під Маріуполем, в якій перебував і Юрій Тарасенко здійснили напад терористи.