Львів – Меломани у Львові мають свій Вініл (VIHIΛ) клуб, де можна послухати не лише сучасні платівки світових та українських виконавців, але й побачити унікальну колекцію грамплатівок «Бітлз», Квітки Цісик, класичної, рокової музики. За оцінками меломанів, у світі дедалі популярнішою є культура вінілових платівок. Музична платівка отримала нове дихання в світі, а в Україні вона є зацікавленням невеликого кола людей, але вініл повертається і до українців.
Лунає ледь хрипливий, з дитинства знайомий звук програвача, і ти заглиблюєшся в музику. «З вінілу вона звучить зовсім інакше – цифрові носії такого звуку не можуть відтворити» – такі слова почуєш від кожного поціновувача музичної платівки.
«Це більше для мене, як ритуал, коли слухаєш музику. Це не те, що ти ввімкнув і слухаєш через плеєр, тут цілий процес: ставиш платівку, протираєш її, перевертаєш», – каже харків’янин Ігор Клішов, який завітав у львівський «Вініл» клуб.
А ще платівка дозволяє зосередитись, звук із програвача не просто якісніший, але й правдивий, щирий, неімітаційний, як на диску, створює відчуття присутності на концерті, стверджують прихильники вінілу. Для львів’янина Олега Мацеха, який разом із колегою відкрив у Львові «Вініл» клуб, платівка – це глибока культура, завдяки якій збереглось багато музики для сучасників. Ідея створити у Львові клуб із крамницею полягала передусім у тому, щоб передати і показати культуру грамплатівок українцям. Бо кожна з них – це унікальний витвір спільного мистецтва музикантів, звукорежисерів, художників-дизайнерів, фотографів. У колекції Олега Мацеха понад півтори тисячі музичних платівок.
«Моя колекція не продається. Деякі я представив у клубі, і їх можна послухати, маючи квиток учасника клубу. Тут найкращі платівки, подарунки друзів. У цій чорній скриньці колекція «Бітлз», яку мама подарувала. Це унікальна збірка, де всі перші вініли, всі альбоми «Бітлз», які офіційно виходили. І це не просто збірка, вона має підпис і номер. Уручну зроблено. Було близько 5 тисяч альбомів десь у 70-і – 80-і роки. 15 альбомів, і кожен унікальний», – розповідає Радіо Свобода Олег Мацех.
Платівка правдиво передає звук – меломани
За останні 9 років у світі відбулось не просто повернення чи відродження музичних платівок, а нове дихання культури, яка вже не вважається захопленням лише старших меломанів. Платівка є новим форматом у світі музики і дедалі більше захоплює молодь. А зберегли цю культуру хіп-хоп діджеї. Щороку у світі в десятки разів зростає продаж платівок. Торік у США продано понад 13 мільйонів платівок, а це, за оцінками фахівців, на 10 відсотків більше, аніж у 2015 році. З наступного року японська компанія Sony заявила про відновлення виробництва вінілових платівок, яке закрила у 1989 році.
В Україні теж спостерігається зацікавлення вініловими платівками, але не настільки масово, як у решті світу, адже, кажуть любителі, бракує культури ставлення до вінілу. Ще одна суттєва деталь – низька купівельна спроможність українців, адже платівки річ недешева (в середньому 400–1000 гривень), а ще потрібні програвач, підсилювач, аудіосистема, що для більшості громадян немислимі витрати. Тому й масово слухають музику зі своїх телефонів у цифровому форматі. Західні компанії вражають виробництвом сучасних програвачів, і серед української молоді користуються популярністю ті, що коштують близько 3 тисяч гривень. В Україні стає дедалі більше колекціонерів вінілу, створюються клуби, інтернет-крамниці. Виробники дивують і дизайном платівок. Альбом «Зоряні війни» вийшов з голограмою: під час звучання платівки над нею «літають» зоряні кораблі.
«Як робиться вініл? Записується на спеціальну бобіну і так зберігається. З цієї бобіни мастер-копія. Це складна технологія. Сапфіровою голкою нарізається вінілова доріжка, така унікальна технологія виникла понад 50 років тому. Голочка напилює доріжку по лаку, з металу копія робиться і штампується ціла партія. Перший прес найдорожчий завжди, від 5 до 10 тисяч доларів. 2-й, 3-й преси дешевші у рази. Платівка ще й має колекційну цінність, і багато хто це розуміє, вкладає так гроші. Вініл дуже правдиво передає звук», – каже Олег Мацех.
Львів’янин пишається багатьма своїми платівками, але особливо йому дорога Квітка Цісик. Альбом вийшов у 1981 році і був співачкою подарований звукорежисеру Романові Заячківському, з її підписом. «Це теж певна культура, ти знаєш, що більше такого у світі немає, це пов’язує тебе з людиною, яка це слухала…» – зауважив Олег Мацех. На його думку, купувати платівку є свідченням поваги до артиста, до його інтелектуальної власності, яку «вкрасти» неможливо.
Історія платівки
Історія грамплатівки сягає ще кінця ХІХ століття. Тоді американець німецького походження Еміль Берлінер винайшов грамофон. Як носій для звукозапису використав цинковий диск, вкривши його тонким восковим шаром. Із диску знімали металеву копію для штампування грамплатівок. Перша фабрика грамплатівок була заснована винахідником, а потім з’явились нові компанії в США та Європі, як із виробництва вінілових платівок, так і патефонів. І на початку ХХ століття тираж платівок сягав понад 4 мільйонів екземплярів.
Одним із перших записів української музики на грамплатівку був фрагмент із опери «Запорожець за Дунаєм», зроблений наприкінці ХІХ століття в Англії. А ось у Львові перші платівки записані у 1904–1905 роках. На вулиці Вірменській у 1920-х роках була дуже популярна серед львів’ян крамниця грамофонів і грамплатівок Клягсбальда. Найдавніші платівки у Львові зберігаються у музеї Соломії Крушельницької. Примадонна опери свою першу платівку записала на американській фірмі Gramophone у 1902 році. Платівки Соломії Крушельницької різних років і різних фірм подарував львівському музею дослідник, колекціонер зі США українського походження Степан Максимюк.
У музеї історії Коломиї, що на Івано-Франківщині, зібрали і представляють експозицію грамплатівок і програвачів ХІХ–ХХ століть – виставка стала дуже популярною серед молоді.
Немає коментарів:
Дописати коментар