пʼятниця, 21 квітня 2017 р.

Северин Наливайко:український Спартак

                                       Світлина від Валентина Бендюга.
                   1597 — У Варшаві страчено козацького отамана Северина Наливайка.

Пригадаймо злі часи, лихую годину 

Й тих, хто сміло захищав Мати Україну! 
Наливайко і Павлюк, і Тарас Трясило 
Із могили нас зовуть на святеє діло!”

                                   

У кожної нації є свої Спартак (Стародавній Рим) або Мігель Ідальго (Мексика), Степан Разін або Омелян Пугачов(Росія)Салават Юлаєв (Башкирія) або Ісікава Гоемон (Японія), Тадеуш Костюшко (Польща) або Нестор Махно, Устим Кармелюк або Северин Наливайко (Україна) - народні герої, пам'ять про яких живе століттями, особливо якщо в кінці боротьби на них чекав полон і люта смерть від ворога, від розповіді про яку холоне кров.


Небуденна особистість
На жаль, історія не зберегла для нас точної дати народження майбутнього козацького отамана. Відомо лише те, що Северин з’явився на світ приблизно в 1558 році у невеличкому містечку Гусятині, що на Поділлі. Хлопчина став сиротою в ранньому дитинстві, проте все ж таки зміг отримати гідну освіту. Згодом він вирішив зв’язати свою долю з Запорізькою Січчю.
Завдяки наполегливості та працьовитості, Северин дуже швидко опанував усі козацькі премудрості та навчився віртуозно вправлятися зі зброєю. Наливайко заслужив повагу та пошану своїх товаришів-запорожців. А численні бойові походи загартували його характер і волю. Невдовзі козаки обрали Наливайка своїм отаманом.
Навіть польський хроніст Йоахим Бєльський, який явно не симпатизував Северину, визнавав: «Це був гарний чолов’яга, особистість небуденна… До того ж, він був чудовим гармашем».


Про мужність і зраду
Усі спроби залучити Наливайка та його найкращих козаків до лав королівського війська зазнали поразки: Северин був відданий своєму народові, якому набридло терпіти ярмо польської шляхти.
Потужне повстання розпочалося на батьківщині Наливайка – Поділлі. Повстанці зайняли Гусятин, Бар, Канів, Черкаси… Незабаром визвольна війна йшла вже на Волині, Галичині, в Білорусі – подібного сплеску народного гніву Річ Посполита ще не знала.


Проти бунтівників виступили війська під орудою польського шляхтича Станіслава Жолкевського. Добре озброєні регулярні частини Речі Посполитої та козацькі загони Северина Наливайка зійшлися в бою на підступах до Білої Церкви. Обидві сторони зазнали значних втрат.
Для ведення тривалих бойових дій сил у повстанців не вистачало, і Наливайко прийняв рішення відійти на Лівобережжя. Проте каральний корпус Жолкевського розпочав переслідування.
Поблизу Лубен повстанці були змушені вступити у бій. Зміцнівши свій табір глибоким ровом, чотирма рядами пов’язаних між собою возів, а також земляним валом зі встановленими на ньому гарматами, козаки зустріли війська Жолкевського залпами з десятків стволів. Контратаки польської шляхти тривали і вдень, і вночі, але повстанці хоробро та мужньо відбивали усі спроби ворога заволодіти своєю фортецею.
Аби перемогти супротивника, Жолкевський пішов на хитрість, пообіцявши деяким козакам «золоті гори» в обмін на припинення опору. На превеликий жаль, ідеологічна атака досягла своєї мети. Частина повстанців, на чолі з Григорієм Лободою, почали закликати товаришів скласти зброю. Рішенням козацької ради зрадник Лобода був страчений, проте смута в рядах повстанців тривала. В ніч з 6-го на 7-е червня 1596 року Северин Наливайко був захоплений та переданий до рук польських шляхтичів.


Смерть та безсмертя
Северина та його найближчих соратників закували в ланцюги і привезли спочатку до Львова, а потім – до Варшави. Декілька місяців Наливайко поневірявся по польських в’язницях, пройшовши через жахливі тортури.
Козацького отамана стратили у Варшаві 21 квітня 1597 року. За офіційною версією його четвертували. Проте є свідчення, що Северина вінчали розпеченою до червоного кольору залізною короною і посадили на мідну кобилу, наповнену розжареним вугіллям. Інші джерела стверджують, що лідера українських повстанців спалили живцем в череві мідного бика. Але безперечне єдине: стійкість і мужність козацький отаман зберіг до останнього подиху…
Народний герой Северин Наливайко став центральним персонажем багатьох пісень і дум. Так, відома українська поетеса Ліна Костенко, у своєму історичному романі «Маруся Чурай», згадує про козацького отамана:
«Був молодий і гарний був на вроду,
І жив і вмер, як личить козаку.
За те, що він боровся за свободу,
Його спалили в мідному бику…»


ЦІКАВЕ

  Не дивлячись на те, що, згідно з офіційною версією, Северин Наливайко народився в Гусятині, існують дані про те, що насправді він з'явився на світ або в Кам'янці-Подільському, або в Острозі приблизно у другій половині 60-х років XVI століття;
  події, що відбулися у 1595-1596 роках, справили таке сильне враження на польську громадськість, що шляхта почала називати українсько-білоруську православну опозицію “Наливайко”;
  свого часу Михайло Грушевський зазначав, що “скоро по смерті - а може, ще й при життя, Наливайко виріс до розмірів бунтівника-претендента на корону, кандидата на пост українського короля”;
  відомий російський "батько космонавтики” Костянтин Едуардович Ціолковський вів свій родовід від козака Северина Наливайка, вказуючи, що прямі нащадки Наливайка були заслані у Плоцьке воєводство, де поріднилися з дворянською родиною, прийняли її прізвище і стали Ціолковськими.


Біографія
  1593 рік - брав участь у придушенні повстання Косинського, служив сотником в козацькому “надвірному війську” князя К. Острозького;
  1594 рік - ходив під Кілію і Бендери на чолі загону, який виступав проти татар. Почав повстання нападом на шляхетські “рочки” у Брацлаві;
  1 липня 1594 року - Наливайко прибув на Січ, де закликав підняти зброю проти шляхетського панування. Сталося це після того, як він зі своїм військом вигнав татар з Поділля;
  1595 рік - здійснив успішні набіги на Угорщину і Молдавію;
  весна 1595 року - повстанське військо розділилося. Наливайко зі своїм військом вирушив на Волинь, де заволодів Луцьком. Після цього він вирушив до Білоруського Слуцьку, потім - у Могильов і Бобруйськ, після чого пішов на Білу Церкву;
Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, але змушене було відступити на Лівобережжя. Більша частина козацької старшини організувала змову та підступно захопила Наливайка;
  7 червня 1596 року Наливайко та інші керівники повстання були видані Станіславу Жолкевскому, який обіцяв амністувати їх. Однак він наказав вирізати всіх ватажків;
  21 квітня 1597 року Северина Наливайка четвертували у Варшаві, а відсічені частини тіла розвісили по різних місцях. Тим не менш існує легенда, згідно з якою Северин Наливайко був спалений живцем в мідній кобилі у Варшаві за наказом самого короля.

Михайло ПАВЛОВ

Немає коментарів:

Дописати коментар